Податкова судова практика

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду з позовом про визнання недійсним податкове повідомлення-рішення, яким платнику було донараховано суму основного податкового зобов’язання з податку на прибуток та фінансові санкції. Порушення, на думку контролюючого органу, полягало у включенні платником до валових витрат суми з придбання послуг (перевезення вантажів), оскільки у міжнародних вантажно-митних деклараціях (СМR) в графі "Перевізник" зазначений платник податків, а тому перевезення здійснювалися власне платником, а не третіми особами - контрагентами, з якими укладено договори на перевезення.  Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду, позовні вимоги задоволено. Контролюючий орган звернувся до суду з касаційною скаргою.

 Правова позиція 

Міжнародна автомобільна накладна (CMR), є не єдиним документом, який підтверджує факт надання платнику податків послуг перевезення третіми особами позивачу, міжнародна автомобільна накладна (CMR).

Норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачають як підставу для невключення до валових витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства сум, не підтверджених будь-якими документами взагалі.

не задоволено

 Фабула справи  Контролюючий орган звернувся до суду у зв’язку із оскарженням рішень першої та апеляційної інстанції, які прийняті не на його користь, при цьому пропустив строк апеляційного оскарження, а для поновлення цього строку не надав переконливих доказів поважності його пропуску.

 Правова позиція 

Причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає водночас таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк. Тому не може бути визнане поважною причиною пропуску строку, наприклад, умисне неодержання особою поштової кореспонденції з суду; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

не задоволено

 Фабула справи  При проведенні фактичної перевірки із застосуванням експертизи контролюючим органом виявлено порушення, внаслідок до яких до платника застосовано адміністративний арешт майна. Дане рішення контролюючого органу оскаржилось платником  в адміністративному суді, який визнав неправомірними дії контролюючого органу щодо призначення експертизи, проте відмовив в задоволенні решти позовних вимог. Апеляційний суд в частині незадоволення позовних вимог судом першої інстанції прийняв нове рішення, яким дані вимоги були задоволені.        

 Правова позиція 

Дії контролюючого органу щодо арешту майна позивача повинні бути спрямовані на виконання податкових обов'язків позивача. Застосування арешту майна повинно бути направлене на виконання платником податків перелічених обов'язків у випадку якщо платник податків їх не виконує або ухиляється від їх виконання.

Контролюючі органи не наділені законодавством повноваженнями здійснювати контроль щодо належної або неналежної якості будь-якої продукції, відповідності такої продукції вимогам діючих стандартів України.

При порушенні контролюючим органом вимоги ст. 84 ПК України та Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень щодо призначення експертизи, ознайомлення платника з прийнятим рішенням, дії контролюючого органу визнаються неправомірними.

Для застосування арешту майна одночасно повинні існувати такі три обов'язкові обставини, як: продаж товарів з порушенням порядку, визначеного законодавством; не встановлення власника такого товару; винятковість способу забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Контролюючі органи не наділені законодавством повноваженнями здійснювати контроль щодо належної або неналежної якості будь-якої продукції, відповідності такої продукції вимогам діючих стандартів України. Тобто, питання щодо належної якості продукції (в тому числі нафтопродуктів),  перевірки характеристик продукції, відбирання у суб'єктів господарювання зразків товарів, сировини, матеріалів, напівфабрикатів, комплектуючих виробів для перевірки їх якості, відносяться до завдань та повноважень спеціально визначених законодавством органів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (зокрема, Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів), а не органів податкового контролю

не задоволено

 Фабула справи  Платник звернувся до суду з вимогою скасувати податкові повідомлення-рішення (далі – ППР), прийняті контролюючим органом (далі – КО), що посилається на непідтвердження платником реальності здійснюваних господарських операцій, а також зобов’язати контролюючий орган відкоригувати в інформаційній базі інформацію про платника у розрізі контрагентів. Платник вказує на неправомірність дій контролюючого органу щодо проведення перевірки, за наслідком якої прийняті оскаржувані ППР, порушення порядку її проведення та оформлення. Постановою окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою апеляційного адміністративного суду, позовні вимоги задоволено частково в частині визнання протиправними дій контролюючого органу щодо проведення податкової перевірки та скасування.

 Правова позиція 

Надання належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Чинне законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту та валових витрат від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податків до бюджету. Питання формування податкового кредиту та валових витрат поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Будь-які зміни до облікових даних платника податків, а також до інформаційних баз, мають визнаватися протиправними, якщо відповідні дані не співпадають із узгодженими сумами грошових зобов'язань.

Акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні статті 17 КАС, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися, тому його висновки не можуть бути предметом спору. Акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.

задоволено частково

 Фабула справи  Платник звернувся до суду з вимогою скасувати податкові повідомлення-рішення (далі – ППР), прийняті контролюючим органом (далі – КО), що посилається на неправомірне формування платником валових витрат з податку на прибуток та податкового кредиту з ПДВ внаслідок укладення платником з контрагентами нікчемних правочинів. Платник зазначає, що КО порушено порядок проведення податкової перевірки, за наслідками якої прийняті оскаржувані ППР, зокрема перевищено строк проведення перевірки внаслідок її зупинення. Постановою окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою апеляційного адміністративного суду від у даній справі позов задоволено.

 Правова позиція 

Укладення правочинів з метою настання реальних правових наслідків підтверджується придбанням товарно-матеріальних цінностей, що зумовлюють реальні зміни майнового стану платника податків, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами.

Чинним на момент виникнення спірних правовідносин законодавством не передбачено можливості зупинення податковим органом проведення перевірки з метою відслідковуванням товарно-грошових потоків з основними контрагентами підприємства на термін більш ніж 1 місяць.

не задоволено

 Фабула справи  Платник звернувся до суду з вимогою скасувати податкові повідомлення-рішення, прийняті контролюючим органом, що посилається на неправомірне формування платником валових витрат з податку на прибуток та податкового кредиту з ПДВ та невірне розрахування платником орендної плати внаслідок застосування неналежного індексу нормативної грошової оцінки земель. Постановою окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою апеляційного адміністративного суду позов задоволено.

 Правова позиція 

Факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами підтверджується наявними первинними документами, виписаними платнику його контрагентами, а саме - договорами, видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, рахунками-фактурами, нормами витрат матеріалів, платіжними дорученнями та ін.

Укладення правочинів з метою настання реальних правових наслідків підтверджується придбанням товарно-матеріальних цінностей, що зумовлюють реальні зміни майнового стану платника податків, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами.

Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель.

не задоволено

 Фабула справи  Платник звернувся до суду з вимогою скасувати податкові повідомлення-рішення, прийняті контролюючим органом, що посилається на укладення платником правочинів з контрагентом що, не спричинив настання реальних правових наслідків, господарські операції по якому є безтоварними та не підтверджені первинними документами. Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду, позов задоволено

 Правова позиція 

Визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку та наявність у платника податків виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства, натомість непідтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки, є підставою для відповідальності платника податку.

Платник не може нести відповідальність порушення контрагентом правил здійснення господарської діяльності, а тому порушення правил ведення господарської діяльності чи податкового обліку контрагентом не є підставою для не включення   позивачем до валових витрат, витрат понесених ним у зв'язку із веденням господарської діяльності, чи включення до податкового кредиту сум сплачених в ціні придбаних товарів, що підтверджено відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами.

не задоволено

 Фабула справи  Платник звернувся до суду з вимогою скасувати податкового повідомлення-рішення, прийнятого контролюючим органом на підставі неправомірного формування платником валових витрат з податку на прибуток та податкового кредиту з податку на додану варстіть, непідтвердження реальності господарських операцій. Постановою окружного адміністративного суду позов задоволено в повному обсязі, Постановою апеляційного адміністративного суду рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

 Правова позиція 

Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податковий кредит з ПДВ мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до валових витрат.

В основі оподаткування лежить не волевиявлення осіб у вигляді цивільно-правового правочину, а фактичний рух активів із урахуванням ділової мети такого руху та його зв'язку із господарською діяльністю платника податків, оскільки, норми податкового законодавства пов'язують формування витрат та/або податкового кредиту із фактом придбання товарів чи послуг з метою використання у господарській діяльності. Тобто, вирішальне значення має не те, про що сторони домовилися, а те, що вони вчинили, тобто не зміст зобов'язання, а його фактичне виконання

невідомо

 Фабула справи  Платник звернувся до суду з вимогою про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до платника контролюючим органом, що посилається на порушення платником правил здійснення розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу в аспекті порушення порядку ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, здійснення продажу товарів, які не обліковані у встановленому порядку. Постановою окружного адміністративного суду позов задоволено. Постановою апеляційного адміністративного суду рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.

 Правова позиція 

Обов’язок ведення обліку товарних запасів відповідно до чинного на момент виникнення спірних правовідносин не міг бути покладений на фізичних осіб–суб’єктів підприємницької діяльності, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування відповідно до Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва». Натомість фізичні особи–суб’єкти підприємницької діяльності, які перебували на загальній системі оподаткування, відповідно до вимог пункту 12 статті 3 та статті 6 Закону Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов’язані вести облік товарних запасів у порядку, визначеному чинним законодавством.

задоволено частково

 Фабула справи  Платник звернувся до суду з позовом до контролюючого органу, у якому просив визнати протиправною бездіяльність Митниці щодо повернення надмірно сплачених платником мита і податку на додану вартість (далі – ПДВ. Окружний адміністративний суд позов задовольнив частково: визнав неправомірними дії контролюючого органу щодо митного оформлення товару, постановив стягнути з Державного бюджету України на користь платника надмірно сплачені кошти. Апеляційний адміністративний суд постановою, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України, постанову окружного адміністративного суду скасував та прийняв нову, якою відмовив у задоволенні позовних вимог.

 Правова позиція 

У разі якщо після сплати декларантом податків і зборів (обов’язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, буде прийнято рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів (обов’язкових платежів) повертається декларанту у порядку, передбаченому Порядком повернення та Порядком взаємодії, на підставі його заяви та у місячний термін з дня прийняття висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації, про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи.

задоволено

 Фабула справи  Платник звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати протиправними та скасувати рішення Митниці про коригування митної вартості товарів та відмови у прийнятті митних декларацій. На обґрунтування позовних вимог платник послався на те, що Митниця при вирішенні питань розмитнення належного платнику імпортованого товару визначила її самостійно у порядку та спосіб, які платник вважає протиправними. У результаті цього виникла надмірна сплата мита та ПДВ. Окружний адміністративний суд постановою, залишеною без змін ухвалами апеляційного адміністративного суду та Вищого адміністративного суду України, позовні вимоги задовольнив.

 Правова позиція 

Митне та податкове законодавство не містить переліку причин, через які може статися помилкова та/або надмірна сплата сум платежів. Оскільки визначення розміру (суми) митних платежів здійснюється шляхом дій над кількісними числовими показникам (одиницями) виміру, не виключено, що операції з ними з якихось причин можуть призвести до неправильного (хибного) розрахунку чи обчислення сум платежів. Важливо, що в основі таких дій не було умисних протиправних дій суб’єктів правовідносин, діяльність яких пов’язана із визначенням і справлянням митних платежів.

У разі якщо після сплати декларантом податків і зборів (обов’язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, буде прийнято рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів (обов’язкових платежів) повертається декларанту у порядку, передбаченому Порядком повернення та Порядком взаємодії, на підставі його заяви та у місячний термін з дня прийняття висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації, про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи.

задоволено

 Фабула справи  Особа звернулася до суду з позовом, в якому просила зарахувати період роботи на посаді помічника голови міського народного суду до стажу за вислугу років, що дає право на пенсію, передбачену Законом «Про прокуратуру». Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін судом апеляційної інстанції, позов задоволено. Судом касаційної інстанції рішення судів попередніх інстанцій скасовано та у задоволенні позовних вимог відмовлено, адже включення періоду навчання на заочному факультеті до вислуги років суперечить юридичній природі (сутності) спеціального стажу. Особа звернулася до Верховного Суду України з заявою про перегляд зазначеного рішення.

 Правова позиція 

Навчання на заочному факультеті у вищому навчальному закладі не зараховується до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років. Включення цього періоду до вислуги років суперечить юридичній природі (сутності) цього виду спеціального стажу, оскільки крім вищезазначеного закон пов'язує встановлення особливих правил призначення пенсії за вислугу років саме з неможливістю продовжувати роботу чи службу на певних посадах або в певних умовах праці у зв'язку з втратою професійної працездатності особи або її придатності до настання пенсійного віку.

не задоволено

 Фабула справи  Пенсіонер звернувся з позовом до суду щодо зобов'язання управління ПФУ провести перерахунок пенсії, врахувавши стаж роботи на території Російської Федерації після призначення пенсії. Постановою суду першої інстанції позов задоволено. Рішенням суду апеляційної інстанції, рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким у задоволенні позову відмовлено через те, що права позивача, гарантовані Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення, вже реалізовані, оскільки йому призначена та виплачується пенсія. Суд касаційної інстанції відмовив у відкритті провадження. Пенсіонер звернувся до Верховного Суду України з заявою про перегляд зазначеного рішення.

 Правова позиція 

Якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, провадиться перерахунок пенсії з урахуванням не менше ніж 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі.

Перерахунок пенсії громадянам України, які працюють за межами України, відповідно до положень частини четвертої статті 42 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» можливий у разі їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Діюче в Україні пенсійне законодавство передбачає, що у разі якщо пенсія призначена на території України, а особа працювала на території РФ після 13 березня 1992 року, то цей стаж має враховуватися на території України як власний страховий (трудовий) стаж, хоча пенсійні внески сплачувалися в РФ і не передаються в разі переїзду працівника в іншу державу. Тобто існує гарантія врахування страхового (трудового) стажу кожної із сторін при призначенні пенсії на її території без перерахування страхових внесків.

Перерахунок пенсії громадянам України, які працюють за межами України, відповідно до положень частини четвертої статті 42 Закону «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» можливий у разі їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

не задоволено
close icon
Інформація про документ
Замовити персональну презентацію