Податкова судова практика

 Фабула справи  Платник звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати протиправним та скасувати рішення контролюючого органу про відмову платнику податків у прийнятті податкового розрахунку плати за користування надрами для видобування корисних копалин (із додатками) і зобов’язати контролюючий орган приймати від цього платника податків податкові розрахунки плати за користування надрами для видобування корисних копалин. На думку контролюючого органу, платник податків самовільно змінив обов’язкові реквізити податкової звітності, оскільки вказав у розрахунку номер договору про спільну діяльність, що, у свою чергу, потягло зазначення в податковому розрахунку неправильних даних. Окружний адміністративний суд постановою позов задовольнив частково: визнав протиправним та скасував рішення про відмову у прийнятті податкового розрахунку плати за користування надрами для видобування корисних копалин, в іншій частині позовних вимог відмовив. Апеляційний адміністративний суд своєю постановою постанову суду першої інстанції скасував та прийняв нову, якою відмовив у задоволенні позову. Вищий адміністративний суд України  ухвалою рішення апеляційного суду залишив без змін.

 Правова позиція 

Законодавством передбачено можливість здійснення господарської діяльності, що є об’єктом оподаткування, не лише юридичними та фізичними особами–підприємцями, а й у межах договору про спільну діяльність. А тому обов’язок щодо здійснення податкового обліку і подання податкової звітності покладається, в тому числі, на уповноважених осіб, що здійснюють господарську діяльність без створення юридичної особи на підставі договору про спільну діяльність, а не лише на юридичних осіб та фізичних осіб–підприємців.

У разі використання надр у межах договору про спільну діяльність платником податку є зареєстрований в установленому законом порядку суб’єкт господарювання, якому таким договором було надано повноваження сплачувати податкові зобов’язання, які виникають у зв’язку із здійсненням спільної діяльності. Проте об’єктом оподаткування у такому випадку будуть результати спільної діяльності.

задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду у зв’язку із оскарженням рішення контролюючого органу про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, а також із вимогою поновити його в реєстрі платників ПДВ, зобов'язати контролюючий орган внести до реєстру платників ПДВ запис про відміну анулювання реєстрації платника ПДВ. Судами першої та апеляційної інстанції вимоги платника задоволено частково, визнано нечинним рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість. В задоволенні решти вимог відмовлено.

 Правова позиція 

Неправомірними є рішення контролюючого органу про анулювання реєстрації особи як платника податку на додану вартість на підставі підпункту «ж» пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України, у випадку, коли платником податків здійснюється державна реєстрація змін до статуту та заповнюється реєстраційна картка форми № 3, зміст якої фактично підтверджує відомості про особу.

не задоволено

 Фабула справи  Платник звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення контролюючого органу форми «Р». Контролюючий орган зазначає, що підприємства з іноземними інвестиціями при ввезенні транспортних засобів на територію України не звільнені від обов’язку сплати митних та інших обов’язкових платежів незалежно від часу внесення іноземних інвестицій та їх реєстрації у разі їх відчуження. Окружний адміністративний суд постановою у задоволенні позову відмовив. Апеляційний адміністративний суд своєю постановою постанову суду першої інстанції скасував та ухвалив нове рішення, яким позов задовольнив. Вищий адміністративний суд України ухвалою рішення суду апеляційної інстанції скасував, а постанову суду першої інстанції залишив у силі.

 Правова позиція 

Обставини, встановлені у справі, що розглядається, не є подібними до обставин, встановлених у справах, на рішення в яких посилається контролюючий орган, обґрунтовуючи різне правозастосування. Зазначене не дає можливості дійти висновку про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

не задоволено

 Фабула справи  Платник звернувся до суду у зв’язку із оскарженням податкових повідомлень-рішень контролюючого органу, прийнятих на підставі висновку про перевищення платником єдиного податку суми від здійснення господарських операцій, що дозволяє перебувати на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності. Перша інстанція відмовила у задоволені вимог платника. Апеляційна інстанція скасувала рішення першої, частково задовольнивши вимоги платника.

 Правова позиція 

Податкове законодавство передбачає, що у разі, коли з моменту порушення особою (платником єдиного податку) умов застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, нею допущено перевищення суми, визначеної підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону України «Про податок на додану вартість» (не чинний), то у такої особи виникає обов'язок зареєструватись платником податку на додану вартість та сплатити податок, починаючи з операції, за якою відбулось перевищення загальної суми від здійснення операцій з поставки товарів (послуг).

У випадку, коли в охоплений перевіркою період платник перебуває на спрощеній системі оподаткування, а після виникнення обов'язку переходу на загальну систему оподаткування ним не перевищено сукупно 300 000,00 грн. від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), то у особи відсутній обов'язок зареєструватись платником податку на додану вартість.

не задоволено

 Фабула справи  Платник єдиного податку звернувся до суду у зв’язку із оскарженням податкових повідомлень-рішень контролюючого органу, прийнятих на підставі висновку про порушення платником єдиного податку умов перебування на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, а саме перевищення граничного розміру виручки (500 000 грн.), який дозволяє суб’єкту господарювання застосовувати спрощену систему оподаткування.

 Правова позиція 

Отримані платником єдиного податку кошти на виконання умов договорів доручення, не є його виручкою від реалізації продукції. Обсяг виручки платника єдиного податку, який здійснює свою діяльність як комерційний представник за договорами доручення, складається лише із сум винагороди визначеного граничного розміру. Операції з передачі платником єдиного податку від продавців до покупців товару не є операціями з його реалізації, внаслідок яких отримується виручка.

не задоволено

 Фабула справи  Особа звернулася до суду з позовом, в якому просила призначити пенсію за вислугу років на підставі п. «б» ст. 12 ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб». Постановою суду першої інстанції позов задоволено, постановою суду апеляційної інстанції у задоволенні позову відмовлено. Суд касаційної інстанції, скасував рішення суду апеляційної інстанції та залишив у силі рішення суду першої інстанції. Управління МВС звернулося до Верховного Суду України з заявою про перегляд зазначеного рішення.

 Правова позиція 

29 квітня 2006 року набрав чинності Закон України від 4 квітня 2006 року № 3591-ІV «Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців», відповідно до якого особа має право на пенсію за вислугу років, якщо вона досягла 45-річного віку на день звільнення зі служби.

До набрання чинності цим законом право на пенсію за вислугу років мали військовослужбовці та деякі інші особи, незалежно від віку звільнення, при досягненні 45 років та наявності передбаченого законом стажу.

не задоволено

 Фабула справи  Товариство звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати протиправним та скасувати рішення ДПІ про відмову платнику податків – у прийнятті податкового розрахунку плати за користування надрами для видобування корисних копалин. Товариство зазначило, що договором про спільну діяльність, до ДПІ подано податковий розрахунок плати за користування надрами для видобування корисних копалин, однак листом ДПІ повідомила, що поданий податковий розрахунок не вважається декларацією і отримав статус “не визнано як податкова декларація”. На думку КО, платник податків самовільно змінив обов’язкові реквізити податкової звітності.

 Правова позиція 

Законодавством передбачено можливість здійснення господарської діяльності, що є об’єктом оподаткування, не лише юридичними та фізичними особами–підприємцями, а й у межах договору про спільну діяльність. Обов’язок щодо здійснення податкового обліку і подання податкової звітності покладається, в тому числі, на уповноважених осіб, що здійснюють господарську діяльність без створення юридичної особи на підставі договору про спільну діяльність, а не лише на юридичних осіб та фізичних осіб–підприємців. У разі використання надр у межах договору про спільну діяльність платником податку є зареєстрований в установленому законом порядку суб’єкт господарювання, якому таким договором було надано повноваження сплачувати податкові зобов’язання, які виникають у зв’язку із здійсненням спільної діяльності. Проте об’єктом оподаткування у такому випадку будуть результати спільної діяльності.

задоволено

 Фабула справи  ФОП звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату недоїмки від 8 серпня 2013 року. На обґрунтування позовних вимог ФОП послався на те, що він отримує пенсію за віком, яка призначена йому відповідно до статті 55 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», і, будучи фізичною особою–підприємцем, перебуває на спрощеній системі оподаткування, а тому відповідно до частини четвертої статті 4 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) він звільнений від сплати за себе єдиного внеску. У зв’язку з цим вимога відповідача про сплату боргу є протиправною.

 Правова позиція 

Особи, яким призначені пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», є пенсіонерами за віком, і це відповідає Прикінцевим положенням Закону № 1058-ІV. Таким чином, фізичні особи–підприємці, які отримують зазначену пенсію і які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на підставі частини четвертої статті 4 Закону № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», проте не позбавлені права сплачувати цей внесок на добровільній основі. Особи, яким пенсія за віком призначена відповідно до пункту "а" частини першої статті 13 Закону № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення», не є платниками єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за себе згідно з частиною четвертою статті 4 Закону № 2464-VI, так само як і особи, які є пенсіонерами за віком на загальних умовах, оскільки згадана норма не містить будь-яких винятків щодо пенсіонерів за віком.

не задоволено

 Фабула справи  ФОП звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати дії управління ПФУ протиправними та скасувати вимогу про сплату недоїмки від 20 лютого 2013 року. На обґрунтування позовних вимог ФОП послався на те, що він отримує пенсію за віком, яка призначена йому відповідно до статті 55 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», і, будучи фізичною особою–підприємцем, перебуває на спрощеній системі оподаткування, а тому відповідно до частини четвертої статті 4 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) він звільнений від сплати за себе єдиного внеску. У зв’язку з цим вимога відповідача про сплату боргу є протиправною.

 Правова позиція 

Особи, яким призначені пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», є пенсіонерами за віком, і це відповідає Прикінцевим положенням Закону № 1058-ІV. Таким чином, фізичні особи–підприємці, які отримують зазначену пенсію і які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на підставі частини четвертої статті 4 Закону № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», проте не позбавлені права сплачувати цей внесок на добровільній основі. Особи, яким пенсія за віком призначена відповідно до пункту "а" частини першої статті 13 Закону № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення», не є платниками єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за себе згідно з частиною четвертою статті 4 Закону № 2464-VI, так само як і особи, які є пенсіонерами за віком на загальних умовах, оскільки згадана норма не містить будь-яких винятків щодо пенсіонерів за віком.

не задоволено

 Фабула справи  ФОП звернулася до суду з позовом до управління ПФУ, в якому просила визнати протиправними його дії щодо нарахування недоїмки з єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та скасувати вимогу зі сплати недоїмки. На обґрунтування позову зазначила, що вона відповідно до частини четвертої статті 4 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» звільнена від сплати єдиного внеску.

 Правова позиція 

Особи, яким призначені пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», є пенсіонерами за віком, і це відповідає Прикінцевим положенням Закону № 1058-ІV. Таким чином, фізичні особи–підприємці, які отримують зазначену пенсію і які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на підставі частини четвертої статті 4 Закону № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», проте не позбавлені права сплачувати цей внесок на добровільній основі. Особи, яким пенсія за віком призначена відповідно до пункту "а" частини першої статті 13 Закону № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення», не є платниками єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за себе згідно з частиною четвертою статті 4 Закону № 2464-VI, так само як і особи, які є пенсіонерами за віком на загальних умовах, оскільки згадана норма не містить будь-яких винятків щодо пенсіонерів за віком.

не задоволено
close icon
Інформація про документ
Замовити персональну презентацію