Податкова судова практика

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду з позовом до контролюючого органу, в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення, які були оскарженні в адміністративному порядку, але рішення за результатами такого оскарження не було оформлено у відповідності до Порядку оформлення і подання скарг платниками податків та їх розгляду органами доходів і зборів. Окружним адміністративним судом позов було задоволено частково. Так, суд вважав, що рішення за результатами адміністративного оскарження мають бути оформленні відповідно до Порядку оформлення і подання скарг платниками податків та їх розгляду органами доходів і зборів. Оскільки рішення було невідповіно оформлено, слід вважати, що контролюючий орган не надіслав його протягом встановленого ПК строку, а тому ППР слід вважати відкликаними на підставі пункту 56.9 статті 56 ПК. Контролюючий орган подав апеляційну скаргу, ухвалою апеляційного адміністративного суду апеляційна скарга була залишена без задоволення, а постанова окружного адміністративного суду залишена без змін. Контролюючий орган звернувся до суду з касаційною скаргою. 

 Правова позиція 

Якщо за результатами адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення контролюючим органом було надіслано платникові податків рішення, оформлене не у відповідності до підзаконного нормативного акта, який регулює порядок подання та розгляду скарг платника податку, скарга вважається задоволеною у відповідності до пункту 56.9 статті 56 ПК, а податкове повідомлення рішення - скасованим.

не задоволено

 Фабула справи  Платник звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати рішення контролюючого органу  про результати розгляду скарги та податкове повідомлення-рішення. Ухвалою окружного адміністративного суду закрито провадження в даній адміністративній справі з підстав, передбачених п.1,4 ч.1 ст.157 КАС України.

 Правова позиція 

Рішення суб'єкта владних повноважень можуть бути виражені у формі нормативно-правових актів чи актів індивідуальної дії. Визначальною ознакою як нормативно-правового акта так і акта індивідуальної дії є обов'язковість його приписів для відповідного суб'єкта (кола суб'єктів), дотримання яких забезпечується правовими механізмами.

Рішення, прийняте податковим органом за результатами розгляду скарги в порядку адміністративного оскарження не створює, не змінює та не припиняє права та обов'язки позивача, не містить обов'язкового для нього припису, а тому не є нормативним актом чи актом індивідуальної дії, правовим актом індивідуальної дії, а тому не може бути оскаржене в порядку адміністративного судочинства.

не задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду із позовом про скасування ППР, якими йому нараховано грошове зобов’язання з ПДВ та податку на прибуток за результатами проведення позапланової виїзної перевірки Рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій позовні вимоги задоволено.

 Правова позиція 

У податковому обліку понесені витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та понесення витрат. І тільки за повної відсутності таких документів, або у разі, коли такі документи є недостовірними, тобто не відображають реальних подій (господарської операції), податковий кредит може вважатись не підтвердженим.

За умови реального здійснення платником податку господарської операції з придбання товару (робіт, послуг), яка призвела до об'єктивної зміни складу активів такого платника, придбання такого товару (робіт, послуг) з метою використання у господарській діяльності, наявності первинних документів, які підтверджують понесені витрати, платник податку має право на віднесення таких витрат до складу валових, а податку на додану вартість - до складу податкового кредиту.

не задоволено

 Фабула справи  позивач звернувся до суду з позовом  про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Позивача було звільнено у зв'язку з невідповідністю займаній посаді внаслідок недостатньої кваліфікації за результатами атестації на підставі рішення атестаційної комісії.  Суди попередніх інстанцій відмовили в задоволені позову. Позивач звернувся з позовом до Верховного Суду України.

 Правова позиція 

оскільки правилами ст. 36 Закону України Про місцеві державні адміністрації» не визначено часу отримання погодження на звільнення керівників підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, а саме до атестації таких осіб, чи після неї, а також цією нормою не заборонено його отримання саме до прийняття рішення атестаційною комісією щодо відповідності працівника займаній посаді.

не задоволено
close icon
Інформація про документ
Замовити персональну презентацію