Податкова судова практика

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду у зв’язку із оскарженням рішення апеляційної інстанції, прийняте на користь контролюючого органу та яким, відповідно, відмовлено в задоволені вимог платника стосовно скасування податкового повідомлення-рішення. Таке повідомлення-рішення прийняте контролюючим органом  на підставі висновку про недекларування та несплата  платником податку з іноземних доходів, які були отримані внаслідок продажу частки у статутному фонді юридичної особи нерезиденту.

 Правова позиція 

Об'єкт оподаткування податком на доходи не виникає, коли платник податків продає свою частку в статутному капіталі за вартістю, яка дорівнює розміру внеску, що був внесений ним при формуванні товариства.

задоволено

 Фабула справи  Контролюючий орган звернувся до суду з вимогою стягнути з платника податків заборгованість зі сплати податку на доходи фізичних осіб, що виникла внаслідок неперерахування податку, утриманого з доходів фізичних осіб, до бюджету. Перша інстанція частково задовольнила вимоги контролюючого органу, стягнувши частину заборгованості з платника. Апеляційна та касаційна інстанції скасували рішення першої, відмовивши у задоволені вимог контролюючого органу. Таким чином, контролюючий орган звернувся до Верховного Суду України з проханням переглянути рішення касаційної інстанції.

 Правова позиція 

Податкове зобов’язання платника податку, в тому числі зі сплати податку з доходів фізичних осіб, самостійно визначене у поданих до податкового органу податкових деклараціях і не сплачене до бюджету, є податковим боргом, який може бути примусово стягнутий податковим органом за рішенням суду.

Винесення податкового рішення-повідомлення в цьому випадку законодавством не вимагалося. За змістом пункту 6.1 статті 6 Закону «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» винесення податкового повідомлення вимагалося у разі, коли сума податкового зобов’язання розраховується контролюючим органом відповідно до статті 4 цього Закону.

задоволено частково

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду з позовом про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, винесених з підстав порушення граничних строків сплати узгоджених податкових зобов'язань, що сталося з причин того, що контролюючий орган зарахував суми у рахунок погашення податкових боргів, які виникли раніше, всупереч зазначених у платіжних дорученнях призначень платежів. Судами попередніх інстанцій частково задоволено позовні вимоги платника.

 Правова позиція 

Право визначати призначення платежу, відповідно до чинного на момент спірних відносин законодавства України, належало виключно платнику, шляхом зазначення такого призначення у платіжному документі.

Чинним на час виникнення спірних відносин Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків. Не було передбачено такого права  для  контролюючого органу й іншими норми податкового законодавства. Таким чином, контролюючий орган не був наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

не задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду з позовом про визнання неправомірними дій щодо порядку проведення реструктуризації податкової заборгованості, а саме зарахування поточних платежів в погашення незаконно своєчасно нереструктуризованих боргів, нарахування у зв'язку з цим штрафних санкцій, пені. Судами попередніх інстанцій частково задоволено позовні вимоги платника.

 Правова позиція 

Право визначати призначення платежу відповідно до чинного на час винекнення спірних відносин законодавства України належали виключно платнику. Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

задоволено

 Фабула справи  Контролюючий орган звернувся до суду з поданням про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника в порядку ст. 1833 Кодексу адміністративного судочинства України. Суди перших інстанцій відмовили у задоволенні подання контролюючого органу, з підстав перевищення 24-годинного строку внесення відповідного подання до суду, оскільки надіслане листом подання через відділення поштового зв’язку дійшло пізніше, ніж встановлений ст. 1833 КАС України строк.

 Правова позиція 

Правила, встановлені ст. 103 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема ч. 9, не поширюються на обчислення строків, встановлених ст. 1833 КАС України. Якщо подання, інші документи чи матеріали були направлені засобами поштового зв’язку і надійшли пізніше ніж у встановлений 24-годинний строк, то такий строк вважається пропущеним.

не задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень, винесених у зв'язку з висновками контролюючого органу про нереальність господарських операцій. Судами попередніх інстанцій задоволено позовні вимоги платника.

 Правова позиція 

Будь-які витрати мають бути здійснюваними саме для і в межах провадження господарської діяльності, а не з іншими цілями.

Всі витрати господарюючого суб'єкта мають бути здійснені в межах господарської діяльності та підтверджені відповідними первинними документами. Це однаковою мірою стосується як витрат із податку на прибуток, так і сум податкового кредиту з ПДВ.

Посилання контролюючого органу на відсутність матеріально - технічної бази у контрагентів позивача є також безпідставним, оскільки наявність або відсутність матеріально - технічної бази у контрагента господарюючого суб'єкта не є передумовою для визначення господарської компетенції останнього та не має правового значення для вирішення питання про наявність наміру сторін на реальне настання правових наслідків, обумовлених укладеними угодами або порушення позивачем правил оподаткування. Також чинне податкове законодавство не ставить у залежність право позивача на формування податкового кредиту та на бюджетне відшкодування податку на додану вартість від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту та бюджетного відшкодування поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

не задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду з позовом про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень, винесених у зв'язку з висновками контролюючого органу про нереальність господарських операцій. Судами попередніх інстанцій задоволено позовні вимоги платника.

 Правова позиція 

Чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Невиконання контрагентом свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету зумовлює відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

не задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду у зв’язку із оскарженням рішення контролюючого органу про визначення коду товару та картки відмови в прийнятті митної декларації, а також з вимогою зобов’язати контролюючий орган здійснити митне оформлення товару за кодом УКТ ЗЕД, що вказаний у митній декларації платника. Перша, апеляційна та касаційна інстанції задовольнили вимоги платника. Таким чином, контролюючий орган звернувся до Верховного Суду України з проханням переглянути рішення касаційної інстанції.

 Правова позиція 

Верховний Суду України дійшов висновку, що обставини, встановлені у справі, що розглядається, не є подібними до обставин, встановлених у справах, на рішення яких посилається контролюючий орган, обґрунтовуючи різне правозастосування.

не задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду у зв’язку із оскарженням рішення контролюючого органу про визначення коду товару та картки відмови в прийнятті митної декларації, а також з вимогою зобов’язати контролюючий орган здійснити митне оформлення товару за кодом УКТ ЗЕД, що вказаний у митній декларації платника. Перша, апеляційна та касаційна інстанції задовольнили вимоги платника. Таким чином, контролюючий орган звернувся до Верховного Суду України з проханням переглянути рішення касаційної інстанції.

 Правова позиція 

Верховний Суду України дійшов висновку, що обставини, встановлені у справі, що розглядається, не є подібними до обставин, встановлених у справах, на рішення яких посилається контролюючий орган, обґрунтовуючи різне правозастосування.

не задоволено

 Фабула справи  ДПІ звернулася до суду з позовною заявою до Товариства. На обґрунтування позовних вимог ДПІ зазначила, що Товариство має статус юридичної особи та взяте на облік як платник податків та зборів і зобов’язане сплачувати в установленому порядку податок з доходів фізичних осіб (працівників). Відповідач такі податки не сплачував, внаслідок чого виникла сума заборгованості. Окружний адміністративний суд позов задовольнив частково – стягнути заборгованість з сплати ПДФО, ухвалою апеляційного адміністративного суду, залишеною без змін Вищим адміністративним судом України, у задоволенні позову відмовив.

 Правова позиція 

1. Податкове зобов’язання платника податку, в тому числі зі сплати податку з доходів фізичних осіб, самостійно визначене у поданих до податкового органу податкових деклараціях і не сплачене до бюджету, є податковим боргом, який може бути примусово стягнутий податковим органом за рішенням суду.

2. Винесення податкового рішення-повідомлення в цьому випадку законодавством не вимагалося. За змістом пункту 6.1 статті 6 Закону № 2181-ІІІ винесення податкового повідомлення вимагалося у разі, коли сума податкового зобов’язання розраховується контролюючим органом відповідно до статті 4 цього Закону.

задоволено частково
close icon
Інформація про документ
Замовити персональну презентацію