Податкова судова практика

 Фабула справи  Платник звернувся до адміністративного суду з позовом про скасування податкового повідомлення – рішення щодо нарахування грошового зобов’язання з податку на додану вартість у наслідок порушення таким платником вимог застосування спеціального режиму оподаткування ПДВ сільськогосподарської діяльності, що призвело до заниження податкового зобов’язання. Окружний адміністративний суд задовольнив позовні вимоги. Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції та прийняв нове, яким відмовив у задоволенні позову.

 Правова позиція 

У податкового органу відсутні підстави для застосування будь-яких негативних наслідків до платника фіксованого сільськогосподарського податку, який, також, застосовує спеціальний режим оподаткування ПДВ сільськогосподарської діяльності, у разі недотримання останнім норм земельного законодавства щодо реєстрації договорів оренди земельних ділянок, якщо при цьому дотримано вимог податкового законодавства. При цьому, сільськогосподарська продукція рослинництва, вирощена платником фіксованого сільськогосподарського податку на будь-яких використовуваних ним земельних ділянках, у тому числі орендованих, незалежно від стану державної реєстрації відповідних орендних договорів, не може оподатковуватися за іншими правилами, ніж у режимі фіксованого сільськогосподарського податку.

задоволено

 Фабула справи  Контролюючим органом була проведена камеральна перевірка платника податку. Останній після проведення перевірки, але до винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення подав уточнюючий розрахунок з виправленням технічних помилок, який був прийнятий, але не був врахований контролюючим органом при винесенні оскаржуваного ппр. Суд першої та другої інстанції задовольнив вимоги платника.

 Правова позиція 

Якщо платник податку подає уточнюючий розрахунок після проведення перевірки але до прийняття податкового повідомлення-рішення, то при прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення уточнюючий розрахунок повинен бути врахований контролюючим органом.

не задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду з позовом про визнання бездіяльності щодо невидачі довідки про відсутність заборгованості з податків і зборів протиправною та зобов'язання зняти з обліку, оскільки контролюючий орган відмовив у видачі довідки з підстав того, що  під час перевірки платник не надав відомостей про рух коштів на розрахунковому рахунку, що позбавляє можливості встановити обсяги отриманих нею доходів,  підтвердити здатність здійснювати підприємницьку діяльність, а також зняти з обліку платника податків. Судами попередніх інстанцій задоволено позовні вимоги платника.

 Правова позиція 

Порядком обліку платників податків, зборів (обов'язкових платежів), затвердженим Наказом від 19.02.1998 № 80, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 16.03.1998 за № 172/2612, який був чинним на момент виникнення правовідносин, встановлено порядок здійснення процедури зняття з обліку платника податків - фізичної особи-підприємця та передбачено вичерпний перелік умов, виконання яких є обов'язковим для складення податковим органом довідки про відсутність заборгованості у такого платника по податках, зборах (обов'язкових платежах) за формою N 22-ОПП. Ненадання під час перевірки відомостей про рух коштів на розрахунковому рахунку не є підставою для відмови видачі довідки та зняття платника з обліку.

не задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду з позовом про визнання щодо витребування у платника договорів поставки товарів, інформації про номери і дати довіреностей, за якими був отриманий товар, даних про контрагента, про перелік виробничих коштів суб'єкта господарювання для виробництва товарно-матеріальних цінностей або виконання робіт (послуг), інших документів і даних поза межами процедури перевірки незаконними та стягнення матеріальної шкоди. Судами попередніх інстанцій відмовлено у задоволенні позовних вимог платника.

 Правова позиція 

Контролюючі органи, реалізовуючи функцію здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів, інших неподаткових платежів, мають право направляти письмові запити до суб'єктів господарювання щодо правових відносин з контрагентами.

не задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду з позовом про визнання неправомірними дій щодо проведення перевірки та складання акта та визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, винесених у зв'язку з висновками контролюючого органу про нереальність господарських операцій. Судами попередніх інстанцій відмовлено у задоволенні позовних вимог платника.

 Правова позиція 

Платник податку який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом не допуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до податкової перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами. Позови платників податків, спрямовані на оскарження рішень (у тому числі наказів про призначення перевірки), дій або бездіяльності контролюючих органів щодо призначення та/або проведення перевірок можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки, в іншому разі в задоволенні відповідних позовів має бути відмовлено.

Акт перевірки є носієм доказової інформації, яка в подальшому має використовуватися контролюючим органом для прийняття рішення щодо визначення платникові податків грошових зобов'язань. При цьому акт складається посадовими особами контролюючого органу і не містить волевиявлення самого органу щодо виявлених посадовими особами фактів.

Ані акт перевірки, ані дії посадових осіб із включення до такого акту певних висновків не породжують правових наслідків для платника податків, тобто не змінюють стану його суб'єктивних прав та не створюють жодних додаткових обов'язків для платника податків, тобто не порушують права платника податків.

Висновки ж посадових осіб, зазначені в акті перевірки, є лише думкою цих осіб щодо поведінки платника податків. Питання щодо визначення грошового зобов'язання платників податків за результатами перевірок,  відповідно до статті 58 Податкового кодексу України, вирішує контролюючий орган, а не посадові особи, що здійснювали перевірку.

Сама по собі несплата податку продавцем при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця.

Формування суб'єктом господарювання податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, а пов'язане з призначенням придбаних товарів (послуг) для використання у господарській діяльності та наявності податкової накладної (накладних).

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Необхідною умовою для віднесення сплачених (нарахованих) у ціні товарів сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт реальності придбання товарів, вартість яких відноситься до податкового кредиту з податку на додану вартість. Для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість витрати платника щодо сплати (нарахування) відповідної суми податку у складі ціни товару мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції та є підставою для формування податкового обліку платника податків.

задоволено частково

 Фабула справи  Платник звернувся до суду з позовом про скасування податкової застави, що виникла у зв’язку із несплатою єдиного податку. Рішенням суду першої та апеляційної інстанції позовні вимоги платника задоволено повністю.

 Правова позиція 

Оподаткування  єдиним податком за своєю суттю є спрощеним порядком оподаткування, оскільки він встановлюється у вигляді платежу відповідно до рішення місцевої ради. Обрання такої системи оподаткування є правом фізичної особи-підприємця.

Таким чином, платник податків, надаючи до органу податкової служби заяву про застосування спрощеної системи оподаткування, погоджується на сплату єдиного податку щомісяця у розмірі, встановленому місцевою радою, а сума єдиного податку є узгодженою з моменту видачі такому платнику податків свідоцтва про сплату єдиного податку.

З 01.01.2011 р. платники єдиного податку, здійснюючи оплату єдиного податку за звітні періоди 2011 року, мають сплачувати частку єдиного податку, а саме у розмірі 43% від ставки такого податку, на рахунки бюджету. Утім, наведені приписи жодним чином не звільняють суб'єкта підприємницької діяльності від сплати іншої частини єдиного податку у розмірі 57%, а лише визначають, що органи Державного казначейства України не здійснюють розподіл коштів єдиного податку, оскільки платники податку зобов'язані сплачувати окремо суму податку, що спрямовується до місцевого бюджету (43%) та сум єдиного соціального внеску (57%).

задоволено частково

 Фабула справи  Платник звернувся до адміністративного суду з позовом про скасування податкової вимоги, надісланої у зв’язку з несплатою таким платником узгодженого грошового зобов’язання. Окружний адміністративний суд задовольнив позовні вимоги. Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції та прийняв нове, яким відмовив у задоволенні позову.

 Правова позиція 

Якщо платник почав процедуру адміністративного або судового оскарження рішення контролюючого органу щодо нарахування грошового зобов’язання, таке зобов’язання вважається неузгодженим до моменту закінчення процедури адміністративного оскарження або набрання законної сили рішення апеляційного суду і, відповідно, не підлягає сплаті. Однак якщо після завершення процедури узгодження, платник не сплачує таке грошове зобов’язання, податковий орган надсилає йому податкову вимогу.

не задоволено

 Фабула справи  Платник звернувся до адміністративного суду з позовом про скасування податкових повідомлень – рішень щодо визначення йому грошових зобов’язань з податку на прибуток та податку на додану вартість, прийнятих за результатами перевірки, призначеної в рамках кримінального провадження. Окружний адміністративний суд відмовив у задоволенні позовних вимог. Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції та прийняв нове, яким позов задовольнив.

 Правова позиція 

Прийняття податковим органом податкових повідомлень – рішень до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду по кримінальній справі, в межах якої було призначено перевірку платника в порядку кримінально-процесуального законодавства є неправомірним.

не задоволено

 Фабула справи  Платник звернувся до адміністративного суду з позовом про скасування податкового повідомлення – рішення щодо нарахування йому грошового зобов’язання з податку на додану вартість у наслідок включення таким платником до складу податкового кредиту сум податку за операціями, які, на думку податкового органу, не мали реального характеру, оскільки не можуть бути підтверджені платником. Окружний адміністративний суд задовольнив позовні вимоги. Апеляційний суд залишив у силі рішення суду першої інстанції.

 Правова позиція 

Визначальним фактором при формуванні платником податкового кредиту є реальний, товарний характер господарських операцій з його контрагентом, що має підтверджуватися належним чином оформленими податковими накладними.

Для встановлення факту реального здійснення господарської операції необхідне дослідження сукупності обставин, зокрема, можливостей контрагентів позивача щодо виконання укладених з позивачем договорів,; питання щодо фактичної оплати позивачем податку на додану вартість в ціні отриманих товарів, рух активів у процесі здійснення господарських операцій, з відповідним документальним підтвердженням.

задоволено частково

 Фабула справи  Платник звернувся до адміністративного суду з позовом про скасування податкового повідомлення – рішення щодо нарахування йому грошового зобов’язання з податку на додану вартість у наслідок неправомірного формування таким платником податкового кредиту шляхом включення сум податку сплаченого за операціями, які не мали реального характеру, на підставі неналежних первинних документів. Окружний адміністративний суд відмовив у задоволенні позову. Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції та прийняв нове, яким позов задовольнив.

 Правова позиція 

Визначальною умовою, яка надає платнику право сформувати податковий кредит та валові витрати, є реальне здійснення господарської операції, що має підтверджуватися належним чином оформленими первинними документами. Тягар доведення неправомірності дій платника щодо заниження податкового зобов’язання лежить на контролюючому органі, за умови подання платником всіх необхідних первинних документів.

Окремі неточності в первинних документах не впливають на реальність господарських операцій з надання послуг, та не є підставою для позбавлення позивача права на формування податкового кредиту.

Платник податків не може нести відповідальність за порушення, допущені його контрагентом. Невиконання контрагентами платника своїх зобов'язань щодо сплати податку на додану вартість до бюджету має негативні наслідки лише щодо цієї особи і платника податку не може бути позбавлений права на податковий кредит та відшкодування сум податку на додану вартість у разі, якщо він виконав усі вимоги чинного законодавства та має документальні підтвердження розміру податкового кредиту.

не задоволено

 Фабула справи  Контролюючий орган звернувся до суду у зв’язку із оскарженням рішень першої та апеляційної інстанцій, якими задоволено вимоги платника стосовно скасування податкових повідомлень-рішень контролюючого органу, прийнятих на підставі висновку про порушення платником вимог формування податкового кредиту з податку на додану вартість та витрат з податку на прибутку за результатами господарських операцій, що характеризуються фіктивністю.

 Правова позиція 

Чинне законодавство не ставить в залежність право на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Норми Податкового кодексу України не передбачають обмежень у часі з огляду на час проведення попередньої оплати, а саме не обмежують платника податку на додану вартість провести відповідне коригування сум податкових зобов’язань за результатами податкового періоду та надіслання отримувачу розрахунку коригування податку, а також відображення у складі податкової декларації за звітний податковий період результатів перерахунку податкових зобов'язань і податкового кредиту.

не задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, винесених у зв'язку з висновками контролюючого органу про нереальність господарських операцій. Судами попередніх інстанцій задоволено позовні вимоги платника.

 Правова позиція 

До складу валових витрат включаються будь-які витрати, які пов'язані з господарською діяльністю платника податку та підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами.

Достатніми підставами для виникнення у платника податку права на податковий кредит є наявність податкової накладної, виданої йому підприємством-контрагентом, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства, встановлення судом реальності та товарності господарської операції.

Висновок контролюючого органу про те, що неможливість проведення зустрічної перевірки контрагента позивача та відсутність його за місцезнаходженням, а також ведення його господарської діяльності з сумнівними платниками податку, свідчить про відсутність у позивача права на включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту та формування складу валових витрат є помилковим з огляду на те, що чинне податкове законодавство не ставить у залежність право позивача на формування податкового кредиту та валових витрат від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання визначення складу податкового кредиту та валових витрат поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Платник податків не несе відповідальності за порушення або недотримання законодавства контрагента.

не задоволено

 Фабула справи  Платник звернувся до адміністративного суду з позовом про скасування податкових повідомлень – рішень щодо нарахування йому грошових зобов’язань з податку на додану вартість та податку на прибуток у наслідок заниження таким платником податкового зобов’язання шляхом протиправного формування показників податкового обліку за результатами фіктивних господарських операцій. Окружний адміністративний суд задовольнив позовні вимоги. Апеляційний суд залишив у силі рішення суду першої інстанції.

 Правова позиція 

Визначальною умовою, яка надає платнику право сформувати податковий кредит та валові витрати, є факт реального, товарного характеру господарської операції між таким платником і його контрагентами, що має підтверджуватися належним чином оформленими первинними документами.

Прийняття податковим органом податкових повідомлень – рішень до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду по кримінальній справі, в межах якої було призначено перевірку платника в порядку кримінально-процесуального законодавства є неправомірним.

не задоволено

 Фабула справи  Платник звернувся до адміністративного суду з позовом про скасування податкових повідомлень – рішень щодо нарахування йому грошових зобов’язань з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств, у зв’язку з завищенням таким платником розміру податкового кредиту та валових витрат, шляхом включення операцій, які, на думку контролюючого органу, не мали реального характеру. Окружний адміністративний суд задовольнив позовні вимоги. Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції та прийняв нове, яким у задоволенні позову відмовив.

 Правова позиція 

Визначальною умовою, яка надає платнику право сформувати податковий кредит та валові витрати, є реальне здійснення господарської операції, що має підтверджуватися належним чином оформленими первинними документами. Тягар доведення неправомірності дій платника щодо заниження податкового зобов’язання лежить на контролюючому органі, за умови подання платником всіх необхідних первинних документів.

Платник податків не може нести відповідальність за порушення, допущені його контрагентом. Будь-які порушення  контрагентами платника податку вимог податкового законодавства стосовно податку на додану вартість не впливають на право платника податку - покупця отримати бюджетне відшкодування, за умови дотримання останнім цих вимог.

задоволено

 Фабула справи  Платник звернувся до адміністративного суду з позовом про скасування податкових повідомлень – рішень щодо нарахування йому грошових зобов’язань з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств, у зв’язку з завищенням таким платником розміру податкового кредиту та валових витрат, шляхом включення операцій, які, на думку контролюючого органу, не мали реального характеру. Окружний адміністративний суд відмовив у задоволенні позову. Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції та прийняв нове, яким позов задовольнив.

 Правова позиція 

Визначальною умовою, яка надає платнику право сформувати податковий кредит та валові витрати, є реальне здійснення господарської операції, що має підтверджуватися належним чином оформленими первинними документами. Тягар доведення неправомірності дій платника щодо заниження податкового зобов’язання лежить на контролюючому органі, за умови подання платником всіх необхідних первинних документів.

Платник податків не може нести відповідальність за порушення, допущені його контрагентом. Невиконання контрагентами платника своїх зобов'язань щодо сплати податку на додану вартість до бюджету має негативні наслідки лише щодо цієї особи і платника податку не може бути позбавлений права на податковий кредит та відшкодування сум податку на додану вартість у разі, якщо він виконав усі вимоги чинного законодавства та має документальні підтвердження розміру податкового кредиту.

не задоволено

 Фабула справи  Платник звернувся до адміністративного суду з позовом про скасування податкових повідомлень – рішень щодо нарахування йому грошових зобов’язань з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств, у зв’язку з завищенням таким платником розміру податкового кредиту та валових витрат, шляхом включення операцій, які, на думку контролюючого органу, не мали реального характеру. Окружний адміністративний суд задовольнив позовні вимоги. Апеляційний суд залишив у силі рішення суду першої інстанції.

 Правова позиція 

Визначальною умовою, яка надає платнику право сформувати податковий кредит та валові витрати, є реальне здійснення господарської операції, що має підтверджуватися належним чином оформленими первинними документами. Тягар доведення неправомірності дій платника щодо заниження податкового зобов’язання лежить на контролюючому органі, за умови подання платником всіх необхідних первинних документів.

Платник податків не може нести відповідальність за порушення, допущені його контрагентом. Будь-які порушення  контрагентами платника податку вимог податкового законодавства стосовно податку на додану вартість не впливають на право платника податку - покупця отримати бюджетне відшкодування, за умови дотримання останнім цих вимог.

не задоволено

 Фабула справи  Платник звернувся до адміністративного суду з позовом про скасування податкових повідомлень – рішень щодо нарахування йому грошових зобов’язань з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств, у зв’язку з завищенням таким платником розміру податкового кредиту та валових витрат, шляхом включення операцій, які, на думку контролюючого органу, не мали реального характеру. Окружний адміністративний суд задовольнив позовні вимоги. Апеляційний суд залишив у силі рішення суду першої інстанції.

 Правова позиція 

Визначальною умовою, яка надає платнику право сформувати податковий кредит та валові витрати, є реальне здійснення господарської операції, що має підтверджуватися належним чином оформленими первинними документами. Тягар доведення неправомірності дій платника щодо заниження податкового зобов’язання лежить на контролюючому органі, за умови подання платником всіх необхідних первинних документів.

Для встановлення факту реального здійснення господарської операції необхідне дослідження сукупності обставин, зокрема, можливостей контрагентів позивача щодо виконання укладених з позивачем договорів,; питання щодо фактичної оплати позивачем податку на додану вартість в ціні отриманих товарів, рух активів у процесі здійснення господарських операцій, з відповідним документальним підтвердженням.

Платник податків не може нести відповідальність за порушення, допущені його контрагентом. Будь-які порушення  контрагентами платника податку вимог податкового законодавства стосовно податку на додану вартість не впливають на право платника податку - покупця отримати бюджетне відшкодування, за умови дотримання останнім цих вимог.

не задоволено

 Фабула справи  Платник звернувся до адміністративного суду з позовом про скасування податкових повідомлень – рішень щодо нарахування йому грошових зобов’язань з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств, у зв’язку з завищенням таким платником розміру податкового кредиту та валових витрат, шляхом включення операцій, які, на думку контролюючого органу, не мали реального характеру. Окружний адміністративний суд задовольнив позовні вимоги. Апеляційний суд залишив у силі рішення суду першої інстанції.

 Правова позиція 

Визначальною умовою, яка надає платнику право сформувати податковий кредит та валові витрати, є реальне здійснення господарської операції, що має підтверджуватися належним чином оформленими первинними документами. Тягар доведення неправомірності дій платника щодо заниження податкового зобов’язання лежить на контролюючому органі, за умови подання платником всіх необхідних первинних документів.

Для встановлення факту реального здійснення господарської операції необхідне дослідження сукупності обставин, зокрема, можливостей контрагентів позивача щодо виконання укладених з позивачем договорів,; питання щодо фактичної оплати позивачем податку на додану вартість в ціні отриманих товарів, рух активів у процесі здійснення господарських операцій, з відповідним документальним підтвердженням.

Платник податків не може нести відповідальність за порушення, допущені його контрагентом. Будь-які порушення  контрагентами платника податку вимог податкового законодавства стосовно податку на додану вартість не впливають на право платника податку - покупця отримати бюджетне відшкодування, за умови дотримання останнім цих вимог.

задоволено частково

 Фабула справи  Платник звернувся до адміністративного суду з позовом про скасування податкових повідомлень – рішень щодо нарахування йому грошових зобов’язань з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств, у зв’язку з завищенням таким платником розміру податкового кредиту та валових витрат, шляхом включення операцій, які, на думку контролюючого органу, не мали реального характеру. Окружний адміністративний суд відмовив у задоволенні позову. Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції та прийняв нове, яким позов задовольнив.

 Правова позиція 

Визначальною умовою, яка надає платнику право сформувати податковий кредит та валові витрати, є реальне здійснення господарської операції, що має підтверджуватися належним чином оформленими первинними документами. Тягар доведення неправомірності дій платника щодо заниження податкового зобов’язання лежить на контролюючому органі, за умови подання платником всіх необхідних первинних документів.

Платник податків не може нести відповідальність за порушення, допущені його контрагентом. Невиконання контрагентами платника своїх зобов'язань щодо сплати податку на додану вартість до бюджету має негативні наслідки лише щодо цієї особи і платника податку не може бути позбавлений права на податковий кредит та відшкодування сум податку на додану вартість у разі, якщо він виконав усі вимоги чинного законодавства та має документальні підтвердження розміру податкового кредиту.

не задоволено

 Фабула справи  Платник звернувся до адміністративного суду з позовом про скасування податкових повідомлень – рішень щодо нарахування йому грошових зобов’язань з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств, у зв’язку з завищенням таким платником розміру податкового кредиту та валових витрат, шляхом включення операцій, які, на думку контролюючого органу, не мали реального характеру. Окружний адміністративний суд задовольнив позовні вимоги. Апеляційний суд залишив у силі рішення суду першої інстанції.

 Правова позиція 

Визначальною умовою, яка надає платнику право сформувати податковий кредит та валові витрати, є реальне здійснення господарської операції, що має підтверджуватися належним чином оформленими первинними документами. Тягар доведення неправомірності дій платника щодо заниження податкового зобов’язання лежить на контролюючому органі, за умови подання платником всіх необхідних первинних документів.

Платник податків не може нести відповідальність за порушення, допущені його контрагентом. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

не задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень. Суд першої інстанції частково задовольнив позов платника податків. Суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції та прийняв нове, яким відмовив у задоволенні позовних вимог.

 Правова позиція 

Визначальним для встановлення права особи застосовувати спеціальний режим оподаткування податком на додану вартість є дотримання сільськогосподарським товаровиробником критерію щодо питомої ваги сільськогосподарських товарів, яка має становити не менше 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом послідовних звітних податкових періодів сукупно. При цьому недотримання питомої ваги щодо реалізації сільськогосподарських товарів є єдиною підставою для застосування до сільськогосподарського товаровиробника правил загального режиму оподаткування податком на додану вартість.

Вести облік доходів витрат чи інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та податкових зобов'язань платник податків повинен. Але ФСП не змінюється протягом річного терміну та справляється з одиниці земельної площі, тому його основною перевагою є те, що платник не повинен вести облік своїх витрат як платник податку на прибуток та ретельно збирати і зберігати первинні документи.

задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення, винесеного у зв'язку з висновками контролюючого органу про нереальність господарських операцій. Судами попередніх інстанцій задоволено позовні вимоги платника.

 Правова позиція 

Податковий кредит є правом платника податку щодо зменшення податкових зобов'язань звітного періоду, яке виникає виключно за наявності податкових накладних. Закон забороняє включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни придбання товарів (робіт, послу), якщо ці суми не підтверджені податковими накладними, та передбачає відповідальність платника податків за порушення цих вимог у вигляді фінансових санкцій.

Виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.

Норми чинного законодавства дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним    придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів. Формування суб'єктом господарювання податкового кредиту та валових витрат не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, а пов'язане з призначенням придбаних товарів (послуг) для використання у господарській діяльності та наявності податкової накладної (накладних). Законодавство України, не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальності та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому необхідною умовою для віднесення сплачених (нарахованих) у ціні товарів сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт реальності придбання товарів, вартість яких відноситься до податкового кредиту з податку на додану вартість. Для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість витрати платника щодо сплати (нарахування) відповідної суми податку у складі ціни товару мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції та є підставою для формування податкового обліку платника податків. Відсутність необхідних умов для здійснення господарської діяльності у контрагентів не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Чинне законодавство не зобов'язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагентів на предмет виконання ними вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

не задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, винесених у зв'язку з висновками контролюючого органу про нереальність господарських операцій. Судами попередніх інстанцій задоволено позовні вимоги платника.

 Правова позиція 

Податковий кредит є правом платника податку щодо зменшення податкових зобов'язань звітного періоду, яке виникає виключно за наявності податкових накладних. Закон забороняє включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни придбання товарів (робіт, послу), якщо ці суми не підтверджені податковими накладними, та передбачає відповідальність платника податків за порушення цих вимог у вигляді фінансових санкцій.

Виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.

Норми чинного законодавства дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним    придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів. Формування суб'єктом господарювання податкового кредиту та валових витрат не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, а пов'язане з призначенням придбаних товарів (послуг) для використання у господарській діяльності та наявності податкової накладної (накладних). Законодавство України, не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальності та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому необхідною умовою для віднесення сплачених (нарахованих) у ціні товарів сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт реальності придбання товарів, вартість яких відноситься до податкового кредиту з податку на додану вартість. Для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість витрати платника щодо сплати (нарахування) відповідної суми податку у складі ціни товару мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції та є підставою для формування податкового обліку платника податків. Відсутність необхідних умов для здійснення господарської діяльності у контрагентів не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Чинне законодавство не зобов'язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагентів на предмет виконання ними вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Чинне законодавство не зобов'язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагентів на предмет виконання ними вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Податкове законодавство не надає контролюючим органам повноважень на встановлення фактів порушення платниками податків норм цивільного або господарського законодавства. Зазначені нормативно-правові акти не містять норм, які б наділяли контролюючі органи повноваженнями на визнання правочинів нікчемними або такими, що не відповідають вимогам законодавства та повноваженнями на оцінку відповідності будь-якого правочину вимогам положень Цивільного кодексу України. Повноваження на встановлення законності правочинів, вчинених платником за тими критеріями ознак, що містяться в складеному акті перевірки, належать виключно до компетенції суду.

Податкові повідомлення-рішення прийняті за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону, у разі відсутності прийняття та набрання законної сили відповідного рішення по кримінальній справі, є неправомірними.

не задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, винесених у зв'язку з висновками контролюючого органу про нереальність господарських операцій. Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову платника податків. Суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції та прийняв нове, яким задовольнив позовні вимоги платника.

 Правова позиція 

Недійсність господарського зобов'язання відповідно до господарського законодавства пов'язується з наступним: невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

Одним з основних завдань контролюючих органів є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право контролюючого органу самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Законодавство України, не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

не задоволено

 Фабула справи  Платник звернувся до адміністративного суду з позовом про визнання дій митного органу щодо складення акту перевірки протиправними та скасування податкових повідомлень – рішень щодо нарахування йому грошового зобов’язання з податку на додану вартість та митних платежів за товари, ввезенні на митну територію України у зв’язку з порушенням платником порядку декларування митної вартості товару і, відповідно, заниженням податкового зобов’язання. Окружний адміністративний суд своїм рішенням, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду, задовольнив позовні вимоги в частині скасування податкових повідомлень – рішень.

 Правова позиція 

Контролюючий орган має право самостійно визначити суму грошового зобов’язання у разі встановлення розбіжностей між відомостями, зазначеними платником у митній декларації та відомостями, отриманими від уповноважених органів іноземних держав щодо ввезеного товару.

задоволено частково
close icon
Інформація про документ
Замовити персональну презентацію