Податкова судова практика

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду із вимогою про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення щодо визначення грошового зобов’язання в наслідок не включення до сукупного оподатковуваного доходу працівників додаткового блага у вигляді вартості безоплатно отриманих ними послуг від працедавця, що призвело до ненарахування, неутримання та несплати податку з доходів фізичних осіб. Перша та апеляційна інстанції у задоволені позову відмовили. Платник податків звернувся до суду касаційної інстанції.

 Правова позиція 

Витрати підприємства, пов'язані з професійною підготовкою, перепідготовкою або підвищенням кваліфікації працівників, здійсненими з метою досягнення підприємством позитивних результатів у здійснюваній господарській діяльності, а також витрати, що пов'язані із забезпеченням участі працівників в таких заходах, витрати на службові відрядження не вважаються особистими доходами (додатковим благом) працівників, а є витратами підприємства, що відображаються в його бухгалтерському обліку.

Сума, сплачена працедавцем на користь закладу освіти у рахунок компенсації вартості підготовки чи перепідготовки платника податку - найманої особи за профілем діяльності чи загальними виробничими потребами такого працедавця не включається до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку у межах суми, визначених законодавством, тобто така сума не має перевищувати розмір суми податкової соціальної пільги, у розрахунку на кожний повний чи неповний місяць підготовки чи перепідготовки такої найманої особи. Якщо дана сума перевищує розмір податкової соціальної пільги, то правомірним є віднесення контролюючим органом до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку - фізичної особи суми, сплаченої працедавцем на користь закладів освіти у рахунок компенсації вартості підготовки чи перепідготовки платника податку

задоволено частково

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду з позовом про скасування податкових повідомленнь-рішень, винесених контролюючим органом у зв'язку з тим, що платником було продало квартири, придбання яких було раніше відображено у складі податкового кредиту, у зв'язку з чим виникли податкові зобов'язання, які платник не відображав, вважаючи ці операції такими, що звільнені від оподаткування відповідно до положень підпункту 197.1.14 пункту 197.1 статті 197 ПК України. Постановою окружного адміністративного суду, яка залишена без змін ухвалою апеляційного адміністративного суду, позов задоволено; визнано протиправними та скасовано спірні податкові повідомлення-рішення, з підстав обґрунтованості позовних вимог. контролюючий орган звернувся до суду з касаційною скаргою.   

 Правова позиція 

Якщо замовник в процесі будівництва до оформлення права власності на новозбудоване житло укладає попередні договори купівлі-продажу з фізичними особами, згідно з якими отримує забезпечувальні платежі, операції з перерахунку таких платежів фізичними особами на рахунок замовника не змінюють базу оподаткування у замовника. Лише при передачі власності (оформлення правовстановлюючих документів) на готове новозбудоване житло фізичній особі (першому власнику новозбудованого житла) у замовника виникають податкові зобов'язання на підставі пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України. У випадку, коли після завершення будівництва правовстановлюючі документи на новозбудоване житло оформлюються на підприємство-замовника, а пізніше згідно з договорами купівлі-продажу квартир з фізичними особами переоформлюються на таких фізичних осіб, операцією з першого постачання житла буде вважатись операція оформлення правовстановлюючих документів на замовника. Подальше переоформлення права власності на фізичних осіб, в розумінні норм Кодексу, не буде вважатись операцією з першого постачання житла, а тому дана операція буде звільнятись від оподаткування податком на додану вартість відповідно до підпункту 197.1.14 пункту 197.1 статті 197 Податкового кодексу України.

не задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду із вимогою визнати протиправними дії по проведенню перевірки та складанню акту перевірки щодо визначення грошового зобов’язання у зв’язку із порушенням порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій. Суд першої інстанції задовольнив вимоги платника податків. Суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції та прийняв нове, задовільнивши вимоги частково. Контролюючий орган звернувся до суду касаційної інстанції.

 Правова позиція 

Платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом не допуску посадових осіб до такої перевірки. Якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, у подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами. Саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе.

Допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки. Процедурні порушення, допущені контролюючим органом при призначенні та/або проведенні перевірки не можуть бути обставиною, яка звільняє платника податків від відповідальності за невиконання його податкового обов'язку.

Акт перевірки є виключно носієм доказової інформації про виявлені податковим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків, обов'язковим документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу. Отже, акт перевірки та викладені у ньому факти і висновки не можна розглядати як рішення суб'єкта владних повноважень, що породжує для платника податків певні правові наслідки.

задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду із вимогою про визнання протиправним дій контролюючого органу щодо відмови у переході на спрощену систему оподаткування. Причиною відмови слугував податковий борг такою платника. Перша та апеляційна інстанції задовольнили вимоги платника. Контролюючий орган звернувся до суду касаційної інстанції.

 Правова позиція 

Оскарження платником податків до суду суми податкового зобов'язання, узгодженого в апеляційному порядку, поза межами строку сплати такого податкового зобов'язання не надає відповідному податковому зобов'язанню статусу неузгодженого. Відтак, зазначена сума залишається податковим боргом платника податків.

задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду із вимогою про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, у зв’язку з неподанням структурного підрозділу юридичної особи декларації з податку на прибуток. Суд першої інстанції задовольнив частково вимоги платника податків. Суд апеляційної інстанції скасував постанову суду першої інстанції. Платник податків звернувся до суду касаційної інстанції.

 Правова позиція 

Основний критерій виокремлення основної діяльності залізничного транспорту від загальної господарської діяльності є мета цієї діяльності - забезпечення виконання єдиного перевізного процесу або одержання прибутку.

Визначення суб'єкта (платника) податку закон пов'язує з отриманням прибутку від господарської чи не від господарської діяльності та організаційної визначеності самого управління залізниці. Відповідно, закон не пов'язує вирішення цього питання з терміном «основна» діяльність залізничного транспорту

Закон не пов'язує вирішення цього питання з терміном «основна» діяльність залізничного транспорту. Тобто, надання послуг які не становлять основну діяльність є господарською діяльністю залізничного транспорту і платниками податку на прибуток, який одержаний від такої діяльності є управління залізниці.

Законодавство, чинне на момент виникнення спірних правовідносин, встановлювало відповідальність лише платників податків за неподання податкових декларацій у строки, встановлені законом. Тобто, для застосування цієї норми до структурного підрозділу юридичної особи, останній повинен мати статус платника податку на прибуток.

задоволено частково

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду із вимогою про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень щодо визначення грошового зобов’язання внаслідок не перерахування на спецрахунок для виплати дотацій сум податку на додану вартість, відображених у скороченій податковій декларації з податку на додану вартість . Перша та апеляційна інстанції у задоволені позову відмовили. Платник податків звернувся до суду касаційної інстанції.

 Правова позиція 

Платник податків на спеціальному режимі оподаткування реалізовуючи сільськогосподарську продукцію не сплачує податок на додану вартість до бюджету, а декларує податкові зобов'язанні за спеціальною податковою декларацією та спрямовує суму податку на додану вартість за реалізовані ними сільськогосподарські товари виключно для виплати дотацій шляхом перерахування податку на додану вартість на відповідний небюджетний рахунок, подаючи до контролюючого органу відповідне документальне підтвердження такого перерахування.

Не перераховані на небюджетні рахунки суми податку на додану вартість та/або щодо яких платником податків не надано підтвердження їх перерахування на небюджетний рахунок, вважаються такими, що використовуються не за цільовим призначенням і підлягають стягненню до державного бюджету. Наслідком порушення, такого як неперерахування на не бюджетний рахунок суми коштів за рахунок сум податку на додану вартість, є стягнення цих коштів до державного бюджету шляхом їх визначення контролюючим органом платнику податків до стягнення у рішенні.

задоволено

 Фабула справи  Контролюючий орган звернувся до суду з поданням про стягнення грошових коштів за податковим боргом з податку на додану вартість в порядку ст. 1833 Кодексу адміністративного судочинства України. Суди перших інстанцій відмовили у задоволенні подання контролюючого органу, з підстав перевищення 24-годинного строку внесення відповідного подання до суду, оскільки надіслане листом подання через відділення поштового зв’язку дійшло пізніше, ніж встановлений ст. 1833 КАС України строк.

 Правова позиція 

Правила, встановлені ст. 103 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема ч. 9, не поширюються на обчислення строків, встановлених ст. 1833 КАС України. Якщо подання, інші документи чи матеріали були направлені засобами поштового зв’язку і надійшли пізніше ніж у встановлений 24-годинний строк, то такий строк вважається пропущеним.

не задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду із вимогою про скасування податкових повідомлень-рішень щодо визначення грошового зобов’язання по податку на прибуток та зобов'язати контролюючий орган відобразити в електронній базі даних «Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» суми податкового кредиту та податкових зобов'язань. Перша та апеляційна інстанції задовольнили частково вимоги платника. Контролюючий орган звернувся до суду касаційної інстанції.

 Правова позиція 

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Невиконання зобов'язання по сплаті податку до бюджету контрагентом тягне відповідальність з негативними наслідками саме щодо цієї особи.

Чинним на момент виникнення спірних правовідносин законодавством України не встановлено обов'язку покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Зазначена обставина не є підставною для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній мав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого кредиту.

Інформація, яка міститься в електронній базі даних «Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» призначена для внутрішнього використання податковими органами та не порушує права чи інтереси платника.

задоволено частково
close icon
Інформація про документ
Замовити персональну презентацію