Податкова судова практика

 Фабула справи  Платник звернувся до суду з позовом, у якому просив протиправним та скасувати наказ начальника контролюючого органу про проведення позапланової невиїзної документальної перевірки платника. На обґрунтування позовних вимог платник послався на те, що контролюючий орган прийняв рішення про проведення повторної перевірки платника, акти перевірок містять повторність періодів, а висновки за результатами цих перевірок суперечать один одному. Окружний адміністративний суд постановою, залишеною без змін ухвалою апеляційного адміністративного суду, позовні вимоги задовольнив у повному обсязі. Вищий адміністративний суд України ухвалою рішення судів попередніх інстанцій залишив без змін.

 Правова позиція 

Правовідносини у справі, що розглядається, відмінні від правовідносин у справі, на рішення в якій посилається заявник, обґрунтовуючи наведені у заяві доводи. Суди застосовували різні норми матеріального права, а отже, колегія суддів дійшла висновку про відсутність неоднакового застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах.

не задоволено

 Фабула справи  Платник звернувся до суду з позовом, у якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення, яким платнику визначено штрафні санкції за неподання податкових декларацій з податку на додану. Платник зазначає про неправомірність даного рішення, оскільки господарський суд постановою визнав платника банкрутом та відкрив щодо нього ліквідаційну процедуру. Окружний адміністративний суд постановою в задоволенні позову відмовив. Апеляційний адміністративний суд постановою, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України, рішення суду першої інстанції скасував, позовні вимоги задовольнив.

 Правова позиція 

Обставини, встановлені судами у справах, на рішення у яких посилається заявник, дають підстави вважати, що правовідносини, які виникли між сторонами у цих спорах, не подібні спірним відносинам у справі, що розглядається. Зазначене не дає можливості дійти висновку про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

не задоволено

 Фабула справи  Контролюючий орган звернувся до суду з прохання про зупинення видаткових операцій платника та забороною відчуження майна у зв’язку із перешкоджанням податковому керуючому у складанні акта опису майна через ненадання необхідних документів для здійснення опису майна у податкову заставу. Рішенням судів першої та апеляційної інстанції у задоволенні позовних вимог контролюючого органу відмовлено.

 Правова позиція 

Право податкової застави виникає в силу Закону і не потребує додаткового оформлення.

Факт складання акта про перешкоджання платником податків виконанню податковим керуючим своїх повноважень не є достатньою підставою для зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків, адже повинні бути докази активної форми протидії платника здійсненню опису майна.

не задоволено

 Фабула справи  Платник звернувся до суду з позовом, у якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення порядку здійснення касових операцій. Окружний адміністративний суд постановою позов задовольнив. Контролюючим органом встановлено несвоєчасне внесення платником інформації про надходження та видачу готівки до касової книги. Апеляційний адміністративний суд постановою скасував рішення суду першої інстанції та відмовив у задоволенні позову. Вищий адміністративний суд України ухвалою постанову апеляційного суду скасував, постанову суду першої інстанції залишив в силі.

 Правова позиція 

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО оприбуткуванням готівки є сукупність таких дій: фіксація повної суми фактичних надходжень готівки у фіскальних звітних чеках РРО та відображення на їх підставі готівки у книзі обліку розрахункових операцій. Невиконання будь-якої з цих дій є порушенням порядку оприбуткування готівки, за яке платник притягується до відповідальності.

задоволено

 Фабула справи  Платник звернувся до суду з позовом, у якому просив скасувати рішення контролюючого органу про застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення порядку ведення касових операцій у національній валюті. Контролюючим органом встановлено невнесення платником відомостей про готівкові надходження до книги обліку розрахункових операцій (далі – КОРО) при фактичному оприбуткуванні готівки. Окружний адміністративний суд постановою в задоволенні позову відмовив.  Апеляційний адміністративний суд постановою, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України, рішення суду першої інстанції скасував, позовні вимоги задовольнив.

 Правова позиція 

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО оприбуткуванням готівки є сукупність таких дій: фіксація повної суми фактичних надходжень готівки у фіскальних звітних чеках РРО та відображення на їх підставі готівки у книзі обліку розрахункових операцій. Невиконання будь-якої з цих дій є порушенням порядку оприбуткування готівки, за яке платник притягується до відповідальності.

задоволено частково

 Фабула справи  Платник звернувся до суду з позовом скасування рішення Митниці про визначення митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації. Окружний адміністративний суд постановою у задоволенні позову відмовив. Апеляційний адміністративного суд постановою, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України, скасував рішення суду першої інстанції та прийняв нове рішення про часткове задоволення позову: визнав протиправним та скасував рішення Митниці та картку відмови. У задоволенні решти позовних вимог відмовив.

 Правова позиція 

Зважаючи на те, що причиною ухвалення судом касаційної інстанції різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах є неоднакове застосування одних і тих самих норм процесуального права, а неоднаковість застосування положень матеріального права не підтвердилася, заява Митниці задоволенню не підлягає.

не задоволено

 Фабула справи  Платник звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати протиправними дії Митниці у видачі картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон. На обґрунтування позовних вимог платник послався на те, що митна вартість була визначена митним органом з порушенням статей 265–273 Митного кодексу України (який був чинний на час виникнення спірних відносин; далі – МК) та є завищеною. Окружний адміністративний суд постановою, залишеною без змін ухвалою апеляційного адміністративного суду, позов задовольнив.  Вищий адміністративний суд України ухвалою рішення судів попередніх інстанцій залишив без змін.

 Правова позиція 

Наявність у Єдиній автоматизованій системі Державної митної служби України інформації про іншу митну вартість ідентичних або аналогічних товарів може бути підставою для витребування у декларанта додаткових документів для підтвердження митної вартості. За таких обставин, відмовляючи платнику у митному оформленні товарів за першим методом, Митниця діє в межах повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством України, і має підстави для обґрунтованого сумніву у правильному визначенні митної вартості товару декларантом. У зв’язку з тим, що декларант не надав митниці документів, визначених у ВМД, що є його обов’язком, Митниця правильно застосувала третій метод визначення митної вартості, мотивувавши неможливість застосування попередніх.

задоволено

 Фабула справи  Суб’єкт права на конституційне звернення - громадянин Дзьоба Ю.В. - звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням дати офіційне тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу в аспекті того, чи поширюється необмежений строк звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати на вимоги про стягнення не нарахованих роботодавцем сум індексації заробітної плати та компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням строків її виплати.

 Правова позиція 

В аспекті конституційного звернення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України слід розуміти так, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.

невідомо

 Фабула справи  Громадянка Присяжнюк Л.М. звернулася до Конституційного Суду України з клопотанням дати офіційне тлумачення положень частини другої статті 233 Кодексу, статей 1, 12 Закону України «Про оплату праці» стосовно того, чи охоплює поняття "належна працівнику заробітна плата" усі виплати, на які працівник має право, зокрема й за час простою, що мав місце не з вини працівника, та чи обмежується строком позовної давності звернення до суду з позовом про стягнення такої заробітної плати залежно від її нарахування роботодавцем.

 Правова позиція 

В аспекті конституційного звернення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України у системному зв'язку з положеннями статей 1, 12 Закону України "Про оплату праці" від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР зі змінами необхідно розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

невідомо

 Фабула справи  ТОВ звернулося до суду з позовом, у якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ про застосування штрафних (фінансових) санкцій щодо неоприбуткування готівки.

 Правова позиція 

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО оприбуткуванням готівки є сукупність дій з фіксації повної суми фактичних надходжень готівки у фіскальних звітних чеках РРО (даних розрахункової книги) та відображення на їх підставі готівки у книзі обліку розрахункових операцій.

При цьому невідображення готівки у книзі обліку розрахункових операцій після їх проведення із застосуванням РРО є порушенням порядку оприбуткування готівки, відповідальність за яке встановлена саме Указом № 436/95.

.

задоволено

 Фабула справи  Товариство звернулося до суду з позовом, у якому просило скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, встановлених абзацом третім статті 1 Указу Президента України від 12 червня 1995 року № 436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки», за порушення вимог підпунктів 2.2, 2.6 глави 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 року за № 40/10320.

 Правова позиція 

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО оприбуткуванням готівки є сукупність дій з фіксації повної суми фактичних надходжень готівки у фіскальних звітних чеках РРО (даних розрахункової книги) та відображення на їх підставі готівки у книзі обліку розрахункових операцій. При цьому невідображення готівки у книзі обліку розрахункових операцій після їх проведення із застосуванням РРО є порушенням порядку оприбуткування готівки, відповідальність за яке встановлена саме Указом № 436/95.

задоволено частково
close icon
Інформація про документ
Замовити персональну презентацію