Податкова судова практика

 Фабула справи  Платник податків, у якого була наявна передплата з податку на прибуток, яку контролюючий орган відмовився зарахувати в рахунок погашення податкових зобов'язань платника,  звернувся до суду з позовом про визнання протиправними дій контролюючого органу, скасування вимоги, зобов'язання вчинити певні дії. Постановою окружного адміністративного суду позовні вимоги платника були задоволені. Контролючий орган звернувся з апеляційною скаргою.

 Правова позиція 

Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

не задоволено

 Фабула справи  Комунальне підприємство звернулося до суду з позовом про скасування податкового повідомлення рішення, яким контролюючим органом визначено грошове зобов’язання зі збору за спеціальне використання водних ресурсів. На противагу позивач зазначає, що комунальне підприємство не відносяться до категорії платників цього збору, а також в них відсутня з об'єктивних причин можливість встановлення вимірювальних приладів, а тому обсяг фактично використаної води визначається водокористувачем за технологічними даними.

 Правова позиція 

Судом було встановлено, що контролюючий орган виявив в ході проведення камеральної перевірки порушення вимог пункту 326.10 статті 326 ПК України (на момент прийняття рішення за спеціальне використання води сплачувався збір, при цьому формулювання в частині «існування можливості встановлення вимірювальних приладів» абзацу 3 підпункту 255.11.10 пункту 255.11 статті 255 ПК України за редакцією від 01.07.2016 року та п. 326.10 статті 326 ПК України за редакцією від 03.02.2013 року є аналогічними). Внаслідок виявлення повідомленням-рішенням підприємству було донараховано податкове зобов'язання у двократному розмірі та нараховані штрафні (фінансові) санкції. Проте оскільки платником було міське комунальне підприємство, для якого тарифи та послуги водопостачання для населення встановлюються рішеннями місцевих рад, а у вартість наданих послуг не закладалася сума, розрахована на встановлення вимірювальних приладів (лічильників), суд дійшов до висновку, що економічно-обґрунтованої можливості встановлення вимірювальних приладів комунальне підприємство не мало. Таким чином, у даному випадку судом обґрунтовувалась відсутність можливості встановлення вимірювальних приладів через відсутність компетенції міського комунального підприємства у прийнятті рішення про встановлення лічильників та розрахування тарифів без витрат на встановлення вимірювальних приладів.

задоволено частково
close icon
Інформація про документ
Замовити персональну презентацію