Податкова судова практика

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду з позовом про визнання протиправною бездіяльності щодо надання висновку із зазначенням суми податку на додану вартість (далі − ПДВ), яка підлягає відшкодуванню, стягнення бюджетної заборгованості. Підставою позбавлення бюджетного відшкодування ПДВ стали результати зустрічних перевірок контрагентів, які свідчать про відсутність факту надмірної сплати сум ПДВ, оскільки постачальники товару по другому-п'ятому ланцюгах перебували у стадії ліквідації внаслідок банкрутства. Суди попередніх інстанцій частково задовольнили позов платника.

 Правова позиція 

Верховний Суд України не уповноважений преглядати справи, якщо відбувається посилання на різні за змістом судові рішення, що обумовлено наявністю інших обставин справи та характеру правовідносин.

не задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду з позовом про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, , винесених у зв'язку з висновками контролюючого органу про нереальність господарських операцій з огляду на відсутність актів виконаних робіт за договором, проектно-кошторисної документації та інших документів, які б свідчили про реальність виконання укладеного договору. Суд касаційної інстанції задовольнив позовні вимоги платника.

 Правова позиція 

Наявність у платника податкових накладних, виданих контрагентом, за умови встановлення судом факту нездійснення самої господарської операції, не є підставою для віднесення зазначених у цих накладних сум до податкового кредиту.

задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду з позовом про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, яким йому визначено податкові зобов’язання у вигляді пені за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 “Про систему валютного регулювання і валютного контролю”. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, відмовивши у задоволенні позовних вимог платника.

 Правова позиція 

У контролюючого органу відсутні повноваження щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій, передбачених Декретом Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 “Про систему валютного регулювання і валютного контролю”. Дані санкції застосовуються лише Національним банком України та підпорядкованими йому особами.

задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду з позовом про зобов’язання контролюючий орган при майбутньому митному оформленні здійснювати нарахування митних платежів та зборів виходячи з ціни інвойсів та специфікацій, які є невід’ємною частиною цього контракту. Суд касаційної інстанції залишив у силі рішення суду першої інстанції та задовольнив позовні вимоги платника.

 Правова позиція 

Митне оформлення розпочинається після подання контролюючому органу митної декларації, а також усіх необхідних для здійснення митного контролю та оформлення документів. До цьогу моменту права платника не можуть бути порушені, оскількі відсутні будь-які дії зі сторони контролюючого органу. У разі відсутності порушення прав та охоронюваних законом інтересів платника позов не підлягає задоволенню щодо можливого порушення таких прав в майбутньому.

задоволено

 Фабула справи  Позивач звернувся з вимогою про визнання незаконним та скасування рішення Фонду, яким йому донараховано страхові внески, через порушення під час проведення перевірки з питань правильності нарахування, сплати страхових внесків.

 Правова позиція 

На час проведення відповідачем виплат науково-педагогічним працівникам Закон № 2240-ІІІ, як і жоден нормативно-правовий акт, не містив положень, які б звільняли його від обов’язку нарахування та сплати страхових внесків з таких виплат чи відповідальності за неповноту їх сплати.

задоволено

 Фабула справи  Платник податків звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправним податкове повідомлення-рішення, яким йому зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ. На обґрунтування своїх вимог позивач послався на те, що контролюючий орган дійшов безпідставного висновку про те, що задекларована сума бюджетного відшкодування підлягає зменшенню, так як частина суми є заявлена до повернення з бюджету з терміном виникнення понад 1095 днів, оскільки податкову декларацію, у якій заявлено відшкодування податку шляхом його зарахування у рахунок майбутніх платежів, подано позивачем у встановлені законом строки, тобто в межах 1095 днів. Суд першої інстанції позов задовольнив. Апеляційний адміністративний суд рішення суду першої інстанції скасував, у задоволенні позову відмовив. Вищий адміністративний суд України постанову апеляційного адміністративного суду залишив без змін. Платник звернуся до Верховного суду про перегляд судових рішень.

 Правова позиція 

Підпунктом 15.3.1 пункту 15.3 статті 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» було встановлено граничні строки для подання заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов’язкових платежів) або на їх відшкодування, і ця норма не встановлює строків, протягом яких здійснюється зарахування належної платнику повної суми бюджетного відшкодування шляхом зменшення податкових зобов’язань із цього податку наступних податкових періодів, якщо заява про таке відшкодування подана своєчасно.

задоволено

 Фабула справи  ТОВ звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати недійсним рішення СДПІ від 25 липня 2007 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1000 грн. На обґрунтування позову ТОВ послалося на те, що відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2001 року № 121 «Про терміни переведення суб’єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій» Міністерство промислової політики України було зобов’язано забезпечити в термін до 31 грудня 2006 року організацію розроблення автоматів з продажу товарів (послуг), які відповідатимуть розробленим Міністерством економіки України технічним вимогам, а також запам’ятовуючих пристроїв (фіскальної пам’яті) для оснащення автоматів, що вже діють. Однак, на момент звернення до суду з цим позовом, Мінпромполітики не забезпечило розроблення гральних автоматів, оснащених фіскальною пам’яттю, та запам’ятовуючих пристроїв для оснащення автоматів, що вже діють. Постановою суду першої інстанції, залишену без змін ухвалою суду апеляційної інстанції позовні вимоги товариства задоволені. Вищий адміністративний суд України скасував рішення попередніх інстанцій. ТОВ звернулася із заявою про перегляд до ВСУ.

 Правова позиція 

Наказом Державної податкової адміністрації України від 01 липня 2008 року № 430 «Про затвердження Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій у новій редакції» до Державного реєстру було включено комп’ютерно-касову систему «Фіскал», яка призначена для фіскалізації гральних автоматів, автоматизації збору, обліку і контролю даних про функціонування залів гральних автоматів. За таких обставин до цієї дати у суб’єктів господарювання була відсутня об’єктивна можливість дотримуватися вимог Закону № 265/95-ВР у частині використання гральних автоматів, які переведені у фіскальний режим роботи. Тому притягнення їх до відповідальності за використання гральних автоматів, у яких не реалізовані фіскальні функції, можливе лише з моменту включення до Державного реєстру комп’ютерно-касової системи «Фіскал», тобто з 01 липня 2008 року.

задоволено
close icon
Інформація про документ
Замовити персональну презентацію