Додаток
Форма 1
Додаток
Форма 2
Додаток
Форма 3
Додаток
Форма 4
Вхід|Реєстрація

Ru

En

Ua

Податкова судова практика
Пошук у тексті
Знайти
Вверх из Вниз

Уповноважений Верховної Ради України з прав людини звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням визнати такими, що не відповідають положенням частини першої статті 8​, частини першої статті 55, пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України (є неконституційними), положення частини першої статті 294, статті 326 Кодексу України про адміністративні правопорушення, прийнятого Верховною Радою Української РСР 7 грудня 1984 року за № 8073-X, (Відомості Верховної Ради УРСР, 1984 р., додаток до № 51, ст. 1122) зі змінами (далі - Кодекс). Згідно із вказаними положеннями КУпАП постанови місцевого загального суду про застосування адміністративного арешту набирають законної сили та виконуються негайно після їх винесення. Автор клопотання зазначає, що оспорювані положення Кодексу нівелюють ефективність апеляційного оскарження постанов місцевого загального суду про застосування адміністративного арешту, оскільки "таке оскарження не гарантує ефективного відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини" у разі постановлення судами першої інстанції "помилкових і неправосудних рішень".

Платник податків подав до суду позов до контролюючого органу про визнання незаконним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску. Обґрунтувавши це тим, що його діяльність здійснюється на території проведення АТО, в результаті чого він звільнений від сплати штрафних санкцій та пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску. Суд першої інстанції задовольнив позов платника податків частково, а саме: скасовано рішення контролюючого органу частково у  сумі. Суд апеляційної інстанції залишив без змін рішення попередньої інстанції.

Платник податків звернувся до суду із позовом до контролюючого органу про визнання недійсною та скасування індивідуальної податкової консультації. Обґрунтувавши це тим, що  операції з постачання відходів та брухту чорних і кольорових по 30 березня 2015 року включно підлягають оподаткуванню в загальному порядку за ставкою 20 відсотків, суперечить положенням пункту 23 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України, згідно з якими операції з постачання відходів та брухту чорних і кольорових металів звільнені від оподаткування податком на додану вартість до 01 січня 2017 року. Суд першої інстанції позов задовольнив, суд апеляційної інстанції залишив без змін; індивідуальну податкову консультацію контролюючого орану визнано недійсною та скасовано.

Платник податків звернувся до суду з позовом до контролюючого органу про скасування наказу про призначення документальної позапланової виїзної перевірки, оскільки вважав, що контролюючим органом не було дотримано алгоритму дій, визначених ПКУ, що передують її проведенню, а саме: направлення платнику податків належно оформленого запиту про надання інформації та її документального підтвердження. Суд першої інстанції позов задовольнив повністю. Апеляційним судом рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нову постанову, якою позов залишено без задоволення.

Платник податків подав до суду позов до контролюючого органу щодо визнання незаконними дії контролюючого органу по проведенню документальної позапланової невиїзної перевірки та складанню акта «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки»; визнання протиправними дії органу по внесенню до Інформаційної системи «Податковий блок» відносно платника даних, які свідчать про наявність відхилень між показниками податкового кредиту з податку на додану вартість та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, самостійно задекларованими платником в податкових деклараціях з податку на додану вартість; щодо зобов'язання органу видалити з Інформаційної системи «Податковий блок» дані показників податкового кредиту з податку на додану вартість та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, обчислених згідно з актом та дані про наявність відхилень від показників податкового кредиту з податку на додану вартість та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, самостійно узгоджених платником в податкових деклараціях з податку на додану вартість; щодо зобов'язання органу відобразити у відповідних вкладках Інформаційної системи «Податковий блок» показники, відображені платником самостійно у податкових деклараціях з податку на додану вартість. Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив повністю. Суд апеляційної інстанції прийняв нове рішення в частині визнання протиправними дії контролюючого органу по проведенню документальної позапланової невиїзної перевірки та складанню.

Платник податків звернувся до суду із позовом до контролюючого органу з вимогами щодо: визнання протиправними дії контролюючого органу щодо проведення зустрічної звірки платника та складання акта про неможливість проведення зустрічної звірки щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків; визнання протиправними дії органу щодо формування у акті про неможливість проведення зустрічної перевірки; зобов'язання відповідача вилучити з автоматизованих інформаційних систем інформацію; зобов'язання органу відновити у автоматизованих інформаційних системах інформацію щодо податкового кредиту та податкових зобов'язань платника з податку на додану вартість тощо. Суд першої інстанції позов задовольнив частково, а саме в частині визнання протиправними дії органу щодо внесення змін до АІС «Податковий блок» в частині показників податкової звітності платника  на підставі щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків; зобов'язання органу відновити в автоматизованих інформаційних системах, що використовуються контролюючими органами, інформацію щодо податкового кредиту та податкових зобов'язань платника з податку на додану вартість, які були змінені на підставі акта про неможливість проведення зустрічної звірки; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Суд апеляційної інстанції рішення залишив без змін.

За заявою платника податків контролюючий орган відмовив у поверненні йому суми надмірно сплаченого податку на прибуток. В результаті, платник податків звернувся до суду з позовом до контролюючого органу за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві. В позові платник податків просив зобов'язати контролюючий орган підготувати висновок про повернення йому надмірно сплаченого податку на прибуток у розмірі  та направити такий висновок разом із необхідними супровідними документами до Головного управління Держаної казначейської служби України у м. Києві для здійснення повернення цієї суми коштів з бюджету на поточний рахунок Товариства. Суд першої інстанції позов платника задовольнив. Суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції та відмовив у задоволенні позову.

У результаті несплати платником податків самостійно визначених сум податкового зобов’язання, виник податковий борг. Контролюючий орган звернувся до суду із позовом до платника податків про стягнення коштів у розмірі податкового боргу з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Суд першої інстанції позов задовольнив, стягнуто з рахунків платника податків  заборгованість з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на користь бюджету. Суд апеляційної інстанції залишив без змін рішення суду попередньої інстанції.

В результаті того, що контролюючий орган не прийняв декларації платника податків з податку на додану вартість, платник звернувся до суду із позовом до контролюючого органу про визнання протиправними дій щодо не прийняття декларацій з податку на додану вартість та коригування даних податкових зобов'язань та податкового кредиту в системі АІС «Податковий блок»; щодо зобов'язання відновити показники податкової звітності, визначені в податкових деклараціях з податку на додану вартість; зобов'язання привести у відповідність дані обліку та особистого рахунку платника податків; зобов'язання вилучити зареєстровану податкову інформацію; визнання протиправними дій щодо невизнання податковою звітністю податкові декларації з податку на додану вартість тощо; Суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги платника податків повністю. Суд апеляційної інстанції змінив рішення першої інстанції у частині зобов’язання контролюючого органу на  приведення у відповідність даних обліку та особистого рахунку платника податків, решту частину рішення залишено без змін.

За результатами перевірки контролюючим органом було видано податкові повідомлення-рішення. Платник податків звернувся до суду із позовом до контролюючого органу, в якому просило скасувати зазначені податкові повідомлення-рішення, яким платнику податків визначено суму із штрафними санкціями та яким платнику зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Судом першої інстанції позов задоволено повністю, а судом апеляційної інстанції рішення залишено без змін.

Платник податків подав  до суду позов до контролюючого органу про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, податкової вимоги та рішення про застосування штрафних санкцій до платника податків. Судом першої інстанції позов задоволено частково, а саме: Визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення контролюючого органу. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. ДФС подаючи заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, посилається на таку причину пропуску строків як недостатність/відсутність фінансування на такі цілі як сплата судового збору за подання апеляційної скарги. Тому, судом апеляційної інстанції відмовлено у відкритті провадження за відсутності поважних причин пропуску контролюючим органом строку на апеляційне оскарження.

Контролюючий орган посилається на безпідставність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту за результатом договірних відносин, оскільки договірні відносини між сторонами укладено без мети настання реальних правових наслідків. Також, він стверджує, що юридична дефектність первинних документів не дозволяє платнику формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції. В ході перевірки, на думку контролюючого органу, платником податків на підтвердження показників податкової звітності та правомірності формування валових витрат та податкового кредиту за взаємовідносинами з контрагентом було надано не повністю запитуваних контролюючим органом первинних документів. У зв'язку з незаконним захопленням будівлі Луганського окружного адміністративного суду матеріали справи були втрачені.

Контролюючим органом проведено документальну планову виїзну перевірку платника податків та виявлено ряд правопорушень щодо своєчасності, достовірності повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, виконання вимог валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Платник податків звернулась до суду із позовом до контролюючого органу, в якому  з урахуванням заяви про збільшення предмету позову, просив скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки), рішення та касувати податкові повідомлення-рішення. Позовні вимоги судом першої інстанції задоволені частково: визнано протиправними та скасовано вимогу контролюючого органу про сплату боргу (недоїмки) та рішення в повному обсязі. Визнано протиправними та скасовано деякі податкові повідомлення-рішення контролюючого органу. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. Суд апеляційної інстанції залишив рішення попередньої інстанції без змін.

Контролюючим органом проведено планову виїзну документальну перевірку щодо правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, за результатами якого встановлено порушення підпункту 2 частини 1 статті 7, частини 3, частини 8 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" в частині невірного нарахування суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2015 рік. На підставі акту перевірки, контролюючим органом винесено вимогу про сплату боргу та прийнято рішення про застосування штрафних санкцій. Платник податку звернувся до адміністративного суду з позовом до контролюючого органу, в якому просив визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу та рішення про застосування штрафних санкцій, оскільки застосований контролюючим органом метод визначення суми чистого середньомісячного доходу не узгоджується із положеннями ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування». Постановою окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою апеляційного адміністративного суду позов задоволено повністю.

Контролюючим органом проведено документальну планову виїзну перевірку платника податку, за результатами якого встановлено завищення сум валових витрат та винесено податкові повідомлення-рішення, якими збільшено податок на доходи фізичних осіб та застосовано штрафні (фінансові санкції), а також накладено адміністративний штраф за ненадання книги обліку доходів і витрат при проведенні перевірки. Платник податку звернувся до адміністративного суду з позовом до контролюючого органу, в якому просив визнати протиправними вказані податкові повідомлення рішення. Постановою окружного адміністративного суду у задоволенні позовних вимог відмовлено. Постановою апеляційного адміністративного суду скасовано постанову суду першої інстанції й ухвалено нову постанову, якою позов задоволено частково: скасовано окремі податкові повідомлення-рішення.

Платником акцизного податку за результатами операції складено акцизну накладну, яку було надіслано контролюючому органу в електронній формі о 17 год. 25 хв. Однак, на наступний день на адресу платника податків через автоматизовану систему подання електронних документів надійшла квитанція про неприйняття акцизної накладної у зв’язку з її поданням після закінчення операційного дня для реєстрації документів. Платник податку звернувся до адміністративного суду з позовом до контролюючого органу, в якому просив: і) визнати протиправними дії органу щодо неприйняття до реєстрації акцизної накладної; іі) зобов’язати контролюючий орган зареєструвати акцизну накладну без застосування штрафних (фінансових) санкцій. Позовні вимоги мотивовані тим, що він вчасно надіслав для реєстрації акцизну накладу, а нереєстрація її вчасно відбулась через протиправну бездіяльність контролюючого органу. Постановою окружного адміністративного суду у задоволені позову відмовлено. Постановою апеляційного адміністративного суду рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким позов задоволено повністю.

В ході господарської діяльності платником податку ЮО було прийнято рішення про ліквідацію, не пов’язану із банкрутством. Контролюючий орган звернувся до адміністративного суду з позовом до платника податку, в якому просив стягнути кошти з розрахункових рахунків, відкритих у банківських установах, у рахунок погашення податкового боргу, ігноруючи процедуру передбачену ст. 112 ЦКУ. Позовні вимоги мотивовані тим, що платник податку не сплатив у повному обсязі податкові зобов’язання по податку на прибуток, у зв’язку з чим виник податковий борг. Постановою окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою апеляційного адміністративного суду, у задоволенні позову відмовлено.

Контролюючий орган звернувся до адміністративного суду з позовом про накладення арешту на кошти та інші цінності платника податку, що знаходяться на відкритих рахунках у банках, оскільки у платника податку виник податковий борг у зв’язку з несплатою узгодженого податкового зобов’язання з податку на додану вартість, а також те, що у платника відсутнє інше майно, на яке може бути звернено стягнення. Рішенням окружного адміністративного суду, залишеним без змін постановою апеляційного адміністративного суду в задоволені позову відмовлено.

Контролюючим органом видано наказ про проведення документальної позапланової виїзної перевірки з питань проведення операцій з його контрагентами, та відображення операцій в податковому обліку. При прибутті посадових осіб контролюючого органу, платник податку відмовив у допуску до проведення перевірки. Контролюючий орган звернувся до адміністративного суду з позовом до платника податку, в якому просив застосувати адміністративний арешт коштів, що знаходяться на рахунках платника податку у банківських установах, оскільки платник податку відмовив посадовим особам органу у допуску до проведення перевірки. Рішенням окружного адміністративного суду, залишеним без змін постановою апеляційного адміністративного суду в задоволенні позову відмовлено.

Контролюючий орган при проведенні планової виїзної перевірки видав податкові повідомлення-рішення про визначення податку на прибуток підприємств за основним платежем та податкове повідомлення-рішення про зменшення розміру від'ємного значення податку на додану вартість. Платник податку подав позов до суду із проханням скасувати дані податкові повідомлення-рішення, посилаючись на те, що фактичне вчинення господарських операцій підтверджується належним чином оформленими первинними та іншими документами. При цьому контролюючий орган не врахував використання товарів та послуг в господарській діяльності, висновки сформував тільки на підставі інформації з актів перевірок контрагентів. Суд першої інстанції позов задовольнив повністю. Суд апеляційної інстанції рішення залишив без змін.

Контролюючим органом було нараховано земельний податок за земельну ділянку під нежитловим приміщенням, в результаті чого було прийнято податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов’язання за платежем земельний податок з фізичних осіб. Платник податків звернувся до суду з позов до контролюючого органу про скасування цього податкового повідомлення-рішення. Суд першої інстанції відмовив у задоволенні вимог, а суд апеляційної інстанції залишив без змін рішення попередньої інстанції. Доводи касаційної скарги зводяться до того, що до оскаржуваного податкового повідомлення-рішення податковим органом не було надано розрахунку грошового зобов'язання та податкове повідомлення-рішення було направлено з порушенням строку для такого надсилання.

Місцевим судом було призначено позапланову документальну перевірку по кримінальному провадженню, за ознаками правопорушення, передбаченого ч.1 ст.364 ККУ. На виконання вимоги суду, контролюючий орган прийняв наказ про проведення документальної позапланової виїзної перевірки платника податку з питань правильності обчислення, повноти та своєчасності сплати екологічного податку. З урахуванням висновків акту перевірки, прийнято податкове повідомлення-рішення, яким платнику податку збільшено суму грошового зобов’язання з екологічного податку. Платник податку звернувся до адміністративного суду з позовом до контролюючого органу, в якому просив визнати нечинним наказ «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки» з моменту його видання, оскільки ухвала місцевого суду про призначення позапланової документальної перевірки не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, а тому порушуються права позивача щодо оскарження її проведення та порушується принцип доступу до правосуддя. Постановою окружного адміністративного суду у задоволенні позову відмовлено. Постановою апеляційного адміністративного суду скасовано постанову суду першої інстанції та задоволено позовні вимоги.

Платник податку надав банку на виконання платіжне доручення, спрямоване на сплату ПДВ. Платіжне доручення було прийнято до виконання, проте перерахування коштів до бюджету не було проведено.  Платник податку звернувся до адміністративного суду з позовом до контролюючого органу, в якому просив зобов’язати орган внести відомості про сплату податку на додану вартість. Позовні вимоги мотивовані тим, що платник податку здійснив всі дії на виконання свого податкового обов’язку, а пропущення строків сплати податку відбулося з вини банку. Постановою окружного адміністративного суду позовні вимоги задоволені повністю. Постановою апеляційного адміністративного суду скасовано постанову суду першої інстанції та відмовлено у задоволенні позову.

Під час митного оформлення товару, митний орган витребував у декларанта додаткові документи з метою визначення митної вартості товару, без зазначення обставин, які вони могли б підтвердити. Оскільки додаткові документи не були надані, митний орган прийняв рішення про коригування митної вартості товарів за резервним методом, оскільки декларантом не подано всі необхідні документи, згідно з переліком, передбаченим у ч.ч.2,3 ст.53 МКУ. Декларант звернувся до адміністративного суду з позовом до митного органу, в якому просив скасувати вказане рішення товарів. В обґрунтування позову посилається на те, що ним було надані всі документи, що в сукупності підтверджують числові значення складових митної вартості товару, а додаткові документи, що вимагав митний орган не є необхідними, згідно з переліком, передбаченим у ч.ч.2,3 ст.53 МКУ. Постановою окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою апеляційного адміністративного суду, позов задоволено.

Контролюючим органом було проведено позапланову виїзну перевірку платника податків щодо дотримання правил проведення касових операцій, за результатами якої встановлено порушення правил оприбуткування готівки та прийнято податкове повідомлення-рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій. Платник податку звернувся до адміністративного суду з позовом до контролюючого органу, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення. Обґрунтовуючи позовні вимоги, платник податку зазначає, що не допустив порушення норм з регулювання обігу готівки, а саме порядку подачі звіту про використання коштів, а також те, що контролюючим органом було порушено граничні строки застосування штрафу за порушення. Постановою окружного адміністративного суду,  залишеною без змін ухвалою апеляційного адміністративного суду, позов задоволено повністю.

Контролюючим органом було призначено документальну планову виїзну перевірку платника податку з питань дотримання правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування. Згодом начальником контролюючого органу було продовжено строк проведення перевірки. За результатами перевірки встановлено порушення податкового законодавства та прийнято податкове повідомлення рішення. Платник податку звернувся до адміністративного суду з позовом до контролюючого органу, в якому просив визнати протиправними дії заступника начальника контролюючого органу щодо прийняття податкового повідомлення-рішення. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що заступник начальника прийняв податкове повідомлення-рішення поза межами своїх повноважень, оскільки право на проведення такої перевірки належить виключно контролюючим органам обласного та центрального рівня, яким контролюючий не є. Постановою окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою апеляційного адміністративного суду позов задоволено.

Контролюючим органом було проведено фактичну перевірку платника податку, за результатами якої було зроблено висновки, що платник податку порушив вимоги законодавства щодо оприбуткування коштів, оскільки безпідставно вилучив з блоків фіскальної пам’яті  та не пред’явив до перевірки готівкові кошти. На підставі вищеозначеного, контролюючим органом прийнято податкові повідомлення рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій. Платник податку звернувся до адміністративного суду з позовом до контролюючого органу, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення. В обґрунтування позову зазначено, що він належним чином оприбуткував готівкові кошти шляхом роздрукування фіскальних чеків (Z-звітів) та витягу з КОРО, а відтак правові підстави для застосування штрафних санкцій відсутні. Постановою окружного адміністративного суду позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення рішення, у задоволені решти позовних вимог відмовлено. Постановою апеляційного адміністративного суду скасовано рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог: визнано та скасовано податкове повідомлення-рішення, у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Контролюючим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку платника податку з питань внесення до бюджету сум єдиного соціального внеску, за результатами якого констатовано порушення обов’язку зі сплати. Згодом, платник податку звернувся до контролюючого органу із заявою про перерахування помилково сплачених сум ЄСВ на вірний розрахунковий рахунок. За результатами перевірки контролюючим органом прийнято рішення про застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) ЄСВ. Платник податку звернувся до адміністративного суду з позовом до контролюючого органу, в якому просив скасувати рішення органу про застосування штрафних (фінансових) санкцій. Обґрунтовуючи позовну заяву, зазначив, що зобов’язання зі сплати єдиного внеску виконані без порушень строків, а сплата на неправильний рахунок не може бути підставою для застосування санкцій, оскільки в подальшому кошти спрямовані за належністю. Постановою окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою апеляційного адміністративного суду, позовні вимоги задоволені повністю.

Платник податку звернувся до контролюючого органу із заявою про списання безнадійного податкового боргу, оскільки він має право на списання безнадійного податкового боргу у зв’язку з подіями на території АР Крим, та дію обставин непереборної сили на платника засвідчено сертифікатом ТПП України. Контролюючим органом прийняті рішення про часткове списання податкового боргу, відсутність підстав для списання повної суми обґрунтовано тим, що списанню підлягає тільки той податковий борг, який виник у зв’язку з несплатою узгоджених грошових зобов’язань за період дії обставин непереборної сили.  Платник податку звернувся до адміністративного суду з позовом до контролюючого органу, в якому просив: і) визнати протиправною бездіяльність органу в частині неприйняття рішення про списання безнадійного податкового боргу; іі) зобов’язати прийняти рішення про списання боргу. На обґрунтування позову зазначено, що він у зв’язку з подіями на території АР Крим позбавлений можливості належно виконувати свої податкові зобов’язання та відповідно до п.15.1 ст.15 ЗУ «Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особливості здійснення економічної діяльності на окупованій території України» має право на повне списання податкового боргу. Постановою окружного адміністративного суду позов задоволено повністю. Постановою апеляційного адміністративного суду скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову постанову, якою відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Платник податку звернувся до адміністративного суду з позовом до контролюючого органу, в якому просив визнати незаконним рішення про призначення експертного дослідження підписів виконаних на первинних документах. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що платника податку не було повідомлено про проведення перевірки та про її результати, а тому проведення експертного дослідження в рамках неіснуючої перевірки є неправомірним перевищенням контролюючого органу своїх повноважень. Постановою окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою апеляційного адміністративного суду, у задоволені позові відмовлено.

Контролюючим органом було прийнято наказ «Про проведення планової документальної перевірки», яким призначено перевірку платника податку, згідно з планом-графіком проведення планових документальних перевірок, про що було письмово повідомлено платника податку. Платник податку звернувся до адміністративного суду з позовом до контролюючого органу, в якому просив визнати протиправним та скасувати вищевказаний наказ. Позов обґрунтовано тим, що згідно плану-графіку проведення документальної планової перевірки платника податку заплановано на інший місяць, а тому у контролюючого органу відсутні правові підстави для проведення перевірки в призначений час, без внесення відповідних змін до плану-графіку. Постановою окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою апеляційного адміністративного суду, позов задоволено в повному обсязі.

Контролюючим органом було проведено фактичну перевірку платника податку, за результатами якої встановлено, що платником податку здійснюється роздрібна торгівля тютюновими виробами за цінами вищими від максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби, а також при проведенні розрахункової операції (купівлі пачки сигарет) не було надано розрахункового документу, який підтверджує купівлю товару. З огляду на вищезазначене, контролюючий орган прийняв податкові повідомлення рішення про застосування санкцій за порушення законодавства у сфері обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів. Платник звернувся до адміністративного суду з позовом до контролюючого органу, в якому просив визнати протиправними та скасувати зазначені податкові повідомлення-рішення. Позовні вимоги мотивовані тим, що викладені в актах перевірки обставини, на яких ґрунтувались податкові повідомлення рішення, є надуманими, а перевірка платника податку фактично не здійснювалась. Постановою окружного адміністративного суду, залишеною без змін постановою апеляційного адміністративного суду, позов задоволено частково: скасовано податкове повідомлення-рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій в окремій частині, у задоволенні решті позовних вимог відмовлено.

Контролюючим органом було проведено документальну планову виїзну перевірку платника податку, за результатами якої встановлено порушення платником податку вимог законодавства щодо збору й обліку єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування. Зважаючи на встановлене, контролюючий орган надіслав вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску, а також прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових санкцій). Вказані дії були оскаржені платником податку в адміністративному порядку. Не дочекавшись завершення процедури узгодження суми грошового зобов’язання, начальник контролюючого органу прийняв постанову про накладення адміністративного стягнення за вчинення порушення законодавства про збір та облік єдиного внеску. Платник податку звернувся до місцевого суду з позовом до контролюючого органу, в якому просив визнати протиправною та скасування вказаної постанови. Обґрунтовуючи позовну заяву, посилався на те, що не було завершено адміністративного оскарження, грошове зобов’язання не набуло статусу узгодженого, а тому відсутній факт вчинення ним адміністративного правопорушення. Постановою місцевого суду, залишеною без змін ухвалою апеляційного адміністративного суду, позов задоволено частково: визнано протиправною та скасовано постанову начальника контролюючого органу про накладення на платника податку адміністративного стягнення, в решті позовних вимог відмовлено.

Платник податку звернувся до контролюючого органу із заявою про повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ. З огляду на заяву, контролюючим органом було проведено камеральну перевірку достовірності нарахування бюджетного відшкодування з ПДВ, в ході якої встановлено ряд порушень платника податку з нарахування ПДВ.  За результатами перевірки, було прийнято податкові-повідомлення рішення, якими було зменшено суму бюджетного відшкодування. Платник податку звернувся до адміністративного суду з позовом до контролюючого органу, в якому просив визнати протиправною бездіяльність контролюючого органу, а саме невиконання обов’язку щодо формування та направлення висновку про суму бюджетного відшкодування на основі поданих платником податку податкових декларацій, що порушило право платника податку на отримання бюджетного відшкодування. Постановою окружного адміністративного суду позов задоволено повністю. Постановою апеляційного адміністративного суду, постанову суду першої інстанції змінено: в абзаці першому резолютивної частини після слова «задовольнити» додано слово «частково», а також змінено суму бюджетного відшкодування, в решті постанову залишено без змін.

Контролюючим органом було проведено документальну позапланову виїзну перевірку платника податку, за результатами якої було зроблено висновки, що платник податку неправомірно занизив суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість та податку на прибуток. Під проведенні перевірки контрагента платника податку було встановлено, що контрагент зареєстрований без мети здійснення підприємницької діяльності, а єдиний засновник (він же - директор і головний бухгалтер) фінансового господарських документів не підписував, печатку товариства не замовляв та не отримував, податкову звітність не подавав, що свідчить про відсутність дійсної волі і волевиявлення директора контрагента на здійснення господарських операцій, а тому укладений правочин між контрагентом та платником податку є фіктивним. Контролюючий орган звернувся до адміністративного суду з позовом до платників податку, в якому просив визнати нікчемним договір про виконання підрядних робіт між ними, та стягнути в дохід держави коштів, отриманих за нікчемним правочином. В обґрунтування позову зазначено, що контролюючим органом встановлено, що в дійсності будь-яких дій на виконання умов зазначеного договору не проводилось, що свідчить про укладення договору без мети настання реальних наслідків. Постановою окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою апеляційного адміністративного суду, у задоволенні позову відмовлено повністю.

28.01.2015, згідно з положеннями ст.ст.10,12 ПКУ міська рада прийняла рішення, яким було встановлено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. На підставі вказаного рішення контролюючий орган прийняв податкові повідомлення-рішення, якими визначив платнику податку суму грошового зобов’язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Платник податку звернувся до адміністративного суду з позовом до контролюючого органу, в якому просив визнати нечинним та скасувати вказані податкові повідомлення-рішення. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що встановлення податку або зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Оскільки міською радою було встановлено податок у 28.01.2015 році, то застосування відповідних норм настає в наступному плановому періоді, тобто не раніше 2016 року.  Постановою окружного адміністративного суду, у задоволені позову відмовлено в повному обсязі. Постановою апеляційного адміністративного суду скасовано постанову окружного адміністративного суду та прийнято нову постанову, якою позов задоволено у повному обсязі.

Контролюючим органом було проведено фактичну перевірку магазину продовольчих та промислових товарів платника податків за дотриманням суб’єктом господарювання порядку обігу підакцизних товарів, ведення касових операцій. За результатами перевірки зроблено висновки про те, що платник податку зберігає та реалізує алкогольні напої без марок акцизного податку встановленого зразку, чим порушує вимоги ст. 11 Закону України «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів». На підставі вказаних фактів, контролюючий орган виніс податково-повідомлення рішення про застосування фінансових санкцій у вигляді штрафу. Платник податку звернувся до адміністративного суду з позовом до контролюючого органу, в якому просив визнати протиправними та скасувати вказане рішення. Позовні вимоги мотивовані тим, що платник податку є покупцем напоїв, а не їх виробником, а тому в нього відсутній обов’язок щодо маркування товару. Постановою окружного адміністративного суду в задоволені позову відмовлено повністю. Постановою апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу задоволено повністю: рішення суду першої інстанцій скасовано, рішення контролюючого органу про застосування фінансових санкцій скасовано.

За результатами проведеної документальної позапланової перевірки платника податків з питань дотримання вимог валютного законодавства України при розрахунках за зовнішньоекономічним імпортним контрактом встановлено контролюючим органом порушення вимог статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» - несвоєчасне надходження товару на територію України за зовнішньоекономічним імпортним контрактом, а також прийнято податкове повідомлення, яким застосована пеня за порушення термінів розрахунків, невиконання зобов'язань та штрафна санкція за порушення вимог валютного законодавства. Платник вважає такі рішення безпідставними, адже на його думку кількість днів прострочення порахована неправильно, тому подав до суду позов до контролюючого органу про визнання протиправним та скасування дане повідомлення-рішення. Суд першої інстанції задовольнив позов частково, а саме: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення у частині нарахування пені за порушення термінів розрахунків у сфері, у решті позовних вимог відмовлено. Суд апеляційної інстанції залишив без змін рішення попередньої інстанції.

Платник податків перебував на податковому обліку у Дніпропетровській області, але через певний час змінив місце проживання та перейшов на облік у Львівській області. Контролюючим органом у Львівській області було прийнято рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску та нараховано пеню.  Платник податків звернувся до суду із позовом до контролюючого органу про визнання протиправним та скасування даного рішень, адже на його думку, орган не врахував дані обставини щодо зміни місця проживання. Суд першої інстанції позов задовольнив повністю. Суд апеляційної інстанції скасував рішення першої інстанції та прийняв нове про часткове задоволення позову, а саме в частині: визнання протиправними та скасовано рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску.

До суду першої інстанції звернувся платник податків про визнання протиправними дії контролюючого органу щодо розірвання договору про визнання електронних документів, а також визнання протиправним дії органу щодо неприйняття для реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних. Суд першої інстанції задовольнив даний позов повністю. Контролюючий орган подав апеляційну скаргу, у відкритті якої суд відмовив. Контролюючий орган повторно подав апеляційну скаргу. Але апеляційний суд повторно відмовив, вмотивувавши рішення відсутністю поважних підстав пропуску контролюючим органом строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

Під проведення документальної позапланової виїзної перевірки платника податку було встановлено, що між платником податку та його контрагентом укладено договір поставки, відповідно до якого платник податку зобов’язується продати, а контрагент купити товар згідно товарних накладних. Одночасно, проведеною перевіркою встановлено що у платника податку відсутні основні фонди та виробничі потужності, трудові ресурси, транспортні засоби, що вказує на неможливість фактичного здійснення господарської діяльності між контрагентами. Контролюючий орган звернувся до адміністративного суду з позовом до платників податку та його контрагента, в якому просив стягнути з кожного грошові кошти в дохід держави, оскільки платник податку умисно скористався отриманими первинними документами для оформлення показників податкового обліку всупереч тому, що такі документи не підтверджують реальні господарські операції, а тому не можуть вважатись первинними документами. Тому, укладений між ними правочин завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, спотворює показники податкового обліку та має на меті несплату податків до бюджету Постановою окружного адміністративного суду, залишеною без змін постановою апеляційного адміністративного суду у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Контролюючим органом складено протокол про адміністративне правопорушення відносно платника податку з огляду несплати у передбачений законом строк єдиного соціального внеску, на підставі якого керівником цього органу винесено постанову про адміністративне правопорушення, передбачене ч.4 ст.165-1 КУпАП. Платник податку звернувся місцевого суду з позовом до контролюючого органу про скасування постанови. Позовні вимоги мотивував тим, що відсутній склад правопорушення, передбаченого ч.4 ст.165-1 КУпАП, оскільки сума несвоєчасно сплаченого єдиного соціального внеску не перевищує 300 НМДГ. Постановою місцевого суду, залишеною без змін ухвалою апеляційного адміністративного суду позов задоволено.

Платник податку звернувся до адміністративного суду з позовом до контролюючого органу, в якому просив визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу. Позовні вимоги мотивовані тим, що він має право на звільнення від виконання обов’язків зі сплати податку на період до закінчення антитерористичної операції. Даний факт підтверджується сертифікатом Торгово-промислової палати України щодо перебування платника податку у форс-мажорних обставинах. Постановою окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою апеляційного адміністративного суду, позовні вимоги задоволено повністю.

31.08.2010 року платник податку здійснив реєстрацію двох автомобілів, внаслідок чого повинен був сплатити податку з власників транспортних засобів. Контролюючий орган скерував на адресу платника повідомлення про необхідність підтвердження сплати податку, оскільки від нього не надійшли кошти до бюджету. Опісля ігнорування повідомлення, контролюючий орган звернувся до адміністративного суду з позовом до платника податку, в якому просив стягнути суму податкового зобов’язання. Постановою окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою апеляційного адміністративного суд, у задоволені позову відмовлено.

Контролюючим органом було проведено документальну планову виїзну перевірку платника податку, за результатами якої встановлено ряд порушень, наслідком яких є неправомірне заниження податку на прибуток та ПДВ. Контролюючим органом було прийнято податкові повідомлення-рішення, якими збільшено суму грошового зобов’язання з податку на прибуток та ПДВ та застосовано (штрафні санкції) з огляду на фіктивність укладених правочинів та безтоварність проведених господарських операцій платника податку, тобто таких, які спрямовані на надання податкової вигоди з метою несплати податків до бюджетів, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних правових наслідків та з метою ухилення від сплати податків. Платник податку звернувся до адміністративного суду з позовом до контролюючого органу, в якому просив визнати протиправними та скасувати вказані податкові повідомлення-рішення. Позовні вимоги мотивовані тим, що факт вчинення спірних операцій підтверджується належними первинними документами за результатом дійсних, реально виконаних правочинів, а тому формування валових витрат та податкового кредиту за вказаними операціями є правомірним. Постановою окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою апеляційного адміністративного суду, позовні вимоги задоволено.

За результатами камеральної перевірки контролюючим органом встановлено порушення абзацу 8 пункту 48.3 статті 48 ПК України, а саме невірно зазначено місцезнаходження (місце проживання) платника податків. У зв'язку із наведеним у повідомленні зазначається, що згідно пункту 48.7 статті 48 ПК України податкова декларація за даний період не вважається податковою звітністю. Платник податку звернулося до суду з позовом до контролюючого органу щодо визнання протиправним дії контролюючого органу щодо невизнання податкової декларації та зобов’язати орган визнати вищезазначену декларацію з дня її фактичного отримання. Судом першої інстанції позов задоволено повністю та судом апеляційної інстанції рішення залишено без змін.

За результатами проведеної камеральної перевірки контролюючий орган прийняв постанову про накладення адміністративного стягнення на платника податків за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності. Зазначав, що звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування був поданий з прострочкою. Платник податків подав позов до суду, обґрунтовуючи це тим, що вищезазначений звіт був подано своєчасно та належним чином, що відображено у відповідних квитанціях. Суд першої інстанції прийняв, а суд апеляційної інстанції залишив без змін рішення, в якому вимоги задоволено частково: визнано незаконною та скасовано постанову контролюючого органу про накладення на платника податку адміністративного стягнення, передбаченого частиною 1 статті 165-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП); в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Платник податку звернувся до суду з позовом до контролюючого органу, в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення, яким платнику збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» та за платежем «податок на прибуток». Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято з порушенням вимог чинного законодавства України, оскільки висновки податкового органу про нереальний характер господарських операцій контролюючого органу із контрагентами спростовуються первинними документами, а акти перевірок даного контрагента не можуть бути належним доказом порушення податкової дисципліни позивачем. Постановою окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою апеляційного адміністративного суду позов задоволено повністю. Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився й суд апеляційної інстанції, задовольняючи адміністративний позов, виходив з того, що факт реального виконання та отримання платником товарів та виконаних робіт (наданих послуг) підтверджується належно оформленими первинними документами, які мають усі необхідні реквізити та відомості, а також у повній мірі відображають зміст господарських операцій. Реальність господарських операцій підтверджується й тим, що отримані за їх наслідками товари та роботи/послуги в подальшому передані замовникам. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, контролюючий орган подав касаційну скаргу.

Контролюючим органом проведено документальну планову виїзну перевірку платника податків з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. В результаті перевірки складено акт перевірки, в якому викладено висновки контролюючого органу про те, що під час перевірки виявлено, зокрема, порушення абзацу "а" пункту 198.1, абзацу "а" пункту 198.3 статті 198, пункту 201.10 статті 201, пункту 189.9 статті 189 ПК України, в результаті чого встановлено заниження платником нарахування ПДВ. На підставі акта перевірки контролюючим органом було прийняте податкове-рішення про збільшення платнику грошового зобов’язання з ПДВ. Свої дії щодо прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення контролюючий орган мотивує тим, що платник зарахував до складу податкового кредиту сплачений ПДВ за операціями, які фактично не здійснювались. Крім того, платником не враховано при визначенні податкових зобов'язань дебіторської заборгованості, що виникла під час виконання концесійного договору. Платник податків подав до суду адміністративний позов про скасування податкового повідомлення-рішення контролюючого органу. Рішенням окружного адміністративного суду, залишеним без змін постановою апеляційного адміністративного суду від 16.05.2018, позов задоволено частково, саме визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем ПДВ, в решті дане податкове повідомлення-рішення залишено без змін. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, платник податків подав касаційну скаргу.

За результатами документальної планової перевірки контролюючим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення, якими збільшено суму грошового зобов’язання з податку на прибуток та податку на додану вартість. Платник податку звернувся до адміністративного суду з позовом до контролюючого органу, в якому просив визнати протиправними та скасувати вказані податкові повідомлення-рішення, оскільки їх прийнято з порушенням вимог чинного законодавства України, а висновки податкового органу про нереальний характер господарських операцій контролюючого органу із контрагентами спростовуються первинними документами. Постановою окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою апеляційного адміністративного суду, позов задоволено.

close icon
Інформація про документ
◄◄ 1 2 3 4 5 6 7... 102 103 ►►
?Поставте своє запитання
Популярні податкові теми
Запитання можуть ставити лише зареєстровані користувачі
Поставте Ваше запитання, і ми відправимо відповідь Вам в особистий кабінет найближчим часом.
Відправити