Додаток
Форма 1
Додаток
Форма 2
Додаток
Форма 3
Додаток
Форма 4
Розширений пошук
Тарифна політика
Вхід|Реєстрація

Ru

En

Ua

Податкова судова практика
Пошук у тексті
Знайти
Вверх из Вниз

Особа звернулась до суду з позовом, в якому просить стягнути штраф з контрагента. Позов мотивований тим, що контрагент порушив умови договору на постачання товарів в частині положень по специфікації та своєчасного оформлення податкової накладної та її реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, якою засвідчується виконання підрядних робіт, що стало підставою для застосування до контрагента відповідальності, передбаченої договором. Суди першої та апеляційної інстанції задовольнили вимоги Особи. Відповідач подав касаційну скаргу.

Платник податку звернувся до суду з позовом до контролюючого органу про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, яким йому збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток іноземних юридичних осіб у розмірі 119 765,54 грн - за основним платежем та 29 941,39 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями. З матеріалів справи випливало, що між позивачем (позичальник) та банком з податковим резидентством у Чехії (кредитор) було укладено угоду про експортний кредит, відповідно до якої кредитор надав позику позичальнику з метою фінансування постачання горизонтального фрезерно-розточувального верстату згідно з договором постачання у сумі 2358000 євро, сума позики становила 2004300 євро, відсоткова ставка - 6,85% річних. У період, що перевірявся, платник сплатив проценти по кредитору: 03.02.2009 на суму 56911,78 євро, (559169,62 грн), 30.06.2009 на суму 55871 євро (600933,43 грн.); 30.12.2009 року на суму 62375 євро (717380,08 грн.); 30.06.2010 на суму 53688,95 євро (517827,72 грн).  Контролюючим органом було проведено перевірку позивача, в ході якої він прийшов до висновку про ненарахування податку на дохід нерезидента з джерелом походження з України за ставкою 5 % у сумі 119 765,54 грн. та неперерахування такого доходу до бюджету під час його виплат. Позивач доводив, що приписи Конвенції між Урядом України та Урядом Чеської Республіки «Про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи та майно» не зобов'язують оподатковувати в обов'язковому порядку проценти в Договірній державі, в якій вони виникають, при їх одночасному оподаткуванні в іншій Договірній державі. Він стверджував, що сплата податку з доходу нерезидента із джерелом походження з України при виплаті процентів нерезиденту призведе до подвійного оподаткування, що суперечить Конвенції та нормам міжнародного права. Суди першої та апеляційної інстанції у задоволенні позовних вимог відмовили. Позивач подав касаційну скаргу.

Фізична особа-підприємець звернулася до суду з позовом до контролюючого органу  про визнання дій протиправними щодо проведення перевірки. На підставі ухвали слідчого судді про призначення позапланової документальної виїзної перевірки платника з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контролюючим органом прийнято наказ «Про проведення позапланової виїзної документальної виїзної перевірки фізичної особи - підприємця платника.». Посадовими особами контролюючого органу здійснено виїзд за адресою фактичного здійснення підприємницької діяльності платника, з метою вручення наказу на проведення позапланової перевірки  та ознайомлення з направленням на перевірку, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства. За результатами виїзду на перевірку, посадовою собою контролюючого органу складено акт про невстановлення за місцезнаходженням та неможливість розпочати позапланову виїзну документальну перевірку платника та передано запит до оперативного управління контролюючого органу. Контролюючим органом неодноразово приймалися накази про проведення перевірки платника та здійснювались виїзди уповноважених осіб контролюючого органу на адресу платника, за результатами яких були складені акти про невстановлення за місцем знаходження та неможливість розпочати позапланову виїзну документальну перевірку платника. Контролюючим органом на адресу реєстрації платника рекомендованим листом направлено письмове повідомлення про проведення документальної позапланової виїзної перевірки (наказ) та направлення на перевірку, який повернувся з відміткою «за закінченням терміну зберігання». Контролюючим органом складено акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки платника з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, в якому зазначено, що перевірка платника була проведена в приміщенні контролюючого органу. Акт перевірки місцезнаходження платника податків контролюючим органом не складався. Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін постановою суду апеляційної інстанції, адміністративний позов задоволено. Не погодившись з судовими рішеннями контролюючий орган звернувся до Суду касаційної інстанції з касаційною скаргою.

Платник податку звернувся до суду з позовом до контролюючого органу  про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 47 500 грн та 46 950 грн. Підставами для донарахування позивачу зазначених податкових зобов'язань слугували висновки контролюючого органу про неправомірність формування позивачем складу витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість по господарським взаємовідносинам з контрагентом, оскільки на переконання податкового органу, господарські операції між вказаними суб'єктами господарювання не мали мети реального настання правових наслідків. Контролюючий орган вказав на непідтвердження платником здійснення господарських операцій, зокрема: документами, що підтверджують транспортування продукції, книгою обліку продажу та придбання товарів за вказаний період, актами прийому-передачі придбаного товару, документами на підтвердження оприбуткування та складського обліку товару та використання продукції у своїй господарській діяльності. Відповідач також посилався на ухвалу суду, якою засновника та директора контрагента позивача звільнено від кримінальної відповідальності за злочин фіктивного підприємництва. Зокрема, на той факт, що особа, яка ніби була директором в ході розгляду кримінальної справи заперечувала свої участь у створенні та діяльності товариства та не підписувала документи від його імені. Позивач у запереченнях зазначав, що матеріали досудового розслідування не можуть бути виключними доказами вини у вчиненні злочину, оскільки жоден доказ не має наперед встановленої сили. Крім того, у вищезгаданій ухвалі не містились фактичні обставини справи та обґрунтування вини. Він  також стверджував, що чинне законодавство не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив. Суд апеляційної інстанції рішення скасував та відмовив у задоволенні позовних вимог. Вищий адміністративний суд погодився з рішенням суду першої інстанції.  Контролюючий орган подав заяву про перегляд рішення з підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції тієї ж самої норми права, що призвело до ухвалення різних рішень. Справа була передана Верховному Суду.

Суб`єкт господарювання звернувся до суду з позовом  в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення контролюючого органу. Контролюючим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку платника з питань правомірності формування витрат в частині віднесення вартості товарів, придбаних у контрагента, за результатами якої складено акт. Висновками акта перевірки встановлено порушення пункту 161.2 статті 162 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток. Контролюючим органом на підставі акта перевірки за результатами апеляційного адміністративного оскарження та згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України прийнято спірне податкове повідомлення-рішення. Склад податкового правопорушення доводиться висновком контролюючого органу про завищення суми витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, по взаємовідносинам з нерезидентом, що має офшорний статус, внаслідок включення до складу витрат 100% вартості придбаного вугілля, а не 85%. Платник укладав контракти з контрагентом нерезидентом  на поставку енергетичного вугілля виробництва вугледобувних підприємств Кузбасу, яке використано платником для виробництва складової частини цементу - клінкеру. На думку контролюючого органу, оскільки партнери (засновники) контрагента зареєстровані в офшорних зонах при здійсненні операцій платника  з контрагентом мають бути застосовані обмеження, визначені пунктом 161.2 статті 161 Податкового кодексу України. Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою суду апеляційної інстанції адміністративний позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення. Не погодившись з судовими рішеннями контролюючий орган звернувся до Суду касаційної інстанції з касаційною скаргою.

Суб`єкт господарювання звернувся до суду з позовом  в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення контролюючого органу. За наслідками проведеної планової виїзної перевірки платника складено акт, в якому викладено висновки контролюючого органу про порушення платником чинного податкового законодавства та прийнято податкове-повідомлення. Свої дії щодо прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення контролюючий орган мотивує тим, що платником не підтверджено реальності здійснення господарських операцій з контрагентами. Постановою суду першої інстанції позов задоволено. Постановою суду апеляційної інстанції скасовано постанову суду першої інстанції, апеляційну скаргу контролюючого органу задоволено та відмовлено в задоволенні позову. Не погодившись з судовими рішеннями платник податків звернувся до Суду касаційної інстанції з касаційною скаргою.

Платник податків звернувся до суду з позовом  в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення контролюючого органу. Між платником та міською радою (орендодавець) укладено договір оренди землі, відповідно до якого орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення - землі житлової та громадської забудови, нежитлове приміщення. Факт виконання умов вищезазначеного договору підтверджується актом приймання - передачі земельної ділянки. В подальшому, платник звертався до міської ради з проханням продовжити дію вказаного договору оренди земельної ділянки. Листами міська рада повідомила платника про недоцільність розгляду вказаного питання. Поряд з цим, листом Департаменту земельних відносин повідомлено платника, що дія договору оренди землі  належним чином не припинена. Департамент земельних відносин не продовжив дію договору оренди землі укладеного з платником. Разом з тим, платник продовжував користуватися земельною ділянкою після закінчення строку вищезазначеного договору оренди. Контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення яким платнику визначено грошове зобов'язання з орендної плати за землю. Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою суду апеляційної інстанції, позов задоволено повністю. Не погодившись з судовими рішеннями контролюючий орган звернувся до Суду касаційної інстанції з касаційною скаргою.

Платник податків звернувся до суду з позовом  в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення контролюючого органу. Співробітниками контролюючого органу проведена фактична перевірка платника, результати якої відображені у акті. Зокрема  встановлено, що в торгівельному павільйоні платником продано одну залізну банку «Балтика-3» без використання РРО. Ліцензія на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями (пивом) у підприємця відсутня. Платник перебуває на спрощеній системі оподаткування, а саме, як платник єдиного податку другої групи. Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою суду апеляційної інстанції, у задоволені позову відмовлено. Не погодившись з судовими рішеннями платник звернувся до Суду касаційної інстанції з касаційною скаргою.

Суб`єкт господарювання звернувся до суду з позовом  в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення контролюючого органу. Контролюючим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань контролю за достовірністю та повнотою нарахування сум податку на додану вартість платником податків за базовий звітний (податковий) період, результати якої оформлені актом. Під час перевірки встановлено, порушення пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, а саме, порушення граничного терміну реєстрації в ЄРПН податкових накладних. На підставі вказаного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення, яким платнику визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у вигляді штрафної (фінансової) санкції. В податковому повідомленні-рішенні допущена помилка, а саме невірно зазначені суми нарахованих грошових зобов'язань Підставою для застосування до платника вказаних штрафних санкцій слугував факт несвоєчасної реєстрації податкових накладних. При цьому, у податковому повідомленні-рішенні визначена сума штрафу, в тому числі 20 % за несвоєчасну реєстрацію першої податкової накладної та 30 % за несвоєчасну реєстрацію другої податкової накладної. Однак, у вказаному податковому повідомленні-рішенні відсутнє посилання на суму штрафу за ставкою 30%. Такі суми штрафних санкцій визначені в розрахунку штрафу за порушення термінів реєстрації податкових накладних, що є додатком до податкового повідомлення-рішення. Платник податків склав та зареєстрував в ЄРПН розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до зазначеної податкової накладної, вказавши на помилку у даті складання, та в той самий день склав і зареєстрував податкову накладну з аналогічними показниками щодо асортименту, кількості та вартості товару. При цьому, платником податку дата податкової накладної не змінювалася, а було зареєстровано нову податкову накладну з аналогічними показниками, в зв'язку з тим, що операція, за якими помилково була виписана податкова накладна не відбулася. Постановою суду першої інстанції  у задоволені адміністративного позову відмовлено. Постановою суду апеляційної інстанції скасовано постанову суду першої інстанції та задоволено позовні вимоги: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення. Не погодившись з судовим рішенням контролюючий орган звернувся до Суду касаційної інстанції з касаційною скаргою.

Платник податків звернувся до суду з позовом  в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення контролюючого органу. Контролюючим органом було проведено фактичну перевірку платника податків. Перед початком перевірки платнику було вручено наказ,  а також пред'явлено направлення на перевірку, з якими платник ознайомився та власноруч розписався в направленнях. Перевіркою встановлено порушення платником пункту 7 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». На підставі вказаних висновків контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення, яким до платника застосовано штрафні санкції. Платник, здійснюючи діяльність із застосуванням реєстратора розрахункових операцій (далі - РРО), не передавав до органів ДФС копії розрахункових документів в період який перевірявся, включно 146 разів (дні, коли здійснювалася реалізація продуктів у магазині платника через РРО та відповідно роздруковувалися розрахункові документи (чеки). Платником не було надано доказів несправності РРО чи доказів технічної неможливості відправки до податкового органу відповідних документів). Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою суду апеляційної інстанції, адміністративний позов задоволено частково. Не погодившись з судовими рішеннями контролюючий орган звернувся до Суду касаційної інстанції з касаційною скаргою.

Платник податку звернувся до суду з позовом до контролюючого органу про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, яким до нього було застосовано штраф за несвоєчасну сплату податкового зобов’язання. З матеріалів справи випливало, що позивач в межах встановлених законодавством строків надав банку платіжне доручення щодо оплати податкового зобов'язання. Однак у платіжному дорученні помилково зазначив неправильний рахунок отримувача коштів. В подальшому, контролюючим органом було проведено камеральну перевірку платника, в ході якої встановлено затримку на 17 днів сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Позивач доводив, що зазначення неправильного рахунку не може вважатися підставою для висновку про несплату податкового зобов'язання у встановлений законодавством строк та покладення відповідальності на платника за несвоєчасну сплату податку. Контролюючий орган наполягав на тому, що оскільки обов'язок зі сплати податків і зборів, а також з належного заповнення платіжних документів покладається виключно на платника податків, а тому допущення помилки у розрахунках із подальшим виправленням не може бути підставою для непритягнення такого платника до відповідальності за неналежне виконання податкових зобов'язань. Суди першої та апеляційної інстанцій позовні вимоги задовольнили. Контролюючий орган звернувся з касаційною скаргою.

Платник податку звернувся до суду з позовом до контролюючого органу про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, яким йому було збільшено податкове зобов’язання  на загальну суму 4541991,00 грн. З матеріалів справи випливало, що позивач уклав договір поставки, за умовами якого інша сторона договору зобов'язувалась поставити йому олію соняшникову, нерафіновану, українського походження, врожаю 2013 року. Моментом передачі товару, тобто моментом поставки, була дата передачі накладної. Передача товару підтверджується: актами прийому-передачі товару, у яких вказано пункти розвантаження товару, відомостями щодо одержання вантажу; видатковими накладними про поставку товару; податковими накладними; довіреностями на отримання матеріальних цінностей. Розрахунки за отриманий товар здійснені безготівково, що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача. В подальшому, вказаний товар було реалізовано позивачем на експорт іншим компаніям, що підтверджується копіями договорів про надання митно-брокерських послуг, зовнішньоекономічних контрактів, митних декларацій. Контролюючим органом було проведено перевірку, в ході якої встановлено неправомірність формування податкового кредиту. Такі висновки ґрунтуються на неможливості проведення зустрічної звірки контрагента позивача, відсутності його за зареєстрованим місцезнаходженням, а також того, що контрагенти вказаного товариства по ланцюгу постачання мають ознаки відсутності реального здійснення ними фінансово-господарських операцій. Крім того, контролюючий орган посилався на неподання платником сертифікатів походження товару, посвідчення якості. Суди першої та апеляційної інстанцій позовні вимоги задовольнили. Контролюючий орган подав касаційну скаргу.

Позивач (публічне акціонерне товариство, правонаступник державного підприємства) звернувся до суду з позовом до контролюючого органу про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, яким його зобов'язано сплатити штраф у розмірі 5400000,00 грн. за несвоєчасну сплату частини чистого прибутку за 2015 рік на підставі п.126 ПКУ. Фактичною підставою для застосування до позивача штрафних санкцій згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, став висновок контролюючого органу, викладений в акті камеральної перевірки про несвоєчасну сплату частини чистого прибутку. На думку позивача, вказані податкові повідомлення-рішення є протиправними, оскільки до порядку розрахунку та сплати частини чистого прибутку не можуть бути застосовані положення Податкового кодексу України, з огляду на те, що частина чистого прибутку не є податковим платежем у розумінні Податкового кодексу України.  Контролюючий орган доводив, що частина чистого прибутку хоч і не є податковим платежем, однак контроль за своєчасністю його надходжень покладено на Державну фіскальну службу, а тому штрафні санкції за несвоєчасну сплату цього платежу застосовані до позивача правомірно. Суди першої та апеляційної інстанції позовні вимоги задовольнили. Контролюючий орган звернувся з касаційною скаргою.

Платник податків звернувся до суду з позовом  в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення контролюючого органу, яким платнику визначено суму податкового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб за 2016 рік. Платник  є власником транспортного засобу. На адресу платника було скеровано отриману від Мінекономрозвитку інформацію щодо автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких може становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої Законом України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» станом на 1 січня 2016 року, у якій серед переліку відповідних автомобілів значиться й автомобіль платника. Контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення, яким визначено платнику суму грошового зобов'язання за платежем «транспортний податок з фізичних осіб» за 2016 рік у розмірі 25000,00 грн. Постановою суду першої інстанції, яка залишена без змін ухвалою суду апеляційної інстанції, у задоволені позову відмовлено. Не погодившись з судовими рішеннями платник податків  звернувся до Суду касаційної інстанції з касаційною скаргою.

Платник податку звернувся до суду з позовом до контролюючого органу про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,  яким йому було визначено податкове зобов'язання із податку на прибуток на загальну суму 2451806,30 грн., у тому числі: 1442239,00 грн. за основним платежем та на 1009567,30 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. Фактичною підставою для донарахування у податковому обліку позивача податкового зобов`язання з податку на прибуток та застосування штрафних санкцій згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу про заниження позивачем податку на прибуток у 2009 році та завищення суми від'ємного значення по податку на прибуток підприємств (збитки). Контролюючий орган доводив, що позивачем було безпідставно включено  до складу валових витрат курсову різницю у сумі 118015663,00 грн., яка виникла при обрахунку відсотків за позикою в іноземній валюті (55000000,00 $), отриманої позивачем за договором позики, наданої нерезидентом.  Суди першої та апеляційної інстанції позовні вимоги задовольнили. Контролюючий орган подав касаційну скаргу.

Позивач звернувся до суду з позовом до контролюючого органу про скасування податкового повідомлення-рішення, яким йому було визначено суму податкового зобов'язання за платежем «транспортний податок з фізичних осіб» у розмірі 25000 грн. Судами було встановлено, що за позивачем було зареєстровано легковий автомобіль Toyota Land Cruiser 200  2012 року випуску, з об'ємом двигуна 4461 см3. Згодом того ж року автомобіль було викрадено. За фактом незаконного заволодіння зазначеним транспортним засобом було порушено кримінальну справу, що підтверджується карткою угону, довідкою слідчого.  Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів Законом України щодо податкової реформи» від 28 грудня 2014 року № 71-VIII (далі - Закон № 71-VIII) було запроваджено новий місцевий податок, а саме податок на майно, який складається з трьох різновидів: транспортний податок та податок на майно, відмінне від земельної ділянки та плата за землю. Позовні вимоги були мотивовані протиправністю податкового повідомлення-рішення, оскільки застосування контролюючим органом положень Податкового кодексу України щодо оподаткування транспортним податком не може мати місце у 2015 році. При цьому позивачем вказувалось на факт викрадення його автомобіля у жовтні 2012 року. Суди першої та апеляційної інстанції позовні вимоги задовольнили та скасували податкове повідомлення-рішення. Свої рішення вони мотивували тим, що автомобіль позивача не може бути об'єктом оподаткування транспортним податком, адже фактично не перебуває у власності позивача, оскільки у останнього відсутня визначальна складова права власності - володіння майном. Контролюючий орган подав касаційну скаргу.

Позивач звернувся до суду з позовом до контролюючого органу про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість (ПДВ) та зменшено розмір від'ємного значення, що зараховуються у зменшенням суми податкового боргу з ПДВ. Висновки фахівців контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства вмотивовано тим, що господарські операції в межах договору купівлі - продажу, укладеного з контрагентом не спричинили настання реальних правових наслідків, оскільки необхідними умовами для фактичного виконання вказаного договору є виробництво товару (кукурудзи) або його придбання по ланцюгу постачання від виробника у необхідній кількості. Проте в ході перевірки контролюючим органом була виявлена відсутність достатніх матеріальних та трудових ресурсів для вирощування зернових культур або для придбання товару у фізичних осіб чи юридичних осіб, що вказує на безтоварність господарських операцій позивача з його контрагентом. Позивач обґрунтовував позовні вимоги тим, що податковий кредит було сформовано за реально здійсненими господарськими операціями з контрагентом та на підставі належним чином оформлених первинних документів, натомість посилання контролюючого органу на відсутність у контрагента достатніх трудових та матеріальних ресурсів не є підставою для беззаперечного висновку про відсутність реальних правових наслідків проведених господарських операцій. Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив. Суд апеляційної інстанції підтримав рішення.

Суб`єкт господарювання звернувся до суду з позовом  в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення контролюючого органу. Фактичною підставою для збільшення сум грошових зобов'язань та застосування штрафних (фінансових) санкцій стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки, оформленого за результатами проведеної документальної планової виїзної перевірки платника з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, під час якої було виявлено порушення платником вимог чинного законодавства. Висновки фахівців контролюючого органу про порушення платником вимог податкового законодавства вмотивовано тим, що господарські операції з контрагентами не спричинили настання реальних правових наслідків, з огляду на те, що такі операції, на думку контролюючого органу, фактично не відбувались та мають формальний характер, оскільки згідно податкової інформації, що складена з причин неможливості проведення документальних перевірок вказаних контрагентів, останні не знаходяться за юридичними адресами. Також контролюючий орган дійшов висновку про заниження позивачем доходів від операцій з пов'язаною особою. Крім того, контролюючий орган вказав на те, що платником завищено податковий кредит по господарських операціях з третьою стороною,  у зв'язку з відсутністю в податкових накладних коду товару згідно з УКТ ЗЕД. На підставі акту перевірки та вказаних висновків контролюючим органом прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що платник мав право на формування об'єкту оподаткування податком на прибуток (витрат) та податкового кредиту з ПДВ з огляду на реальність здійснення господарських операцій (від контрагентів отримано товар), натомість висновки контролюючого органу ґрунтуються виключно на припущеннях та не підтверджені належними доказами. Не погодившись з судовими рішеннями контролюючий орган звернувся до Суду касаційної інстанції з касаційною скаргою.

Суб`єкт господарювання звернувся до суду з позовом  в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення контролюючого органу. Контролюючим органом проведено документальну невиїзну перевірку платника з питань підтвердження відомостей по взаємовідносинам з контрагентами, по яким сформовано податковий кредит, за результатами якої складено акт. На підставі акту перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення. Склад податкового правопорушення за позицією контролюючого органу полягає у відсутності реальності господарських операцій платника з його контрагентами, безпідставне відображення їх в податковому обліку та включення платником до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплаченої на виконання договорів укладених із контрагентами.. Між платником та третьою стороною укладений договір, згідно з умовами якого останній поставляв на адресу платника природний газ в об'ємах, які зазначені у договорі, а платник здійснював оплату за поставлений природний газ, що підтверджується платіжними дорученнями (наявні в матеріалах справи). У контрагента платника відсутня загальна та спеціальна право дієздатність щодо реалізації господарської компетенції ним, як суб'єктом господарювання щодо постачання природного газу з огляду на те, що контрагент не є виробником газу, а є лише посередником. За позицією податкового органу, реальність господарської операції щодо постачання газу має бути доведена із третьою особою, яка є постачальником газу. Посилаючись на інформацію отриману від контролюючого органу, де знаходиться на обліку третя сторона, контролюючий орган наголошує на тому, що усі операції купівлі-продажу із цим товариством не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача». Висновки контролюючого органу ґрунтуються на висновках акту перевірки третьої сторони, яка з платником не здійснювала будь-яких господарських операцій.  Постановою суду першої інстанції залишеною без змін ухвалою суду апеляційної інстанції  адміністративний позов задоволено в повному обсязі. Не погодившись з судовими рішеннями контролюючий орган звернувся до Суду касаційної інстанції з касаційною скаргою.

Суб`єкт господарювання звернувся до суду з позовом  в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення контролюючого органу. Склад податкового правопорушення, покладеного в основу прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, доводиться контролюючим органом висновком про нереальність господарських операцій платника з низкою контрагентів. Нереальність господарських операцій доводиться контролюючим органом твердженням про нікчемність правочинів як таких, що суперечать моральним засадам суспільства та не спрямовані на настання реальних наслідків, відсутністю первинних документів, оформлених за наслідками здійснення спірних господарських операцій, наявністю розбіжностей між даними податкових зобов'язань по контрагентам-постачальникам. Постановою суду першої інстанції у задоволені позовних вимог відмовлено. Постановою суду апеляційної інстанції постанову суду першої інстанції скасовано, позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Не погодившись з судовими рішеннями контролюючий орган звернувся до Суду касаційної інстанції з касаційною скаргою.

Суб`єкт господарювання звернувся до суду з позовом  в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення контролюючого органу. Контролюючий орган посилається на те, що фінансово-господарські взаємовідносини між платником та його контрагентом, є фіктивними правочинами, створеними без наміру правових наслідків, які обумовлювались ними. Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою суду апеляційної інстанції, позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Не погодившись з судовими рішеннями контролюючий орган звернувся до Суду касаційної інстанції з касаційною скаргою.

Суб`єкт господарювання звернувся до суду з позовом  в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення контролюючого органу. Керівником контролюючого органу згідно з підпунктом 54.3.3пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України на підставі акту планової виїзної перевірки платника податків прийняте податкове повідомлення-рішення, яким до платника застосовані штрафні (фінансові) санкції за порушення пункту 9 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06 липня 1995 року №265/95-ВР, на підставі пункту 4 статті 17 цього Закону.   Постановою суду першої інстанції позов задоволено повністю Постановою суду апеляційної інстанції, постанову суду першої інстанції скасовано, позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення контролюючого органу в частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій. В решті позову відмовлено. Не погодившись з судовими рішеннями контролюючий орган звернувся до Суду касаційної інстанції з касаційною скаргою.

Суб`єкт господарювання звернувся до суду з позовом  в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення контролюючого органу. Фактичною підставою для збільшення сум грошових зобов'язань з податку на прибуток та з податку на додану вартість, згідно оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, з приводу правомірності яких виник спір у цій справі, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки, оформленого за результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки платника з питань правильності нарахування та сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства при проведенні фінансово-господарських операцій з його контрагентами, під час якої було виявлено порушення платником вимог чиного податкового законодавства. Висновки фахівців контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства вмотивовано тим, що господарські операції з контрагентами не спричинили настання реальних правових наслідків, з огляду на відсутність товарно - транспортних накладних, специфікацій, довіреностей на отримання товару, відсутність контрагента за місцезнаходженням, а також наявність протоколу допиту одного з директорів цього контрагента, який заперечував свою причетність до його діяльності. На підставі акту контролюючим органом прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Постановою суду першої інстанції позов задоволено повністю Постановою суду апеляційної інстанції, постанову суду першої інстанції скасовано, у задоволені позовних вимог платника відмовлено з підстав наявності вироків щодо фіктивного підприємництва відносно посадових осіб контрагентів платника. Не погодившись з судовими рішеннями платник звернувся до Суду касаційної інстанції з касаційною скаргою.

Платник податку звернувся до суду з позовом до контролюючого органу про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень контролюючого органу, яким збільшено грошові зобов’язання з податку на прибуток та податку на додану вартість, визнання протиправними дій податкового органу щодо анулювання реєстрації позивача як платника податку на додану вартість, зобов'язання податкового органу поновити дію свідоцтва про реєстрацію платником податку на додану вартість з мотивів безпідставності  прийняття рішень та протиправності вчинення дій.   Склад податкового правопорушення за висновками контролюючого органу полягає у завищенні витрат та податкового кредиту внаслідок того, що позивачем документально не підтверджені витрати на придбання послуг з розповсюдження рекламної продукції та товару (каталог, папка, настінний календар) з метою їх використання у господарській діяльності. Документи, надані платником податків не розкривають зміст та обсяг господарських операцій, а відтак не можуть слугувати підставою для відображення в податковому обліку.  На підставу для анулювання позивача платником податку на додану вартість контролюючий орган посилався на відсутність протягом року постачання/придбання товарів/послуг, здійснених з метою формування податкового зобов’язання чи податкового кредиту. Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив. Суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, в іншій частині – постанову суду першої інстанції залишив без змін.

Контролюючий орган звернувся до суду з поданням про зупинення видаткових операцій на рахунках платника податку. Суть справи полягала в тому, що відповідач не допустив працівників контролюючого органу до проведення  документальної планової виїзної перевірки. В результаті цього контролюючим органом було  застосовано умовний арешт. З метою виконання рішення про застосування умовного арешту майна платника податку виконавець рішення повинен був здійснити опис майна. Проте відповідач не допустив виконавця до проведення опису. У зв’язку з цим, контролюючий орган прийняв рішення про зупинення видаткових операцій відповідача. Платник податку доводив неможливість застосування адміністративного арешту майна через недопущення контролюючого органу до проведення планової виїзної перевірки, оскільки у даній ситуації наявний спір про право, що підтверджується оскарженням в судовому порядку наказу про призначення перевірки. Суд першої інстанції подання задовольнив. Суд апеляційної інстанції скасував рішення та закрив провадження у справі. Контролюючий орган подав касаційну скаргу.

Суб`єкт господарювання звернувся до суду з позовом  в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення контролюючого органу. Співробітниками контролюючого органу проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по фінансово-господарським взаємовідносинам з третьою особою за весь період взаємовідносин, за результатом якої складено акт. Перевірка проведена контролюючим органом на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, при цьому долученим до матеріалів справи актом перевірки ця обставина не встановлена. Господарські операції платника з третьою стороною не спрямовані на настання реальних правових наслідків, в основу такого висновку покладені покази директора цього контрагента, в межах кримінальної справи порушеної за фактом фіктивного підприємництва, за ознаками складу злочину передбаченого частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України. В матеріалах судової справи податкові повідомлення-рішення контролюючого органу відсутні, натомість до матеріалів справи долучені світлокопії коринці спірних податкових повідомлень - рішень. Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою суду апеляційної інстанції у задоволенні позову відмовлено. Не погодившись з судовими рішеннями платник податків звернувся до Суду касаційної інстанції з касаційною скаргою.

Платник податків звернувся до суду з позовом  в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення контролюючого органу. Контролюючим органом за результатом документальної планової виїзної перевірки платника, зокрема валютного законодавства, складено акт. Перевіркою зафіксовано порушення пункту 2.6 статті 2, пунктів 7.12, 7.15., 7.16 статті 7 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року №637 в частині несвоєчасного оприбуткування готівкових коштів в касу підприємства. При встановлені несвоєчасного оприбуткування готівкових коштів в касу платника, контролюючим органом використані дані бухгалтерських рахунків: 6811 «Розрахунки по авансам отриманим в національній валюті)», 361 «Розрахунки з покупцями та замовниками», 301 «Каса в національній валюті», касова книга, подорожні листи на виконані послуги, реєстри подорожніх листів, заявки контрагентів на виконання послуг, прибуткові та видаткові касові ордери, журнал реєстрації прибуткових та видаткових касових ордерів. Платник надає послуги з перевезення власним автотранспортом згідно заяв замовника. На виконання автопослуг були складені акти приймання-передачі виконаних послуг. Внесення грошових коштів до каси підприємства підтверджується прибутковими касовими ордерами Готівка, яка надходила до каси платника за автопослуги від замовників оприбуткована у день одержання та в повній сумі на підставі прибуткових касових ордерів, що підтверджується касовою книгою по відповідним рахункам. Постановою суду першої інстанції, яка залишена без змін ухвалою суду апеляційної інстанції, адміністративний позов задоволено. Не погодившись з судовими рішеннями платник податків  звернувся до Суду касаційної інстанції з касаційною скаргою.

Платник податків звернувся до суду з позовом  в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення контролюючого органу. Посадові особи контролюючого органу провели фактичну перевірку з питань додержання суб'єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, за висновками якої платником були порушені вимоги частини 36 статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», які полягали у зберіганні платником алкогольних напоїв з метою подальшої реалізації в місці, не внесеному до Єдиного державного реєстру місць зберігання роздрібних партій алкогольних напоїв. Фактів реалізації алкогольних напоїв перевіркою не встановлено. На підставі вказаного акту перевірки контролюючий орган прийняв податкове повідомлення-рішення рішення, яким на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, абзацу одинадцятого частини другої статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» застосувала до платника фінансові санкції. Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою суду апеляційної інстанції, позов задоволено повністю. Не погодившись з судовими рішеннями контролюючий орган звернувся до Суду касаційної інстанції з касаційною скаргою.

Суб`єкт господарювання звернувся до суду з позовом  в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення контролюючого органу. Контролюючим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку платника з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з третьою особою, складено акт, в якому викладено висновки контролюючого органу про те, що під час перевірки виявлено порушення платником вимог Податкового Кодексу України при проведенні фінансово-господарських відносин з третьою стороною, в наслідок чого завищено суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. На цій підставі контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення яким платнику зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість. Свої дії щодо прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення контролюючий орган мотивує тим, що укладений між платником та третьою стороною господарський договір реально не виконувався, не призвів до реальних змін у майновому стані платника, відтак не давав підстав для формування податкової звітності з урахуванням цих операцій. Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін постановою суду апеляційної інстанції у задоволенні позову відмовлено. Не погодившись з судовими рішеннями платник податків звернувся до Суду касаційної інстанції з касаційною скаргою.

Суб`єкт господарювання звернувся до суду з позовом  в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення контролюючого органу. Контролюючим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку платника з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з третьою особою, складено акт, в якому викладено висновки контролюючого органу про те, що під час перевірки виявлено порушення платником вимог Податкового Кодексу України при проведенні фінансово-господарських відносин з третьою стороною, в наслідок чого завищено суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. На цій підставі контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення яким платнику зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість. Свої дії щодо прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення контролюючий орган мотивує тим, що укладений між платником та третьою стороною господарський договір реально не виконувався, не призвів до реальних змін у майновому стані платника, відтак не давав підстав для формування податкової звітності з урахуванням цих операцій. Постановою суду першої інстанції позовні вимоги задоволено. Постановою суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу контролюючого органу задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано  та ухвалено постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю. Не погодившись з судовими рішеннями платник податків звернувся до Суду касаційної інстанції з касаційною скаргою.

Особа звернулась до суду з позовом, в якому просить стягнути штраф з контрагента. Позов мотивований тим, що контрагент порушив умови договору на виконання проектних робіт в частині своєчасного оформлення податкової накладної та її реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, якою засвідчується виконання підрядних робіт, що стало підставою для застосування до контрагента відповідальності, передбаченої договором.

Позивач звернувся до суду з позовом до контролюючого органу про визнання протиправним  його рішення щодо одностороннього розірвання договору про визнання електронних документів, укладеного між позивачем та податковою інспекцією; визнання протиправними дії контролюючого органу щодо неприйняття податкових декларацій з ПДВ для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних та зобов'язати контролюючий орган поновити дію договору про визнання електронних документів та забезпечити реєстрацію та прийняття податкових документів в електронному вигляді. Контролюючий орган посилається на те, що договір про визнання електронних документів обґрунтовано розірвано в односторонньому з причин відсутності позивача за податковою адресою, у зв'язку з чим контролюючий орган  діяв в межах наданих повноважень.  При цьому, в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців відомостей про зміну місця реєстрації не містилось відомостей про зміну місця реєстрації платника. Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив. Суд апеляційної інстанції погодився з рішенням. Контролюючий орган звернувся з касаційною скаргою.

Платник податку звернувся до суду з позовом до контролюючого органу про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення з мотивів безпідставності його прийняття. Як було встановлено судом, контролюючим органом було проведено камеральну перевірку платника щодо питання дотримання граничних термінів реєстрації податкових накладних,  за результатами якої до нього було застосовано штрафні санкції за порушення термінів реєстрації податкових накладних в загальній сумі 109838,80 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на відсутність у податковому повідомленні-рішенні сум податкових накладних, щодо яких застосовується штраф та відсутність належного розрахунку штрафних санкцій до оскарженого податкового повідомлення-рішення, тобто його невідповідність встановленим законодавством вимогам. Контролюючий орган зазначав про наявність розрахунку штрафних санкцій в табличному вигляді в акті перевірки та наголошував, що форма оскарженого податкового повідомлення-рішення не передбачає присутність у ньому сум податкових накладних. Суд першої інстанції у задоволенні позову відмовив з огляду на наявність в діях (бездіяльності) позивача складу податкового правопорушення щодо порушення термінів реєстрації податкових накладних. Проте, суд апеляційної інстанції рішення скасував та задовольнив позовні вимоги. Контролюючий орган подав касаційну скаргу.

Платник податку звернувся до суду з позовом до контролюючого органу про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення. Судом було встановлено, що у зв'язку з призначення нового директора, між позиваче та конролюючим органом був укладений новий договір «Про визнання електронних документів». Після цього платник здійснював реєстрацію в ЄДРПН спірних податкових накладних, останнім днем реєстрації яких було 15 квітня 2017 року, про направлення яких свідчать наявні у матеріалах справи квитанції про неприйняття документів. Виявивши причину неприйняття позивач звернувся до контролюючого органу щодо зняття заборони для реєстрації податкових накладних. Позивач отримав підтвердження про зняття заборони на реєстрацію податкових накладних 18 квітня 2017 року. При цьому, податкові накладні були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних лише 18 квітня 2017 року, тобто з порушенням на 3 дні терміну, встановленого Податковим кодексом після зняття на вимогу платника заборони на реєстрацію податкових накладних. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення контролюючим органом прийнято безпідставно з огляду на те, що позивачем було вчинено всі заходи для недопущення порушення законодавства при реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних: зазначено необхідні реквізити податкових накладних, завчасно відправлено та укладено договір про визнання електронних документів, що свідчить про відсутність вини позивача стосовно пропуску строку реєстрації податкових накладних та протиправності застосування штрафних санкцій. Суди першої та апеляційної інстанції відмовили у задоволенні позову. Контролюючий орган звернувся з касаційною скаргою.

Суб`єкт господарювання звернувся до суду з позовом  в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення контролюючого органу. Податковим органом проведено камеральну перевірку з питань своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість, за результатами якої складено акт від 2016 року.(далі - акт перевірки). У 2016 році на підставі акту перевірки податковим органом винесено спірне податкове повідомлення-рішення, яким за порушення строку сплати суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість, визначеного пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, застосовано штраф у розмірі 10% на підставі статті 126 Податкового кодексу України. Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін постановою суду апеляційної інстанції адміністративний позов задоволено повністю. Не погодившись з судовими рішеннями контролюючий орган звернувся до Суду касаційної інстанції з касаційною скаргою.

Платник податку звернувся до суду з позовом до контролюючого органу  про визнання нечинним рішення про застосування штрафних санкцій. Свої вимоги позивач мотивував помилковістю висновків ДПІ про порушення ним вимог закону щодо обліку готівкових коштів, відтак відповідач  не мав  під став для прийняття оскаржуваного рішення. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач здійснював роботи з будівництва вуличних газопроводів на підставі укладених з кооперативами контрактів. При цьому умовами контрактів передбачено, що придбання необхідних матеріалів та обладнання здійснюється за рахунок замовника (кооперативу). Головний інженер товариства, діючи як його представник, отримував від кооперативів готівкові кошти за виконані роботи і ці кошти надходили до каси позивача та відповідним чином опубліковувались. Він же, діючи як фізична особа –посередник в інтересах кооперативів, прийняв від останніх готівкові кошти та придбав за них матеріали для будівництва. При цьому він використовував печатку при складанні документів, що підтверджували отримання цих коштів. Проте, ці кошти ним не було обліковано і він розпоряджався ним самостійно. На підтвердження зазначеного позивач надав постанову про відмову в порушенні кримінальної справи. Крім того, було встановлено порушення контролюючим органом вимог Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005 №327, оскільки висновки акту перевірки ґрунтувались на підставі документів податкової міліції, наданих після закінчення строку, встановленого для проведення перевірки. Суд першої інстанції позов задовольнив частково. Було визнано протиправним та скасовано рішення про застосування штрафних санкцій в частині 8     515 680 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Суд апеляційної інстанції погодився з рішенням. Позивач звернувся з касаційною скаргою з вимогою задовольнити позов у повному обсязі.

Контролюючий орган звернувся до суду з позовом  про застосування адміністративного арешту коштів у вигляді зупинення видаткових операцій на рахунку платника податків. Позов обґрунтовано тим, що з урахуванням недопуску посадових осіб контролюючого органу до проведення документальної позапланової виїзної перевірки платника, на виконання вимог пункту 94 статті 94 Податкового кодексу України є підстави для застосування адміністративного арешту коштів відповідача шляхом зупинення видаткових операцій на його рахунку. Суд першої інстанції у задоволенні позовних вимог відмовив. Суд апеляційної інстанції погодився з рішенням. Контролюючий орган подав касаційну скаргу. Він доводив, що арешт коштів на рахунках платника податку у податковому законодавстві позначається і як арешт коштів, і як зупинення видаткових операцій, що є тотожнім поняттям. Накладення арешту на кошти на рахунках платника податків є необхідною умовою для зупинення видаткових операцій на таких операціях.

Позивач як оператор спільної діяльності з договором про спільну діяльність без утворення юридичної особи звернувся з позовом до контролюючого органу про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, яким до позивача застосовано штрафну санкцію з мотивів безпідставності його прийняття. Склад податкового правопорушення полягав у затримці оплати на один  день узгодженої суми грошового зобов'язання  з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин (природного газу) для якої визначено строк її сплати до 30 травня 2016 року. Позивач доводив, що ним було вчасно направлено банку електронне платіжне доручення на виконання податкового обов’язку. На підтвердження своїм доводів він надав скрін-шот з електронного журналу реєстрації платіжних доручень електронної системи Клієнт-Банк, де зазначалось, що платіжне доручення було отримано 30 травня. Несвоєчасність сплати податкового зобов’язання була встановлена в ході проведення камеральної перевірки. Суди першої та апеляційної інстанції позовні вимоги задовольнили. Контролюючий орган подав касаційну скаргу. Крім того, скарга була подана банком, як третьою особою, яка не брала участі у справі, щодо якої суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та обов'язки. Вимога банку полягала у скасуванні оскаржуваного судового рішення в частині встановлення вини банку щодо несвоєчасного перерахування коштів.

Платник податку звернувся до суду з позовом до контролюючого органу про підготовку висновку про повернення з бюджету надмірно сплаченого податку на прибуток у розмірі 315000,00 грн. та подання такого висновку органу, що здійснює казначейське обслуговування. На обґрунтування зазначених позовних вимог позивач посилався на наявність у нього переплати з податку на прибуток, яку він просив повернути на його поточний рахунок.  З матеріалів справи випливало, що позивач подав до контролюючого органу уточнюючу податкову декларацію з прибутку підприємства, згідно з якою задекларувало збитки у вказаному періоді, з огляду на що сплачені позивачем у вказаному періоді авансові внески з податку на прибуток є сумою надміру сплаченого грошового зобов'язання. У зв'язку з цим, він звертався до контролюючого органу з відповідними заявами, проте інспекція не здійснила  будь-яких дій щодо повернення позивачу наявної у нього переплати з податку на прибуток. У запереченнях на позов контролюючий орган визнав наявність  в інтегрованій картці позивача переплати з податку на прибуток, проте зазначив, що достовірність виникнення переплати можливо підтвердити лише документальною перевіркою, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених законодавством податків та зборів, тоді як наявна в інтегрованій картці переплата без проведення відповідної перевірки є непідтвердженою. Суди першої та апеляційної інстанцій позовні вимоги задовольнили. Контролюючий орган звернувся з касаційною скаргою.

Платник податку звернувся до контролюючого органу про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень. З матеріалів справи випливало, що між позивачем (від імені, в інтересах та за рахунок якого на підставі договору діяла компанія з управління активами) та його контрагентом було укладено договір на використання знаку для товарів та послуг, відповідно до умов якого позивачу надано дозвіл на використання знаку для товарів і послуг при виробництві та/або розповсюдженні товарів та послуг за плату. Контролюючим органом було проведено документальну планову виїзну перевірку, внаслідок чого було прийнято рішення про завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток та прийнято податкове повідомлення-рішення щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток. В обґрунтування позовних вимог платник зазначив, що контролюючий орган безпідставно дійшов висновку про порушення ним пп. 140.5.7, відповідно до якої фінансовий результат податкового періоду збільшується на суму витрат по нарахуванню роялті у повному обсязі, якщо роялті нараховані на користь юридичної особи, яка звільнена від сплати цього податку або сплачує його за меншою ставкою, ніж базова.  Позивач стверджував, що його контрагент (інститут спільного інвестування) не звільняється від сплати податку на прибуток, а передбачено лише звільнення від оподаткування коштів спільного інвестування. Суд першої інстанції у задоволенні позовних вимог відмовив. Суд апеляційної інстанції постанову скасував та задовольнив позов.

Платник податків звернувся до суду з позовом  в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення контролюючого органу. Згідно інформації з Реєстру прав власності на нерухоме майно, що міститься в рамках інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо платника зареєстровано право приватної власності на нерухоме майно - нежилу будівлю На час прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення право власності або постійного користування на земельну ділянку в установленому порядку зареєстровано не було, Постановою суду першої інстанції адміністративний позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення. Постановою суду апеляційної інстанції постанову суду першої інстанції скасовано та прийнято нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовлено. Не погодившись з судовими рішеннями платник податків звернувся до Суду касаційної інстанції з касаційною скаргою.

Фізична особа – підприємець звернулась до суду з позовом до контролюючого органу про скасування податкової вимоги. З матеріалів справи випливало, що позивач був зареєстрованим підприємцем в м. Севастополі у 2012 році. Протягом окупації АР Крим він залишався зареєстрованим на півострові. З 2016 року він зареєструвався на материковій Україні як фізична особа – підприємець.  У позивача існувала з 2013 року до  2016 року заборгованість  зі сплати єдиного податку в розмірі 7 000 грн.  В результаті чого позивачу і була надіслана податкова вимога. Свої вимоги він обґрунтовував тим, що, на його думку, сума боргу зі сплати єдиного податку була нарахована безпідставно за період, коли позивач перебував на обліку на тимчасово окупованій території України. Посилаючись на ЗУ « Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України» позивач зазначив, що станом на 01.06.2014 був зареєстрований на території ВЕЗ «Крим», тому з 01.06.2014  втратив статус платника єдиного податку.  Контролюючий орган доводив, що анулювання податкової реєстрації не є припиненням підприємницької діяльності. В Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не містилось відомостей про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності позивача. Крім того, анулювання податкової реєстрації  не означає анулювання  всіх боргів, які мала фізична особа – підприємець. Такі особи вважаються зареєстрованими на материковій території України і зобов'язані сплачувати податки. Суд першої інстанції у задоволенні позовних вимог. Суд апеляційної інстанції підтримав рішення. Позивач звернувся з касаційною скаргою.

Платник податків звернувся до суду з позовом  в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення контролюючого органу, якими визначено суму податкового зобов'язання за платежами військовий збір та податок на доходи фізичних осіб. Платником до складу витрат включено орендну плату, яку ним було сплачено за оренду землі, що використовується  на підставі укладеного з міською радою  договору оренди землі. Контролюючим органом не заперечується та обставина, що вищезазначені земельні ділянки комунальної власності, які орендуються платником, використовуються останнім у його господарській діяльності. Між платником та третіми сторонами укладались господарські договори з надання маркетингових послуг, з передпродажної підготовки та інформаційно-консультаційних послуг. В підтвердження фактичного виконання вказаних договорів та використання наданих послуг у своїй господарській діяльності, платник надав акти здавання-приймання робіт, звіти про надання маркетингових послуг та документи, що підтверджують оплату цих послуг. Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін постановою суду апеляційної інстанції, позов задоволено. Не погодившись з судовими рішеннями контролюючий орган звернувся до Суду касаційної інстанції з касаційною скаргою.

Місцева рада звернулась до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення, яким було збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 24186 грн. 25 коп. (основний платіж 19349 грн., штрафні (фінансові) санкції 4837 грн. 25 коп.). В обґрунтування позову вона посилається на безпідставність встановлення контролюючим органом за результатами камеральної перевірки розбіжностей між даними Єдиного реєстру податкових накладних та даними декларації з податку на додану вартість, яка становить 19348,58 грн., так як контролюючим органом при проведенні відповідної перевірки не було встановлено те, що за цей період в Єдиному реєстрі податкових накладних була зареєстрована податкова накладна, в якій помилково сума коштів встановлена нульовим числом.  На виправлення такої помилки відділом була зареєстрована інша податкова накладна. В результаті, сума зареєстрованих податкових накладних відповідала сумі перерахованій позивачем з поточного рахунку на електронний рахунок та фактично сплаченій до бюджету.Тому, на думку позивача, у податкового органу були відсутні правові підстави для проведення подібної перевірки, оскільки в 2015 та 2016 роках на проведення перевірок підприємств, установ та організацій, фізичних осіб-підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік, накладено мораторій.    Суд першої інстанції позов задовольнив. Суд апеляційної інстанції погодився з рішенням. Контролюючий орган звернувся з касаційною скаргою.

Фізична особа звернулась до суду з позовом до контролюючого органу про визнання протиправною бездіяльність щодо не підготування висновку про повернення надмірно сплачених коштів у розмірі 638051, 50 грн., а також зобов'язати підготувати висновок про повернення надмірно сплачених коштів у розмір 638051, 50 грн. та подати його до виконання казначейській службі.  Судами було встановлено, що позивач уклала договори купівлі – продажу квартир та перерахувала перераховано податок на доходи фізичних осіб від продажу нерухомого майна на загальну суму 638051,5 грн. Згодом, сторони уклали договори про розірвання договорів купівлі-продажу зазначених квартир. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказала, що контролюючим органом їй було протиправно відмовлено у поверненні надмірно сплаченої суми податку з доходів фізичних осіб,  адже фактично позивач не отримала доходу з якого був сплачений відповідний податок. Контролюючий орган стверджував, що податковим законодавством не передбачено повернення податку, який сплачений під час нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу нерухомого майна, у разі розірвання такого договору у майбутньому. Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив . Суд апеляційної інстанції погодився рішенням. Контролюючий орган звернувся з касаційною скаргою.

Позивач звернувся до суду з позовом до контролюючого органу про визнання протиправними його дій щодо проведення камеральної перевірки та визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень. Позовні вимоги платник податку мотивував відсутністю у контролюючого органу правових підстав для проведення перевірки, посилаючись на ЗУ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», яким передбачається обмеження  на проведення усіх видів податкових перевірок у 2015 та 2016 роках підприємств, установ та організацій, фізичних осіб-підприємців, обсяг доходів яких не перевищує 20 мільйонів гривень за попередній рік. Контролюючий орган стверджував, що запроваджені вищезгаданим Законом обмеження не розповсюджуються на проведення камеральних перевірок. Суд першої інстанції позов задовольнив. Суд апеляційної інстанції погодився з рішенням. Контролюючий орган звернувся з касаційною скаргою.

Фізична особа-підприємець звернулась до суду з позовом до контролюючого органу про визнання неправомірними дії відповідача щодо проведення планової перевірки та визнання протиправним та скасування наказу. Позивач зазначав, що його було безпідставно віднесено до платників податку з високим ступенем ризику та неправомірно на цій підставі призначено документальну планову виїзну перевірку. Контролюючий орган стверджував, що  позивачем не надано доказів оскарження правомірності включення його до плану-графіка перевірок. Крім того, оскільки документальна планова перевірка позивача була фактично проведена на підставі оскаржуваного наказу, за наслідками якої складно відповідний акт, то оскаржуваний наказ вичерпав свою дію, в зв'язку з чим, позовні вимоги в частині його скасування задоволенню не підлягають. Просив врахувати правову позицію ВСУ, викладену в постанові від 24.10.2010 року, відповідно до якої, саме на етапі допуску до перевірки платник податку може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе. Водночас, допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки. Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив. Суд апеляційної інстанції рішення скасував та відмовив у позові. Позивач звернувся з касаційною скаргою.

Платник податку звернувся звернувся до суду з позовом до контролюючого органу про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення. З матеріалів справи випливає, що між позивачем та державною адміністрацією було укладено договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства площею 95,3 га. Згідно з укладеним договором позивачем здійснено нарахування орендної плати та подано до Інспекції податкові декларації з плати за землю за 2014 та 2015 роки, згідно яких у 2014 році ставка податку становить 0,1% за пасовища загальною площею 2,7 га та 0,03% за багаторічні насадження, площа яких становить 92,6 га.; у 2015 році ставка податку за 2,7 га пасовища становить 0,1% та за 92,6 га багаторічних насаджень - 0,03%.  Контролюючим органом було проведено документальну позапланову виїзну перевірку, якою встановлено заниження податкового зобов'язання з орендної плати за землю на 53665,02 грн. за період з 01 січня 2014 року по січень 2015 року. Підставою для таких висновків, на думку контролюючого органу, є неврахування та несплата позивачем протягом вказаного періоду суми орендної плати у розмірі, встановленому пп. 288.5.1 ПКУ. Позивач обґрунтовував свої вимоги тим, що умови договору можуть змінюватись лише за згодою сторін, а тому збільшення позивачу суми грошового зобов'язання по орендній платі з юридичних осіб є необґрунтованим та безпідставним. Крім того, позивач вказував на те, що зміни до пп.288.5.1 ПКУ щодо збільшення мінімального розміру орендної плати за землю підлягають застосуванню з нового бюджетного року, тобто з 01 січня 2015 року, а тому донарахування позивачу орендної плати в розмірі 3 відсотків нормативної грошової оцінки не може вважатися правомірним.  Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову. Суд апеляційної інстанції погодився з рішенням. Позивач звернувся з касаційною скаргою.

Позивач звернулось до суду з позовом до контролюючого органу про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем акцизний податок з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів на загальну суму 14211 грн. Судом було встановлено, що позивач уклав договори щодо реалізації нафтопродуктів через мережу АЗС юридичним особам для подальшого використання нафтопродуктів для комерційної діяльності цих юридичних осіб(покупців). На думку позивача, у такому випадку реалізація підакцизних товарів у роздріб не відбувається, оскільки нафтопродукти не купуються  з метою їх використання громадянином або іншим кінцевим споживачем в особистих некомерційних цілях, а  з метою їх використання саме у комерційній діяльності юридичних осіб. На думку контролюючого органу, у разі реалізації палива  з колонок АЗС кінцевим споживачам позивач повинен був сплати 5-відсотковий податок з роздрібного продажу палива. Суд першої інстанції позов задовольнив. Суд апеляційної інстанції рішення скасував та відмовив у задоволенні позовних вимог. Позивач звернувся з касаційною скаргою.

Фізична особа – підприємець звернулась до суду з позовом до контролюючого органу про скасування податкового повідомлення – рішення, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1 грн за порушення п.1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що не погоджується з висновком контролюючого органу щодо здійснення реалізації годинника CASIO із застосуванням реєстратора розрахункових операцій (далі - РРО), оскільки він не є технічно складним побутовим товаром. Контролюючий орган доводив, що годинник з електроживленням CASIO 2900 G-8VER належить до Групи 91 «Годинники всіх видів та їх частини» код УКТЗЕД 9101-9107, підлягає гарантійному обслуговуванню та має реалізовуватися з застосуванням РРО. Суд першої інстанції позов задовольнив. Суд апеляційної інстанції рішення скасував і відмовив у задоволенні позовних вимог. Позивач звернувся з касаційною скаргою.

◄◄ 1 2 3 4 5 6 7... 98 99 ►►
Інформація про документ
?Поставте своє запитання
Популярні податкові теми
Запитання можуть ставити лише зареєстровані користувачі
Вхід/Реєстрація
Поставте Ваше запитання, і ми відправимо відповідь Вам в особистий кабінет найближчим часом.
Відправити