Додаток
Форма 1
Додаток
Форма 2
Додаток
Форма 3
Додаток
Форма 4
Вхід|Реєстрація

Ru

En

Ua

Податкова судова практика
Пошук у тексті
Знайти
Вверх из Вниз

Між контрагентами – фізичними особами-підприємцями був укладений договір фінансового лізингу щодо автомобіля. За результатами виконання операції, платник податку включив до податкового кредиту суму ПДВ за відчуження автомобіля. Контролюючим органом було проведено перевірку платника податку, за результатами якого встановлено неправомірне завищення суми податкового кредиту, оскільки платник не мав права на податковий кредит по операції фінансового лізингу. На підставі акту перевірки було прийнято податкове повідомлення-рішення, яким визначено суму ПДВ. Платник податку оскаржив правомірність прийняття вказаного рішення, оскільки ним дотримані умови його формування, визначені ст. 198 Податкового кодексу України. Постановою окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою апеляційного адміністративного суду, позовні вимоги задоволені.

Платник податку звернувся до адміністративного суду з позовом до контролюючого органу, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення, якими йому визначено суму податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Позовні вимоги мотивовані тим, що належна йому на праві власності нерухомість не є об’єктом оподаткування податку, оскільки є будівлею промисловості. Постановою окружного адміністративного суду в задоволенні позову відмовлено. Постановою апеляційного адміністративного суду позовні вимоги задоволені повністю.

Міська рада запровадила на території міської ради податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та затвердила положення про податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки. Контролюючим органом, на підставі цього рішення, було видано податкові повідомлення-рішення, якими платнику податків нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Платник податків спочатку оскаржив в адміністративному порядку спірні податкові повідомлення-рішення, в результаті чого, повідомлення-рішення залишено без змін. Тоді платник звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати повідомлення-рішення, обґрунтувавши вимоги посилаючись на підпункт 4.1.9, пункт 8.3 та пункт 12 Податкового кодексу України, вважає, що застосування такого податку можливе лише з наступного року. Суди першої та апеляційної інстанцій не задовольнили вимоги платника податків.

Контролюючим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення, яким було визначено платнику податків суму податкового зобов’язання з транспортного податку з фізичних осіб у 2016 році. Платник податків оскаржив прийняте податкове повідомлення-рішення, мотивувавши це неможливістю застосування статті 267 ПК України в 2016 році, адже зміна в об’єкті оподаткування була встановлена Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» від 24.12.2015, а його застосування можливе лише в наступному плановому періоді. Постановою окружного адміністративного суду позовні вимоги задоволено частково: скасовано податкове повідомлення-рішення. Постановою апеляційного адміністративного суду рішення суду першої інстанції скасовано, та прийнято нове, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Контролюючим органом проведено перевірку платника податку, за результатами якої зафіксовано реалізацію алкогольних напоїв за цінами нижче ніж встановлені мінімальні роздрібні ціни. На підставі акту прийнято податкове повідомлення-рішення про застосування санкцій, передбачених Законом України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19 грудня 1995 № 481/95-В. Платник податку звернувся до суду з позовом про скасування вказаного рішення, оскільки контролюючий орган застосував неправильний розмір роздрібний цін на підставі нечинного законодавства. Постановою окружного адміністративного суду в задоволенні позову відмовлено. Постановою апеляційного адміністративного суду позовні вимоги задоволені повністю.

Контролюючим органом було проведено перевірку платника податку - банку, за результатами якого встановлено несвоєчасну сплату єдиного внеску. Згодом, Правлінням НБУ було прийнято постанову «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку», у зв’язку з чим було розпочато процедуру його ліквідації. Рішенням контролюючого органу були застосовані штрафні санкції та розпочато нарахування пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску, на підставі частини десятої та пункту 2 частини одинадцятої статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Платником податку оскаржено застосування штрафних санкцій контролюючим органом. Позовні вимоги обґрунтовані тим, прийнято з порушенням вимог Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", яким передбачено, що з дня призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банка припиняється застосування до банку, який ліквідується, будь-яких штрафних санкцій, відповідно нарахування штрафу та пені є протиправним. Рішенням окружного адміністративного суду, залишеним без змін постановою апеляційного адміністративного суду позов задоволено частково.

Контролюючий орган звернувся до адміністративного суду з позовом, в якому просив стягнути з платника податковий борг, який виник внаслідок несплати узгодженого податкового зобов’язання з ПДВ та акцизного податку з ввезених на митну територію України транспортних засобів. Постановою окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою апеляційного адміністративного суду, позов задоволено повністю.

Контролюючим органом було проведено перевірку платника податку, за результатами якої встановлено порушення пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 № 637, яке полягало у неоприбуткуванні готівкових коштів, оскільки в книзі обліку розрахункових операцій відсутні записи про оприбуткування зазначеної суми. На підставі акту перевірки прийнято податкове-повідомлення рішення, яким застосовано штрафні санкції за вказане правопорушення. Платник податку оскаржив рішення контролюючого органу, мотивуючи позов тим, що ним фактично проведено розрахункові операції з наявними документами, а відсутність записів про рух коштів у книзі обліку свідчить про порушення ведення книги обліку розрахункових операцій, а не про неоприбуткування готівки. Постановою окружного адміністративного суду позовні вимоги задоволено. Постановою апеляційного адміністративного суду скасовано рішення суду першої інстанції і ухвалено нове, яким у задоволення позову відмовлено.

Платник податків звернувся до суду з адміністративним позовом до контролюючого органу про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення. Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на те, що розрахунки в іноземній валюті в межах торговельного обороту здійснюються лише через уповноважені банки, тому попереднє зарахування на розподільчий валютний рахунок коштів в іноземній валюті згідно з нормативно - правовими актами НБУ, що надійшли на адресу резидента у межах зовнішньоекономічного контракту, а не на поточний рахунок товариства не може розцінюватися як порушення строків зарахування виручки у іноземній валюті від експорту продукції. Апеляційний адміністративний суд постановою рішення суду першої інстанції скасував, позов задовольнив. Не погодившись із висновком суду апеляційної інстанції контролюючий орган подав касаційну скаргу.

Контролюючим органом було проведено документальну планову виїзну перевірку платника податку, за результатами якої встановлено порушення вимог ПКУ, що полягає у порушенні правил використання коштів зі спеціального рахунку податку на додану вартість, а також факт отримання додаткового блага працівником та не нарахування платником податку, як податковим агентом податків і зборів на таке благо. На підставі встановленого, контролюючим органом було прийнято податкові повідомлення-рішення, якими збільшено суму грошового зобов’язання з ПДВ, ПДФО та застосовано штрафні санкції. Платник податку звернувся до адміністративного суду з позовом до контролюючого органу, в якому просив визнати протиправними та скасувати вказані податкові повідомлення-рішення. Позовні вимоги мотивовані тим, що виплати працівнику є компенсацією його витрат  під час службового відрядження закордон, які не пов’язані з господарською діяльністю платника, а тому вони не є додатковим благом, а нарахування ПДФО є неправомірним. Рішенням окружного адміністративного суду, залишеним без змін постановою апеляційного адміністративного суду позов задоволено частково: скасовано податкові повідомлення-рішення в частині збільшення грошового зобов’язання з ПДФО.

Платник податку своєчасно зареєстрував в Єдиному реєстрі податкових накладних  податкові накладні за операціями зі своїм контрагентом, в яких помилково зазначив індивідуальний податковий номер покупця. Протягом місяця товариством було виправлено помилку та зареєстровано нові податкові накладні з правильно зазначеним індивідуально податковим номером покупця. Контролюючим органом було проведено камеральну перевірку своєчасності реєстрації платником податку накладних, за результатами якої встановлено порушення вимог ст. 201 ПКУ, а саме несвоєчасної реєстрації 98 податкових накладних. З цих підстав, контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій. Платник податку звернувся до адміністративного суду з позовом до контролюючого органу, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення в частині застосування штрафу та зобов’язати його прийняти нове податкове повідомлення-рішення. Позов мотивовано тим, що нормами ПКУ передбачено застосування штрафних санкцій лише за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних, а не за виправлення помилок, допущених при зазначенні ІПН покупця. Рішенням окружного адміністративного суду позовні вимоги задоволено. Постановою апеляційного адміністративного суду скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково: податкове повідомлення-рішення скасовано в частині застосування штрафу.

Місцевим судом було ухвалено рішення про призначення податкової перевірки, на підставі якої контролюючим органом було прийнято наказ про проведення документальної позапланової перевірки. За результатами перевірки складено акт, а також прийнято податкове повідомлення-рішення про визначення грошового зобов’язання з ПДВ. Платник податку оскаржив прийняття рішення до адміністративного суду. Станом на дату звернення відкрито касаційне провадження, однак ще не розглянуто. Паралельно до оскарження податкового повідомлення-рішення, платник податку оскаржив правомірність прийняття наказу, мотивуючи це тим, що на момент проведення перевірки у нього було вилучено всі первинні документи щодо господарських взаємовідносин на підставі рішення суду, що унеможливлювало проведення перевірки. Постановою окружного адміністративного суду позовні вимоги задоволено. Постановою апеляційного адміністративного суду скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове рішення про відмову у позові.

Контролюючим органом було призначено документальну позапланову виїзну перевірку платника податку. Однак, при приїзді на об’єкт, фахівців контролюючого органу не було допущено до проведення перевірки. На підставі цього, контролюючий орган прийняв рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна платника. Зважаючи на вищевикладене, контролюючий орган звернувся до суду із поданням про підтвердження обґрунтованості  адміністративного арешту майна, оскільки посадові особи останнього не згодні з наказом на проведення перевірки і не допустили фахівців органу до проведення її. Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою апеляційного адміністративного суду, позовні вимоги задоволено.

державне підприємство мало намір зареєструватися неприбутковою організацією, але йому було відмовлено через відсутність повного пакету документів. Підприємство звернулося до суду з позовом до контролюючого органу щоб визнати його відмову протиправною та зобов`язати включити державне підприємство до Реєстру неприбуткових установ та організацій.   Суд першої інстанції позов задовольнив повністю. Суд апеляційної інстанції залишив без змін рішення попередньої інстанції.

Контролюючим органом була проведена документальна позапланова виїзна перевірка платника податків. В результаті, платник податків оскаржив до суду наказ контролюючого органу про проведення камеральної перевірки. Платник обґрунтував скаргу тим, що підстави для проведення перевірки та прийняття наказу відсутні, оскільки в поданих запереченнях на акт документальної перевірки не містилось посилання на обставини, що не були досліджені під час перевірки, а лише зазначалось  про неправомірні дії службових осіб контролюючого органу та наявності достатньої  інформації в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. Також зазначено, що  в спірному наказі відсутні посилання на фактичні  підстави для проведення перевірки, визначені п.п.78.1.5 ст. 78 ПК України. Суд першої інстанції позов задовольнив повністю. Суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції та прийняв нове рішення, яким у позові відмовлено.

Контролюючий орган звернувся з позовом до платника податків про стягнення податкового боргу. Суд першої інстанції позов задовольнив повністю. Суд апеляційної інстанції відмовив в задоволенні клопотання контролюючого органу й залишив скаргу без руху у зв’язку тим, що до скарги не додано документ про сплату судового збору.

Контролюючим органом було проведено  перевірку платника податку, за результатами якої встановлено заниження суми грошового зобов’язання з податку на прибуток. На підставі акту перевірку, контролюючий орган збільшив суму грошового зобов’язання з податку на прибуток. Платник податку сплатив нараховані грошові зобов’язання. Однак, через деякий час платнику податку в автоматичному режимі була сформована податкова вимога про наявність податкового боргу у вигляді несплаченої пені. Платник податку оскаржив правомірність сформування податкової вимоги, посилаючись на те, що ним своєчасно сплачено донараховану контролюючим органом  суму грошового зобов'язання, а тому відсутні підстави для нарахування пені відповідно до підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України. Постановою окружного адміністративного суду у задоволенні позову відмовлено. Постановою апеляційного адміністративного суду рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове – про задоволення позову.

Контролюючим органом було призначено документальну позапланову виїзну перевірку платника податку. Однак, при приїзді на об’єкт, фахівців контролюючого органу не було допущено до проведення перевірки. На підставі цього, контролюючий орган прийняв рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна платника. Зважаючи на вищевикладене, контролюючий орган звернувся до суду із поданням про підтвердження обґрунтованості  адміністративного арешту майна. Судом було закрито провадження в даній справі оскільки між сторонами існує спір про право щодо обставини, які є передумовою застосування умовного арешту. Крім цього, контролюючий орган звернувся до суду із позовом про застосування до платника податку адміністративного арешту коштів, оскільки посадові особи останнього не згодні з наказом на проведення перевірки і не допустили фахівців органу до проведення її. Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою апеляційного адміністративного суду, в задоволенні позову відмовлено.

Контролюючий орган виніс рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, а також нараховано пеню. Платник податків звернувся до суду з позовом до контролюючого органу про визнання незаконним та скасування такого рішення. Судом першої інстанції в позові відмовлено. Судом апеляційної інстанції визнано неправомірним рішення попередньої інстанції та скасовано рішення контролюючого органу.

Платник податків звернувся до суду з позовом до контролюючого органу, в якому просило суд визнати протиправними та неправомірними дії контролюючого органу щодо неприйняття до реєстрації відповідних податкових накладних та просив вважати прийнятими та зареєстрованими протягом операційного дня, коли їх було надіслано платником податку до Єдиного реєстру податкових накладних. Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції у задоволені позову платника податків було відмовлено.

Після проведення позапланових виїзних документальних перевірок контролюючим органом повідомлено, що на адресу платника податків скеровано листи щодо надання пояснень та їх документального підтвердження здійснення взаємовідносин із його контрагентами. В результаті контролюючим органом видано наказ про проведення документальної позапланової виїзної перевірки платника з питань проведення взаємовідносин з контрагентами. Платник податків звернувся до суду з позовом до контролюючого органу, в якому просив суд визнати протиправним на скасувати наказ контролюючого органу. Суд першої інстанції позов задовольнив повністю, а суд апеляційної інстанції залишив рішення без змін.

В результаті проведення контролюючим органом документальної планової виїзної перевірки, видано відповідний наказ «Про проведення документальної планової виїзної перевірки». Платник податків звернувся до суду з позовом до контролюючого органу про визнання протиправним та скасування наказу контролюючого органу. Платник зазначив, що оскаржуваний наказ про проведення перевірки є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, посилаючись на статті 77 Податкового кодексу України. Суд першої інстанції у позові відмовлено, а суд апеляційної інстанції залишив без змін.

Постановою окружного адміністративного суду було стягнуто платника податку на користь Державного бюджету заборгованість з податку на прибуток, а також розстрочено виконання зазначеної постанови на сто двадцять місяців. В 2017 році платник податку звернувся до суду із заявою, в якій просив відстрочити погашення податкового боргу, посилаючись на скрутне фінансове становище, в якому перебуває підприємство, оскільки здійснює свою діяльність в зоні проведення антитерористичної операції й в зв'язку з проведенням бойових дій зупинено виробництво. Ухвалою окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою апеляційного адміністративного суду, відповідачу відстрочено погашення податкового боргу з податку на прибуток за 2017 року.

Уповноважений Верховної Ради України з прав людини звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням визнати такими, що не відповідають положенням частини першої статті 8​, частини першої статті 55, пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України (є неконституційними), положення частини першої статті 294, статті 326 Кодексу України про адміністративні правопорушення, прийнятого Верховною Радою Української РСР 7 грудня 1984 року за № 8073-X, (Відомості Верховної Ради УРСР, 1984 р., додаток до № 51, ст. 1122) зі змінами (далі - Кодекс). Згідно із вказаними положеннями КУпАП постанови місцевого загального суду про застосування адміністративного арешту набирають законної сили та виконуються негайно після їх винесення. Автор клопотання зазначає, що оспорювані положення Кодексу нівелюють ефективність апеляційного оскарження постанов місцевого загального суду про застосування адміністративного арешту, оскільки "таке оскарження не гарантує ефективного відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини" у разі постановлення судами першої інстанції "помилкових і неправосудних рішень".

Платник податків подав до суду позов до контролюючого органу про визнання незаконним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску. Обґрунтувавши це тим, що його діяльність здійснюється на території проведення АТО, в результаті чого він звільнений від сплати штрафних санкцій та пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску. Суд першої інстанції задовольнив позов платника податків частково, а саме: скасовано рішення контролюючого органу частково у  сумі. Суд апеляційної інстанції залишив без змін рішення попередньої інстанції.

Платник податків звернувся до суду із позовом до контролюючого органу про визнання недійсною та скасування індивідуальної податкової консультації. Обґрунтувавши це тим, що  операції з постачання відходів та брухту чорних і кольорових по 30 березня 2015 року включно підлягають оподаткуванню в загальному порядку за ставкою 20 відсотків, суперечить положенням пункту 23 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України, згідно з якими операції з постачання відходів та брухту чорних і кольорових металів звільнені від оподаткування податком на додану вартість до 01 січня 2017 року. Суд першої інстанції позов задовольнив, суд апеляційної інстанції залишив без змін; індивідуальну податкову консультацію контролюючого орану визнано недійсною та скасовано.

Платник податків звернувся до суду з позовом до контролюючого органу про скасування наказу про призначення документальної позапланової виїзної перевірки, оскільки вважав, що контролюючим органом не було дотримано алгоритму дій, визначених ПКУ, що передують її проведенню, а саме: направлення платнику податків належно оформленого запиту про надання інформації та її документального підтвердження. Суд першої інстанції позов задовольнив повністю. Апеляційним судом рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нову постанову, якою позов залишено без задоволення.

Рішенням міської ради від 13.07.2016 було встановлено транспортний податок, а також затвердженні особливості його справляння, відповідно до норм Податкового кодексу України. У відповідності до вказаного рішення, контролюючим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення, яким визначено платнику податку податкове зобов’язання з транспортного податку з фізичних осіб за 2016 рік, оскільки за ним зареєстроване право власності на транспортний засіб, який є об’єктом оподаткування транспортного податку. Платник податку звернувся до адміністративного суду з позовом до контролюючого органу, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що встановлення міською радою транспортного податку 13.07.2016 року не може бути застосовано у 2016 році, оскільки встановлення податку або зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Тому встановлення такого податку 13.07.2016 року матиме застосування в 2017 році, який є плановим періодом для застосування цього рішення. Постановою окружного адміністративного суду позов задоволено. Постановою апеляційного адміністративного суду скасовано рішення суду першої інстанції, а в задоволенні позову відмовлено.

Платник податків подав до суду позов до контролюючого органу щодо визнання незаконними дії контролюючого органу по проведенню документальної позапланової невиїзної перевірки та складанню акта «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки»; визнання протиправними дії органу по внесенню до Інформаційної системи «Податковий блок» відносно платника даних, які свідчать про наявність відхилень між показниками податкового кредиту з податку на додану вартість та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, самостійно задекларованими платником в податкових деклараціях з податку на додану вартість; щодо зобов'язання органу видалити з Інформаційної системи «Податковий блок» дані показників податкового кредиту з податку на додану вартість та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, обчислених згідно з актом та дані про наявність відхилень від показників податкового кредиту з податку на додану вартість та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, самостійно узгоджених платником в податкових деклараціях з податку на додану вартість; щодо зобов'язання органу відобразити у відповідних вкладках Інформаційної системи «Податковий блок» показники, відображені платником самостійно у податкових деклараціях з податку на додану вартість. Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив повністю. Суд апеляційної інстанції прийняв нове рішення в частині визнання протиправними дії контролюючого органу по проведенню документальної позапланової невиїзної перевірки та складанню.

Платник податків звернувся до суду із позовом до контролюючого органу з вимогами щодо: визнання протиправними дії контролюючого органу щодо проведення зустрічної звірки платника та складання акта про неможливість проведення зустрічної звірки щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків; визнання протиправними дії органу щодо формування у акті про неможливість проведення зустрічної перевірки; зобов'язання відповідача вилучити з автоматизованих інформаційних систем інформацію; зобов'язання органу відновити у автоматизованих інформаційних системах інформацію щодо податкового кредиту та податкових зобов'язань платника з податку на додану вартість тощо. Суд першої інстанції позов задовольнив частково, а саме в частині визнання протиправними дії органу щодо внесення змін до АІС «Податковий блок» в частині показників податкової звітності платника  на підставі щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків; зобов'язання органу відновити в автоматизованих інформаційних системах, що використовуються контролюючими органами, інформацію щодо податкового кредиту та податкових зобов'язань платника з податку на додану вартість, які були змінені на підставі акта про неможливість проведення зустрічної звірки; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Суд апеляційної інстанції рішення залишив без змін.

За заявою платника податків контролюючий орган відмовив у поверненні йому суми надмірно сплаченого податку на прибуток. В результаті, платник податків звернувся до суду з позовом до контролюючого органу за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві. В позові платник податків просив зобов'язати контролюючий орган підготувати висновок про повернення йому надмірно сплаченого податку на прибуток у розмірі  та направити такий висновок разом із необхідними супровідними документами до Головного управління Держаної казначейської служби України у м. Києві для здійснення повернення цієї суми коштів з бюджету на поточний рахунок Товариства. Суд першої інстанції позов платника задовольнив. Суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції та відмовив у задоволенні позову.

У результаті несплати платником податків самостійно визначених сум податкового зобов’язання, виник податковий борг. Контролюючий орган звернувся до суду із позовом до платника податків про стягнення коштів у розмірі податкового боргу з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Суд першої інстанції позов задовольнив, стягнуто з рахунків платника податків  заборгованість з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на користь бюджету. Суд апеляційної інстанції залишив без змін рішення суду попередньої інстанції.

Між платником податку та контрагентом було укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, прибудованого до гуртожитку, а 31.12.2003 його було нотаріально посвідчено. Контролюючий орган прийняв податкове повідомлення рішення, яким визначив суму податкового зобов’язання з земельного податку з фізичних осіб, відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки. Платник податку звернувся до адміністративного суду з позовом до контролюючого органу, в якому просив визнати протиправним та скасувати вказане податкове повідомлення-рішення. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що власники (орендарі) житлових та нежитлових приміщень у багатоповерхових будинках не входять в коло осіб, які можуть бути власниками або користувачами земельних ділянок, тому вони не зобов’язані сплачувати податок, а можуть лише повертати витрати на його сплату. Постановою окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою апеляційного адміністративного суду, у задоволені позову відмовлено.

В результаті того, що контролюючий орган не прийняв декларації платника податків з податку на додану вартість, платник звернувся до суду із позовом до контролюючого органу про визнання протиправними дій щодо не прийняття декларацій з податку на додану вартість та коригування даних податкових зобов'язань та податкового кредиту в системі АІС «Податковий блок»; щодо зобов'язання відновити показники податкової звітності, визначені в податкових деклараціях з податку на додану вартість; зобов'язання привести у відповідність дані обліку та особистого рахунку платника податків; зобов'язання вилучити зареєстровану податкову інформацію; визнання протиправними дій щодо невизнання податковою звітністю податкові декларації з податку на додану вартість тощо; Суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги платника податків повністю. Суд апеляційної інстанції змінив рішення першої інстанції у частині зобов’язання контролюючого органу на  приведення у відповідність даних обліку та особистого рахунку платника податків, решту частину рішення залишено без змін.

За результатами перевірки контролюючим органом було видано податкові повідомлення-рішення. Платник податків звернувся до суду із позовом до контролюючого органу, в якому просило скасувати зазначені податкові повідомлення-рішення, яким платнику податків визначено суму із штрафними санкціями та яким платнику зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Судом першої інстанції позов задоволено повністю, а судом апеляційної інстанції рішення залишено без змін.

Контролюючим органом було проведено перевірку дотримання суб’єктом господарювання порядку ведення розрахунків за товари, вимог з регулювання обігу готів, наявності торгових патентів, за результатами якого встановлено порушення п. 1, п. 2 п. 13 ст. 13 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06 липня 1995 року №265/95-ВР та п. 2.6 Постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про введення касових операцій у національній валюті в Україні» від 15 грудня 2004 року №637. На підставі акту перевірки, контролюючим органом було прийнято рішення про застосування штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування, за порушення норм обігу готівки та застосування РРО у сфері торгівлі. Контролюючий орган звернувся до адміністративного суду з позовом до платника податків, в якому просив стягнути податковий борг та штрафні санкції за вказані правопорушення. В обґрунтування позовних вимог відзначає, що за платником податку обліковується податковий борг, сума якого є узгодженою, однак добровільно несплаченою, відтак підлягає стягненню в судовому порядку. Постановою окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою апеляційного адміністративного суду, позов задоволено повністю.

Контролюючим органом було направлено платнику податку запит про надання інформації для з’ясування реальності операцій з контрагентом у зв’язку з можливими порушеннями податкового законодавства та залучення суб’єкта до схеми формування штучного податкового кредиту. Платник податку відмовив у наданні запитуваної інформації, посилаючись на порушення вимог Податкового кодексу України при складанні запиту. На підставі неподання платником пояснень та документальних підтверджень, контролюючим органом було прийнято наказ про проведення документальної позапланової виїзної перевірки платника податку з питань формування податкового кредиту по взаємовідносинах із контрагентами та подальшого ланцюгу постачання. Платник податку звернувся до адміністративного суду з позовом до контролюючого органу, в якому просив скасувати вказаний наказ.  В обґрунтування позовних вимог зазначалось на відсутність законодавчо визначених підстав для проведення перевірки. Постановою окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою апеляційного адміністративного суду, позов задоволено повністю. 

Контролюючим органом проведено позапланову виїзну перевірку платника податку з питань достовірності формування податкового кредиту по ПДВ, за результатами якої встановлено порушення правил формування податкового кредиту та здійснено коригування показників податкової звітності. При цьому, будь-яких податкових повідомлень-рішень про визначення сум грошових зобов’язань платнику, у встановленому законодавством порядку, контролюючим органом не приймались. Платник податку звернувся до адміністративного суду з позовом до контролюючого органу, в якому просив: і) визнати протиправними дії органу стосовно коригування в електронній базі показників податкової звітності; іі) зобов’язати відновити в системі автоматизованого співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту раніше задекларовані показники. Позовні вимоги мотивовані тим, що відсутні підстави для коригування показників, а самостійна зміна контролюючим органом таких відомостей спричиняє реальні зміни майнового стану та порушує права та інтереси платника податку. Постановою окружного адміністративного суду в задоволенні позову відмовлено. Постановою апеляційного адміністративного суду скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове рішення про задоволення позову.

Між платником податку та контролюючим органом було укладено договір про визнання електронних документів, відповідно до якого платник податку мав право подавати податкові документи в електронному вигляді, а контролюючий орган зобов’язаний приймати їх, та здійснювати комп’ютерну обробку. На виконання податкового обов’язку, платником податку було направлено до податкового органу в електронному вигляді податкові накладні, а також податкову декларацію з податку на додану вартість. Однак, в реєстрації документів було відмовлено, у зв’язку з призупиненням дії договору у зв’язку з  виконанням  розпорядження Кабінету Міністрів України №809-р від 17.10.2013р. «Про затвердження плану заходів щодо реалізації Концепції створення та функціонування автоматизованої системи «Єдине вікно подання електронної звітності…». Платник податку звернувся до адміністративного суду з позовом до контролюючого органу, в якому просив: і) визнати протиправним розірвання в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів; іі) прийняти та зареєструвати податкову звітність датою та часом, коли вона була направлена до контролюючого органу. Позивні вимоги мотивовані тим, що відсутні підстави для розірвання договору, що у свою чергу перешкоджає провадженню його господарської діяльності.  Постановою окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою апеляційного адміністративного суду, позов задоволено повністю.

Контролюючим органом було направлено платнику податків письмові запити про надання документальних підтверджень та пояснень реальності господарських відносин з контрагентами на підставі існування сумніву щодо дотримання податкового законодавства, що виник внаслідок опрацювання зібраної податкової інформації за звітний податковий період. Оскільки контролюючий орган не отримав відповідай та пояснень, ним було прийнято наказ «Про проведення позапланової виїзної документальної перевірки платника податку». Платник податку звернувся до адміністративного суду з позовом до контролюючого органу, в якому просив скасувати наказ про проведення позапланової виїзної документальної перевірки платника податку, оскільки в запитах не вказано фактичні підстави для надання інформації та пояснень, а тому вимоги запитів не підлягали виконанню. Відтак, наказ прийнятий на підставі невиконання вимог запитів є протиправним. Постановою окружного адміністративного суду, залишеною без змін постановою апеляційного адміністративного суду, позов задоволено.

Контролюючим органом було проведено камеральну перевірку платника податку щодо своєчасності сплати податку на прибуток, за результатами якої встановлено порушення термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов’язання. На підставі акту перевірки, контролюючий орган прийняв податкові повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій за порушення строків сплати грошового зобов’язання з податку на прибуток. Платник податку звернувся до адміністративного суду з позовом до контролюючого органу, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення. Позовні вимоги мотивовані тим, що податкове зобов’язання є неузгодженим, оскільки перебуває в процесі судового оскарження, а тому застосування штрафних санкцій за неузгоджене податкове зобов’язання є порушенням вимог ПКУ. Постановою окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою апеляційного адміністративного суду, позовні вимоги задоволено.

Платник податків подав  до суду позов до контролюючого органу про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, податкової вимоги та рішення про застосування штрафних санкцій до платника податків. Судом першої інстанції позов задоволено частково, а саме: Визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення контролюючого органу. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. ДФС подаючи заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, посилається на таку причину пропуску строків як недостатність/відсутність фінансування на такі цілі як сплата судового збору за подання апеляційної скарги. Тому, судом апеляційної інстанції відмовлено у відкритті провадження за відсутності поважних причин пропуску контролюючим органом строку на апеляційне оскарження.

Контролюючий орган посилається на безпідставність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту за результатом договірних відносин, оскільки договірні відносини між сторонами укладено без мети настання реальних правових наслідків. Також, він стверджує, що юридична дефектність первинних документів не дозволяє платнику формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції. В ході перевірки, на думку контролюючого органу, платником податків на підтвердження показників податкової звітності та правомірності формування валових витрат та податкового кредиту за взаємовідносинами з контрагентом було надано не повністю запитуваних контролюючим органом первинних документів. У зв'язку з незаконним захопленням будівлі Луганського окружного адміністративного суду матеріали справи були втрачені.

Контролюючим органом проведено документальну планову виїзну перевірку платника податків та виявлено ряд правопорушень щодо своєчасності, достовірності повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, виконання вимог валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Платник податків звернулась до суду із позовом до контролюючого органу, в якому  з урахуванням заяви про збільшення предмету позову, просив скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки), рішення та касувати податкові повідомлення-рішення. Позовні вимоги судом першої інстанції задоволені частково: визнано протиправними та скасовано вимогу контролюючого органу про сплату боргу (недоїмки) та рішення в повному обсязі. Визнано протиправними та скасовано деякі податкові повідомлення-рішення контролюючого органу. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. Суд апеляційної інстанції залишив рішення попередньої інстанції без змін.

Контролюючим органом проведено планову виїзну документальну перевірку щодо правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, за результатами якого встановлено порушення підпункту 2 частини 1 статті 7, частини 3, частини 8 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" в частині невірного нарахування суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2015 рік. На підставі акту перевірки, контролюючим органом винесено вимогу про сплату боргу та прийнято рішення про застосування штрафних санкцій. Платник податку звернувся до адміністративного суду з позовом до контролюючого органу, в якому просив визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу та рішення про застосування штрафних санкцій, оскільки застосований контролюючим органом метод визначення суми чистого середньомісячного доходу не узгоджується із положеннями ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування». Постановою окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою апеляційного адміністративного суду позов задоволено повністю.

Контролюючим органом проведено документальну планову виїзну перевірку платника податку, за результатами якого встановлено завищення сум валових витрат та винесено податкові повідомлення-рішення, якими збільшено податок на доходи фізичних осіб та застосовано штрафні (фінансові санкції), а також накладено адміністративний штраф за ненадання книги обліку доходів і витрат при проведенні перевірки. Платник податку звернувся до адміністративного суду з позовом до контролюючого органу, в якому просив визнати протиправними вказані податкові повідомлення рішення. Постановою окружного адміністративного суду у задоволенні позовних вимог відмовлено. Постановою апеляційного адміністративного суду скасовано постанову суду першої інстанції й ухвалено нову постанову, якою позов задоволено частково: скасовано окремі податкові повідомлення-рішення.

Платником акцизного податку за результатами операції складено акцизну накладну, яку було надіслано контролюючому органу в електронній формі о 17 год. 25 хв. Однак, на наступний день на адресу платника податків через автоматизовану систему подання електронних документів надійшла квитанція про неприйняття акцизної накладної у зв’язку з її поданням після закінчення операційного дня для реєстрації документів. Платник податку звернувся до адміністративного суду з позовом до контролюючого органу, в якому просив: і) визнати протиправними дії органу щодо неприйняття до реєстрації акцизної накладної; іі) зобов’язати контролюючий орган зареєструвати акцизну накладну без застосування штрафних (фінансових) санкцій. Позовні вимоги мотивовані тим, що він вчасно надіслав для реєстрації акцизну накладу, а нереєстрація її вчасно відбулась через протиправну бездіяльність контролюючого органу. Постановою окружного адміністративного суду у задоволені позову відмовлено. Постановою апеляційного адміністративного суду рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким позов задоволено повністю.

В ході господарської діяльності платником податку ЮО було прийнято рішення про ліквідацію, не пов’язану із банкрутством. Контролюючий орган звернувся до адміністративного суду з позовом до платника податку, в якому просив стягнути кошти з розрахункових рахунків, відкритих у банківських установах, у рахунок погашення податкового боргу, ігноруючи процедуру передбачену ст. 112 ЦКУ. Позовні вимоги мотивовані тим, що платник податку не сплатив у повному обсязі податкові зобов’язання по податку на прибуток, у зв’язку з чим виник податковий борг. Постановою окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою апеляційного адміністративного суду, у задоволенні позову відмовлено.

Контролюючий орган звернувся до адміністративного суду з позовом про накладення арешту на кошти та інші цінності платника податку, що знаходяться на відкритих рахунках у банках, оскільки у платника податку виник податковий борг у зв’язку з несплатою узгодженого податкового зобов’язання з податку на додану вартість, а також те, що у платника відсутнє інше майно, на яке може бути звернено стягнення. Рішенням окружного адміністративного суду, залишеним без змін постановою апеляційного адміністративного суду в задоволені позову відмовлено.

Контролюючим органом видано наказ про проведення документальної позапланової виїзної перевірки з питань проведення операцій з його контрагентами, та відображення операцій в податковому обліку. При прибутті посадових осіб контролюючого органу, платник податку відмовив у допуску до проведення перевірки. Контролюючий орган звернувся до адміністративного суду з позовом до платника податку, в якому просив застосувати адміністративний арешт коштів, що знаходяться на рахунках платника податку у банківських установах, оскільки платник податку відмовив посадовим особам органу у допуску до проведення перевірки. Рішенням окружного адміністративного суду, залишеним без змін постановою апеляційного адміністративного суду в задоволенні позову відмовлено.

close icon
Інформація про документ
◄◄ 1 2 3 4 5 6 7... 103 104 ►►
?Поставте своє запитання
Популярні податкові теми
Запитання можуть ставити лише зареєстровані користувачі
Поставте Ваше запитання, і ми відправимо відповідь Вам в особистий кабінет найближчим часом.
Відправити