Законопроект щодо зменшення штрафів у сфері готівкового обігу, чи все так просто?

26 Вересня 2018 1787 Переглядів Наталія

Розміри тексту:

Аа Аа

На початку вересня (а саме 03.09.2018р.) на сайті Міністерства фінансів України (далі – Міністерство) було оприлюднено для обговорення проект Закону України «Про деякі питання застосування фінансових санкцій за порушення норм з  регулювання обігу готівки».

Звичайно, подібний закон давно мав би бути прийнятий та замінити Указ президента України від 12 червня 1995 року № 436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» (далі - Указ №436). Наразі, саме нормами Указу №436 регулюються питання відповідальності за порушення в сфері обігу готівки. Відносно вказаного Указу на практиці неодноразово виникали питання правомірності його застосування з огляду на конституційний принцип щодо встановлення відповідальності виключно законами України, виходячи з якого, Указ №436 не відповідає ні нормам Конституції України, ні нормам Податкового кодексу України (далі - ПК України), да і взагалі, є «морально застарілим».

Напевне, головними та найбільш значущими змінами в сфері застосування фінансових санкцій за порушення правил готівкового обігу, що пропонуються  законопроектом є зменшення розмірів штрафів.

Так, зокрема, планується  зменшення наступних видів штрафів:

- за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах - з двократного розміру до 100 відсотків від суми виявленої понадлімітної готівки;

- за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне оприбуткування) у касах готівки –  з пятикратного  до двократного розміру неоприбуткованої  (не в повному обсязі та/або несвоєчасно оприбуткованої суми;

Водночас, за такий вид порушення як проведення готівкових розрахунків (крім розрахунків, що здійснюються із застосуванням РРО) без видачі одержувачем готівкових коштів документа встановленої форми та змісту, який підтверджує сплату особою готівкових коштів, розмір штрафу планується збільшити зі 100 до 200 відсотків сплачених коштів.

Крім того, згідно законопроекту кількість видів порушень, за які застосовуватимуться штрафи зменшується з шести. до чотирьох

Проаналізувавши запропонований Міністерством законопроект, увагу привертають деякі моменти, що не є такими яскравими та помітними, як описані вище зміни, однак, вони не менш важливі, тим більше, що не все в проекті закону є «зрозумілим».

Вже буквально перша стаття законопроекту викликає питання. Так, вказаною статтею визначено, що правила організації контролю за додержанням норм з регулювання обігу готівки встановлюються Національним банком України (далі -  НБУ)  за погодженням з центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну податкову політику. Нагадаємо, що таким органом є ДФС України (згідно п.1 Положення про Державну фіскальну службу України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2014р. №236).

Водночас, існує окрема Глава 5 ПК України «Податковий контроль», нормами якої визначено, що податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами, в тому числі, з метою контролю дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки (п.61.1 ст. 61 ПК України).

Згідно підп.62.1.3. п. 62.1. ст. 62 та ст.81 ПК України способами здійснення податкового контролю, зокрема, в сфері обігу готівки, в першу чергу, є проведення фактичних, а також документальних перевірок платників податків. Порядок та процедура проведення кожного з  цих видів визначена відповідними нормами ПК України.

Таким чином, прийняття закону зі ст. 1 в запропонованій редакції фактично може призвести до виникнення двох систем/порядків здійснення контролю за додержанням правил готівкового обігу:

- порядок, визначений НБУ;

- порядок, передбачений ПК України, який є нормативно-правовим актом вищої юридичної сили, ніж Постанови Правління НБУ.

При цьому, постає питання, за яким же саме порядком/процедурою органи ДФС України мають здійснювати контроль в сфері готівкового обігу, тобто фактично може виникнути правова колізія.

Інший «цікавий» момент – абзац 1 ст. 2 законопроекту. В ньому визначається, на кого фактично поширюватиметься дія Закону. Зрозуміло, що притягуватись до відповідальності можуть лише ті суб’єкти, на кого поширюються норми Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого  Постановою Правління НБУ від 29 грудня 2017 року № 148 (далі – Положення №148).

Відповідно до п.1 Розділу І Положення №148 його дія поширюється на субєктів господарювання та фізичних осіб. Зі змісту згаданого п.1 Положення №148 субєктами господарювання в цілях застосування Положення є:

- юридичні особи (крім банків) та їх відокремлені підрозділи незалежно від організаційно-правової форми та форми власності (в Положенні №148 вони іменуються узагальненою назвою – «підприємства»);

- органи державної влади та органи місцевого самоврядування (узагальнена назва згідно  Положення №148– «установи»);

- фізичні особи, які здійснюють підприємницьку діяльність (далі - фізичні особи - підприємці).

Якщо ж звернутись до абзацу 1 ст. 2 розглядуваного законопроекту, то в ньому передбачено, що: «У разі порушення суб’єктами господарюванняюридичними особами, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, які зареєстровані як підприємці, постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється господарська діяльність, норм з регулювання обігу готівки та порядку ведення касових операцій в національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються такі штрафні (фінансові) санкції:..»

Отже, зі змісту наведеної норми проекту вбачається, що до числа осіб, яких може бути притягнуто до відповідальності за порушення законодавства в сфері обігу готівки, фактично віднесено субєктів господарювання в значенні ст. 55 Господарського кодексу України, а також постійні представництва нерезидентів, що здійснюють господарську діяльність.

Водночас, Положенням №148 дається дещо інше тлумачення терміну «суб’єкти господарювання», про що було вказано вище.

Як бачимо, в законопроекті така категорія суб’єктів відповідальності як органи державної влади та органи місцевого самоврядування (під час здійснення ними діяльності з виробництва, реалізації, придбання товарів) не виокремлена, хоча дія Положення №148 на них поширюється.  Можна, звичайно, говорити про те, що вказані органи за своєю сутністю є юридичними особами, а тому узагальнюючий термін «юридичні особи», що вживається в законопроекті, охоплює і органи державної влади та місцевого самоврядування, а, отже, не суперечить Положенню №148. Однак, оскільки дана категорія юридичних осіб окремо виділена в Положенні №148 було б доцільно зазначити їх і в законі для уникнення випадків неоднакового тлумачення та застосування норм.

Серед суб’єктів відповідальності проект виділяє постійні представництва нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється господарська діяльність. Положення ж №148 таку категорію суб’єктів не виокремлює, а містить вказівку на те, що дія Положення поширюється на відокремлені підрозділи юридичних осіб (до яких, зокрема, відносяться і постійні представництва нерезидентів).

Знову є очевидною суперечність норм проекту закону та Положення №148, оскільки можна стверджувати, що згідно запропонованих формулювань, проектом закону фактично звужується коло відокремлених підрозділів виключно до представництв нерезидентів.

Крім того, проектом закону до числа суб’єктів відповідальності не віднесено таку категорію як фізичні особи (в проекті зазначено лише про громадян України, які здійснюють підприємницьку діяльність). В той час як Положення №148 поширює свою дію і на фізичних осіб, під якими розуміють громадян України, іноземців, осіб без громадянства, які не здійснюють підприємницької діяльності. Отже, вказані особи мають також відноситись до суб’єктів відповідальності за порушення в сфері готівкового обігу.

З  наведеного є очевидним, що проектом закону в запропонованій Міністерством фінансів України редакції коло осіб, до яких можуть бути застосовані фінансові санкції, дещо звужене та не кореспондує з нормами Положення №148.

Ще одним моментом, на який хотілося б звернути увагу є норма ст. 3 проекту закону щодо підстав для прийняття рішення про застосування штрафних санкцій.

Проектом передбачено, що рішення про застосування штрафних санкцій пройматиметься на підставі матеріалів перевірок. Аналогічна норма діє і зараз, отже в цій частині змін не має.

Новелою ж проекту закону є те, що крім вказаної вище, додається така підстава як  подання центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, фінансових органів та органів Міністерства внутрішніх справ України.

Відверто кажучи, запропоноване нововведення  дещо «лякає», пояснимо чому.

По-перше, не зовсім зрозумілою є сутність такого документу як подання, а саме:  його зміст, форма, орган, яким така форма затверджується, підстави та процедура його складання, порядок доведення подання до відома суб’єктів господарювання (строки, спосіб), можливість та порядок оскарження тощо. Відсутність розуміння (внаслідок неврегульованості, невизначеності) усіх наведених питань фактично може позбавити суб’єктів господарювання можливості оскаржити рішення про застосування штрафних санкцій, оскільки в основу рішення покладено документ, якому неможливо надати правову оцінку.  

По-друге, наразі, законодавчо визначено, що контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), проведення розрахункових операцій здійснюється контролюючими органами та є однією з їх функцій (підп. 191 .1.4 п. підп. 191 .1 ст. підп. 191 ПК України).

Водночас,  зі змісту ст. 3 проекту вбачається, що до процесу виявлення фактів порушень правил обігу готівки, крім органів ДФС України, будуть залучені представники інших державних органів шляхом складання ними подання.

Так, згідно  проекту такими органами є:

- центральний орган виконавчої влади, який забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю. Таким органом є Державна аудиторська служба України (згідно п. 1 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016р. №43);

- фінансові органи - при цьому, які саме органи (територіально та організаційно) не конкретизується;

органи МВС - знову ж таки незрозуміло, якими саме органами зі структури МВС складатимуться подання, за якою процедурою і т. п.

Перелік органів, які можуть складати подання, м’яко кажучи, дивує, а особливе занепокоєння викликає включення до нього органів МВС.

Не будемо забувати, що мова іде про порушення правил обігу готівки, сфери дуже специфічної, ба, навіть у тих осіб, хто постійно в ній працює виникає безліч питань та спірних ситуацій. Отже, навряд чи співробітники МВС без спеціальної підготовки зможуть на належному професійному рівні кваліфікувати дії суб’єктів господарювання щодо наявності в них порушень правил обігу готівки.

Отже, з одного боку можна стверджувати, що запропоновані проектом зміни спрямовані на певне полегшення тягаря відповідальності суб’єктів господарювання за порушення правил готівкового обігу. Водночас, законопроект містить норми, які можна назвати «бомбою уповільненої дії» (зокрема, щодо передбаченого проектом закону механізму застосування штрафів на підставі подання), що можуть знівелювати ті позитивні зміни, які пропонуються проектом та про які було описано вище.

comments powered by HyperComments