Єдиний стандарт автоматичного обміну податковою (фінансовою) інформацією / CRS (Common Reporting Standart)

18 Грудня 2018 135 Переглядів Автор: Драч Софія

Розміри тексту:

Аа Аа

Єдиний стандарт автоматичного обміну податковою (фінансовою) інформацією / CRS (Common Reporting Standart)

На сьогоднішній день питання деофшоризації постає все частіше. Адже, використовуючи компанії в юрисдикціях інших країн із більш сприятливими умовами оподаткування, звісно ж, беручи до уваги прогалини договорів про уникнення подвійного оподаткування, можливо досягти значної економічної вигоди. Тому почалася боротьба високоподаткових держав проти застосування офшорних юрисдикцій з метою розмивання податкової бази та транскордонного ухилення від сплати податків. У 2013 р. ОЕСР почала розробку Єдиного стандарту автоматичного обміну податковою (фінансовою) інформацією (далі- CRS), а вже у 2014 р. був ухвалений текст стандарту CRS.

Наразі до CRS приєдналися більше 100 країн світу, в число яких входять не лише країни-члени Євросоюзу, а навіть країни офшорних юрисдикцій.

Що являє собою Єдиний стандарт автоматичного обміну податковою інформацією?

CRS – це документ, який передбачає щорічний автоматичний обмін інформацією між державами, які імплементували Багатосторонню конвенцію про співпрацю між компетентними органами з питань автоматичного обміну інформацією за стандартом CRS ( далі-Конвенція МСАА).

Слід зауважити, що CRS не має імперативного характеру щодо застосування та не є нормою права. Його можна назвати орієнтиром чи показником для держав, які використовують його після  впровадження до власного законодавства. Для того щоб він став обов'язковим, країна повинна імплементувати його до свого законодавства.

В документі передбачається конкретна інформація, яка підлягає міжнародному обміну та вказуються фінансові організації, які мають збирати та подавати інформацію для подальшого міжнародного обміну. Також описуються типи рахунків, податкових резидентів та методи перевірки благонадійності клієнтів при відкритті рахунків.

Як функціонує CRS?

По-перше: банки, страхові компанії, інвестиційні фонди та інші фінансові установи повинні ідентифікувати податкову резидентність своїх клієнтів. У разі виявлення, що клієнт є податковим резидентом іншої країни-учасниці автоматичного обміну інформацією, то на фінансову установу покладається обов'язок повідомити через податкові органи своєї країни податковим органам країни свого клієнта певну фінансову інформацію, що підлягає розкриттю.

По-друге: фінансові установи збирають інформацію про фінансову діяльність за рахунками фізичних осіб і юридичних осіб, трастів і приватних фондів та передають далі податковим органом всередині країни, які направляють цю інформацію у країну податкового резиденства власника рахунку.

По-третє: фінансові установи оцінюють статус компанії, тобто визначають чи є вона активною або пасивною. Пасивною визнається компанія, в якої основний дохід (більше половини) складає дохід від дивідендів, відсотків, роялті. Інформація такої компанії підлягає автоматичному обміну.

Варто заначити яку саме інформацію про рахунки своїх клієнтів за відповідний звітний рік збирають фінансові установи: ім'я, адреса проживання, дата та місце народження, ідентифікаційний податковий номер власника рахунку; номери рахунків; всі види отриманих доходів від активної комерційної діяльності; дохід від пасивних інвестиційних операцій; залишки на рахунках на кінець відповідного звітного року.

Зауважимо також, що є ліміт до залишку на рахунках юридичних осіб у 250 тис. доларів США. Саме за наявності залишку в розмірі такої суми та більшої, на потенційно підзвітному рахунку юридичної особи інформація про такий рахунок передається податковому органу іншої держави згідно з CRS. Але, до рахунків фізичних осіб будь-який ліміт не застосовується.

Отже, виникає наступне питання. Чи може фінансова установа в такому випадку посилатися на банківську таємницю? Ні, не може, адже це також передбачено в  CRS. Фінансова установа держави, яка приєдналася до CRS не має права посилатися на банківську таємницю чи інші правила конфіденційності. Наприклад навіть Швейцарія і Ліхтенштейн, які славляться основним принципом діяльності -, потужною банківською таємницею, вже також приєдналися до CRS і збирають інформацію щодо рахунків своїх клієнтів та готуються для її передачі. Більше того, деякі українські клієнти банків цих країн вже отримали запити щодо надання інформації.

Перспективи для України

Указом Президента України від 28.04.2016 р. №180/2016 Україна вже висловила політичну волю щодо приєднання до ініціативи ОЕСР. Після цього Міністерство фінансів Україні повідомило, що з 2020 р. Україна почне обмінюватися податковою інформацією про фінансові рахунки з податковими органами закордонних юрисдикцій в автоматичному порядку за стандартом звітності CRS.

Тоді виникає питання, яким чином інформація буде використовуватися українськими державними органами? Інформація буде передаватися вкінці звітного періоду органам Державної фіскальної служби України від іноземних податкових органів для стягнення до українського бюджету несплачених податків якщо виявиться, що є незадекларовані доходи в Україні.

Але, тут виникає ще одна проблема у правовому регулюванні визначення об’єкта оподаткування для фізичних осіб. Адже, відповідно до українського податкового законодавства для фізичних осіб об’єкт оподаткування - це дохід, а не залишок на рахунку, про який йдеться у стандарті CRS. Залишок на рахунку особи показує лише результат здійснення минулих фінансових операцій, які не підлягають обов’язковому генеруванню доходу. На відміну від України, у інших країнах, які є членами CRS, передбачені неординарні методи визначення бази оподаткування, за якими можливо зіставити задекларовані доходи із залишком на фінансовому рахунку платника податків.

Щодо оподаткування зазначеного залишку юридичних осіб. Відповідно до CFC (Сontrolled Foreign Companies Rules), у інших державах наявні механізми оподаткування коштів, отриманих компаніями, які знаходяться закордоном, але підконтрольні податковим резидентам України. Згідно з цими правилами, доходи, отримані контрольованою іноземною компанією, підлягають оподаткуванню на рівні фізичної особи, яка є бенефіціаром відповідної юридичної особи. Це означає, що дохід бенефіціара юридичної особи оподатковується так, ніби компанії не існувало, а дохід отримав саме такий бенефіціар. Наразі українські державні органи не ведуть активної роботи над впровадженням правил CFC.

Отже, варто підсумувати, що для того щоб Україна до 2020 року могла обмінюватися інформацією, потрібно здійснити комплексну роботу з імплементування CRS, розробити законодавство у фінансовій сфері, розробити програмне забезпечення, яке буде синхронізуватися із програмним забезпеченням іноземних держав. Тому що, отримавши дані в рамках стандарту обміну інформацією, фіскальним органам України навряд чи вдасться ефективно використати її в податкових цілях, якщо наше чинне законодавство не зазнає відповідних змін. Проте, навіть якщо в Україні згодом не буде застосовуватися інформація про фінансові рахунки, іноземні фінансові установи вимагатимуть від своїх іноземних клієнтів підтвердження джерела походження коштів на рахунках та підтвердження сплати податків до українського бюджету. А в разі ненадання цієї інформації, фінансові установи можуть заблокувати або закрити рахунки.

 

comments powered by HyperComments