Впровадження Плану дій BEPS

02 Листопада 2018 639 Переглядів Автор: Дуда Таїсія

Розміри тексту:

Аа Аа

Впровадження Плану дій BEPS

Taxlink підготував для Вас огляд ключових, на нашу думку, змін, що пропонуються законопроектом.

Проект Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України з метою імплементації Плану протидії розмиванню бази оподатковування та виведенню прибутку з-під оподаткування»

1. Правила контрольованих іноземних компаній

Запроваджується розкриття фізичними особами-резидентами України своєї участі в іноземних компаніях, які вони контролюють (КІК), і правила оподаткування таких компаній (зазначене передбачено дією 3 Плану дій BEPS).

Мультинаціональні компанії намагаються зменшити податки як в країні свого резиденства (де ними отримується дохід), так і в країні резиденства компаній, які ними контролюються (в країні джерела доходу). Переслідуючи такі цілі компанії здійснюють заходи по перенаправленню доходу із країн, де він заробляється, в треті країни (проміжні/транзитні) для накопичення прибутку до його розподілення в країну контролера. Такими третіми країнами можуть виступати країни зі сприятливим податковим режимом (в.т.ч. офшорні юрисдикції).

Правила КІК були розроблені для випадків, коли іноземна компанія (КІК) отримує і накопичує прибуток, не розподіляючи його довгий час на користь компанії/особи, якою вона контролюється (зокрема, у формі дивідендів), за рахунок чого відбувається відстрочення оподаткування доходу у країні контролера. Водночас неоподаткування самої КІК у країні її резиденства/реєстрації досягається за рахунок того, що вона розміщена у юрисдикції зі сприятливим податковим режимом.

В міжнародній практиці правила КІК вимагають включення в оподатковувану базу контролера (компанії-резидента або фізичної особи-резидента) всього або частини прибутку КІК. Тобто механізм КІК передбачає, що прибуток іноземної компанії (прибуток КІК) включається в оподатковувану базу юридичної особи або фізичної особи, яка її контролює.

Таким чином правила КІК фактично передбачають віднесення (включення) прибутку КІК її контролюючим акціонерам, незалежно від того розподіляє компанія дивіденди на їх користь, чи ні.

Застосування правил КІК здійснюється тоді, коли відбувається штучне перенесення оподатковуваного прибутку в юрисдикції іноземних компаній (юрисдикції КІК).

Зазвичай правила КІК застосовуються, коли:

  • резидент однієї держави контролює іноземну компанію шляхом істотної участі в її капіталі або іншим чином;

  • дохід КІК є пасивним;

  • такий дохід КІК в країні її резиденства не оподатковується або оподатковується за низькою ставкою.

В якості додаткових умов також застосовуються «чорні» і «білі» списки країн, до яких правила КІК відповідно застосовуються, чи ні.

Згідно з проектом, КІК визнається будь - яка юридична особа, зареєстрована в іноземній державі або території, яка визнається такою, що знаходиться під контролем фізичної особи - резидента України.

Наявність у КІК статусу юридичної особи визнаватиметься відповідно до законодавства її реєстрації. Водночас в певних випадках до КІК може прирівнюватись іноземне утворення без статусу юридичної особи (партнерства, трасти тощо).

Контролюючою особою іноземної компанії визнаватиметься фізична особа – резидент України, яка є її кінцевим бенефіціарним власником (контролером). При цьому бенефіціарність встановлюватиметься відповідно до законодавчих положень, що стосуються фінансового моніторингу (норм Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення»).

Платником податку стосовно прибутку КІК є контролююча особа (водночас одна компанія може мати декілька контролюючих осіб).

Об’єктом оподаткування при застосуванні правил КІК виступатиме частина скоригованого прибутку КІК, пропорційна частці, якою володіє або яку контролює фізична особа (контролююча особа). Зазначена частина прибутку КІК включатиметься до складу загального річного оподатковуваного доходу контролюючої особи та оподатковуватиметься ПДФО.

Тому проект передбачає, що скоригований прибуток КІК підлягає включенню до загального оподатковуваного доходу контролюючої особи.

Водночас прибуток КІК звільняється від оподаткування, якщо:

1. дотримуються одночасно такі умови:

  • між Україною та юрисдикцією місцезнаходження (реєстрації) КІК є чинний договір про уникнення подвійного оподаткування або про обмін податковою інформацією

  • юрисдикція КІК не належить до переліку низькоподаткових юрисдикцій, затвердженого Кабміном

  • виконується хоча б одна з двох умов:

    • (А). КІК фактично сплачує податок на прибуток за ефективною ставкою, яка не більше, ніж на п’ять відсоткових пунктів менша, ніж базова (основна) ставка податку на прибуток підприємств в Україні (18%). Тобто, якщо до КІК застосовується ефективна ставка не нижча 13% або

    • (Б). частка пасивних доходів КІК становить не більше 50 % загальної суми доходів КІК із всіх джерел.

2. також правила КІК не застосовуються, якщо:

  • загальний сукупний дохід усіх КІК однієї контролюючої особи із всіх джерел за даними фінансової звітності не перевищує еквівалент 1 мільйона євро на кінець звітного періоду

  • іноземна компанія є публічною, здійснює благодійну діяльність (за дотримання певних умов).

2. Виплати, прирівняні до дивідендів

Платники податків можуть занижувати оподатковуваний прибуток, купуючи товари, роботи, послуги в іноземних материнських компаній за завищеною ціною або продаючи їх за заниженою ціною. У зв’язку цим проводяться коригування доходів і витрат українських компаній із застосуванням правил трансфертного ціноутворення. Однак така практика купівлі за завищеною ціною/продажу за заниженою ціною фактично є прихованою виплатою доходу іноземній компанії. Коригування оподатковуваного прибутку української дочірньої компанії відбувається згідно з правилами трансфертного ціноутворення, водночас такий прихований дохід іноземної материнської компанії не оподатковується. З ціллю обмежити практику неоподаткування таких прихованих доходів, передбачається, що суми, сплачені на користь нерезидентів із порушенням принципу «витягнутої руки» прирівнюватимуть до дивідендів і оподатковуватимуться у джерела виплати. Тобто, якщо умови операції не відповідатимуть принципу «витягнутої руки», то різниця між сумою здійсненої контрольованої операції і сумою операції, яка відповідає принципу «витягнутої руки» прирівнюватиметься до виплати дивідендів і відповідно оподатковуватиметься.

Так, проект передбачає, що до дивідендів прирівнюватимуться:

  • суми процентів, роялті та/або доходів у вигляді платежів за цінні папери (корпоративні права), що виплачуються на користь пов’язаної особи – нерезидента, нерезидента із низькоподаткової юрисдикції або нерезидента особливої організаційно-правової форми понад суму, яка відповідає принципу «витягнутої руки;

  • вартість товарів (робіт, послуг), що придбаваються у пов’язаної особи – нерезидента, нерезидента із низькоподаткової юрисдикції або нерезидента особливої організаційно-правової форми понад суму, яка відповідає принципу «витягнутої руки»;

  • сума заниження вартості товарів (робіт, послуг), які продаються пов’язаній особі – нерезиденту, нерезиденту із низькоподаткової юрисдикції або нерезиденту особливої організаційно-правової форми порівняно із сумою, яка відповідає принципу «витягнутої руки»;

  • виплата в грошовій або негрошовій формі, що здійснюється юридичною особою на користь її засновника та/або учасника – нерезидента України у зв’язку зі зменшенням статутного капіталу, викупом юридичною особою корпоративних прав у власному статутному капіталі, виходом учасника зі складу господарського товариства або іншої аналогічної операції між юридичною особою та її учасником, якщо операція призводить до зменшення нерозподіленого прибутку юридичної особи.

3. Зміни щодо постійних представництв

Прооектом пропонується внести зміни до підпункту 14.1.193. пункту 14.1 статті 14 ПК України в частині вдосконалення визначення постійного представництва.

 

Зокрема, пропонується при розрахунку загального періоду, протягом якого нерезидент здійснює діяльність в Україні, додавати:

  • тривалість діяльності нерезидента в Україні, що здійснюється протягом кількох послідовних, або непослідовних періодів, які окремо є меншими за повний календарний місяць, але в сукупності перевищують 30 днів, та

  • тривалість діяльності пов’язаних осіб цього нерезидента в Україні, якщо така діяльність тісно пов’язана з діяльністю нерезидента, що визначена у підпунктах «а» та «б» цього підпункту, та здійснюється протягом кількох послідовних, або непослідовних періодів, які дорівнюють повному календарному місяцю, або які окремо є меншими за повний календарний місяць, але в сукупності перевищують 30 днів.

Пропонується уточнити спосіб надання повноважень особам, які діють в інтересах нерезидента, а саме: на підставі договору, іншого правочину або фактично мають і звичайно реалізують повноваження. А про наявність в особи фактичних повноважень здійснювати в інтересах, за рахунок та/або на користь нерезидента діяльність, яка має ознаки постійного представництва, може, зокрема, але не виключно, свідчити:

  • надання нерезидентом обов'язкових до виконання вказівок (у тому числі засобами електронного зв’язку або шляхом передачі електронних носіїв) та їх виконання особою;

  • наявність у особи та використання нею електронної адреси корпоративної електронної пошти нерезидента та/або його пов’язаних осіб для комунікації з нерезидентом та/або з третіми особами, з якими нерезидент вже уклав або в подальшому буде укладати договори чи інші правочини;

  • реалізацію особою права володіння або розпорядження запасами (товарами) чи іншими активами нерезидента в Україні або їх значною часткою на підставі відповідних вказівок нерезидента;

  • наявність у особи приміщень, орендованих від власного імені для зберігання майна, придбаного за рахунок нерезидента або яке належить нерезиденту чи третім особам та підлягає передачі третім особам за вказівкою нерезидента, або для інших цілей, визначених нерезидентом.

Також проектом розширюється коло суб’єктів, в інтересах, за рахунок та або на користь яких, має повноваження діяти постійне представництво – крім нерезидента, такі дії можуть бути вчинені на користь пов’язаних із нерезидентом осіб – нерезидентів.

Законопроектом уточнюються деякі положення щодо здійснення підготовчої та допоміжної діяльності. Так, постійне представництво нерезидента визнається в Україні також у разі, якщо діяльність в Україні здійснюють декілька нерезидентів - пов’язаних осіб, якщо така діяльність у сукупності виходить за межі діяльності підготовчого або допоміжного характеру для такої групи нерезидентів – пов’язаних осіб. У такому випадку постійне представництво визнається для кожного такого нерезидента – пов’язаної особи. Вказана норма застосовується лише у випадку, коли діяльність таких нерезидентів-пов’язаних осіб в Україні становить у сукупності взаємодоповнюючі функції тісно пов’язаного бізнес-процесу.

Проектом пропонується внести ряд змін в ПК України, які стосуються обліку нерезидентів, постійних представництв нерезидентів та наслідків недотримання нерезидентами, постійними представництвами нерезидентів вимог про взяття на облік.

До суб’єктів взяття на облік у контролюючих органах, передбачених пунктом 63.2 статті 63 ПК України, планують додати нерезидентів, які відкривають рахунки у банку. Відповідно змінам підлягатиме стаття 69 ПК України, згідно з якою, банки та інші фінансові установи при відкритті рахунків нерезидентам зобов’язуються надіслати повідомлення про відкриття або закриття рахунку.

Крім того, якщо іноземна юридична особа планує отримати майнові права на землю або нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в Україні або відкрити рахунок в банку України, відповідно до статті 6 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», то такі дії можуть бути здійснені лише після подання до контролюючого органу за місцем знаходження нерухомого майна або місцезнаходженням банку таких документів:

  • заяви за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику;

  • копії витягу з торговельного, банківського або судового реєстру, виданого в країні реєстрації іноземної компанії, організації та легалізованого в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, що супроводжується нотаріально засвідченим перекладом українською мовою;

  • даних про представника платника податку.

Зміни до пункту 64.5 статті 64 ПК України передбачають, що нерезидент зобов’язаний звернутись до контролюючого органу для взяття на облік постійного представництва, якщо державна реєстрація відокремленого підрозділу або місця діяльності нерезидента не є обов'язковою згідно із законодавством, до початку провадження господарської діяльності.

У разі недотримання вище зазначених вимог, контролюючий орган призначає перевірку такої діяльності і акт, складений за результатами останньої, є підставою для взяття на облік такого постійного представництва. В такому випадку заява нерезидента не потрібна.

І детальніше щодо перевірок. Вище описана перевірка постійного представництва є документальною позаплановою і стаття 78 ПК України також буде доповнена пунктом 78.10. Але норма буде відсильною і порядок проведення перевірки ведення нерезидентом господарської діяльності через постійне представництво на території України без взяття на податковий облік визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Звісно, проект вище зазначеного порядку ще не розроблено, проте деякі їх особливості можна дізнатись з пропонованих змін до статті 81 та 86 ПК України. Так, вимоги про надання направлення на проведення перевірки, копії наказу про проведення перевірки та службового посвідчення осіб, які зазначені у направлення на проведення перевірки не поширюватимуться на випадки проведення перевірки нерезидентів, які здійснюють діяльність на території України без взяття на облік у контролюючому органі та/або без акредитації (реєстрації, легалізації) відокремленого підрозділу нерезидента на території України. Податкове повідомлення-рішення також прийматиметься за спеціальною процедурою, визначеною центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Крім того, в контексті вище описаного, пропонується розширити перелік підстав для застосування адміністративного арешту майна. Новими підставами застосування арешту майна можуть стати такі випадки:

  • нерезидент розпочинає та/або здійснює господарську діяльність через постійне представництво на території України без взяття на податковий облік (94.2.9);

  • платник податків набув право власності на інвестиційний актив, визначений підпунктом «е» підпункту 141.4.1 пункту 141.4 статті 141 ПК України, у нерезидента, що порушив обов’язок щодо взяття на облік у контролюючому органі та/або не нарахував, не утримав та не сплатив податок у порядку, передбаченому підпунктом 141.4.2 пункту 141.4 статті 141 ПК України (94.2.10).

 

4. Трансфертне ціноутворення

4.1. Розширено перелік контрагентів, операції з якими визнаються контрольованими (якісні критерії контрольованості операцій)

Так, правила ТЦУ будуть поширені на єдинників с/г виробників.

Контрольованими будуть визнаватися господарські операції платників єдиного податку четвертої групи:

  • з пов’язаними особами-нерезидентами;

  • зовнішньоекономічні операції, здійснені через комісіонера-нерезидента;

  • з нерезидентами з низькоподаткових юрисдикцій;

  • з нерезидентами особливих організаційно - правових форм, що дозволяють мінімізувати податок на прибуток.

4.2. Положення, що стосуються особливостей контрольованих операцій з експорту/імпорту товарів, що мають біржове котирування замінено на положення, що стосуються контрольованих операцій, предметом яких є сировинні товари. При цьому змінено методологію встановлення відповідності умов контрольованої операції за методом порівняльної неконтрольованої ціни принципу «витягнутої руки»: порівняння ціни контрольованої операції може проводитись із ціною зіставних неконтрольованих операцій, які фактично здійснені платником податків або іншими особами із непов’язаними особами, та/або із котирувальними цінами. Тобто котирувальні ціни не обов’язково підлягають застосуванню.

4.3. Введено поняття послуг з низькою доданою вартістю для цілей застосування правил трансфертного ціноутворення. За певних умов (залежно від рівня чистої рентабельності витрат у контрольованих операціях), платники податку, що здійснюють придбання (продаж) послуг з низькою доданою вартістю, матимуть право надавати на запит контролюючого органу спрощену документацію з трансфертного ціноутворення для таких операцій.

Так, передбачено, що такими послугами є ті, що надаються юридичною особою на користь іншої пов’язаної юридичної особи та відповідають сукупності певних критеріїв: є супутніми за своєю природою; не є основною діяльністю цих юридичних осіб та/або групи компаній; не вимагають використання унікальних чи цінних нематеріальних активів та не сприяють створенню таких активів; не передбачають прийняття або здійснення контролю за суттєвими економічними ризиками та не призводять до виникнення таких ризиків.

4.4. Трирівнева документація з трансфертного ціноутворення

Запровадження трирівневої структури документації з трансфертного ціноутворення:

  • Master file (глобальна документація з трансфертного ціноутворення) – подаватиметься на запит контролюючого органу платником податків, що входить до складу міжнародної групи компаній, якщо виконуватимуться певні критерії щодо сукупного консолідованого доходу такої міжнародної групи.

  • Local file (фактично це і є документація, подання якої передбачено і сьогодні, однак проектом розширено перелік інформації, що повинна бути до неї включена)

  • Звіт у розрізі країн (Country-by-country report) – подаватиметься платником податку – резидентом України, який належить до міжнародної групи компаній, якщо виконуватимуться певні умови, передбачені ПК. Звіт у розрізі країн не подаватиметься платниками податків, які входять у групу, сукупний консолідований дохід якої за фінансовий рік, що передує звітному, не перевищує еквівалент 50 мільйонів євро).

Передбачено, що платники повинні будуть подати до 1 жовтня року, що настає за звітним, крім звіту про контрольовані операції також повідомлення про участь у міжнародній групі компаній.

4.5. Умови реструктуризації бізнесу повинні відповідати принципу «витягнутої руки»

Як і раніше, під контроль за трансфертним ціноутворенням підпадатимуть господарські операції, що впливають на об’єкт оподаткування податком на прибуток. Однак тепер передбачено, що контроль поширено і на умови проведення реструктуризації бізнесу.

Так, згідно з проектом, господарськими операціями для цілей тцу визнаються також операції, у результаті яких обсяг діяльності та/або фінансовий результат платника податку зменшується внаслідок повної або часткової, безповоротної або тимчасової передачі функцій разом з матеріальними та/або нематеріальними активами (або без них), вигодами, ризиками та можливостями іншому платнику податку (іншій особі), в тих випадках, коли у взаємовідносинах між непов’язаними особами така передача не здійснювалась би без компенсації.

При цьому, очевидно, що у такому випадку віднайдення зіставної операції може виявитися практично неможливим. З огляду на це, проект передбачає альтернативу застосуванню методів встановлення відповідності умов операції принципу «витягнутої руки», які передбачені ПК. Такою альтернативою буде застосування методики зіставної оцінки вартості, яка ґрунтується на розрахунку поточної вартості (дисконтованої вартості) майбутніх грошових потоків.

4.6. Доктрина ділової мети (розумна економічна причина здійснення операції)

Для цілей податкового контролю за трансфертним ціноутворенням контролюючий орган перевірятиме, чи мала операція розумну економічну причину (ділову мету).

Якщо контролюючий орган доведе, що операція не мала розумної економічної причини (ділової мети), то вважатиметься, що така операція для цілей оподаткування не відбулася. Тобто результати такої операції не враховуватимуться контролюючим органом при розрахунку податкових зобов’язань платника податку.

В оподаткуванні суть принципу ділової мети полягає в тому, що звільнення від оподаткування або зменшення податкових зобов'язань в результаті угоди визнається тільки в тому випадку, якщо платник податків переслідував при її укладанні та виконанні ділову мету - намір одержати економічний ефект у результаті реальної підприємницької або іншої економічної діяльності.

Дія 6 плану дій BEPS передбачає запровадження тесту основної цілі (Principal Purpose Test) в угоди про уникнення подвійного оподаткування. При цьому тест основної цілі не дозволяє використовувати пільги, передбачені угодою про уникнення подвійного оподаткування, якщо угода/операція не мала розумної економічної мети, а мала на меті лише отримання таких пільг.

Доктрина ділової мети як така стосується не лише міжнародних угод (тобто йдеться про те, що зловживати можна не лише положеннями конвенції, але і положеннями національного законодавства).

Таким чином, очевидно передбачається, що, якщо буде доведено, що операція не мала ділової мети, то вона вважатиметься такою, що не відбулася (наприклад, витрати за такою операцією не зменшуватимуть оподатковуваний прибуток), водночас, якщо буде доведено, що операція мала ділову мету, однак відбулася всупереч принципу «витягнутої руки», то застосовуватимуться коригування, передбачені правилами трансфертного ціноутворення.

Крім того, серед інших нововведень, що стосуються трансфертного ціноутворення також, зокрема: зміни у критеріях пов’язаності осіб, деталізовано, як повинен здійснюватися функціональний аналіз (уточнено, як слід здійснювати аналіз ризиків, що несуться сторонами, залучених ними активів та виконуваних функцій), закріплено превалювання суті над формою при здійсненні аналізу операцій, визначено, які витрати не можуть вважатися такими, що здійснюються у внутрішньогрупових операціях, змінено розмір штрафів за правопорушення, що стосуються трансфертного ціноутворення, та додано нові склади правопорушень.

5. Тест основної цілі

Водночас проект запроваджує і положення щодо запобігання зловживанням у зв’язку із застосуванням договорів про уникнення подвійного оподаткування (Дія 6: запобігання зловживанням у зв’язку із застосуванням договорів про уникнення подвійного оподаткування).

Так, в межах мінімального стандарту дії 6 Плану дій BEPS країни зобов'язалися забезпечити мінімальний рівень захисту від практики пошуку найвигіднішої угоди. Одним з варіантів досягнення цього результату є зобов’язання ввести в свої угоди про уникнення подвійного оподаткування правило основної мети/тест основної цілі (Principal Purpose Test, PPT). Це правило базується на аналізі того, яку мету переслідували особи при застосуванні угоди про уникнення подвійного оподаткування. Так, згідно з цим правилом, особи не можуть користуватися вигодами, передбаченими положеннями угоди про уникнення подвійного оподаткування, якщо застосування таких положень було однією з основних цілей укладеного між ними договору/угоди. Іншими словами, застосування переваг угоди про уникнення подвійного оподаткування не повинно фігурувати як ціль (самоціль) серед цілей, які контрагенти переслідують у своїй діяльності.

Так, п. 103.2 ПК (в редакції проекту) передбачено, що: застосування міжнародного договору України не дозволяється, якщо головною або переважною метою здійснення відповідної господарської операції із таким нерезидентом було безпосереднє або опосередковане отримання переваг, які надаються міжнародним договором у вигляді звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку, якщо не буде встановлено, що отримання таких переваг відповідає об’єкту та цілям міжнародного договору України.

6. Уточнено поняття бенефіціарного власника

Проектом уточнено поняття бенефіціарного (фактичного) отримувача (власника) доходу для цілей застосування пониженої ставки податку, згідно з правилами міжнародного договору України. Зокрема, деталізовано, що може вказувати на те, що особа є не бенефіціаром, а лише агентом, номінальним утримувачем (номінальним власником) або виконує тільки посередницькі функції щодо такого доходу. Так, згідно з проектом, показником того, що особа не є бенефіціаром може бути те, що:

  • зазначена особа не має достатньо повноважень (або у випадку підтвердженому фактами та обставинами не має права) користуватися та розпоряджатися таким доходом, та/або

  • зазначена особа передає отриманий дохід або переважну його частину на користь іншої особи незалежно від способу оформлення такої передачі, та зазначена особа не виконує суттєвих функцій, не використовує значні активи та не несе суттєві ризики у операції з такої передачі,

  • та/або зазначена особа не має відповідних ресурсів (кваліфікованого персоналу, основних засобів у володінні або користуванні, достатнього власного капіталу тощо), необхідних для фактичного виконання функцій, використання активів та управління ризиками, пов’язаних з отриманням відповідного виду доходу, які лише формально покладаються (використовуються, приймаються) на зазначену особу у зв’язку із здійсненням операції з такої передачі.

При цьому також передбачено, що якщо не буде доведено, що особа, на користь якої здійснюється виплата є бенефіціаром (а скажімо, просто транзитною компанією), то застосовуватиметься угода про уникнення подвійного оподаткування, укладена з країною, резидентом якої є «справжній» бенефіціар.

7. Процедура взаємного узгодження

Згідно з проектом, у ПК вводяться положення, які передбачають порядок здійснення процедури взаємного узгодження. Право платника податку скористатися такою процедурою сьогодні передбачено фактично усіма угодами про уникнення подвійного оподаткування. Однак до цього часу процедура взаємного узгодження не ініціювалася через відсутність відповідних норм у національному законодавстві.

Процедура взаємного узгодження передбачає, що особа (платник податку), яка вважає, що її оподатковано (або буде оподатковано) всупереч положенням угоди про уникнення подвійного оподаткування, має право звернутися до компетентного органу будь-якої з юрисдикцій, що є стороною такої угоди, для вирішення цієї справи. При цьому контролюючі органи повинні докласти всіх зусиль для недопущення оподаткування всупереч угоді.

8. Серед деяких інших змін – також зміни, що стосуються вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, а саме вимога превалювання суті над формою (проект наголошує, що для цілей оподаткування операції повинні обліковуватись виходячи з реальних (фактичних) умов та обставин та/або поведінки платника податків), також розширено перелік доходів, які вважаються такими, що мають джерело їх походження з України, змінилися положення і щодо порядку оподаткування доходів нерезидентів з джерелом їх походження з України, також змінено положення, що стосуються коригування фінансового результату (зокрема, це стосується різниць, які виникають при здійсненні фінансових операцій).

comments powered by HyperComments