«Виключити не можна залишити»

10 Грудня 2019 428 Переглядів Мирослава Нечай

Розміри тексту:

Аа Аа

Мова у цій статті піде про «багатостраждальну» систему блокування податкових накладних, яку запроваджували, бо «хотіли як краще, а вийшло як завжди…». А якщо бути більш точним, то про зупинення реєстрації у зв’язку з включенням платника податків до переліку ризикових. Нагадуємо, що стати ризиковим платник може автоматично (підприємство фіктивне, зареєстроване на підроблені документи тощо) або за рішенням територіальних органів ДПС. Якщо у першому випадку віднесення платника до ризикових є виправданим, то в другому – не все так однозначно.

Так, однією з підстав прийняття рішення про включення платника до ризикових суб’єктів господарювання є наявність в ДПС податкової інформації, отриманої у процесі поточної діяльності таких органів, яка визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданій на реєстрацію податковій накладній/розрахунку коригування. Таке формулювання дозволяє податковій визнати ризиком будь-кого, бо відсутні будь-які критерії, на підставі яких податківці визначають ризиковість діяльності того чи іншого суб’єкта господарювання. Чим вони вдало й користуються…

І як же захистити себе платнику в таких випадках? Єдиний вихід – це оскаржити рішення контролюючого органу про включення платника до переліку ризикових. І от пройшов платник всі «кола пекла», і отримав нарешті рішення суду на свою користь. Думаєте, після цього вся ця епопея з блокуванням закінчилася: він перестав бути ризиковим і його податкові накладні/розрахунки коригування перестали блокуватися? Ні! Тому що після виключення платника податків з переліку ризикових на підставі рішення суду на наступний день такий платник може бути повторно включений туди знову, оскільки судове рішення судовим рішенням, але в ДПС нікуди не ділася податкова інформація про ризиковий характер діяльності такого платника. Принаймні такою логікою податківці виправдовують своє свавілля.

Тоді ви скажете, що, окрім оскарження рішення про включення платника до ризикових суб’єктів господарювання, необхідно «позбутися» самої причини, на підставі якої такого платника туди постійно включають. Тобто у позовних вимогах необхідно просити суд зобов`язати відповідний орган ДПС виключити платника з бази ризикових. Але знову – ні! Принаймні таким висновком нас «порадував» Верховний Суд у рішенні від 20.11.2019 у справі № 480/4006/18.

Так, у зазначеному вище рішенні Верховний Суд зазначив, що внесення до системи АІС «Податковий блок» податкової інформації щодо відповідності платника критеріям ризиковості є одним із заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на відповідача функцій та завдань. Однак такі дії контролюючого органу не породжують правових наслідків для платників податків та не порушують їхні права, оскільки розміщена в цій системі інформація є службовою та використовується податковими органами для обробки зібраної інформації в автоматичному режимі (використовуються для виконання покладених на контролюючі органи, функцій та завдань) з метою здійснення відповідних прав та обов`язків.

Тобто фактично судді у справі № 480/4006/18 просто «сплагіатили» стару «добру» позицію адміністративних суддів щодо неможливості виключення за рішенням суду податкової інформації із баз даних контролюючих органів, оскільки вона нібито не створює ніяких наслідків для платника. Так, рішення № 480/4006/18 прямо посилається на те, що нібито аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права також була висловлена Верховним Судом у постановах від 25 квітня 2018 року у справі № 826/1902/15, від 18 вересня 2018 року у справі № 818/398/15.

Однак, якщо проаналізувати рішення у справах № 826/1902/15 та № 818/398/15, на які посилається Верховний Суд, то в них вирішувалося питання щодо виключення з баз даних контролюючих органів інформації стосовно сум податкового кредиту та податкових зобов’язань з ПДВ, які були скориговані за актом перевірки/актом про неможливість проведення зустрічної перевірки.

Тобто зазначена вище позиція, на яку посилається суд у 2019 році, як мінімум приймалися у справах, у яких були абсолютно інші обставини та підстави позову, а тому їхні висновки не можуть автоматично застосовуватися у справі щодо виключення платника з переліку ризикових суб’єктів господарювання. Адже, на відміну від інформації щодо податкових зобов’язань/податкового кредиту, наслідки наявності у базах контролюючого органу податкової інформації про ризиковість діяльності платника є чітко регламентовані.

Так, у листі ДФС України від 07.08.2019 № 1962/99-99-29-01-01, яким затверджені Критерії ризиковості платника податків, чітко встановлено, що саме податкова інформація про ризиковий характер діяльності платника є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про внесення платника до ризикових суб’єктів господарювання. Зі свого боку пунктом 6 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою КМУ від 21.02.2018, передбачено, що якщо платник ПДВ відповідає критеріям ризиковості, то реєстрація складених податкових накладних / розрахунків коригування зупиняється. Таким чином, висновок, що права платника оскаржуваними діями контролюючого органу не порушуються, прямо таки не відповідає дійсності.

Окрім того, як уже зазначалося вище, на практиці просто скасувати незаконне рішення контролюючого органу про включення платника до переліку ризикових без виключення інформації, яка стала підставою для його прийняття, є недостатньо. Оскільки наша «сервісна» податкова служба без будь-якого почуття сорому чи здорового глузду знову включить платника до переліку ризикових, незважаючи на всі інші попередні судові рішення про те, що так робити незаконно.

Водночас згідно з частиною п’ятою статті 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Це означає, що особа, законний інтерес або право якої порушено,  може скористатися способом захисту, який прямо передбачений нормою матеріального права або може скористатися можливістю вибору між декількома способами захисту, якщо це не заборонено законом.

Вищезазначене положення статті 55 Конституції України необхідно застосовувати у системному зв’язку зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачається, що засіб захисту порушених прав та свобод повинен бути ефективним. Причому згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05 квітня 2005 року (заява № 38722/02) засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним» як у законі,  так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Тобто спосіб захисту для відновлення порушеного права є ефективним, якщо він виключає надалі протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення у платника не виникне необхідності повторного звернення до суду.

Таким чином, рішення Верховного Суду у справі № 480/4006/18 не забезпечує ефективний спосіб захисту прав платника податків, а його висновки не відповідають ні вимогам статті 55 Конституції України, ні статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Проте, оскільки суди нижчих інстанцій радше за все теж не захочуть розбиратися у «високих матеріях», а просто застосуватимуть вже  готовий висновок Верховного Суду (хоча він і не відповідає вимогам законодавства), то свавілля податківців продовжуватиметься і далі…

Однак не буває погано, щоб на добре не вийшло. Так, зараз Кабмін готується прийняти новий порядок блокування податкових накладних, проєкт якого уже розміщений на сайті ДПС України. У цьому проєкті критерії ризиковості платника податків будуть затверджуватися КМУ як додатки до зазначеного вище порядку, вирішуючи тим самим проблему із встановлення таких критеріїв листами, які не є нормативно-правовими актами. Причому у таких критеріях і надалі пропонується залишити підставою для віднесення платника до переліку ризикових наявність податкової інформації, отриманої у процесі поточної діяльності контролюючих органів, яка визначатиме ризиковість здійснення господарської операції такого платника. Проте, якщо вже вважати, що така податкова інформація не може мати будь-яких наслідків для платника, то у своїх висновках треба бути послідовним до кінця. А отже, якщо платник не може через суд виключити відповідну податкову інформацію про себе з баз даних платника податків, то можна вчинити протилежним чином, а саме: спробувати взагалі скасувати через суд цей критерій як незаконний. 

comments powered by HyperComments