Скасування фінштрафів за порушення касової дисципліни

24 Червня 2019 291 Перегляд Автор: Дуда Таїсія

Розміри тексту:

Аа Аа

Указом Президента від 20.06.2019 р. №418/2019 було скасовано низку указів президента (у деяких були скасовані окремі норми), які були видані протягом 1994-2001рр.

Серед них - Указ Президента України від 12.06.1995 р. № 436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки».

Що це означає для бізнесу?

Із набранням Указом №418/2019 чинності фінансові штрафи, встановлені Указом № 436/95, більше не діятимуть. Передбачено, що Указ №418/2019 набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування. У суботу 22 червня 2019 року його було опубліковано в "Урядовому кур'єрі" №116/2019. А отже, з 23 червня 2019 року скасовані фінштрафи за порушення касової дисципліни.

Сам порядок ведення касових операцій залишається незмінним. Однак тепер непомірно великі фін штрафи за його порушення скасовані.

За «касові» порушення залишається лише адмінвідповідальність, встановлена КУпАП (ст.. 163-15, ст.. 164-2, 164-4 КУпАП), розмір санкцій, звісно, набагато лояльніший, аніж розмір скасованих.

Звісно скасування болючих фінштрафів чудова новина. І все ж, як завжди, виникають питання дії акту в часі.

Якщо правопорушення було вчинене до скасування Указу №418/2019 і штрафи ще не були застосовані, то безперечно вони і не підлягають застосуванню тепер.

Однак навіть, якщо штраф вже застосовано, є шанс його не сплатити.

Відповідно до ст.. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

А відтак, Указ №418/2019, яким скасовано фінштрафи, має зворотну дію в часі.

Однак слід зробити ремарку, що це правило застосовуватиметься щодо санкцій, накладених на фізичних осіб-підприємців, і не діятиме для юридичних осіб, адже згідно з позицією Конституційного Суду, положення про ретроактивну дію акту в часі поширюється лише на фізичних осіб.

Нагадаємо, що своєму Рішенні від 9 лютого 1999 року N 1-рп/99   (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) КСУ ствердив, що положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб.

Однак, навіть якщо йде мова про штраф, що застосовано до юридичної особи, є підстави для спротиву, адже скасований Указ № 436/95  вже давно викликав виправдані нарікання.

Його застосування (навіть до рішення про його скасування) є і було спірним. І говорячи про аргументи на користь сумнівності застосування Указу № 436/95 слід звернути увагу на такі аспекти.

1) правовий статус Указу № 436/95 

У контексті розглядуваного питання актуально знов повернутися до обговорюваної проблеми правового статусу Указу № 436/95 і відповідно самої можливості застосування його норм.  Так, указ Президента України від 12.06.1995 № 436/95 був прийнятий у період дії Конституційного Договору про основні засади організації та функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні, яким було закріплено право Президента України видавати укази з питань економічної реформи, не врегульованих чинним законодавством України, які діють до прийняття відповідних законів. При цьому прямо не було закріплено вказівку на те, що ці укази «мають силу закону».

У п. 113.3 ст. 113 ПК України визначено, що штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються у порядку та у розмірах, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Також п. 111.2 ст. 111 Податкового кодексу України передбачає, що фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється і застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами.

Тобто порушення податкового законодавства може описуватися у законодавстві (не тільки у законах, а й у підзаконних актах, зокрема, указах Президента), а відповідальність (штрафні санкції) можуть визначатися лише законами.

Відповідно це ставить під сумнів застосування відповідальності на підставі норм Указу № 436/95.

Однак проблемою є те, що податкові органи не сприймали такі доводи. Крім того сам ВС у своїх рішенням прямо вказував на те, що Указ № 436/95 має юридичну силу закону і відповідно не ставив під сумнів, що він підлягає застосуванню. Так, ВС стверджував, що з прийняттям Конституції України 1996 року Указ № 436/95 скасовано не було, водночас, законодавцем не було прийнято будь-яких інших законів, сфера дії яких би охоплювала відносини, регламентовані Указом № 436/95.

Так у своїй постанові від 05 листопада 2018 року у справі №803/780/17 ВС навів наступну аргументацію:

ВС: «Указ Президента України від 12.06.1995 № 436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» прийнятий в період дії Конституційного Договору, а отже такий має юридичну силу Закону. 08 червня 1995 року між Верховною Радою України та Президентом України укладено Конституційний Договір № 1к/95-ВР (далі - Конституційний Договір) про основні засади організації та функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України. Змістом статті 25 Конституційного Договору передбачено, що Президент України в межах своїх повноважень видає укази і розпорядження, які є обов'язковими для виконання на всій території України, дає їх тлумачення. Президент України видає укази з питань економічної реформи, не врегульованих чинним законодавством України, які діють до прийняття відповідних законів. Тлумачення цитованих вище положень, з врахуванням суспільно-політичних передумов їх прийняття, дозволяє прийти до висновку, що Укази Президента України з питань економічної реформи, не врегульованих чинним на той час законодавством України, видані у відповідності до Конституційного Договору, є обов'язковими для виконання на всій території України до прийняття відповідних законів. 12 червня 1995 року Президент України видав Указ № 436/95, яким, зокрема, врегулював питання відповідальності суб'єктів господарювання за не оприбуткування (неповне та/або несвоєчасне оприбуткування) готівки в касах. Метою прийняття Указу № 436/95 є поліпшення стану готівкового обігу, визначення єдиних підходів до встановлення відповідальності за порушення суб'єктами підприємницької діяльності норм з регулювання обігу готівки та запобігання зловживанням під час здійснення операцій з готівкою, приховуванню доходів. 06 липня 1995 року органом законодавчої влади прийнято Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» № 265/95-ВР (далі - Закон № 265/95-ВР), положення розділу V якого визначають перелік порушень, за вчинення яких передбачено застосування фінансових санкцій. За змістом розділу V Закону № 265/95-ВР, так само як і положень інших законів України, законодавцем не визначено серед правопорушень не оприбуткування (неповне та/або несвоєчасне оприбуткування) готівки в касах та не встановлена відповідальність за таке діяння. З прийняттям Конституції України 1996 року Указ № 436/95 скасовано не було. На час виникнення спірних у цій адміністративній справі відносин законодавцем не прийнято будь-яких інших законів, сфера дії яких би охоплювала відносини, регламентовані Указом № 436/95. Верховний Суд вважає, що застосування до суб'єктів господарювання штрафних (фінансових) санкцій на підставі абзацу третього статті 1 Указу № 436/95 є правомірним. Таке правозастосування відповідає правовій позиції Верховного Суду України, закріпленій у постанові від 2 квітня 2013 року у справі № 21-77а13».

2) розмір штрафу (наприклад, штраф за неоприбуткування готівки - у п’ятикратному розмірі) і характер відповідальності

Незмірно великі розміри штрафів, передбачені Указом № 436/95, є порушенням права особи на мирне володіння майном, яке передбачено Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

У даному випадку майном, яке захищає Конвенція, є грошові кошти особи, які вона має сплатити державі у якості штрафу за порушення норм з регулювання обігу готівки. У своїй практиці ЄСПЛ визначає, що втручання держави у право власності допустиме тоді, коли крім його законності та легітимності мети у суспільних інтересах, воно є пропорційним та не становить надмірного тягаря. Повинен бути дотриманий справедливий баланс між вимогами публічного інтересу та захистом права на мирне володіння майном.

Очевидно, що у випадку санкцій за Указом № 436/95 він порушується.  

Питання  такого балансу не раз відображалося у практиці ЄСПЛ (Справа «Україна-Тюмень» проти України» (Заява N 22603/02), Справа «Мамідакіс проти Греції» («Mamidakis c. Grèce») (Заява № 35533/04).

Крім того, можна вести мову про кримінальний характер відповідальності, передбаченої Указом № 436/95.

Так, керуючись критеріями Енгеля, якими послуговується ЄСПЛ, штрафи, визначені Указом № 436/95, мають характер кримінальної відповідальності, оскільки вони спрямовані на невизначене коло осіб, є суворими та мають на меті покарання особи. Відтак, відповідальність такого характеру може наступати лише за правопорушення, що є злочином.

Відтак, вищезазначені аргументи стануть у пригоді в обґрунтуванні неправомірності вже накладених за Указом № 436/95 штрафів.  

Також  хвилюючим є питання, чи можуть запровадити нові штрафи. Звісно, це можливо, однак необхідно буде дотримати всю законодавчу процедуру.

Наприклад, наразі на офіційному веб-порталі ВРУ є Проект Закону про деякі питання застосування фінансових санкцій за  порушення норм з регулювання обігу готівки №9451 від 27.12.2018, яким вже передбачені скасовані норми, але дещо змінені та лібералізовані. Згідно із пояснювальною запискою до проекту Закону, пропонується скасування Указу №436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» та запровадження штрафів за порушення касової дисципліни підприємств та організацій, що є меншими за розміром (в т.ч. звільнення від штрафів за деякі правопорушення, передбачені Указом №436/95).

comments powered by HyperComments