Податок на виведений капітал: перший проект … Частина 1. Податок на прибуток живіший всіх живих…

07 Серпня 2018 633 Перегляди Tatiana

Розміри тексту:

Аа Аа

Внесення на розгляд Парламенту України проекту Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо податку на виведений капітал» від 05.07.2018 р. № 8557[1] (далі – Проект або Проект ПК України), говорить про те, що податок на виведений капітал (далі – ПнВК) перетворюється із далекого на найближче майбутнє.

Тому вже зараз всім зацікавленим потрібно звертати увагу законотворця на допущені помилки, адмінперсоналу підприємств потрібно розуміти алгоритм роботи з ПнВК, запропонований на даний час, щоб належно підготуватись. Адже той, хто обізнаний – озброєний.

У даній публікації йтиметься про загальні правила та нестиковки, які найбільше кидаються в очі вже з першого знайомства із Проектом.

До того як говоритимемо про елементи ПнВК, згадаємо про давно всім звичний податок на прибуток.

З 1 січня 2019 року, з дати з якої планується ввести в дію ПнВК, він не зникне остаточно. Його залишають одним із загальнодержавних податків у підпункті 9.1.1 пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755 – VI (далі – ПК України), щоправда через «слеш» після. ПнВК.

Що саме хочуть розробники проекту сказати тим «слешем»? – відомо лише Господу Богу. Чи то «податок на виведений капітал/податок на прибуток підприємств» – це одне й те ж? А може це просто сучасні креативні прийоми законодавчої техніки «2 в 1»?

Поки що прості смертні розуміють «слеш» так: співчуваючи платникам, автори Проекту дуже не хочуть збільшувати кількість податків у системі оподаткування. Та як не крути, а по факту корпоративних податків буде 2: ПнВК  та податок на прибуток. І не має значення чи стоїть між ними «слеш».

Разом з тим, тут є привід для радості: не всі підприємства матимуть обов’язки за двома податками одночасно.

Платниками податку на прибуток за власним вибором до 31.12.2021 р. зможуть залишитись банки (пункт 11 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України). Для цього їм потрібно буде повідомити контролерам про своє бажання залишитись у цьому статусі до 01.12.2018 р.

Всі інші підприємства (у т. ч. банки – платники ПнВК) за тією ж нормою залишаться його платниками виключно з метою:

  • декларування прибутку за 2018 рік;

  • уточнення показників декларацій за податкові (звітні) періоди до 31.12.2018 р.;

  • сплати податку з доходу нерезидента у зв’язку з виплатою дивідендів за звітні (податкові) періоди за 2014, 2015, 2016, 2017 та 2018 років (підпункт 1.2 пункту 1 підрозділу 41 розділу ХХ Проекту).

Доречи, уточнювати показники декларацій можна буде:

  • всім підприємствам – платниками податку на прибуток (окрім банків, які побажають залишитись платниками податку на прибуток) –  до 31.12.2022 р.;

  • банкам, які вирішать залишитись у статусі прибутківця – до 31.12.2025 р.

Правила оподаткування податком на прибуток перекочують у новий підрозділ 41 розділу ХХ «Перехідні положення» нині діючого ПК України.

За логікою Проекту (пункт 11 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» Проекту ПК України) вони мали б регулювати оподаткування податком на прибуток банків та для цілей перелічених вище. Тобто сьогоднішній розділ ІІІ ПК України мав би бути перенесений до підрозділу 41 розділу ХХ звичайним «методом копіпасту» із адаптацією норм для їх майбутньої цільової аудиторії (особливо для декларування прибутку за 2018 рік та уточнення показників звітних (податкових) періодів до 2019 року).

Але ж ні! Окрім того, що подекуди виправлені закінчення у словах, є норми (хоча вони і не потрібні), які порівняно з теперішньою редакцією, зазнають невеликих, проте досить суттєвих змін.

Чи означає це для авторів Проекту, що зараз платники податку на прибуток працюють за одними правилами, а з 01.01.2019 р. вони будуть уточнювати минулі показники за підкоригованими нормами?

Пофантазуємо про практичність названого коригування на одному з прикладів (із норм проекту). Щоправда, доведеться закрити очі на те, що уточнювати показники декларацій з податку на прибуток за звітні (податкові) періоди до 31.12.2018 р. потрібно буде все ж таки за правилами, які діятимуть до цієї дати[2] як мінімум за одним із канонів правової держави – lex ad praeterian non valet[3].

Йдеться про коригування правила нинішнього підпункту 137.4.1 пункту 137.4 статті 137 ПК України. Він надає можливість виробникам  сільськогосподарської продукції, визначеної статтею 209 ПК України обирати звітний річний податковий (звітний) період, який починається з 1 липня минулого звітного року і закінчується 30 червня поточного звітного року.

У Проекті його дублює підпункт 5.4.1 підпункту 5.4 пункту 5 підрозділу 41 розділу ХХ з невеликим уточненням: «виробників сільськогосподарської продукції, визначеної      статтею 209 цього Кодексу (у редакції, що діяла до 1 січня 2017 року)». Зміну виділено напівжирним курсивом. Що вона означає добре розуміють нинішні сільгоспвиробники – платники податку на прибуток.

Поточна редакція підпункту 137.4.1 пункту 137.4 статті 137 ПК України не дає будь-яких вказівок на рахунок того, із якої редакції статті 209 ПК України сільгоспвиробнику слід брати поняття «сільськогосподарська продукція» для застосування «зміщеного» річного податкового (звітного) періоду. Але по факту стаття 209 ПК України втратила чинність 01.01.2017 р.

На нашу думку, сьогодні це працює так: якщо стаття 209 вилучена, то право застосовувати річний податковий (звітний) період отримали всі без винятку сільгоспвиробники[4], а не тільки ті, продукція яких до 2017 року зазначалась у товарних групах 1 – 24, товарних позиціях 4101, 4102, 4103, 4301 згідно з УКТ ЗЕД (до 01.01.2017 р.).

Звісно, фіскали дотепер вважають інакше. Так, наприклад, в індивідуальних податкових консультаціях ДФСУ від 11.01.2018 р. № 106/6/99-99-15-02-02-15/ІПК, від 11.01.2018 р. N 105/6/99-99-15-02-02-15/ІПК вони сказали: «з 01.07.2017 виробники сільськогосподарської продукції визначають звітні (податкові) періоди за загальними правилами, передбаченими для платників податку на прибуток».

Відповідно уточнення Проекту наводить на думку про те, що таким чином законодавець хоче виправити свій недогляд, який тягнеться вже другий рік і пропонує сільгоспникам – прибутківцям уточнити попередні періоди за оновленими нормами. Але чи практичне виправлення дворічної помилки законодавця? Яку користь воно принесе їм у 2019 році?

Припустимо, одна частина сільгоспвиробників – прибутківців сприйняла інформацію від контролерів як особисту думку виконавця або підписанта подібних індивідуальних податкових консультацій і продовжила застосовувати обраний річний звітний період. Адже, повторюємо, відсутність статті 209 у ПК України не позбавляє їх права застосовувати особливий річний період, у разі відповідності всім іншим критеріям.

Інша частина сільгоспприбутківців виконала фіскальну думку «під козирьок». Чому – зрозуміло.

Враховуючи, що на дворі 3-й квартал 2018 року, а стаття 209 ПК України була скасована з 01.01.2017 р., перша категорія платників – сільгоспвиробників вже загрузла у судово-адміністративних «розборках» з податківцями. З наступного року (2019) своїми діями ініціатори уточнення в Проекті пропонують їм «відмотати» все назад. Хоча як саме це зробити – невідомо, бо скоріше за все, таких платників вже притягнули або намагаються притягнути до відповідальності за неподання прибуткової декларації за період з 01.07 по 31.12.2017 р. І ще не відомо, чи не мають вони перешкод, щоб подати річну декларацію за рік 2017–2018.

Друга категорія прибутківців – сільгоспників вже перейшла на загальний порядок звітності з 01.01.2017 р. Виходить, що з 2019 року законотворець має наміри сказати їм, що цього робити було не потрібно? Якщо це так, то за Проектом їм якимось чином у 2019 році треба буде скасувати декларацію подану по рекомендації податківців за період з 01.07 по 31.12.2017 р. Як? – загадка. До того ж вийде, що декларацію за особливий річний звітний (податковий) період вони вже не подали (і не подадуть допоки Проект не стане законом!), за що теоретично мали б понести покарання.

Звісно, тут моделювати, трактувати та здогадуватись «що до чого» та «для чого» можна скільки завгодно…

Але мораль така: коментовані уточнення аналогу підпункту 137.4.1 пункту 137.4 статті 137 ПК України для життя по-новому були нагальними як мінімум за півтора року до дати внесення цього Проекту до Парламенту. А у 2019 році вони будуть просто порожніми рядками: банкам вони не потрібні, а сільгоспники стануть платниками ПнВК. І навряд чи зміна норми дозволить їм коригувати будь що заднім числом.

Тому до авторів Проекту є логічні запитання: для чого вносити до закону те, що не має сенсу і потенційно може створити проблеми? Чи не краще надати їм практичного змісту в інший спосіб?

На цьому ми не ставимо крапку. Далі буде… про майбутніх платників ПнВК.

 

[1] Ознайомитись з ним можна тут.

[2] Якщо ПнВК буде введено в дію з 01.01.2019 р.

[3] Закон не має зворотної дії.

[4] Ті, продукція яких підпадає під таку за Державним класифікатором продукції та послуг ДК 016:2010.

comments powered by HyperComments