Перспектива оподаткування іноземних інтернет-компаній в Україні на прикладі іноземних країн

22 Березня 2019 181 Перегляд Автор: Драч Софія

Розміри тексту:

Аа Аа

На сьогодні, на жаль, міжнародні «інтернет-гіганти» часто оминають оподаткування за отриманий прибуток шляхом надання послуг (зокрема рекламних) у мережі Інтернет. Поки що не має механізму сплати такого податку через низку прогалин в нашому законодавстві. Саме тому останнім часом в українського законодавця виникало питання, як оподаткувати суб’єктів – нерезидентів (зокрема, таких інтернет-гігантів, як Google, Facebook, Amazon, Apple та ін.) та отримати додатковий дохід в бюджет України. Це питання є досить логічним та обґрунтованим, адже такий податок повністю відповідає нормам, що регламентуються українським податковим законодавством, зокрема принципу справляння податку країною, в якій перебуває джерело доходу (прямий податок), а також країною, на митній території якої справляється ПДВ (непрямий податок).

Якщо звернутися до ст. 1 Закону України «Про рекламу» ми побачимо, що реклама – це інформація про  особу  чи  товар,  розповсюджена  в будь-якій  формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару. Отже, виходячи з цього, реклама у мережі Інтернет вважається рекламою в її класичному розумінні.

Зі свого боку підпунктом 141.4.1 Податкового кодексу України (далі – ПК України) чітко визначено, що доходи, отримані нерезидентом із джерела їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею. Окрім того, на плечі суб’єктів господарювання, котрі надають рекламні послуги, лягає обов’язок зі сплати ПДВ до українського бюджету. Так, пунктом 186.3 ПК України передбачено, що місцем постачання зазначених у цьому пункті послуг (у т. ч. і рекламних послуг) вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб'єкт господарювання або у разі відсутності такого місця – місце постійного чи переважного його проживання.

Платниками податку з числа нерезидентів відповідно до підпункту 133.2 ст. 133 ПК України є: а) юридичні особи, які утворені в будь-якій організаційно-правовій формі та отримують доходи з джерелом походження з України, за винятком установ та організацій, що мають дипломатичні привілеї або імунітет згідно з міжнародними договорами України; б) постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи із джерелом походження з України або виконують агентські (представницькі) та інші функції стосовно таких нерезидентів чи їх засновників.

Зі змісту наведених вище норм вбачається, що дохід із джерелом походження з України від господарської діяльності виникає у нерезидента у тому випадку, коли така діяльність здійснюється через постійне представництво на території України. Такої ж думки притримується і Державна фіскальна служба України, зокрема, в своєму листі  №12298/6/99-99-15-02-02-15 від 03.06.2016.

Простіше кажучи, якщо нерезидент, який не має в Україні представництва та надає послуги з виготовлення та/або розповсюдження реклами резиденту України, не здійснює господарську діяльність на території України, то відповідно виплата на користь такого нерезидента не є доходом з джерелом походження з України та не є об’єктом оподаткування.

Питання щодо оподаткування іноземних підприємств, котрі надають інтернет-рекламу виникло не тільки у нашого законодавця, а й у багатьох іноземних країн та Європейського Союзу (далі – ЄС). На сьогодні низка країн, наприклад: Велика Британія, Російська Федерація, Іспанія, Італія, Франція, Австрія, Індія тощо, прийняли або заявили про плани впровадження такого податку на інтернет-рекламу. А ЄС та Австралія проводять консультації щодо цього питання.

Проаналізуємо це питання через призму законодавства різних іноземних країн та ЄС.

Європейська Комісія

Перш за все потрібно згадати, що 21 березня 2018 року Європейська Комісія внесла на розгляд пропозицію Директиви № 2018/0072 (CNS), яка має на меті встановити нові норми щодо корпоративного оподаткування для значної цифрової присутності інтернет-бізнесу (інтернет-концернів).

Обґрунтовуючи важливість впровадження таких норм, Комісія зазначила: «цифрові компанії ростуть набагато швидше, ніж економіка в цілому, і ця тенденція має продовжуватися. Цифрові технології приносять багато переваг суспільству і з податкового погляду вони створюють можливості для податкових адміністрацій і пропонують вирішення проблеми зменшення адміністративного тягаря, сприяють співробітництву між податковими органами, а також уникають ухилення від сплати податків».

Єврокомісія у своїй пояснювальній записці до вищезгаданої Директиви надала відповідь щодо деяких питань, котрі стосуються введення податку на інтернет-рекламу.

Таким чином, запропонований єдиний тариф, що становить 3 % та стягується із валового доходу, отриманого в результаті надання рекламних послуг в мережі Інтернет. Крім того, таке оподаткування стосується як нерезидентів, так і резидентів.

Також Комісія ЄС дає відповідь на питання «де» та «що» оподатковується. По суті податок визначає «значну цифрову присутність», яка може бути застосована навіть тоді, коли немає фізичної присутність (тобто особа-нерезидент) у відповідній державі-учасниці.

У яких випадках застосовується такий податок ( за Директивою)?

  1. Дохід перевищує 7 млн євро.
  2. Понад 100 000 користувачів у державі-учасниці.
  3. Більше ніж 3 000 укладених контрактів про надання цифрових послуг.
  4. Платник податку зареєстрований або створений у юрисдикції, з якою немає договору про уникнення подвійного оподаткування.

Поки що ця Директива не прийнята через супротив деяких країн-учасниць.

Франція

Франція вирішила ввести цифровий податок відразу після того як цю пропозицію на рівні ЄС не підтримала низка країн.

Так, 6 березня 2019 року Французький Уряд оприлюднив законопроект, яким передбачено порядок оподаткування (в розмірі 3 %) цифрових компаній зі світовим доходом понад 750 млн євро, у тому числі з доходом на території Франції понад 25 млн євро таких інтернет-гігантів, як Google, Amazon і Facebook.

Уряд очікує прибуток від такого податку у розмірі близько 500 млн євро у рік. Французький політик Брюно Ле Мер заявив: «Йдеться про справедливість. Ці цифрові гіганти використовують наші персональні дані, отримують прибуток від цих даних, а потім переводять кошти кудись ще і не сплачують при цьому справедливу суму податку».

Російська Федерація

Ще влітку 2016 року Урядом РФ схвалено так званий "Податок на Google", що передбачає стягнення 18 % ПДВ з операцій з продажу в Інтернеті іноземними компаніями електронних послуг.

За цим законом іноземна компанія, яка надає відповідні послуги на території РФ, повинна в обов’язковому порядку стати на податковий облік. Таким чином, ця компанія створює особистий електронний кабінет, через котрий організація, фактично не будучи представленою на території РФ, взаємодіє з податковими органами та подає декларації з ПДВ. Для перевірки достовірності поданої податкової звітності податківці за законом РФ наділяються додатковими повноваженнями щодо одержання інформації від платіжних систем та банківських установ щодо обсягу одержаних «іноземною компанією» коштів. Ця інформація і стане основою для перевірки.

Німеччина

У лютому 2019 року Міністерство фінансів Німеччини повідомило про те, що вони розглядають питання щодо податку на прибуток від реклами у мережі Інтернет, отриманий іноземними інтернет-компаніями (такими як, Google і Facebook). Ставка цього податку буде сягати 15 %.

15 лютого щотижневий бізнес-журнал «Wirtschaftswoche» повідомив, що Міністерство фінансів роз’яснило, чи можуть німецькі рекламодавці утримувати податок з платежів, котрі виплачуються інтернет-компаніями, адже податковий орган не має права стягувати податок безпосередньо з інтернет-платформи за межами країни. Так, представник міністерства повідомив: «Наразі ми детально розглядаємо перспективи впровадження такої практики, а також консультуємось щодо цього питання з фінансовими адміністраціями  регіональних держав».

Йоахім Інгліш, професор податкового права Університету Мюнстера (Німеччина), заявив, що ідея оподаткування прибутку з доходу за інтернет-рекламу виникла після ухвалення рішення судом Індії. Так, у травні 2018 року суд в Бангалорі (Індія) вирішив, що індійська податкова адміністрація правомірно стягнула податок на прибуток з ТОВ «Google India Pvt.», адже платіж ТОВ «Google Ireland» за рекламні послуги «AdWords» виявився роялті відповідно до індо-ірландської угоди про уникнення подвійного оподаткування.

Після цього рішення деякі податківці Німеччини були здивовані, адже до цього рішення ніхто навіть не очікував, що платежі за онлайн рекламу можуть називатися роялті. Так, наприклад, податковий адвокат з «Kuffner Maunz Langner Zugmaier» Матіас Лютер наголосив, що такий крок має на меті введення податку на цифрові послуги на рівні ЄС. Втім Європейська Комісія раніше запропонувала 3-відсотковий податок на доходи компаній, які мають «значну цифрову присутність» у країнах-членах ЄС. Але процес впровадження такого податку зупинився через протидію декількох невеликих країн ЄС. «Вони не мають успіху щодо впровадження податку на цифрові послуги і, думаю, не матимуть його в майбутньому, адже це ще одна спроба обкласти додатковим податком великі корпорації зі США», - сказав М. Лютер.

Таку думку можна вважати дещо скептичною, зважаючи на впровадження деякими країнами ЄС законопроектів про такий податок у своєму внутрішньому законодавстві, а в деяких вже навіть діє такий закон.

Італія

Комітет з питань бюджету Сенату Італії затвердив пропозицію про введення 6-відсоткову ставку податку на цифрові послуги.

Згідно з пропозицією фіксована ставка податку буде застосовуватися до продажу цифрових послуг, таких як онлайн-реклама. Наприклад, якщо італійська компанія купує рекламу в корпорації «Google», то 6 % від вартості продажу буде стягнуто і сплачено в італійський бюджет.

Нова Зеландія

На прес-конференції прем’єр-міністр Нової Зеландії Джансінда Ардерн заявила, що Уряд після обговорення цього питання погодився зробити деякі поправки у податковому законодавстві задля того, щоб транснаціональні компанії сплачували свою справедливу частку податку. «Наша сьогоднішня система оподаткування не справедлива відносно окремих платників податку в тому, як вона відноситься до транснаціональних компаній», - сказала Д. Ардерн.

Також вона заявила, що такі компанії, які пропонують онлайн-рекламу у мережі Інтернет, торгові платформи і т.д., наразі отримують значний дохід від громадян Нової Зеландії без сплати податку на отриманий дохід. Сума заробітку таких компаній на території Нової Зеландії сягає приблизно 2,7 млрд новозеландських доларів (1,86 доларів США).

Наразі чиновники доопрацьовують новозеландський проект закону щодо цього податку, який більш за все буде опублікований близько травня 2019 року.

Перелік країн, що впровадили або думають над впровадженням такого податку, не обмежується вищезазначеним списком. Так, низка інших країн ЄС та Азії подумують про введення такого податку в найближчий час або ж вже ввели його.

Питання для дискусії

Дослідивши українське та іноземне податкове законодавство та перспективи запровадження такого податку,  мусимо визнати, що законодавцю України потрібно хутчіше наважуватись на впровадження нових норм до Податкового кодексу України, якими буде врегульовано питання щодо оподаткування іноземних інтернет-компаній, котрі отримують значний дохід від українських інтернет-користувачів (зокрема від рекламних послугами у мережі Інтернет).

На нашу думку, задля введення такого податку на території України потрібно перш за все уточнити такі основні поняття, як «електронні послуги» та місце їх постачання, момент їх постачання, роль та обов’язок податкових агентів, дохід та прибуток в контексті податку на прибуток тощо. Особливу увагу потрібно приділити оподаткуванню доходів, які виплачуються резидентам України нерезидентами.

На замітку, за даними досліджень Інтернет Асоціації України, у 2018 році обсяг українського ринку медійної інтернет-реклами становить 3,51 млрд гривень. Такий показник перевищує аналогічну цифру попереднього року майже на 40 %.

Очевидно, це питання достойне обговорення, адже на цей момент компанії, такі як Google, Facebook та ін., сплачують податок тільки в тих країнах, де зареєстрований їхній головний офіс і, таким чином оминають оподаткування за отриманий прибуток від надання рекламних послуг у мережі Інтернет на території України.

Чи справедливо це відносно громадян України?

comments powered by HyperComments