разъяснение Комитета ВРУ о налогообложении по методу участия в капитале нераспределенной прибыли корпоративных инвестиционных фондов

11 Липня 2019 124 Перегляди Автор: Дмитрий Михайленко

Розміри тексту:

Аа Аа

Как мы уже отмечали в предыдущих публикациях, в 06.03.2019 г. Минфин в индивидуальном порядке ответил на запрос ГФСУ по налогообложению юридических лиц - плательщиков налога на прибыль, которые учитывают прибыль суборднированных им корпоративных инвестиционных фондов по методу участия в капитале.
В нем Минфин, на наш взгляд допустил ошибку: они разъяснили, что к таким доходам не применяется уменьшающая налоговая разница согласно п/п 140.4.1 НК, и в итоге они облагаются налогом на прибыль, аналогично дивидендам от инвестиционных фондов. То есть, вся сумма облагается по ставке налога на прибыль 18%.
Ранее мы выразили несогласие с подобным подходом.
 
Відповідно до п.п. 140.4.1 п. 140.4 ст. 140 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) фінансовий результат до оподаткування зменшується на суму нарахованих доходів від участі в капіталі інших платників податку на прибуток підприємств, платників єдиного податку та на суму нарахованих доходів у вигляді дивідендів, що підлягають виплаті на його користь від інших платників цього податку (крім інститутів спільного інвестування та платників, прибуток яких звільняється від оподаткування відповідно до положень цього Кодексу, у розмірі прибутку, звільненого від оподаткування).
 
Корпоративні інвестиційні фонди є платниками податку на прибуток на загальних підставах, що підтверджувалось, зокрема, у листі ДФСУ від 26.04.2018 р. № 1885/6/99-99-15-02-02-15/ІПК:
 
«<…> Корпоративний інвестиційний фонд є платником податку на прибуток на загальних підставах і не звільняється від його сплати у розумінні п. 133.4 ст. 133, ст. 142 та підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" Кодексу <…>»
 
При цьому щодо цієї різниці стосовно доходів від участі у капіталі не застосовується виключення у завершальній частині п.п. 140.4.1. п. 140.4 ст. 140 Кодексу («крім інститутів спільного інвестування та платників, прибуток яких звільняється від оподаткування відповідно до положень цього Кодексу, у розмірі прибутку, звільненого від оподаткування»), і яке стосується виключно доходів у вигляді дивідендів, що підлягають виплаті від інших платників цього податку.
 
Таке виключення саме щодо інститутів спільного інвестування та платників, прибуток яких звільняється від оподаткування, не має жодного сенсу щодо першої частини цієї норми, оскільки вона стосується, у тому числі, платників єдиного податку, які відповідно до пункту 297.1 податкового кодексу звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на прибуток підприємств.
Внаслідок цього застосування фрази в дужках до всього тексту абзацу п.п. 140.4.1 призводить взаємовиключних висновків і в будь-якому разі не відповідає наміру законодавця.

Таким образом, п/п. 140.4.1 НК позволяет включать в налогооблагаемые доходы юридических лиц – держателей акций корпоративных инвестиционных фондов только доходы в виде дивидендов.
 
Что касается, доходов таких юридических лиц, начисленных по методу участия в капитале корпоративного инвестиционного фонда, то НК устанавливает налоговую разницу, позволяющую не включать их в налогооблагаемые доходы холдинга.
 
Проще говоря, нераспределенная прибыль корпоративного инвестиционного фонда не подлежит налогообложению на уровне холдинга, если последний ведет учет по методу участия в капитале.
 
Попытки фискальной службы и Минфина по-другому прочесть эту норму:
 
- на ровном месте создают риски для отечественного инвестиционного бизнеса, который уже несколько лет ведет учет по методу участия в капитале, руководствуясь правилами Налогового кодекса;
 
- создает парадоксальные стимулы для офшорного бизнеса, который получает преимущество в виде возможности репатриировать прибыли инвестиционных фондов на условный Кипр путем выкупа акций / инвестиционных сертификатов вообще без каких либо налогов и в Украине и на Кипре.
 
Отметим, что попытки налоговой службы более фискально истрактовать налогообложение прибыли, получаемой от инвестиционных фондов, уже однажды опровергались Комитетом Верховной Рады по вопросам налоговой и таможенной политики в письме від 10.05.2016 г. 

N 04-27/10-465.
 
С этой точки зрения правильно, что Минфин, хотя и ответил ГФСУ в фискальном ключе, решил переспросить мнение Комитета Верховной Рады, направив ей соответствующий запрос по данной ситуации.
 
В ответном письме от 13.06.19 г. (в приложении) Комитет Верховной Рады полностью поддержал налогоплательщиков, подтвердив невозможность налогообложения у холдингов прибыли КИФ по методу участия в капитале.
 
В этой обстановке следующим шагом разумно выглядит издание Минфином нового разъяснения, взамен ранее предоставленного разъяснения в адрес ГФСУ, или издание обобщающей налоговой консультации по данному вопросу.
 
В качестве примера/ аналогии решения сложных вопросов налогообожением институтов совместного инвестирования сошлемся на проблему включения в расходы юридическими лицами сумм роялти, начисленных / выплачиваемых в пользу корпоративных инвестиционных фондов.
 
Поскольку корпоративные инвестиционные фонды являются плательщиками налога на прибыль, то применять корректировочную разницу, увеличивающую налогооблагаему прибыль лицензиата (плательщика роялти) по п/п. 140.5.7 нет оснований.
 
ГФСУ, однажды поддержав данный подход, потом усомнилась, и решила переспросить у Минфина, правильно/ справедливо ли это?
 
В ответном письме от 11.10.2018 р. N 11210-09-5/26481 Минфин разъяснил:
 
«Кодексом передбачається звільнення від оподаткування коштів, залучених від учасників інституту спільного інвестування, або доходів, нарахованих за активами інституту спільного інвестування, та доходів, отриманих від діяльності інституту спільного інвестування, зокрема у вигляді роялті, а не звільнення інституту спільного інвестування як платника податку на прибуток підприємств.
 
Таким чином, у разі нарахування юридичною особою - платником податку на прибуток підприємств витрат по роялті на користь інституту спільного інвестування у такого платника податку відсутні правові підстави для коригування фінансового результату до оподаткування відповідно до підпункту 6 підпункту 140.5.7 пункту 140.5 статті 140 Кодексу».
 
Таким образом, ПРАВИЛЬНО расходы в виде начисленных/ уплаченных роялти включать в расходы и не облагать налогом на прибыль в виде «увеличивающей» налоговой разницы по 140.5.7.
 
А вот что справедливо, или несправедливо, заключил Минфин, должно решаться путем внесения поправок в Налоговый кодекс.
 
Полностью поддерживаем данный подход.

Дмитрий Михайленко
Виталий Смердов

comments powered by HyperComments