Чергові зміни порядку ведення касових операцій

20 Лютого 2019 2098 Переглядів Наталія

Розміри тексту:

Аа Аа

Минулої п’ятниці (15.02.2019р.) набула чинності Постанова НБУ №37 від 12.02.2019р. «Про затвердження Змін до Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», на підставі якої в «черговий» раз зазнали змін норми Положення, затвердженого Постановою НБУ від 29.12.2017р. № 148 (далі - Положення №148).

Слід відзначити, що за рік дії нового Положення про касові операції - це вже третя його редакція та другий випадок внесення змін, що можна назвати свого роду рекордом у порівнянні з Положенням №637, яке за тринадцятирічну історію свого існування (з 15.02.2005р. по 04.02.2018р.) зазнало всього сім редакцій. Але ж головне не кількість, а якість (ніхто не буде заперечувати, що Положення №637 було вже морально застарілим) і якщо зміни відбуваються «на краще», то їх внесення буде зрозумілим та обґрунтованим.

Тож спробуємо проаналізувати, що саме змінилось в питаннях регулювання порядку проведення касових операцій.

На наш погляд, досить помітним є зміна підходу до розуміння такого терміну як «відокремлені підрозділи», а саме розширення кола учасників готівкових розрахунків, які в цілях застосування Положення №148 вважатимуться відокремленими підрозділами.

Так, згідно оновленої редакції підпункту 2 пункту 3 Розділу І Положення №148 до відокремлених підрозділів  тепер відносяться також структурні підрозділи (стаціонарні або пересувні), де реалізуються товари, надаються послуги та здійснюються розрахункові операції.

Згідно преамбули Положення №148 його дія поширюється не лише на юридичних осіб, а і на відокремлені підрозділи. Це, в свою чергу, зумовлює обов’язок і ведення касової книги, і визначення порядку оприбуткування готівки та правил здавання готівкової виручки для таких підрозділів, і встановлення ліміту каси. Таким чином, прирівнювання структурних підрозділів підприємств (хоча і тільки тих, де здійснюються розрахункові операції) до відокремлених в цілях застосування Положення №148, автоматично поширює виконання зазначених вище обов’язків на такі структурні підрозділи.

З цього приводу виникає питання, а як бути тим підприємствам, що мають одну касу, яка майже завжди фактично знаходиться в складі такого структурного підрозділу як бухгалтерія (зрозуміло, що зараз говоримо про касу, через яку здійснюються розрахунки за продані товари/роботи/послуги з оформленням касових документів і, як правило, це має місце при реалізації продукції власного виробництва, адже в іншому випадку розрахунки мають здійснюватися із застосуванням РРО).

Якщо буквально тлумачити зміст нової норми, то такий підрозділ (тобто бухгалтерію) слід вважати відокремленим підрозділом за визначенням, а отже він має вести окрему касову книгу.

Зазначене випливає зі змісту абз.3 п.39 Положення №148, відповідно до якого відокремлені підрозділи установ/підприємств (а тапер до них належать і структурні), які проводять операції з приймання готівки за продану продукцію (товари, роботи, послуги) з оформленням її прибутковим касовим ордером, а також з видачі готівки на виплати, пов'язані з оплатою праці, виробничі (господарські) потреби, інші операції з оформленням їх видатковими касовими ордерами і відомостями, ведуть касову книгу.

При цьому,  згідно абз.2 кожна/кожне установа/підприємство (юридична особа), що має касу, веде одну касову книгу для обліку операцій з готівкою в національній валюті (без урахування кас відокремлених підрозділів).

Тож виходить фактично має бути дві касові книги: одна – у відокремленому (фактично в структурному) підрозділі, а інша – в цілому по підприємству??? Але ж якщо каса одна, то навіщо вести дві касові книги і дублювати записи з однієї в іншу (а це, на наш погляд, слідує при буквальному прочитанні норми).

Ось як, здавалося б, на перший погляд, незначна зміна термінології може створити практичну проблему.

Іншою, вже більш приємною та позитивною, є зміна щодо розширення переліку видів готівкових розрахунків, на які не поширюються вимоги відносно дотримання граничної сум проведення розрахунків готівкою.

Так, п. 8 Положення №148 доповнено підпунктами 4 та 5, відповідно до яких з 15.02.2019р. готівкові обмеження не стосуються виплат, пов'язаних з оплатою праці, а також використання готівкових коштів з фонду оперативно-розшукових (негласних слідчих) дій, створеного на виконання частини третьої статті 24 Закону України "Про Національне антикорупційне бюро України.

І якщо останній з названих видів – це специфічний випадок здійснення готівкових операцій, що знаходиться у віданні НАБУ, то перший – є зрозумілим для всіх, оскільки стосується «узаконення» можливості виплачувати заробітну плату працівникам готівковими коштами в будь-якій сумі (тобто без обмеження п’ятдесятьма тисячами).

Вкотре зазнали змін норми, що стосуються оприбуткування готівки, а саме - в новій редакції викладено п. 11 Положення №148, і в цих змінах є багато «цікавого».

Можна сказати, що спростився підхід щодо здійснення оприбуткування фізичними особами – підприємцями (далі – ФОП), тепер норма звучить більш однозначно у порівнянні з попередньою редакцією.

Так, згідно абз.5 п. 11 Положення №148 оприбуткування та облік фізичними особами - підприємцями отриманих доходів здійснюється в книгах обліку доходів і витрат (або книгах обліку доходів) у порядку, визначеному Податковим кодексом України.

. При цьому, як бачимо, в  нормі чомусь мова іде про оприбуткування та облік доходів!! ФОП,  а не оприбуткування готівки. Чи є вказане формулювання помилкою, чи навпаки в цьому є прихований сенс ми поки не зрозуміли, адже Положенням №148 мають регулюватися питання проведення касових операцій та готівкового обігу, а не обліку доходів ФОП.

Крім того, завдяки внесеним в пункт 11 змінам тепер оприбуткуванням готівки в касах тих відокремлених підрозділів підприємств, які проводять розрахунки із застосуванням РРО без ведення касової книги є забезпечення зберігання щоденних Z-звітів в електронній формі протягом 1095 днів (згідно п.44.3 ст. 44 Податкового кодексу України) і занесення інформації згідно з фіскальними звітними чеками до відповідних книг обліку (КОРО - у разі її використання).

З наведеного можна зробити висновок, що у випадку, якщо з певних причин фіскальний звітний чек не був роздрукований та/або не підклеєний в КОРО, таке порушення не можна кваліфікувати як не оприбуткування готівки (звичайно за умови, що він збережений в електронній формі та інформація з нього занесена в книгу обліку).

Для тих суб’єктів господарювання, які здійснюють готівкові розрахунки із застосуванням КОРО без застосування РРО (а це в першу чергу ті суб’єки, які проводять розрахункові операції в порядку ст. 10 Закону про РРО) оприбуткуванням є занесення даних розрахункових квитанцій до КОРО (абз.3 п. 11 Положення №148).

І нарешті, ще одне положення пункту 11, яке хочемо зацитувати: «Оприбуткуванням готівки в касах установ/підприємств та їх відокремлених підрозділів, які проводять готівкові розрахунки із застосуванням РРО та з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів».

Даною нормою фактично усунуто невизначеність, що існувала в попередній редакції стосовно моменту оприбуткування готівки тими установами/підприємствами, які застосовують РРО (про це ми писали тут).

Єдине, у формулюванні норми дещо «ріже» око сполучник «та». За правилами граматики такий сполучник вживається при приєднанні останнього однорідного члена речення до попередніх. Враховуючи це, є підстави норму в наведеній редакції тлумачити як об’єднання характеристик суб’єктів, тобто установи/підприємства, що «…здійснюють готівкові розрахунки із застосуванням РРО та з оформленням їх (тобто ніби вимога одночасного оформлення цих же розрахунків) касовими ордерами..».

 Ми, звичайно, не думаємо, що в дійсності малось на увазі саме наведене тлумачення змісту норми. В принципі, зрозуміло, що мова іде про дві категорії учасників готівкових розрахунків: перші - це ті, які застосовують РРО, а другі – це ті, які готівкові розрахунки оформлюють касовими ордерами та РРО не застосовують, проте, на наш погляд, має місце певна неоднозначність.

Інші зміни Положення №148, а саме підпунктів 1 та 3 пункту 29 розділу ІІІ носять скоріше «косметичний» характер, зокрема,  підп. 3 приведено у відповідність до норм Інструкції з організації інкасації коштів та перевезення валютних цінностей банків в Україні, затвердженої Постановою Правління НБУ від 31.03.2017р. №29 (далі – Інструкція №29). Мова іде про правильну (тобто таку, що відповідає Інструкції №29) назву документу, що оформлюється при інкасації готівки і водночас є документом, що підтверджує факт оприбуткування готівки, та має назву «Копія супровідної відомості до сумки з готівкою».

Хочемо звернути увагу на зміни до п. 39 розділу IV положення №148, а саме нову редакцію першого речення абзацу п’ятого - щодо ведення касової книги. Так, відповідно до вказаної норми тепер аркуші касової книги мають бути пронумеровані, прошнуровані та опечатані відбитком печатки, якщо така печатка наявна в установі/на підприємстві.

Не можемо залишити без уваги і пункт 451, яким було доповнено Положення №148 та який, виходячи з його формулювання, має імперативний, тобто обовязковий характер.

Мова про те, що згідно вказаного пункту, керівник підприємства має визначити у локальному нормативно-правовому акті перелік посад та кількість посадових осіб, яким з метою забезпечення оптимального документообігу та контролю надаються повноваження на підписання касових документів

Дійсно такий підхід є зручним, оскільки не потрібно кожного разу у випадку виникнення такої потреби складати окремий наказ на уповноваження того чи іншого працівника на підписання касових документів. Водночас, ще раз наголошуємо, що норма написана імперативно.

Не обійшлося і без змін до положень щодо встановлення ліміту каси.

Так, абзацом 1 пункту 50 Положення №148 в його оновленій редакції визначено, що при розрахунку ліміту каси не враховується готівка, унесена через платіжні пристрої, що належать небанківським фінансовим установам.

За визначенням Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2001р. № 2346-III платіжним пристроєм є технічний пристрій (банківський автомат, платіжний термінал, програмно-технічний комплекс самообслуговування тощо), який дає змогу користувачеві здійснити операції з ініціювання переказу коштів, а також виконати інші операції згідно з функціональними можливостями цього пристрою. Таким чином, в разі оплати через подібний пристрій готівка в касу не надходить, то цілком логічно, що сума такої готівки і не повинна враховуватись при розрахунку ліміту каси.

Крім того, пункт 50 доповнено нормою, яка врегульовує порядок визначення ліміту каси небанківськими фінансовими установами, які отримали ліцензію на переказ коштів у національній валюті без відкриття рахунків, та, крім операцій з приймання готівки для подальшого її переказу, здійснюють видачу переказів готівкою. Вказані суб’єкти мають  встановлювати ліміт каси з урахуванням особливостей їх діяльності та режиму роботи в сумі, необхідній для забезпечення своєчасного та в повному обсязі виконання зобов'язань з виплати сум переказів за першою вимогою отримувача.

Підсумовуючи, можемо сказати, що з першого погляду змін до Положення №148 ніби і небагато, але, як завжди, вони такі, що дають широке поле для роздумів щодо їх застосування.

comments powered by HyperComments