Зміна системи адміністрування акцизним податком: практичні проблеми реалізації

21 Травня 2019 553 Перегляди Автор: Сокур Євгеній

Розміри тексту:

Аа Аа

Як відомо з 01.07.2019 законодавець підготував революційні зміни в частині адміністрування акцизним податком. Зміни продиктовані прийняттям наприкінці 2018 року в рамках бюджетного процесу Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів» № 2628-VIII від 23 листопада 2018 року (далі – Закон № 2628-VIII). Зазначений закон впроваджує електронну систему адміністрування пального та спирту етилового, розширює поняття акцизного складу та розпорядник акцизного складу, закріплює систему штрафних санкцій, а також вводить ліцензування діяльності визначених видів операцій та ін. В матеріалі проаналізовано практичні проблеми реалізації нових правил адміністрування підприємствами відмінними від виробництва та реалізації пального.

1. Нові поняття охоплюють підприємства, які використовують пальне виключно для потреб власного споживання. Призведе до виникнення високого навантаження з адміністрування податку з реалізації пального для промислових споживачів. 

Під визначення акцизного складу потрапляють території або приміщення суб’єкта господарювання, які володіють ємностями для навантаження-розвантаження пального місткістю понад 200 кубічних метрів, та отримують протягом календарного року пальне в обсягах, що перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовують пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснюють операції з реалізації та зберігання пального іншим особам. Для широкого кола великих суб’єктів господарювання визначення характеризується двома ключовими критеріями. З 1 липня 2019 року окремі великі підприємства, які є суспільно важливими об’єктами інфраструктури держави (в тому числі, залізниця, перевізники, виробники електричної енергії, гірничодобувні підприємства) та які використовують пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснюють операції з реалізації та зберігання пального іншим особам, повинні реєструватись платниками акцизного податку.

Поряд з цим, введено дискримінаційну норму для суб’єктів господарювання – платників єдиного податку четвертої групи в співставленні з іншими підприємствами щодо визначення акцизного складу. Оскільки приміщення або територія на яких розташовані ємності для навантаження-розвантаження та зберігання пального, власниками або користувачами яких є суб’єкти господарювання – платники єдиного податку четвертої групи не підпадають під визначення акцизного складу, якщо обсяги отримання пального протягом року не перевищують 10 000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії). Більш того, такого критерію як об’єм ємностей для зберігання пального для таких суб’єктів господарювання законодавством не передбачено. Можливою мотивацією таких відносно пільгових умов для платників є мінімізувати адміністративний обтяжливий вплив на виробників, адже останні мають потреби у пальному для використання на виробничі цілі, механізовані сільськогосподарські роботи та ін. Постає питання відсутності аргументації такого значного ліміту, чи не породить це нових зловживань? Також, чому законодавцем не передбачено такі ж умови для інших суб’єктів господарювання, які використовують пальне виключно у власному виробництві?

Законодавцем не було детально проаналізовано особливості виробничого процесу підприємств інших видів діяльності, відмінних від виробників та реалізаторів палива.[1] Характеристики підприємств, які мають розгалужену інфраструктуру з чисельною кількістю цехів та дільниць, які матимуть на визначеній території, з огляду на вимоги законодавства, декілька акцизних складів. З огляду на підпункт 14.1.61 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (надалі – Податковий кодекс України), термін «пересувний акцизний склад» не враховує те, що на територіях великих підприємств (заводів) транспортування палива відбувається в межах одного підприємства.

2. Відбувається впровадження витратомірів-лічильників та реєстраторів та введення Єдиного державного реєстру. Законодавством передбачено недостатньо часу для технічного впровадження оновленої системи.

Надзвичайно критичним для всіх учасників оновленої системи адміністрування акцизним податком є строки її впровадження – з 01.07.2019. При тому, що Закону № 2628 – VIII, яким було затверджено зміни, було опубліковано 12 грудня 2018 року. Цікавою є норма підпункту 22 підрозділу 5 р. ХХ Податкового кодексу України згідно з якої вимоги щодо обладнання витратомірами-лічильниками вітчизняних підприємств, на яких здійснюється діяльність з переробки нафти, газового конденсату, природного газу та їх суміші з метою вилучення цільових компонентів (сировини), що передбачає повний технологічний цикл їх переробки в готову продукцію (пальне), та вимоги для таких підприємств щодо щоденного формування даних про добовий фактичний обсяг реалізованого пального, а також відповідальність для таких підприємств за порушення таких вимог застосовуються з 1 січня 2020 року. Тобто відтермінування щодо обладнання витратомірами-лічильниками передбачено для безпосередніх учасників-виробників ринку палива. Тоді як кінцеві споживачі пального повинні слідувати правилам починаючи з 01.07.2019 року. На виконання суб’єктами господарювання усіх вимог щодо обладнання рівномірами-лічильниками та витратомірами-лічильниками, зміни системи обліку пального на підприємстві, законодавець передбачив півроку.

У підприємств, які не є виробниками або реалізаторами пального та які використовують паливо для власних господарських потреб, інфраструктура (в т. ч. технічні характеристики приборів виміру пального) не відповідає вимогам поставленими новими правилами Податкового кодексу України. Таким ідприємствам об’єктивно потрібно більше ніж півроку на доробку всіх облікових систем, технічне оснащення та на підготовку мережевої інфраструктури для передачі даних про добові обсяги отриманого та реалізованого пального у розрізі кодів товарних підкатегорій згідно з УКТ ЗЕД у літрах, приведених до температури 15 0С. Наприклад, необхідно встановити новітні лічильники, які передаватимуть дані в автоматичному режимі або взагалі здійснити повне оновлення інфраструктури. За даними представників бізнес-спільноти, у деяких випадках переобладнання виробничого устаткування вимірювальними приладами вимагатиме не тільки значних витрат, а навіть може призвести до повної зупинки суспільно важливих об’єктів інфраструктури держави (наприклад, ТЕС, АЕС, аеропортів, залізничного транспорту та ін.). Крім того, встановлення нових засобів є проблематичним для підприємств державної (комунальної) форми власності так як передбачає використання процедури публічних закупівель. Також, оснощення ємностей лічнильниками в термін визначений  законом не можливе для підприєств електроенергетики, тому що їх встановлення можливе тільки під час планово-попереджувальних ремонтів енергоблоків з відповідним відімкненням систем забезпечення безпеки роботи та після відповідної підготовки резервуарів (ємностей). Такі роботи проводяться за встановленим графіком протягом календарного року, в тому числі у другій половині 2019 року.

З огляду на час введення в дію нових правил, підприємства не передбачали такі витрати у фінансових планах на 2019 рік та не враховували в затверджених тарифах на послуги.[2] В додаток до цього, не було прийнято основних підзаконних нормативно-правових актів щодо норм Податкового кодексу України в частині акцизного податку, які наберуть чинності з 01.07.2019 р., що  значно обмежує в часі виконання технічних завдань на підприємстві щодо удосконалення облікових систем. В зв’язку з цим, цілком логічним виглядають ініціативи щодо відтермінування дії правил адміністрування акцизним податком.[3]

3. Законом не передбачено проведення інвентаризації пального для суб’єктів господарювання, які набудуть статус платника податку з 1 липня 2019 року. Призведе до повторної сплати акцизного податку новими розпорядниками акцизних складів

            Законом № 2628 – VIII не передбачено проведення вхідної інвентаризації пального та внесення показників залишків на рахунки СЕАРП для суб’єктів господарювання, які набудуть статусу платника податку з 01.07.2019. Тоді як підпунктом 24 розділу 5 підрозділу ХХ Податкового кодексу України передбачено складання акту проведення інвентаризації обсягів залишку спирту етилового станом на початок дня 1 липня 2019.  Така обставина дискримінує платників акцизного податку, які здійснюють операції з паливом.

4.Особливості адміністрування в окремих випадках

4.1 Відсутні виключення щодо особливостей адміністрування акцизного податку в рамках господарських операцій з бензолом.

Для підприємств коксохімічної промисловості виробництво бензолу є побічним видом продукції та який не може використовуватись в якості палива. В діючій редакції кодексу операції з бензолом виключені із визначення акцизного складу.[4] Редакція підпункту 14.1.6 пункту 14.1 статті 14 ПК України, яка набере чинності з 1 липня 2019, вже не містить виключення щодо проведення господарських операцій з бензолом (виробництво/зберігання). Відповідно така редакція норми зобов’язує платників акцизного податку обладнати ємності/резервуари з бензолом лічильниками витратомірами та рівнемірами для контролю за обсягом. Доцільно було б розглянути виключення операцій з бензолом із визначення поняття акцизного складу.

4.2 Технічні проблеми для підприємств гірничо-металургійного та енергетичного комплексу з цілодобовим режимом роботи. До аргументів щодо відтермінування дії нових правил.

Підприємства, які використовують пальне для власного споживання повинні оформлювати два примірники акцизної накладної та зареєструвати їх в день оформлення у випадку переміщення палива в рамках виробничого процесу між цехами підприємства, кожен з яких у відповідності до нової термінології вважатиметься акцизним складом. З огляду на різні типи виробництв, на підприємстві може діяти безперервний процес виробництва, паливо може переміщуватись у будь-який час доби. В результаті чого, для підприємства виникають додаткові обтяження у вигляді достатньо обмеженого строку для оформлення та реєстрації акцизних накладних. Повертаючись до питання залучення ресурсів для налагодження процесу. Підприємствам для виконання норм щодо оформлення акцизних накладних необхідно на всіх складах забезпечити безперебійний інтернет (на деяких територіях можуть виникати проблеми з нестабільним доступом до мережі), установку і синхронізацію програмного забезпечення, найняти додатковий персонал та ін. Загальний час для приведення місць зберігання та споживання пального до вимог Закону, за оцінками експертів складає не менше 12 місяців.

Загалом вбачається низький рівень аналізу реального сектору виробництва (не виключно гірничо-металургійного та енергетичного комплексу) відмінного від виробників та реалізаторів палива. Наведена сукупність чинників та обставин створює об’єктивну необхідність  для доопрацювання та відтермінування введення в дію нових правил адміністрування акцизним податком задля уникнення непорозумінь як з-боку платників податків так і представників контролюючих органів.

 

[1] Прийняття нових правил здійснювалось без врахування позиції (обговорень) підприємств відмінних від виробників та реалізаторів пального

[2]https://eba.com.ua/yeba-vyslovlyuye-zanepokoyennya-shhodo-sytuatsiyi-z-zaprovadzhennyam-novogo-poryadku-elektronnogo-administruvannya-realizatsiyi-palnogo-ta-etylovogo-spyrtu/

[3] 9 квітня 2019 року у Верховній Раді зареєстровано проект Закону №10212 "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законів України щодо покращення адміністрування окремих податків і зборів".

[4] Технологічні особливості виробництва бензолу, а саме відстоювання з конденсату, не дозволяють застосовувати загальні правила адміністрування залишку пального. В силу технічних особливостей готовий продукт бензолу містить в собі воду, яка відстоюється і осідає в нижній частині резервуарів в процесі накопичення та зберігання продукції. Відділення води є невід’ємною частиною технологічного процесу отримання сирого бензолу і буде вносити істотну похибку в роботу контрольно-вимірювальних приладів. Обладнання на проміжному складі буде фіксувати надходження одного обсягу бензолу (невідстояного), а обладнання у сховищах готової продукції, а саме, бензолу (відстояного) інший обсяг продукту.  

comments powered by HyperComments