Звільнення від кримінальної відповідальності за податкові злочини
Питання/Тема
Особливості загальних підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності за вчинення податкового злочину
...

...

За доктринальним визначенням звільнення від кримінальної відповідальності – це передбачена законом відмова держави від застосування до особи, яка вчинила злочин, обмежень її певних прав і свобод, визначених КК.[1] Відповідно до своєї правової природи підстави застосування звільнення від кримінальної відповідальності поділяють на загальні та спеціальні. До загальних відносяться ті, що передбачені ІХ розділом Загальної частини КК та спеціальні, що передбачені в статтях Особливої частини КК.

Звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення податкових злочинів (ст. 212 та ст. 212-1 КК) передбачає можливість як загальних, так і спеціальної підстав.

1. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям (ст. 45 КК). Дана підстава для звільнення від кримінальної відповідальності за податкові злочини може бути застосована за вчинення податкових злочинів невеликої тяжкості, тобто тих, що передбачені ч.ч. 1 та 2 ст.ст. 212 та 212-1 КК. Крім того, обов'язковими критеріями для застосування ст. 45 КК є:

  • вчинення злочину вперше;
  • каяття;
  • активне сприяння у розкритті злочину;
  • повне відшкодування збитків та усунення заподіяної шкоди.

Відповідно до абзазу 7 пункту 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудняя 2005 року № 12 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» передбачене у ст. 45 КК звільнення особи від кримінальної відповідальності є обов'язковим. Його треба здійснювати в порядку, встановленому ст. 7-2 КПК, незалежно від того, надійшла справа до суду із відповідною постановою чи з обвинувальним висновком (прим.: в постанові наведене посилання на КПК 1960 року).

Також, згідно зазначеної постанови ПВСУ звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям можливе в разі вчинення нею вперше злочину невеликої тяжкості. Такою, яка вчинила злочин уперше, вважається особа, котра раніше не вчиняла злочинів або раніше вчинила злочин, що вже втратив правове значення. Вчинення триваючого або продовжуваного злочину, двох або більше злочинів невеликої тяжкості, які утворюють сукупність (за винятком реальної), не може бути перепоною для застосування статті 45 КК.

Підстави для звільнення від кримінальної відповідальності як дійове каяття за вчинення податкових злочинів знайшла своє застосування на практиці:

Так, ухвалою Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 09 квітня 2013 року головного бухгалтера підприємства було звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення інкримінованого йому злочину за ч. 1 ст. 212 КК. Підозрюваний, являючись службовою особою, на яку згідно з ч. 7 ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Податковим кодексом України, покладена відповідальність за правильність обчислення і своєчасність сплати податків, за організацію бухгалтерського обліку об'єктів оподаткування, подання податкових декларацій, розрахунків, платіжних доручень та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків (зборів, інших обов'язкових платежів) , здійснюючи фінансово-господарську діяльність підприємства, в період з 01.01.2011 по 30.09.2012 року, шляхом заниження податку на прибуток підприємства та заниження податку на додану вартість, умисно, ухилився від сплати податків в сумі 569 144 грн., що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в значних розмірах.

Також, необхідно звернути увагу на останній обов'язків критерій для застосування статті 45 КК як повне відшкодування збитків та усунення заподіяної шкоди. Щодо податкових злочинів, то мова йде про сплату штрафних санкцій, при чому закон не визначає платника таких штрафів: платника податку або винної особи.

Прикладом може слугувати вищенаведена ухвала суду, в якій зазначається, що за активної участі підозрюваного підприємство повністю відшкодовані завдані збитки та усунено заподіяну шкоду державі, а саме: донарахована сума податку на прибуток, пеня та штрафні санкції сплачено коштами підприємства, донарахована сума податку з ПДВ зарахована залишком від'ємного значення з ПДВ попереднього періоду, підтверджена Жмеринською ОДПI Вінницької області ДПС.

Дана правова позиція викликає певний сумнів, оскільки на думку авторів саме на особу, що має намір бути звільненою від кримінальної відповідальності і покладається обов'язок відшкодувати збитки та усувати заподіяну шкоду, яка є штрафними санкціями для платника податку (звичайно якщо винна особа і платник податку не одна і та ж особа).

2. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із передачею особи на поруки (ст. 47 КК). За загальним принципом дана підстава для звільнення від кримінальної відповідальністю значною мірою відрізняється від розглянутої вище. Спільними обов'язковими елементами ст.ст. 45 та 47 КК є вчинення злочину вперше, при чому так саме податкового злочину невеликої тяжкості (за ч.ч. 1 та 2 ст.ст. 212 та 212‑1 КК), а також щире каяття. Інші обов'язкові критерії, притаманні ст. 45 КК для звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із передачею на поруки є необов'язкові, проте як наслідок, мають оціночний характер для застосування цієї статті до підозрюваного.

Наприклад, ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 04 вересня 2014 року генерального директора підприємства було звільнено від кримінальної відповідальності на підставі ст. 47 КК за вчинений злочин ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) за ч. 1 ст. 212 КК. При цьому судом було встановлено, що особа, будучи службовою особою підприємства, знаючи про те, що у зв'язку з виконанням договірних відносин з суб'єктом підприємницької діяльності, які відбулись в лютому – травні 2011 року, що були пов'язані з замовленням робіт з будівництва, у товариства виникають податкові зобов'язання з податку на додану вартість, які підлягають сплаті до державного бюджету, реалізував злочинний умисел на ухилення від сплати податків. Так, з метою формування на підприємстві податкового кредиту з податку на додану вартість, який надає право на зменшення податкового зобов'язання та сплати податків до державного бюджету, підозрюваний погодився на пропозицію невстановлених слідством осіб використати первинні бухгалтерські та податкові документи підприємства з ознаками «фіктивності» під час складання податкової звітності підприємства, що призвело до умисного ухилення від сплати податку на додану вартість на загальну суму 1 132 087 грн. Під час судового розгляду справи питання фактичної сплати належних податків і штрафних санкцій не досліджувалось.

В даному конкретному випадку застосування статті 45 КК було би не можливим, оскільки по-перше, підозрюваний не сприяв у розкритті злочину (співучасники «фіктивного підприємства» не були викриті підозрюваним), також збитки не відшкодовувались, шкода не учувалась.

Проте, в статті 47 КК законодавець передбачив умовну норму, за якої звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв'язку із її передачею на поруки є не остаточною, оскільки у разі порушення умов передачі на поруки (ухилення від заходів виховного характеру та порушення громадського порядку) особа буде притягнута до кримінальної відповідальності за вчинений злочин.

3. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із зміною обстановки (ст. 48 КК). Так само, як і щодо попередніх підстав, обов'язковим елементом для звільнення від кримінальної відповідальності за статтею 48 КК є вчинення податкового злочину невеликої тяжкості (ч.ч. 1 та 2 ст.ст. 212 та 212-1 КК) вперше.

Необхідно зазначити, що на сьогодні через відсутність законодавчого визначення, можна відзначити і відсутність чітких критеріїв, які б більш-менш однозначно засвідчували зміну обстановки, що, вочевидь, відповідає юридичній природі зміни обстановки як істотних змін, у незалежних від волі суб'єкта злочину об'єктивних реаліях (зовнішніх умовах дійсності). Частково це зумовлюється тим, що з огляду на різноманітність, багатоплановість відповідних життєвих ситуацій, реалізувати ідею про конкретизацію зміни обстановки у законодавчому порядку дуже складно, а точніше неможливо.[1]

Тому в науковій літературі точиться постійна дискусія щодо даного спірного інституту кримінального права. Так, П.Л. Фріс виокремлює два види втрати діянням суспільної небезпечності: 1) втрата суспільної небезпечності конкретним злочином як результат змін локального характеру, котрі не призводять до законодавчих змін; 2) втрата злочином суспільної небезпечності, пов'язана з глобальними змінами у країні, які внаслідок динамічності соціально-політичних процесів поки що не призвели до змін у законодавстві.[2]

В свою чергу Ю.В. Баулін розрізняє локальну зміну обстановки, внаслідок якої втрачається суспільна небезпечність конкретного злочину, і масштабну (в межах країни) зміну обстановки, яка тягне за собою втрату, суспільної небезпечності певного виду злочинних діянь, коли законодавець не встигає змінити ознаки відповідного складу злочину або зовсім виключити його із КК.[3]

Аналіз практики судів у кримінальних справах де осіб було звільнено від кримінальної відповідальності за ст. 48 КК призводить до висновку, що левова доля таких звільнень стосувалась фактичної декриміналізації податкового злочину в наслідок прийняття КК 2001 року і збільшенням (в порівнянні із КК 1960 року) розміру мінімальної майнової шкоди як характеристики кримінально караного умисного ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) .

Проте, через свою законодавчу розмитість другого елементу статті 48 КК (втрата особою суспільної небезпеки) зустрічаються непоодинокі випадки зловживання даною підставою і, як наслідок, неправильного застосування судами цієї норми.

Так, ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2012 року було скасовано постанову Слов'янського міськрайонного суду Донецької області, якою особу було звільнено від кримінальної відповідальності за ст.48 КК. Суд першої інстанції прийшов до висновків, що обвинувачена, будучи заступником директора з фінансово-економічних питань підприємства, діючи умисно з метою ухилення від сплати податків у період із 01.01.2009 року по 31.12.2009 року шляхом необґрунтованого формування податкового кредиту ухилилася від сплати до бюджету податку на додану вартість в сумі 260 567 грн., а також від сплати до бюджету податку на прибуток у сумі 44 427 грн. У постанові зміна обстановки обґрунтовується тим, що на час розгляду справи обвинувачена перестала бути суспільно небезпечною.

Проте, ВССУ у своїй ухвалі наголосив, що для визнання того, що на час розгляду справи в суді обстановка змінилася, суду необхідно було встановити не тільки те, яка обстановка існувала під час вчинення злочину, а й те, в чому полягали її зміни на час розгляду справи в суді, та навести в судовому рішенні конкретні дані, які свідчили б про таку зміну обстановки та втрату діянням чи особою суспільної небезпечності, тобто визначити конкретну підставу звільнення від кримінальної відповідальності.

Наведені у постанові суду дані про обвинувачену, її суб'єктивне ставлення до вчиненого, на думку колегії суддів, не свідчать про зміну обстановки.

4. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності (ст. 49 КК). В даному контексті слід акцентувати увагу на тому, що строки давності, передбачені статтями 49 КК України та 102 ПК України, автономні у своєму перебігу. Застосування строків давності, що передбачені статтею 102 ПК України неможливе при визначенні строків звільнення особи від кримінальної відповідальності за статтею 49 КК України.

Відрахування строків давності згідно зі статтею 49 КК України розпочинається з дня вчинення особою злочину і продовжується до набрання вироком суду законної сили.

У свою чергу, стаття 102 ПК України містить декілька строків давності, обрахування яких не залежить від факту вчинення особою злочину, а пов'язуються із фактом виникнення грошових зобов'язань та боргу платника податків, визначенням грошових зобов'язань контролюючими органами. Так, пункт 102.1 статті 102 ПК України визначає строки для визначення грошових зобов'язань платників податків контролюючим органом. Пунктом 102.2 статті 102 ПК України визначено перелік випадків, коли грошове зобов'язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного у частині першій цієї статті. У свою чергу, пункт 102.4 статті 102 ПК України встановлює строки стягнення податкового боргу, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання.

Застосування щодо ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових, платежів законодавчого правила про день вчинення особою злочину як початковий момент перебігу строку давності (ч. 1 ст. 49 КК) пов'язане із труднощами, зумовленими такими обставинами: 1) аналізований злочин може набувати вигляду продовжуваного; 2) у доктрині висунута пропозиція визнавати ухилення від сплати податкових платежів триваючим злочином; 3) побудова складу злочину, передбаченого статтею 212 КК, за типом матеріального призводить до незбігу у часі протиправного діяння і настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді фактичного ненадходження коштів до бюджетів чи цільових фондів. КК не містить норм, присвячених особливостям перебігу строків давності у разі вчинення триваючого або продовжуваного злочину, а також у разі вчинення злочину у співучасті, що можна розглядати як його істотну ваду.[4]

Оскільки за своєю природою податкові злочини часто носять продовжуваний характер, автори даного дослідження погоджуються із більшістю науковців в даній сфері та наголошують, що податковий злочин є закінченим з моменту вчинення останнього із тотожних діянь, що є відправною точкою відліку строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Щодо податкових злочинів за ст.ст. 212 та 212-1 КК можуть бути застосовані такі строки давності притягнення до кримінальної відповідальності:

  • 2 роки за вчинення злочинів, передбачених ч.ч. 1 чи 2 ст.ст. 212 або 212-1 КК, як за злочини невеликої тяжкості, який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі;
  • 10 років за вчинення тяжких злочинів, передбачених ч.ч. 3 ст.ст. 212 та 212‑1 КК.

[1] Дудоров О.О. Ухилення від сплати податків: кримінально-правові аспекти: Монографія. – К.: Істина, 2006. – С. 539.

[2] Фріс П.Л. Кримінальне право України. Загальна частина. Підручник. – К: Атіка, 2004. – С. 282.

[3] Баулін Ю.В. Звільнення від кримінальної відповідальності: Монографія. – К.: Атіка, 2004. – С. 151.

[4] Дудоров О.О. Ухилення від сплати податків: кримінально-правові аспекти: Монографія. – К.: Істина, 2006. – С. 591.


[1] Баулін Ю.В. Звільнення від кримінальної відповідальності [Текст] / Ю.В. Баулін. – К., 2004. – С. 58.

close icon
Інформація про документ
Актуально з:
26.05.2015
Зв'язки документа
?Поставте своє запитання
Популярні податкові теми
Запитання можуть ставити лише зареєстровані користувачі
Поставте Ваше запитання, і ми відправимо відповідь Вам в особистий кабінет найближчим часом.
Відправити
Замовити персональну презентацію