Законодавство, контроль за яким покладено на контролюючі органи
Питання/Тема
Щодо встановлення відповідальності Указом Президента України
...

...

Станом на сьогодні, основним нормативно-правовим актом, що регулює порядок готівкового грошового обігу, є «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затверджене Постановою Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 (далі – Положення).

Відповідальність за порушення норм з регулювання обігу готівки, що встановлюються Національним Банком України (тобто норм Положення), встановлена Указом Президента «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12 червня 1995 року № 436/95 (далі – Указ).

Так, найбільш жорсткою є санкція за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне оприбуткування) готівки, що визначена у вигляді штрафу у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

В той же час, застосування податковими органами саме вказаної санкції є одним із найпоширеніших наслідків проведення перевірок платників податків з питань додержання законодавства в сфері готівкового обігу та, як наслідок, виникнення податкових спорів з цих питань.

При вирішенні даної категорії спорів тривалий час складалась досить не однозначна практика.

Так, в багатьох випадках суди, зокрема Вищий Адміністративний Суд України (надалі – ВАСУ) підтримували позицію платників податків щодо неправомірності застосування штрафних санкцій, передбачених Указом Президента. В той же час, чимало спорів вирішувалось не на користь суб'єктів господарювання, при цьому одні і ті ж норми законодавства застосовувались по різному, що відображено у відповідних рішеннях ВАСУ.

Позиція щодо неправомірності застосування штрафних санкцій, визначених Указом, обґрунтовувалась наступним.

Указ Президента видано 12 червня 1995 року, тобто ще до прийняття Конституції України.

Пунктом 4 розділу ХV «Перехідні положення» Конституції України встановлено, що Президент України протягом трьох років після набуття чинності Конституцією України має право видавати схвалені Кабінетом Міністрів України і скріплені підписом Прем'єр-міністра України укази з економічних питань, не врегульованих законами, з одночасним поданням відповідного законопроекту до Верховної Ради України в порядку, встановленому статтею 93 цієї Конституції. Такий указ Президента України вступає в дію, якщо протягом тридцяти календарних днів з дня подання законопроекту (за винятком днів міжсесійного періоду) Верховна Рада України не прийме закон або не відхилить поданий законопроект більшістю від її конституційного складу, і діє до набрання чинності законом, прийнятим Верховною Радою України з цих питань.

Указ Президента України «Про внесення змін до Указу Президента України від 12 червня 1995 року № 436» від 07 вересня 2001 року № 802/2001, яким встановлені фінансові санкції у вигляді штрафу за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки, тобто визначено склад правопорушення, яке за своєю правовою природою є фінансовим правопорушенням (є елементом охоронного правовідношення у сфері фінансів), та відповідальність за нього, прийнятий поза межами строку, встановленого пунктом 4 розділу ХV «Перехідні положення» Конституції України.

Також, в якості аргументу про неправомірність застосування санкцій, передбачених Указом, наводиться те, що Указ є підзаконним нормативно-правовим актом, в той же час законодавством, зокрема частиною 2 статті 238, частиною 2 статті 241 Господарського кодексу України передбачено, що адміністративно-господарські санкції можуть установлюватися виключно законами.

Однак, на практиці доволі часто вказаний аргумент судами до уваги не приймався, хоча той факт, що встановлені Указом санкції є адміністративно – господарськими, суди не заперечували (навіть підтверджували).

Позиція судів, щодо правомірності застосування санкцій, встановлених Указом Президента пояснюється тим, що в тих випадках, коли підтверджено факт вчинення порушення порядку обігу готівки, мають застосовуватись санкції, визначені Указом.

Абзацом 3 частини 1 статті 1 Указу, який прийнятий згідно зі статтею 25 Конституційного договору між Верховною Радою України та Президентом України від 8 червня 1995 року та діє до прийняття відповідного закону, установлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особамигромадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, зокрема, за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки – у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Верховний Суд України, проаналізувавши практику вирішення даної категорії справ та з метою усунення розбіжності у застосуванні судами одних і тих ж норм Указу по різному, сформулював свою позицію щодо вирішення таких справ, яка полягає в наступному.

8 червня 1995 року між Верховною Радою України та Президентом України був прийнятий Конституційний Договір № 1к/95-ВР про основні засади організації та функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України.

Відповідно до частини другої статті 25 цього Конституційного Договору Президент України видає укази з питань економічної реформи, не врегульованих чинним законодавством України, які діють до прийняття відповідних законів.

12 червня 1995 року Президент України видав Указ, яким врегулював питання відповідальності суб'єктів господарювання за неоприбуткування у касах готівки.

6 липня 1995 року було прийнято Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР (далі – Закон про РРО) , у якому передбачено, крім іншого, відповідальність суб'єктів господарювання за порушення вимог цього Закону.

Так, розділом V Закону про РРО визначено вичерпний перелік порушень, за які передбачено фінансові санкції, у якому відсутнє таке порушення, як неоприбуткування у касах готівки, а отже й не встановлена відповідальність за це.

Водночас зазначене питання прямо врегульоване в Указі.

Проаналізувавши наведені норми, Верховний Суд України дійшов висновку, що предмети правового регулювання Указу та Закону про РРО є різними, відносини щодо відповідальності суб'єктів господарювання за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне оприбуткування) у касах готівки не врегульовані Законом про РРО, прийнятим у часі пізніше, ніж видано Указ. Окрім цього, на час виникнення спірних відносин (з приводу яких відбувався судовий розгляд та вирішення справ) не було прийнято й будь-яких інших законів, сфера дії яких охоплювала б такі відносини.

Описана позиція знайшла своє відображення та остаточне закріплення в Постановах Верховного суду України, зокрема Постанові від 10 вересня 2013 року (справа № 21-190а13), Постанові від 02 квітня 2013 року. (справа № 21-77а13) та інших.

Таким чином, станом на сьогодні існує чітка позиція Верховного суду України про те, що за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне оприбуткування) готівки мають застосовуватись штрафні санкції, передбачені саме Указом.

Однак, при цьому слід звернути увагу на те, що описана практика вирішення справ стосується спорів, що виникли з правовідносин, які мали місце до прийняття Податкового кодексу України, що набув чинності з 01 січня 2011 року.

?Поставте своє запитання
Популярні податкові теми
Запитання можуть ставити лише зареєстровані користувачі
Поставте Ваше запитання, і ми відправимо відповідь Вам в особистий кабінет найближчим часом.
Відправити
Замовити персональну презентацію