Відповідно до частини першої статті 509 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За частиною першою статті 110 ЦК України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. Частина третя цієї статті 110 ЦК України встановлює, якщо кожна зі сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.
Таким чином, постачальник є боржником покупця стосовно свого обов'язку поставити такому покупцю товари/послуги і водночас такий постачальник є кредитором покупця відносно права отримати від нього грошову винагороду за поставлені товари/послуги.