- Правова природа мита
Дискусія з приводу визначення правової природи мита не нова як для національної доктрини, так і для зарубіжної. Більше того, проаналізувавши нормативно-правові акти, прийняті законодавцями в Україні, також яскраво прослідковується неузгодженість в підходах до визначення поняття «мито».
Сьогодні існує два основних підходи до визначення місця ввізного мита серед обов'язкових платежів. Перший відносить ввізне мито до непрямого податку. На користь цього підходу свідчить визначення мита як податку у Державному бюджеті України (податок на міжнародну торгівлю) та в Митному кодексі України (загальнодержавний податок – стаття 271) . Така позиція законодавця поряд із авторитетними судженнями класиків фінансового права (І. І. Янжул, В. О. Лєбєдєв, І.Х. Озеров відносили мито до податків на споживання) дає підстави для висновку сучасних науковців про податковий характер мита та віднесення цього платежу до непрямих податків.
Інші науковці відносять мито до такого різновиду обов'язкових платежів, що включається до системи оподаткування, як збір. На користь такої концепції свідчить та обставина, що правова та економічна природа платежу не дає змоги віднести ввізне мито ні до прямого, ні до непрямого податку, а також, як додаткова підстава те, що правове регулювання справляння мита здійснюється поза Податковим кодексом України ( стаття 1 ПК України, пункт 9.2 статті 9 ПК України) на рівні МК України.