Відповідно до ч. 1. ст. 1029 ЦК України за договором управління майном одна сторона ( установник управління ) передає другій стороні ( управителеві) на певний строк майно в управління , а друга сторона зобов'язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи ( вигодонабувача).

При цьому, згідно з ч. 2. ст. 1029 ЦК України договір управління майном може засвідчувати виникнення в управителя права довірчої власності на отримане в управління майно. Законом чи договором управління майном можуть бути передбачені обмеження права довірчої власності управителя.

Таким чином, у разі, якщо договором управління майном передбачено, що таке управляння є довірчим, а в управителя у зв'язку з цим договором виникає право довірчої власності на отримане в управління майно , то такі відносини набувають статус довірчого управління , а управитель майна є довірчим власником майна.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 1033 ЦК України, управителем, а тому і довірчим власником майна може бути тільки суб'єкт підприємницької діяльності

Варто зазначити, що при довірчому управлінні майна право власності на довірене майно переходить від установника до управителя . При цьому воно є обмеженим за рахунок обтяження управителя зобов'язаннями діяти лише для досягнення мети управління майном , визначеної установником.

Такий договір відноситься до змішаних правових інститутів, а тому, для нього характерні ознаки різних груп прав ( як речових так і зобов'язальних).

До договору довірчого управління майна поширюються загальні положення щодо договору управління майном , встановлені Главою 70 ЦК України.