Злочин ухилення від сплати податків, зборів (обов’язкових платежів) за статтею 212 КК України
Питання/Тема
Злочин ухилення від сплати податків, зборів (обов’язкових платежів) за статтею 212 КК України
...

...

Зазначена стаття КК 2001 року є «рідною» статтею чинного кримінального закону. За час дії стаття 212 КК зазнала 3 зміни:

  • Законом України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів України щодо гуманізації кримінальної відповідальності» від 15 квітня 2008 року № 270-VI було підкореговано предмет злочину, а саме: «збори, інші обов'язкові платежі» в назві та диспозиціях були замінені на «збори (обов'язкові платежі) »;
  • Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України» від 2 грудня 2010 року № 2756-VI було змінено редакцію частини 4 статті, якою передбачаються підстави звільнення від кримінальної відповідальності за злочин. А саме, змінами було передбачено розширення підстав для звільнення від кримінальної відповідальності за злочини, передбачені окрім частин 1 і 2, ще і частиною 3 (окрім кваліфікуючої ознаки рецидиву);
  • Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо гуманізації відповідальності за правопорушення у сфері господарської діяльності» від 15 листопада 2011 року № 4025-VI санкціями усіх трьох частин статті 212 КК було передбачене як основне покарання штраф (на відміну від попередньої редакції, яка передбачала у вигляді основного покарання і виправні роботи, і обмеженням волі, і позбавленням волі).

На даний момент стаття 212 КК містить у собі 4 частини і примітку. Кримінально-карані діяння передбачені першими трьома частинами. Частина 4 статті визначає умови і порядок звільнення особи від кримінальної відповідальності за вчинення діянь, передбачених першими трьома частинами статті. У примітці міститься кількісне визначення суспільної небезпеки діянь залежно від розміру ненадходження суми податків, зборів (обов'язкових платежів) .

Необхідно зазначити, що кримінальний закон (частина 1 статті 212 КК) визначає мінімальну межу розміру ненадходження суми податків, зборів, (обов'язкових платежів) від якої наступає кримінальна відповідальність за вчинене діяння. Таким розміром несплачених податків, зборів і (обов'язкових платежів) законодавець визначив суму, яка в тисячу і більше разів перевищує установлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян. Необхідно звернути увагу, що розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян по відношенню до кваліфікації кримінального чи адміністративного правопорушення значно відмінний від розміру неоподаткованого мінімуму доходів громадян, який застосовується у санкціях тих же кримінальних норм.

Автори даного підручника певні, що багатьом відомий даний факт, проте як зазначав Л.Д. Кучма у своїй книзі «Україна – не Росія», читач швидше пробачить десять банальностей, ніж одну дурницю.[1]

Тому доречно ще раз зазначити, що відповідно до пункту 5 підрозділу 1 розділу XX Податкового кодексу України якщо норми законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року. На даний час (як і в попередні роки, починаючи з 2005 року) 100 % розмір соціальної пільги складає 50 % від прожиткового мінімуму, що дорівнює розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня поточного року.

Склад злочину, передбаченого статтею 212 КК, не характеризується динамічністю кваліфікаційних ознак по відношенню до реального часу. Тобто, якщо злочин ухилення вчинений в один період (рік) коли для кваліфікації даного діяння як злочину (або кваліфікації вчиненого у великих чи особливо великих розмірах) виходячи із розміру неоподатковуваного мінімуму застосовувалася одна сума, а кримінальне провадження (або судовий розгляд) відбувається в інший період (рік) коли такої суми у цьому періоді (році) вже не достатньо для кваліфікації ухилення від сплати податку як злочину, це не виключає злочинність діяння (або відповідну кваліфікацію вчинення у великих чи особливо великих розмірах).

Дане явище не стало предметом широкої дискусії в науковій літературі, хоча, на нашу думку, для цього є своя підстава.

Перш за все необхідно звернути увагу на саму норму ст. 212 КК, а саме на формулювання диспозиції її частин: ч. 1 «якщо ці діяння призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів у значних розмірах»; ч. 2 «якщо вони призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів у великих розмірах»; ч. 3 «якщо вони призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів в особливо великих розмірах». В зазначених нормах відбувається посилання на 2 юридичні факти: по-перше, фактичне ненадходження коштів до бюджетів чи державних цільових фондів, по-друге, розмір коштів, що не надійшов.

Щодо першого юридичного факту, то він не викликає дискусії і підлягає встановленню з об'єктивної частини складу злочину (момент вчинення злочину, характер вчинених дій тощо) про що буде далі. Проте, в статті 212 законодавець чітко не зазначив, на який період треба враховувати значний розмір (або великий, особливо великий) – на час вчинення злочину чи у реальний час, коли злочин викритий, триває кримінальне провадження чи розгляд справи у суді.

Фахівці-практики (в основному адвокати) природно схиляються до другого підходу, який можна охарактеризувати як «постійна динамічна декриміналізація» діяння, обумовлена постійним підвищенням межі, що визнається державою як «поріг» суспільної небезпеки. Зазначимо, що автори даного посібника також схиляються до такої точки зору.

Проте, стала судова практика свідчить про зворотне. Можна навести низку судових рішень, серед яких:

В ухвалі ВССУ від 06 грудня 2011 року зазначено, що особа засуджена за ч. 3 ст. 212 КК оскільки в період 2006-2008 р.р. не нарахувала і не сплатила в бюджет держави податків на загальну суму 2 257 257 грн., що у 8 800 разів перевищує установлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян та є особливо великим розміром. Прим.: в розрахунок брався неоподатковуваний розмір у 2008 році, який складав 257,50 грн., проте на час розгляду справи у 2011 році неоподатковуваний розмір складав 470,50 грн. і несплачена сума податків дорівнювала 4 797 неоподатковуваних розмірів, що на 2011 рік мало би кваліфікувалося за ч. 2 ст. 212 КК.

Ухвалою ВССУ від 26 лютого 2013 року переглядався вирок від 24 лютого 2012 року та ухвала суду апеляційної інстанції цього ж року. Особу було засуджено за ч. 3 ст. 212 КК за ухилення від сплати до бюджету податку на прибуток та податку на додану вартість на загальну суму 1 002 676,50 грн., що більше, ніж в п'ять тисяч разів перевищує установлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів у особливо великих розмірах. Прим.: в розрахунок брався неоподатковуваний розмір у 2007 році, який складав 200 грн., проте на час винесення вироку у 2012 році неоподатковуваний розмір складав 536,50 грн. і несплачена сума податків дорівнювала 1 869 неоподатковуваних розмірів, що на 2012 рік мала би кваліфікувалося як значний розмір за ч. 1 ст. 212 КК.

Для прикладу можна навести суми за останні 10 років, на підставі яких законодавець кваліфікував діяння як злочин (або злочин вчинений у великих чи особливо великих розмірах):

  • 2004 рік: 61 500 грн. / 184 500 грн. / 307 500 грн.;
  • 2005 рік: 131 000 грн. / 393 000 грн. / 655 000 грн.;
  • 2006 рік: 175 000 грн. / 525 000 грн. / 875 000 грн.;
  • 2007 рік: 200 000 грн. / 600 000 грн. / 1 000 000 грн.;
  • 2008 рік: 257 500 грн. / 772 500 грн. / 1 287 500 грн.;
  • 2009 рік: 302 500 грн. / 907 500 грн. / 1 512 500 грн.;
  • 2010 рік: 434 500 грн. / 1 303 500 грн. / 2 172 500 грн.;
  • 2011 рік: 470 500 грн. / 1 411 500 грн. / 2 352 500 грн.;
  • 2012 рік: 536 500 грн. / 1 609 500 грн. / 2 682 500 грн.;
  • 2013 рік: 573 500 грн. / 1 720 500 грн. / 2 867 500 грн.;
  • 2014 рік: 609 000 грн. / 1 827 000 грн. / 3 045 000 грн.

Таким чином, в силу постійного динамічного розвитку, зміни (завжди в бік збільшення) макроекономічних фінансових показників змінюється «фінансовий» підхід до суспільної небезпеки того чи іншого діяння. Наприклад, те, що у 2004 році мало кваліфікуватися як ухилення від сплати податку в особливо великих розмірах, на час даного дослідження взагалі не визнається як злочин.

Оскільки в пункті 11 ППВСУ від 08 жовтня 2004 року № 15 практично дублюється норма статті 212 КК без чіткого тлумачення вище окресленої проблеми, то для її розв'язання вбачається за необхідне відповідне уточнення, якщо не законодавче, то принаймні судове. Необхідність цього диктується загальними принципами гуманності, оскільки цілком природно, з часом знижується ступінь суспільної небезпеки того чи іншого діяння.

Автори даного дослідження вважають найбільш прийнятним для платників розв'язанням піднятого питання внесення змін до статті 212 КК шляхом прив'язки розміру коштів, що фактично не надійшли до бюджету не на час фактичного ненадходження, а на час виявлення такого ненадходження.

В залежності від ступеня тяжкості, відповідно до статті 12 КК злочини умисного ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) за статтею 212 КК є:

  • за ч. 1: злочин невеликої тяжкості, оскільки за його вчинення передбачене покарання у вигляді штрафу від однієї тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років;
  • за ч. 2: злочин невеликої тяжкості, оскільки за його вчинення передбачене покарання у вигляді штрафу від двох тисяч до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років;
  • за ч. 3: тяжкий злочин, оскільки за його вчинення передбачене покарання у вигляді штрафу від п'ятнадцяти тисяч до двадцяти п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна.

[1] Кучма Л.Д. Україна – не Росія. – М: «Время», 2003. – С. 11.

?Поставте своє запитання
Популярні податкові теми
Запитання можуть ставити лише зареєстровані користувачі
Поставте Ваше запитання, і ми відправимо відповідь Вам в особистий кабінет найближчим часом.
Відправити
Замовити персональну презентацію