Додаток
Форма 1
Додаток
Форма 2
Додаток
Форма 3
Додаток
Форма 4
Вхід|Реєстрація

Ru

En

Ua

Поняття податку, його елементи, ознаки, види та функції
Пошук у тексті
Знайти
Вверх из Вниз
Питання/Тема
Функції податків
...

...

Внутрішній зміст податків розкривається через ряд функцій, які вони виконують. Функції податків є визначальними при формуванні податкової системи країни.

В теорії оподаткування не існує єдиного переліку функцій податків. Як у вітчизняній, так і в зарубіжній літературі вчені виділяють досить велику кількість функцій, тому дане питання є одним з найбільш дискусійних в податковій теорії.

Під поняттям «функція податку», І.І. Кучеров розуміє роль, яку податок виконує в рамках тої чи іншої системи, частиною якою являється.[1]

Виходячи з того, що функції податків, що визначають їхню сутність, є похідними від функцій фінансів і виконують такі самі завдання, але у вужчих межах, їх можна згрупувати в два блоки: основні та додаткові. Група основних функцій включає сутнісну функцію податку (фіскальну) і дві загальнофінансові (регулюючу та контрольну). Саме на базі цих функцій будується податковий механізм, і, діючи спільно, вони утворюють цілісний комплекс. Додаткові функції деталізують головні цілі, реалізовані через підсистему основних функцій. Крім того, якщо основні функції обов'язкові для всіх видів податків, то додаткові мають відтінок факультативності й не обов'язково представлені у всіх податках.[2] Проте, переважна більшість сучасних дослідників теорії оподаткування виділяє дві базові функції податків: фіскальну та регулюючу. Щодо наявності інших функцій – погляди фахівців суттєво різняться.

Адам Сміт та Давід Рікардо не визнавали за податками ніяких інших функцій, крім фіскальної.[3] Суть даної функції полягає в тому, що податок є засобом формування бюджету. Наявність у податків такої функції не викликає ніяких сумнівів.

Франческо Нітті вбачав в податках крім фіскальної функції також економічну, яка виражається в певних заборонах або обмеженнях по відношенню до виробництва або обміну.[4]

Янжул Іван Іванивич вважав, що метою податків є фінансування загальних цілей держави, як союзу людей, які заключаються в захисті особистості та майна громадян, підняття народного добробуту, тощо. [5]

Іван Христофорович Озєров у своїх дослідженнях також доходить висновку, що податки мають дві основні функції: фіскальну та регулюючу. [6]

А. Бризгалін зауважив, що податки виконують значно більше функцій, а саме: фіскальну, регулюючу, контрольну та розподільчу функції. [7] Микола Петрович Кучерявенко додав до цього списку ще накопичувальну функцію. [8]

І.І. Кучеров виділяє фіскальну, контрольну, розподільчу та регулюючу функції. В межах останньої, на його думку, мають місце стимулююча та дестимулююча підфункції.[9]

Зупинимось більш детально на основних функціях.

Фіскальна функція

Слово «фіск» походить від латинського «fiscus», що буквально означає корзина. В Древньому Римі фіском називалася військова каса, де зберігалися гроші, призначені до видачі. З часів імператора Августа, фіском стала називатися приватна каса імператора, що знаходилася у веденні чиновників і поповнювана доходами з імперських провінцій та іншими засобами.[10] Словом фіск часто називають бюджет, наявність якого обумовлено необхідністю реалізувати численні функції держави, які включають підтримання оборони, безпеки, правопорядку, соціальної сфери, освіти, охорони здоров'я та інші.

Історія виникнення та розвитку податків пов'язана із необхідністю централізації частини суспільного продукту для забезпечення потреб суспільства. Саме тому фіскальна функція є основоположною функцією, що випливає з самої природи податків. Полягає вона в тому, що податки, головним призначенням яких є наповнення бюджету. Матеріальна основа функціонування держави створюються за допомогою податків, дохід від яких задовольняє суспільні потреби.

З огляду на цю функцію, держава повинна отримувати не просто достатню кількість надходжень, які повинні бути надійними. Податкові надходження мають бути постійними і стабільними. Постійність означає, що податки мають надходити до бюджету не у вигляді разових платежів з невизначеними термінами, а рівномірно протягом бюджетного року в чітко встановлені строки. Оскільки призначення податків полягає у забезпеченні витрат держави, то терміни їх сплати мають бути узгоджені з термінами фінансування видатків бюджету. Стабільність надходжень визначається достатнім рівнем гарантій того, що доходи, передбачені Законом про Державний бюджет на поточний рік, будуть отримані у повному обсязі. [11]

Необхідність в фінансуванні своїх видатків спонукає державу постійно переслідувати свій фіскальний інтерес в майнових відносинах. В даному випадку держава не обмежена у виборі джерел фінансування, що проявляється через економічний та фіскальний суверенітет. Отже, маючи за мету поповнення бюджету, держава може на власний розсуд приймати рішення про введення нових податків або зміну елементів існуючих податків.

Фіскальна складова податку проявляється не лише у сфері державного регулювання соціально-економічних процесів з допомогою податків, пільг тощо, а й у сфері суб'єктивно-ринкових відносин, тобто як діяльність людей, які свідомо спрямовують свій потенціал на досягнення кращих реальних економічних цілей в умовах діючої системи оподаткування.[12]

Регулююча функція.

Спочатку фіскальна направленість податків була переважаючою, проте з підвищенням ролі держави зростає значення регулюючої фун­кції податків. Ця функція реалізується через вплив податків на різ­ні сторони діяльності суб'єктів господарювання. Регулююча функція виявляється в наданні пільг з оподаткування окремим галузям та виробникам, враховуючи їх перспективи, діяльність, рівень прибутковості та інше.[13]

Регулююча функція податків знаходить свій вияв у диференціації умов оподаткування. Стягуючи податки, держава завжди впливає на поведінку економічних суб'єктів - фізичних і юридичних осіб. Держава може встановлювати різні умови оподаткування для різних категорій платників, для здійснення одних і тих самих видів діяльності на окремих територіях. Конкретні умови оподаткування можуть або сприяти, або перешкоджати концентрації виробництва і капіталу.[14]

Маневруючи податковими ставками, пільгами і штрафами, змінюючи умови оподаткування, вводячи одні і скасовуючи інші податки, держава створює умови для прискореного розвитку певних галузей і виробництв (наприклад, сільського господарства), сприяє вирішенню актуальних для суспільства проблем. Однією з таких проблем на сучасному етапі є розвиток малого бізнесу. Держава повинна сприяти його розвитку і всіляко підтримувати. Форми такої підтримки різноманітні: створення спеціальних фондів фінансування малих підприємств, спрощене та пільгове оподаткування, звільнення від оподаткування прибутку, що спрямовується на будівництво, реконструкцію та оновлення основних виробничих фондів, на освоєння нової техніки. В інших випадках держава створює пільговий режим оподаткування залежно від роду господарської діяльності. [15]

В своїх дослідженнях, М.П. Кучерявенко розглядає регулюючу функцію, як своєрідне доповнення фіскальної, що торкається регулювання виробництва та споживання. При цьому регулюючий механізм існує об'єктивно і вплив на платників здійснюється незалежно від волі держави. Дуже часто під регулюючою функцією розуміють лише надання пільг окремим галузям чи виробникам. Однак податкове регулювання — більш складний механізм, що враховує не тільки податковий тиск, але і перспективи того чи іншого виду діяльності, рівні прибутковості і т. ін.[16]

Сутність регулюючої функції полягає в перерозподілі вартості валового національного продукту між державою та платниками по­датків. Податки при цьому повинні стати особливими механізмами, які зможуть забез­печити баланс особистих і загальнодержавних інтересів.

Отже, метою даної функції можна визнати забезпечення неперервності інвестиційних процесів, зростання фінансових результатів бізнесу, сприяння збіль­шенню коштів. Держава в процесі діяльності, повинна виконувати наступні завдання: забезпечення необхідних податкових зборів, активізації конкурентних сил ринкової економіки, регулювання процесів розширення і модернізації виробництва, стимулювання інвестиційної активності підприємців, забезпечення соціальної стабільності в суспільстві.

Це в ідеалі. Проте, регулююча функція може не тільки давати позитивний поштовх для розвитку, але і навпаки. Так, І.І. Кучеров відносить до регулюючої функції стимулюючу та дестимулюючу підфункцію, на чому ми закцентуємо увагу пізніше.

Функціонування регулюючої функції визначається діяльністю держави в декількох основних напрямках:

1. Визначення системи оподаткування. Але система оподаткування повинна постійно пристосовуватись до особливостей розвитку економіки держави, ситуацій, які склались, запланованих реформ тощо. Тому важливе не тільки формування, а й удосконалення системи оподаткування, заміна існуючих податків, методики їх розрахунку, сплати тощо.

2. Ефективність застосування податків залежить від їх прогресив­ності, можливості отримання будь-яких пільг і загального змен­шення в межах чинного законодавства. За допомогою податко­вих пільг держава має змогу регулювати кон'юнктуру загально­державного ринку товарів і послуг. Встановлення податкових пільг дає можливість підприємству збільшити свої доходи, прибу­ток, знизити витрати та ціну виробу, збільшити реалізацію про­дукції. І навпаки, збільшення розмірів сплачених податків при­зводить до підвищення ціни та зменшення обсягів виробництва.

3. Визначення податкових ставок. Держава встановлює ставки опо­даткування і диференціює їх відповідно до чинної системи та особливостей розвитку економіки. Диференціація проводиться залежно від виду підприємства та форми його власності, напряму діяльності, обсягів виробництва або надання послуг, важливості його для споживачів або держави, а також від часу діяльності су­б'єкта оподаткування тощо. [17]

М.Є. Антонова вважає, в межах регулюючої функції держава використовує в першу чергу: диференціацію податкових ставок, прогресивне оподаткування, різні види податкових пільг, введення неоподатковуваного мінімуму, відрахування з податкової бази, амортизаційна політика. По податку на прибуток застосовуються податкові пільги, спрямовані на стимулювання НДДКР, окремих видів діяльності та окремих регіонів. Одним з найважливіших напрямків процесу перетворень податкових механізмів є трансформація методів стимулювання інвестицій. [18]

В межах регулюючої функції слід виділити стимулюючу та дестимулюючу підфункції, адже діяльність держави може бути направлена як в одну, так і в іншу сторону.

О.П. Орлюк зазначає, що стимулююча функція визначає орієнтири для розвитку та розгортання виробничої діяльності. Шляхом запровадження пільг окремим категоріям платників податків або пільгових режимів на певних територіях держава стимулює розвиток певних галузей національної економіки або здійснює політику підтримки певних верств населення. [19]

Податкове стимулювання реалізується в межах державної економічної політики, яка складається зі структурної, інноваційної, цінової, фінансово-кредитної, зовнішньоекономічної, соціальної політики і політики у сфері праці та зайнятості. [20]

З іншої сторони виступає податкове дестимулювання, що заключається в введені певного несприятливого податкового режиму. Такі зміни передбачають підвищення ставок податку, відміну податкових пільг або ускладнення адміністрування.

До податкового дестимулювання вдаються у випадках необхідності створення значних перешкод в певній економічній діяльності. Наприклад в Російській Федерації підвищення ставок на прибуток відеосалонів до рівня 70% призвело до повного припинення такої господарської діяльності.

Серед 10 методів деспотичного втручання в право власності середнього класу, які запропонував К. Маркс, знаходимо впровадження високого прогресивного податку.[21] Таким чином, через систему оподаткування класик вбачав зрівняння доходів громадян, та подальше його утримання на певному рівні за рахунок дестимулювання осіб до отримання великих доходів.

Слід наголосити, що податкове дестимулювання можливе не тільки через переслідування державою певних цілей, але і через недосконалу юридичну техніку законодавця. Дефекти законодавства у формі колізій або прогалин, а також занадто громіздкий та складний механізм адміністрування податків може також спричиняти ефект дестимулювання.

Зауважимо, що не можна абсолютизувати протиставлення податкового стимулювання й податкового стримування. Ці два процеси нерозривно зв'язані між собою, оскільки реалізуються вони через той самий об'єкт впливу – економічні інтереси платника. Як наслідок – регулятивний вплив на соціально-економічні процеси за допомогою податкової політики може поєднувати в собі як стимулюючий, так і стримуючий потенціал. Наприклад, порядок оподаткування податком на прибуток фінансової допомоги на зворотній основі, з одного боку, – стримує платників від її отримання (особливо від суб'єктів, які не є платниками податку на прибуток або користуються пільгами з цього податку) , а з іншого, – стимулює отримувачів такої допомоги зменшувати період користування нею.[22]

Зазначимо, що існує й погляд, який повністю заперечує стимулюючі можливості податків. Зокрема, С. Терьохін вважає, що «будь-який податок є інструментом обмеження свободи його платника, тому говорити про стимулюючу роль оподаткування є беззмістовним. Йтися може лише про прийняття політичного рішення про менший ступінь фіскального пригнічення окремої сфери діяльності або форми споживання стосовно інших сфер або форм». На його думку, «податки мають бути не стимулюючими і не каральними, податки мають бути нейтральними до приватного економічного вибору платників цих податків».[23]

Необхідно додати, що за допомогою податків можна регулювати не лише економічну активність платників, а й інші аспекти їх життя. Так, професор університету Халла, Джейн Фрекнелл-Хагз розглядає вплив додаткового оподаткування тютюнових виробів на їх споживання. Логічним є висновок, що додаткове оподаткування є дієвим засобом в руках держави в цілях зменшення кількості осіб із хворобами, викликаними тютюнопалінням, адже доступність – не останній аргумент для рішення особи позбутися шкідливої звички.[24] Така ж ситуація спостерігається із підвищенням акцизів на алкогольні напої.

Контролююча функція.

М.П. Кучерявенко вважає, що контрольна функція реалізується в ході оподаткування при регламентації державою фінансово-господарської діяльності підприємств і організацій, одержанні доходів громадянами, використанні ними майна. За допомогою цієї функції оцінюється раціональність, збалансованість податкової системи, кожного важеля окремо, перевіряється, наскільки податки відповідають реалізації мети в сформованих умовах. [25]

В свою чергу, О.П. Орлюк, підтвердила вищезазначену думку, вказавши, що за допомогою контролюючої функції держава регламентує фінансово-господарську діяльність підприємств та організацій, отримання доходів громадянами, використання ними свого майна та коштів, додержання фінансової дисципліни тощо. [26]

Російський економіст Г.І. Рузавин зазначає, що контрольна функція податків виступає як свого роду захисна функція: вона забезпечує відтворення податкових відносин між державою та підприємствами. Без контрольної функції інші функції податків нездійсненні або їх реалізація підривається у своїй основі. Контрольна функція податків, спираючись на правові механізми, ефективно може реалізовуватися тільки на основі підпорядкування силі державної влади і закону.[27]

З іншої сторони, Ю. Іванов вважає, що контрольну функцію, сутність якої полягає в забезпеченні державного контролю за фінансово-господарською діяльністю організацій і громадян, джерелами доходів, їх легітимністю та напрямками витрат, а також оцінці відповідності розмірів податкових зобов'язань та податкових надходжень, необхідно розглядати не як функцію податків як економічної категорії, а як функцію відповідних контролюючих органів.[28]

Таку ж думку підтримує І.І. Кучеров, який зазначає, що контролююча функція проявляється опосередковано через діяльність компетентних органів по контролюю за своєчасністю та повнотою сплати податків, або іншими словами – під час здійснення податкового контролю. [29]

Розподільча функція.

Наступна функція податків — перерозподільча. Дана функція податків виражає їх сутність як особливого централізованого інструменту розподільних відносин. За допомогою податків здійснюється перерозподіл розподілених частин сукупного доходу суспільства. У бюджеті концентруються кошти, що спрямовуються потім на вирішення народногосподарських проблем, як виробничих, так і соціальних, фінансування крупних міжгалузевих, комплексних, цільових програм — науково-технічних, економічних тощо.[30]

Завдяки податкам, держава має змогу перерозподілити частину внутрішнього валового продукту та спрямувати його на загальні потреби, що суттєво відображається на рівні життя населення.

В даному випадку можемо спостерігати яскраво виражений соціальний характер податків. Завдяки використанню прогресивних ставок податку, у держави з'являється можливість фінансувати соціальні потреби населення, що потребують соціальної підтримки.

Дослідження М.П. Кучерявенка доводять існування тісного зв'язку між розподільчою функцією та фіскальною і регулюючою функціями. Він зазначає, що розподільна функція являє собою своєрідне відображення фіскальної: наповнити скарбницю, щоб потім розподілити отримані кошти. Але на стадії розподілу ця функція дуже тісно переплітається з регулюючою, і в одній дії можуть виявлятися обидві функції. Наприклад, непрямі податки, регулюючи споживання, створюють основи для перерозподілу коштів одних платників на користь інших (акцизи на делікатесні види продуктів тощо). Це дозволяє говорити про існування первинного і вторинного розподілу (перерозподілу) за допомогою податків.[31]

Детально перерозподільна функція податків розглядалась раніше.

Накопичувальна функція.

Накопичувальна функція, на думку М.П. Кучерявенка, являє собою своєрідне узагальнення всіх попередніх функцій і головну з позицій реалізації цілей держави в податковій системі. Найбільш узагальнюючою функцією податків, з якою пов'язані їхні виникнення і розвиток, є фіскальна. Але це тільки на перший погляд. Вона має тимчасовий характер, виступає як етапне, реалізуючи насичення бюджету на певний період. Кінцева мета податків – не тільки сформувати бюджет, а й сформувати мету, інтереси в розподілі цих коштів і інших коштів платників, тобто створити умови для нагромадження як юридичними, так і фізичними особами. У даному разі йдеться про активне нагромадження, що полягало б у збільшенні потужностей, розвитку виробництва тощо. [32]

Т.В Калінеску вважає, що здійснити це можна шляхом диференціації або зниження майнових податків, надання пільг при цільовому використанні коштів. Ця функція дуже тісно пов'язана зі стимулюючою, але є більш глобальною й узагальнюючою. Крім того, якщо стимулююча функція пов'язана з процесом, діяльністю платників, то накопичувальна орієнтована на кінцевий результат, визначає мету діяльності і має більш статичний характер. [33]

Метою такого накопичення можна також вважати забезпечення економічної стабільності держави. Джейн Фрекнелл-Хагз вважає, що за рахунок податків держава створює якісну інфраструктуру для розвитку підприємництва, а в період кризи може навіть прямо підтримувати його. Як приклад наводиться підтримка банківської системи країн ЄС в період кризи 2008 року за рахунок податкових надходжень. [34]

Алісов А.Є. також зазначав, що накопичувальна функція податків представляє собою певне узагальнення усіх попередніх функцій. [35]

Інтегративна функція.

Джейн Фрекнелл-Хагз виокремлює інтегративну функцію, яка окремо не виділяється вітчизняними дослідниками.

Суть даної функції полягає в певному узгоджені податкових норм для більш вільного руху товарів/ послуг, капіталу і людей, що неодмінно приведе до поліпшення зовнішньоекономічних процесів, а в результаті і до поповнення бюджету.

З такою думкою погоджується С.Т. Девко, зазначаючи, що реалізація стратегічної мети інтеграційних процесів – забезпечення вільного переміщення капіталів, товарів і робочої сили – вимагає вирівнювання податкових умов в таких питаннях як співвідношення податків на споживання і прибуткових податків, співвідношення податкового навантаження на юридичних і фізичних осіб, визначення переліку податків, які є основою формування доходів бюджету.[36]

З огляду на те, що Європейський союз присвятив багато зусиль до розробки пропозицій щодо загальноєвропейської зведеної корпоративної податкової бази, спрямованої на забезпечення однакового способу оподаткування прибутку компаній, Джейн Фрекнелл-Хагз припускає, що узгодження податкових систем буде основним завданням будь-якої сучасної європейської податкової системи, адже на стику податкових систем різних держав саме їх узгодження є однією із найскладніших областей оподаткування. [37]


[1] Кучеров И.И. Теория налогов и сборов (Правовые аспекты): Монография. - М.: ЗАО «ЮрИнфоР», 2009. - С. 63

[2] Податкове право: Навч. посіб. / Г. В. Бех, О. О. Дмитрик, Д. А. Кобильнік та ін.; За ред. проф. М. П. Кучерявенка. — К.: Юрінком Інтер, 2003. — 400 с.

[3]Кучеров И.И.Теория налогов и сборов (Правовые аспекты): Мо­нография. - М.: ЗАО «ЮрИнфоР», 2009. - С. 63

[4] Нитти Ф. Основные начала финансовой науки. Под редакцией и с дополнениями А.Свирщевского. М. Издание М. и С. Сабашниковых, 1904 г. – С.71.

[5] Янжул И.И.Основные начала финансовой науки: Учение о государственных доходах. – М.: «Статут», 2002. – 555 с.

[6] Озеров И.Х. Основы финансовой науки. – Вып. 1. Учение об обыкновенных доходах. – М.: Типография тов. И. Д. Сытина, 1908. – 530 с.

[7] Налоги и налоговое право / Под ред. А.В. Брызгалина. – М: Аналитика – Пресс, 1998. – 608 с.

[8] Кучерявенко Н.П. Налоговое право: Учебник. – Харьков: Легас, 2001. – 584 с.

[9] Кучеров И.И. Теория налогов и сборов (Правовые аспекты): Мо­нография. - М.: ЗАО«ЮрИнфоР», 2009.С.63

[10] Значення слова «фіск» [Електронний ресурс] / Режим доступу:http://vseslova.com.ua/word/%D0%A4%D1%96%D1%81%D0%BA-114061u

[11] Орлюк: Фінансове право України: Навчальний посібник: За заг.ред. д.ю.н., проф. Орлюк О.П. Фінансове право: Навч. посібник. - К.: Юрінком Інтер, 2003. - 528 с

[12] Л.В. Голишевська, А.А. Андрущак . Роль фіскальної та регулюючої функції податків в економіці держави - http://www.rusnauka.com/12_KPSN_2010/Economics/62930.doc.htm

[13] Борейко В. Напрями посилення регулюючої функції податків // Економіка України.-2009.-№1 С. 50-57

[14] Атамчук О.В. Регулююча функція податків та регуляторний потенціал податкової системи // Економічна наука. – 2009.- №10 С. 26-29

[15] Иохин В.Я. Экономическая теория Учебник, М.: «Экономистъ», 2006. - 861 с.

[16] Кучерявенко Н.П. Налоговое право: Учебник. – Харьков: Легас, 2001. – 584 с.

[17] Литвиненко Я.В. Податкова політика PDF. Литвиненко Я.В. Податкова політика. Навч. посібник. – К.: МАУП 2003. – 224 с.

[18] Антонова М.Е. Роль регулирующей функции налогов в налоговой системе Российской Федерации [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://www.dissercat.com/content/rol-reguliruyushchei-funktsii-nalogov-v-nalogovoi-sisteme-rossiiskoi-federatsii#ixzz3i7FkHrod

[19] Орлюк: Фінансове право України: Навчальний посібник: За заг.ред. д.ю.н., проф. Орлюк О.П. Фінансове право: Навч. посібник. - К.: Юрінком Інтер, 2003. - 528 с

[20] М.Ф. Гуськова, П.Ф. Стерликов, Ф.Ф. Стерликов. Экономика: 100 ворпосов – 100 ответов : Учеб пособие – М.: Гуманит. изд. центр. «Влощос»,

?Поставте своє запитання
Популярні податкові теми
Запитання можуть ставити лише зареєстровані користувачі
Поставте Ваше запитання, і ми відправимо відповідь Вам в особистий кабінет найближчим часом.
Відправити