166.3.6
Питання/Тема
Державне мито
...

...

Поняття «державне мито» активно використовується Декретом Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 р. № 7-93 «Про державне мито» (далі – Декрет № 7-93), але ні даним Декретом, ні іншим нормативним актом не надано його визначення, тому, за тлумаченням поняття «державне мито» та визначенням його ознак, звертаємось до теорії права.

Досліджуючи ознаки та правову природу державного мита, Вишнивецька В. О. погоджується з аргументами науковців, які виділяють спільні риси державного мита і податків, але для їх відокремлення пропонує врахувати такі особливості:[1]

Податки

Державне мито

Періодичність стягнення.

Стягуються у виключних випадках.

Правовою підставою сплати є необхідність вимагати від особи кошти на користь держави для задоволення потреб останньої.

Правовою підставою сплати є звернення  до державних органів відповідної особи.

Державні органи не вчиняють дій на користь особи, яка сплатила податок.

Особа відразу отримує результат (індивідуальна відплатність).

Ставка податку залежить від податкової здатності платника.

Сплачується за встановленими ставками в твердих сумах (іноді у відсоткових ставках) частиною населення незалежно від податкової здатності платника.

Сплата відбувається готівкою у відповідні бюджети.

Сплата може відбуватися шляхом купівлі митних марок.

Сплачуються виключно у національній валюті.

У певних випадках суми державного мита розраховуються в іноземній валюті.

Суми, що надходять від податків, прогнозуються та закріплюються у відповідній частині Закону України «Про державний бюджет України» на відповідний рік.

Суми, що надходять від державного мита можуть бути віднесені до «випадкових доходів», бо  сплачуються суб'єктами у разі виникнення особистих обставин життя.

Відносини зі сплати податку мають примусовий характер.

Платник державного мита вступає у відносини зі сплати державного мита добровільно, оскільки сам звертається за об'єктом, що обумовлює його сплату.

Лазюк С. В. розглядає ознаки та сутність мита та державного мита. На думку науковця, «Порівняльний аналіз природи цих двох близьких за назвою платежів дає підстави стверджувати, що вони суттєво відрізняються. Обумовлюється це не тільки різною правовою природою мита та державного мита, визначення якої здебільшого знаходиться в теоретичній площині, а й підходом законодавця до закріплення цих платежів у чинному українському законодавстві. Якщо мито включається до групи загальнодержавних податків і зборів, то державне мито у зв'язку із прийняттям у 2010 році Податкового кодексу України вже не є складовою частиною системи оподаткування взагалі».[2]

Таким чином, відмінність між податками (митом) та державним митом полягає у їх: правовій підставі стягнення, цільовому призначенні, обов'язковості, умовності та правовому регулюванні.

Визначені науковцями відмінні особливості між податками (митом) та державним митом дозволяють сформувати певне коло ознак для державного мита. Так, основними ознаками державного мита є індивідуальна відплатність, обов'язковість, встановлення на підставі нормативно-правових актів інших окрім податкової галузей приналежності.

Аналізуючи українське законодавство, вбачається, що визначеним ознакам державного мита відповідає певна сукупність платежів. Хоч платежі такої сукупності і відрізняються своєю назвою (адміністративний збір, мито, плата, судовий збір, виконавчий збір, державне мито та інші), але мають спільні ознаки, тому вважаємо за необхідне узагальнити їх спільним поняттям «державне мито».

          Так, визначимо нормативну базу, що встановлює ставки державного мита:

  • Декрет Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 р. № 7-93 «Про державне мито»;
  • Закон України від 02.03.15р. № 222-VIII «Про ліцензування видів господарської діяльності»;
  • Постанова Кабінету Міністрів України від 18.01.03 р. № 93 «Про справляння плати за виконання митних формальностей митними органами поза місцем розташування митних органів або поза робочим часом, установленим для митних органів»;
  • Закон України від 08.07.11 р. № 3674-VI «Про судовий збір»;
  • Закон України від 06.09.12 р.  № 5203-VI «Про адміністративні послуги»;
  • Закон України від 21.04.99 р. № 606-XIV «Про виконавче провадження».

          Відповідно до перелічених нормативних актів,  до державного мита відноситься: судовий збір, виконавчий збір, плата за митні формальності, адміністративний збір, плата за видачу ліцензії тощо.

Проаналізувавши перелік платежів, що відносяться до державного мита, пропонуємо наступне визначення такого поняття:

           Державне митообов'язковий, індивідуальний, цільовий платіж, що стягується до державного бюджету як плата за дії (послуги) публічно-правового характеру на користь органів державної влади та органів місцевого самоврядування з метою компенсації витрат, що виникають у зв´язку з такими діями (послугами).


[1] Вишнивецька В. О. Правове регулювання державного мита: дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук: 12.00.07 / Вишнивецька В. О.; НАДПСУ. – Ірпінь. – 2005.

[2] Лазюк С. В. Правове регулювання державного мита в Україні: автореф. дис. канд. юрид. наук: 12.00.07 / С.В. Лазюк; НЮУ ім. Ярослава Мудрого. – Харків.- 2014.

close icon
Пов'язані питання/Теми
Інформація про документ
Зв'язки документа
?Поставте своє запитання
Популярні податкові теми
Запитання можуть ставити лише зареєстровані користувачі
Поставте Ваше запитання, і ми відправимо відповідь Вам в особистий кабінет найближчим часом.
Відправити
Замовити персональну презентацію