Збірник правових позицій Верховного Суду України за 2011–2017 роки

14 Квітня 2017 (0)
Аа Аа

Представляємо Вашій увазі збірник правових позицій Верховного Суду України за 2011 – 2017 роки, які заклали фундамент у формуванні судової практики в цілому. Збірник систематизований не тільки за податками та зборами, а й охоплює правові позиції Суду стосовно особливостей застосування реєстраторів розрахункових операцій та правового регулювання єдиного соціального внеску.

Справи зі спорів з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема зі спорів щодо:

I.Застосування податкового контролю

II.Погашення податкового боргу, у тому числі:

  • передачі майна у податкову заставу

  • застосування адміністративного арешту майна

  • стягнення податкового боргу

III.Адміністрування окремих податків, зборів, платежів, у тому числі:

·Податку на прибуток підприємств

·Податку з доходів фізичних осіб

·Податку на додану вартість (крім бюджетного відшкодування з податку на додану вартість)

·Бюджетного відшкодування з податку на додану вартість

·Акцизного податку

·Екологічного податку

·Єдиного податку

  1. Справи за зверненням контролюючих органів, у тому числі щодо:

  1. 2015

  2. 2014

  3. 2013

Визнання оспорюваних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов’язаних із визнанням правочинів недійсними

 

  1. Справи за зверненням платників податків щодо повернення надміру сплачених податків

  2. Адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування

І. Застосування податкового контролю

 

Застосування податкового контролю

Реквізити справи

Фабула

Норми неоднакового застосування

Правова позиція

2016

Податкові перевірки

21-2240а16  (ТОВ «Катех-Енерго» до ДПІ)

Товариство звернулося до суду з вимогою про скасування податкових повідомлень рішень у зв’язку з тим, що висновки зроблені в актів перевірки зроблені з порушенням вимог чинного законодавства.

пп.78.1.11 п.78.1 статті 78, ст. 81, 82 ПК України

Матеріали позапланової перевірки, проведеної на підставі постанови слідчого, можуть бути підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень лише після винесення судом обвинувального вироку, що набрав законної сили, або винесення рішення про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами.

21-4341а15

(За позовом ТОВ «Арсенал-Центр» до ДПІ)

Підприємство звернулося до суду з позовом, у якому просило скасувати ППР,  прийняте на підставі акта камеральної перевірки. Внаслідок проведення такої перевірки контролери збільшили позивачу суму грошового зобов’язання з податку на прибуток. Обґрунтовуючи позов, Товариство посилалося на те, що оскаржуване ППР є протиправним внаслідок порушення строків проведення камеральної перевірки, при цьому акцентували увагу на листі контролюючого органу, яким встановлено, що звітність з податку на прибуток повинна бути камерально перевірена до настання термінів подачі наступної за поданою звітністю.

пп.49.18.3 п. 49.18 ст. 49, пп.75.1.1 п. 75.1 ст. 75, п. 76.1 та п.76.2 ст. 76, п. 150.1 ст. 150 ПК України

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, щодо компетенції контролюючих органів з питань проведення камеральних перевірок, урегульовані ПК України. Так, розділ ІІІ «Податок на прибуток підприємств» ПК України який визначає право податкового органу на проведення камеральних перевірок з питань адміністрування податку на прибуток не містить граничних строків проведення таких перевірок. У свою чергу, таке обмеження випливає з положень статті 102 ПК зі строком у 1095 днів.

 

Реальність господарських операцій

№ 21-3706а15

(за позовом ПП «Пласт» до ДПІ)

Товариство звернулося до суду із позовом, у якому просило скасувати ППР. Висновки акта перевірки та оскаржуваних рішень  сформовані виходячи із того, що контрагент позивача за спірними операціями є фіктивним підприємством, створеним з метою прикриття незаконної діяльності, зареєстрованим на підставну особу, а формальний керівник не має відношення до діяльності вказаного підприємства.

п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 ПК України

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Виникнення у покупця права на формування податкових вигод виникають за наявності сукупності обставин та підстав, однією із яких є наявність ділової мети.

Статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

№ 21-4953а15

(за позовом ПАТ «МТС Україна» до Міжрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів України)

 

№ 21-4781а15

(за позовом ТОВ «Інбуд-ХХІ» до ДПІ)

 

№ 21-2927а15

Товариство звернулось з оскарженням ППР, якими нараховані податкові зобов’язання з податку на прибуток та податку на додану вартість. З’ясовується питання щодо реальності здійснених операцій.

п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

– неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

– відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв’язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

– облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов’язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

– здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

– відсутність первинних документів обліку.

№ 21-1318а16

(за позовом ТОВ «ФМВ «Фарфор-Фаянс» до ДПІ)

ТОВ звернулось до суду с оскарженням рішення контролюючого органу щодо нарахування податкових зобов’язань з податку на прибуток та податку на додану вартість. При винесенні такого рішення контролери керувались тим, що податковий кредит та витрати формувались на підставі первинних документів, виданих особою, яка у ході досудового розслідування кримінальної справи, порушеної за фактом ухилення від сплати податків та фіктивного підприємництва, тобто створення суб’єкта підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності, повідомила про свою непричетність до створення та діяльності цього товариства.

Ст. 9 Закону № 996-ХIV, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.1, 201.10 ст. 201 ПК України

Первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування, видані контрагентом, діяльність якого мала ознаки фіктивного підприємництва, та підписані від імені особи, яка заперечила свою участь у його діяльності, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум до податкового кредиту та визначених пунктом 138.1 статті 138 ПК витрат є безпідставними.

Інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів

21-2308а16 (ТОВ “Український Центр Послуг” до ДПІ)

 

Аналогічна позиція:

21-2944а15

 

 

 

Товариство звернулося до суду з позовом про визнання протиправними дії відповідача у проведенні зустрічних звірок, визнати протиправними дії ДПІ, які полягають у проведенні позапланової невиїзної документальної перевірки, зобов’язати вилучити з податкових баз інформацію внесену на підставі актів проведених перевірок. На обґрунтування вищезазначених вимог позивач посилався на порушення проведення зустрічної звірки та складання актів.

ст. 71, 72, 74 ПК України

Суд дотримується позиції, що висновки викладенні в актах проведених перевірок не породжують правових наслідків для платника податків, а тому не можуть порушувати права платника податків. Таким чином, для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла за результатами податкового контролю і не може бути виключена з баз даних, якщо дії зі здійснення такого контролю не визнані протиправними в установленому порядку.

 

№ 21-4265а15

(ТОВ «Креалтрейд» до ДПІ)

 

Аналогічна позиція:

 № 21-4055а15

(за позовом ТОВ «САНТЕКС-ВУД» до ДПІ)

ФОП звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати протиправними дії ДПІ під час проведення документальної позапланової невиїзної перевірки самозайнятої особи з контрагентом, визнати неправомірними дії ДПІ щодо коригування показників податкової звітності з податку на додану вартість та зобов’язати поновити показники такої звітності в інформаційній системі «Податковий блок» за вказаний період.

Ст. ст. 71, 72, 74 ПК України

Викладені в акті перевірки, є відображенням дій працівників податкових органів і самі по собі не породжують правових наслідків для платника податків а, такий акт відповідно, не порушує прав останнього. Включення суб’єктом владних повноважень до бази даних інформації про таку перевірку не створює жодних перешкод для діяльності платника податку.

Дії контролюючого органу стосовно внесення до електронної бази даних інформації, отриманої внаслідок проведення податкової перевірки, у тому числі й складеного за її результатами акта, є лише службовою діяльністю працівників податкового органу на виконання своїх професійних обов’язків із збирання доказової інформації щодо наявності чи відсутності документального підтвердження відповідних операцій, якщо дії зі здійснення такого контролю не визнані протиправними в установленому порядку. Зазначені дії самі по собі не створюють для платника податків жодних правових наслідків у вигляді зміни або припинення його прав і не породжують для нього обов’язкових юридичних наслідків.

Відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема щодо компетенції контролюючих органів, повноважень і обов’язків їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, урегульовано ПК України. Способом здійснення такого контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів. Інформація, зібрана відповідно до ПК України, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами  контролюючих органів. Висновки, викладені в акті перевірки, є відображенням дій податкових інспекторів та не породжують правових наслідків для платника податків і, відповідно, такий акт не порушує прав останнього. Дії контролюючого органу щодо внесення до ІС «Податковий блок» змін показників податкової звітності суб’єктів господарювання в частині податкового кредиту та податкових зобов’язань на підставі акта перевірки без прийняття податкових повідомлень-рішень не породжують правових наслідків для платників податків та не порушують їхні права, оскільки розміщена в цій системі інформація є службовою та використовується податковими органами для обробки зібраної інформації в автоматичному режимі (використовується для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань) з метою здійснення податкового контролю.

Аналогічні висновки висловлені у постановах Верховного Суду України від 9 грудня 2014 року та 3 листопада 2015 року (справи №№ 21-511а14, 21-99а15 відповідно).

21-4265а15 (за позовом ТОВ «Креалтрейд» до ДПІ)

Товариство звернулося до суду з позовом про визнання протиправними дії контролюючого органу щодо складання акта про неможливість проведення зустрічної звірки та зобов’язати ДПІ вилучити інформацію з податкових баз.

Ст. ст. 71, 72, 74 ПК України

Акт про неможливість проведення зустрічної звірки не порушує прав позивача, а внесення до Інформаційної системи змін без прийняття податкових повідомлень-рішень не породжують правових наслідків для платників податків та не порушують їхні права

21-3533а15 (за позовом ТОВ «Сплітстоун» до ДПІ)

 

Аналогічна позиція у справі № 21-511а14 від 9 грудня 2014 року та справі № 21-203а15 від 2015 року

 

Товариство звернулося з позовом про визнання протиправними дії відповідача з приводу коригування показників податкової звітності в інформаційних системах, що було здійснено контролюючим органом на підставі прийнятого Акту.

ст. 71, п. 73.5 ст. 73, ст. 74 ПК України

Оскільки відповідно до пункту 74.1 статті 74 ПК України зазначається, що податкова інформація, зібрана відповідно до ПК України, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів, суд дійшов до висновку, що висновки, викладені в акті перевірки, є відображенням дій податкових інспекторів, не породжують правових наслідків для платника податків і, відповідно, такий акт не порушує прав останнього.

 

 

 

№826/11720/14 (за позовом ТОВ "Креалтрейд" до ДПІ)

 

Товариство звернулося до суду з позовом про визнання протиправними дії ДПІ щодо складання акту та зобов’язати вилучити інформацію дані, які вносились за результатами складання звірки згідно з Актом про неможливість проведення зустрічної звірки.

ст. 71, п. 73.5 ст. 73, ст. 74 ПК України

Дії контролюючого органу щодо внесення до Інформаційної системи змін показників податкової звітності суб'єктів господарювання в частині податкового кредиту та податкових зобов'язань на підставі акта перевірки без прийняття податкових повідомлень-рішень не породжують правових наслідків для платників податків та не порушують їхні права, оскільки розміщена в цій системі інформація є службовою та використовується податковими органами для обробки зібраної інформації в автоматичному режимі (використовується для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань) з метою здійснення податкового контролю.

 

Порушення митного законодавства

№ 21-240а16

(за позовом ТОВ «Камаз-Транс-Сервіс» до ДПІ)

Товариство оскаржує ППР Митниці якими донараховано ПДВ. Підприємство здійснило внесок до статутного фонду (ввезення автобусу зі звільненням від оподаткування митними платежами)

П. 123.2 ст. 123 ПК України

Встановлена пунктом 123.2 статті 123 ПК відповідальність у вигляді стягнення до бюджету суми податків, зборів (обов’язкових платежів), що підлягали нарахуванню без застосування податкової пільги, може бути застосована лише за наявності законодавчо визначених призначення та/або умов чи цілей використання сум коштів, що не сплачені до бюджету, і за умови доведення використання таких сум не за призначенням та/або всупереч умовам чи цілям, визначеним законом. Статтею 18 Закону № 93/96-ВР, не визначено призначення та/або умов чи цілей використання сум коштів, що не сплачувались до бюджету внаслідок застосування встановленої нею пільги, тому застосування встановленої п. 123.2 ст. 123 ПК відповідальності є безпідставним.

Повернення помилково/надміру сплачених/стягнених обов’язкових платежів

21-328а14 (за позовом ПП “Вестра” до Митниці)

 

Аналогічна позиція:

21-282а14

Підприємство звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати протиправною бездіяльність Митниці щодо повернення надмірно сплачених до бюджету мита та податку на додану вартість.

ст. 43 ПК України, ст. 52, 55, 264 МК України, Порядок повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20 липня 2007 року № 618

У разі якщо після сплати декларантом податків і зборів (обов’язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, буде прийнято рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів (обов’язкових платежів) повертається декларанту у порядку, передбаченому Порядком повернення та Порядком взаємодії, на підставі його заяви та у місячний термін з дня прийняття висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації, про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи. Цей порядок не передбачає повернення помилково та/або надміру сплачених обов’язкових платежів у спосіб судового стягнення безпосередньо (водночас) із здійсненням судового контролю над рішеннями, діями чи бездіяльністю митних органів з питань, пов’язаних з розмитненням і справлянням митних платежів.

 

 

Правила застосування РРО

№ 21-3262а15

(за позовом ТОВ «Інвестоптим» до ДПІ)

Товариство оскаржує ППР про застосування штрафних санкцій за порушення правил застосування РРО.

П. 9 ст. 3 від  6 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та пп. 2.6 глави 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637

Суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, мають своєчасно та в повній мірі оприбутковувати усю готівку, що надходить до кас, та щоденно, тобто кожного робочого дня по закінченні зміни, але не пізніше 24 години цього ж дня, друкувати на РРО фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в КОРО. У разі недотримання суб'єктом господарювання при здійсненні діяльності пункту 9 статті 3 Закону № 265/95-ВР та підпункту 2.6 глави 2 Положення до нього за рішенням відповідних органів застосовуються штрафні (фінансові) санкції згідно з вимогами пункту 4 статті 17 Закону № 265/95-ВР та абзацу третього частини першої статті 1 Указу № 436/95 відповідно.          

2015

Податкові перевірки

 №21-425а14

(за позовом ТОВ «Будгарантінвест-55» до ДПІ)

 

21-5864а15

21-2749а15

Товариство звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати незаконним наказ начальника Інспекції «Про проведення документальної невиїзної позапланової перевірки» та протиправними дії Інспекції щодо її проведення.

78.1.1 п. 78.1 ст. 78 та п.79.2 ст. 79 ПК України

Аналізованими нормами ПК України, з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, встановлені умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема документальних позапланових невиїзних. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. З наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання вимог підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 та пункту 79.2 статті 79 ПК України призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

№ 21-277а15

(за позовом ТОВ «Салді-сервіс» до ДПІ)

Товариство звернулося до суду з позовом про оскарження ППР, прийняті на підставі акта позапланової документальної перевірки. За результатами перевірки складено акт, відповідно до якого укладені договори Товариства з контрагентами є нікчемними. Такий висновок податкового органу ґрунтується на даних постанови слідчого в кримінальній справі.

п. 86.9 ст. 86 ПК України

Відсутність відповідного рішення суду в кримінальній справі не дає підстав органу податкової служби для прийняття податкового повідомлення-рішення про визначення грошового зобов’язання платнику податків за результатами перевірки, призначеної в рамках кримінальної справи.

 

Сплата грошового зобов’язання

21-3920а15

(за позовом дочірнього підприємства «ЕС ЕНД ТІ УКРАЇНА» до окружної державної податкової служби)

Підприємство звернулося до суду з позовом, у якому просило скасувати ППР, яким на нього накладено штрафні санкції за порушення граничного строку сплати грошового зобов’язання з податку на додану вартість.

Ст. 50 ПК України

Для підтвердження факту несплати узгодженої суми грошового зобов’язання необхідно встановити, що у строк, передбачений пунктом 57.1 статті 57 ПК, платник податків не вчиняв дії, спрямовані на перерахування узгодженої суми грошового зобов’язання до державного бюджету. Здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов’язання до державного бюджету в строк, встановлений пунктом 57.1 статті 57 ПК, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Відтак дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов’язання, не можуть бути підставою для застосування штрафів, передбачених пунктом 126.1 статті 126 ПК.

А оскільки такі суми зараховуються на єдиний казначейський рахунок, то помилкове визначення розрахункового рахунку в платіжному дорученні під час сплати суми податкового зобов’язання не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми грошового зобов’язання у визначений вказаною нормою ПК строк, а відтак і для застосування на підставі пункту 126.1 статті 126 ПК штрафних (фінансових) санкцій. 

№21-377а15

(за позовом ПАТ «Хмельницькгаз» до ДПІ)

 

Товариство звернулося до суду із позовом, у якому просило визнати незаконним та скасувати ППР. Суди встановили, що контролюючий орган провів перевірку позивача з питань своєчасності сплати до бюджету податків і зборів, за результатами якої було складено акт. Згідно з актом перевірки платник порушив терміни сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання по збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності протягом визначених строків.

 

57.1 ст. 57, п. 126.1 ст.126 ПК України, ч.4 та ч.5 ст. 45 Бюджетного кодексу України

Помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету в строк, встановлений пунктом 57.1 статті 57 ПК України, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Відтак дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов'язання, не можуть бути підставою для застосування штрафів, передбачених пунктом 126.1 т. 126 ПК. Для підтвердження факту несплати узгодженої суми грошового зобов'язання необхідно встановити, що у строк, передбачений п. 57.1 ст. 57 ПК України, платник податків не вчинював дії, спрямовані на перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету. А оскільки такі суми зараховуються на єдиний казначейський рахунок, то помилкове визначення коду бюджетної класифікації у платіжному дорученні під час сплати суми податкового зобов'язання не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми грошового зобов'язання у визначений вказаною нормою ПК України строк, а відтак і для застосування на підставі п. 126.1 ст. 126 ПК України штрафних (фінансових) санкцій.

№ 21-2919а15

(за позовом ТОВ «Дочірнього підприємства «Львівський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» до ДПІ)

Товариством перераховувався податок на доходи фізичних осіб, утриманий із нарахованої заробітної плати, у день її виплати. Несвоєчасна виплата задекларованих та узгоджених податкових зобов’язань за платежем «податок з доходів фізичних осіб» виникла внаслідок затримки виплати заробітної плати. Податок з доходів фізичних осіб перераховувався в той же день, коли і виплачувалась заробітна плата, в зв’язку з чим Товариство вказує на те, що має місце лише несвоєчасне перерахування сум податку, відповідальність за яке передбачена статтею 126 ПК України, оскільки встановлена статтею 127 ПК України санкція застосовується за ненарахування, неутримання та/або несплату податків платником, у тому числі податковим агентом.

Ст. 127 ПК України

Положення статті 126 ПК щодо застосування штрафної санкції застосовується у випадку, коли має місце несвоєчасність сплати платником податків узгодженої суми грошового зобов’язання. При цьому розмір такої санкції прямо залежить від часу затримки такої сплати.

Тобто, у разі, якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов’язання протягом строків, передбачених ПК. Такий платник податків притягується до відповідальності відповідно до статті 126 ПК.

Положення статті 127 ПК встановлюється як міра відповідальності, яка покладається на платника податків, в тому числі і на податкового агента, саме за несплату (неперерахування) податків, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, при чому відповідність розміру штрафних санкцій за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) не з часу затримки такої несплати, як передбачено статтею 126 ПК а з кількості разів допущених таких порушень протягом певного періоду часу. Тобто склад порушення передбачає, що нарахування, сплата чи утримання податку не відбулися до чи на момент виплати доходу.

 

Інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів

№ 21-3638а15

(за позовом ФОП до ДПІ)

 

Аналогічні позиції:

 

 

№ 21-2479а15

№ 21-1195а15

№ 21-597а14

№ 21-151а15

№ 21-384а15

№ 21-1654а15

№ 21-2261а15

№ 21-1388а15

№ 21-511а14

№ 21-4265а15

№21-99а15

 

ФОП звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати протиправними дії ДПІ під час проведення документальної позапланової невиїзної перевірки самозайнятої особи з контрагентом, визнати неправомірними дії ДПІ щодо коригування показників податкової звітності з податку на додану вартість та зобов’язати поновити показники такої звітності в інформаційній системі «Податковий блок» за вказаний період.

 

Ст. ст. 71, 72, 74 ПК України

Викладені в акті перевірки, є відображенням дій працівників податкових органів і самі по собі не породжують правових наслідків для платника податків а, такий акт відповідно, не порушує прав останнього. Включення суб’єктом владних повноважень до бази даних інформації про таку перевірку не створює жодних перешкод для діяльності платника податку.

Дії контролюючого органу стосовно внесення до електронної бази даних інформації, отриманої внаслідок проведення податкової перевірки, у тому числі й складеного за її результатами акта, є лише службовою діяльністю працівників податкового органу на виконання своїх професійних обов’язків із збирання доказової інформації щодо наявності чи відсутності документального підтвердження відповідних операцій, якщо дії зі здійснення такого контролю не визнані протиправними в установленому порядку. Зазначені дії самі по собі не створюють для платника податків жодних правових наслідків у вигляді зміни або припинення його прав і не породжують для нього обов’язкових юридичних наслідків.

Відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема щодо компетенції контролюючих органів, повноважень і обов’язків їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, урегульовано ПК України. Способом здійснення такого контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів. Інформація, зібрана відповідно до ПК України, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами  контролюючих органів. Висновки, викладені в акті перевірки, є відображенням дій податкових інспекторів та не породжують правових наслідків для платника податків і, відповідно, такий акт не порушує прав останнього. Дії контролюючого органу щодо внесення до ІС «Податковий блок» змін показників податкової звітності суб’єктів господарювання в частині податкового кредиту та податкових зобов’язань на підставі акта перевірки без прийняття податкових повідомлень-рішень не породжують правових наслідків для платників податків та не порушують їхні права, оскільки розміщена в цій системі інформація є службовою та використовується податковими органами для обробки зібраної інформації в автоматичному режимі (використовується для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань) з метою здійснення податкового контролю.

Аналогічні висновки висловлені у постановах Верховного Суду України від 9 грудня 2014 року та 3 листопада 2015 року (справи №№ 21-511а14, 21-99а15 відповідно).

 

 

На жаль, матеріал, котрий Вас зацікавив, знаходиться в обмеженому доступі і надається підписникам платформи.

Якщо Ви вже є підписником нашої платформи, то для перегляду матеріалу Вам потрібно авторизуватись. Ознайомитися з умовами підключення та оформити підписку Ви можете за посиланням або за телефоном.

(044) 500 7772

Увійти
Зареєструватися
Попередня стаття Наступна стаття