Законодавчі пропозиції щодо оподаткування окремих транспортних засобів, що можуть бути віднесеними до предметів розкоші

9 жовтня 2015 року у Верховній Раді України народний депутат Барна О. С. зареєстрував проект Закону про внесення змін до Податкового кодексу України (щодо оподаткування окремих транспортних засобів, що можуть бути віднесеними до предметів розкоші). Ним пропонується збільшити кількість об’єктів оподаткування транспортним податком, зокрема віднести до об’єктів оподаткування, поряд із легковими автомобілями, мотоцикли, моторні човни, яхти, літаки і гелікоптери вартістю понад 50 000 € та визначити порядок їх оподаткування.

Активне обговорення питання оподаткування предметів розкоші в українському суспільстві, підтримане главою держави на відкритому столі з обговорення податкової реформи на Національній раді реформ, свідчить про важливість врегулювання питання запровадження механізму додаткового оподаткування високого рівня доходів та предметів розкоші найзаможніших верств населення. За словами автора законопроекту це забезпечить справедливий перерозподіл соціальних благ, зменшить диференціацію статків і доходів населення.

Основне положення законопроекту полягає у включенні до об’єкту оподаткування транспортним податком поряд із легковими автомобілями і інших транспортних засобів, які за наявності певних особливостей однаковим чином можуть бути віднесеними до предметів розкоші. Такий підхід законодавця є вірним, оскільки за чинним законодавством трактування транспортного податку як «податку на розкіш» є гучнослівним і невиправданим, адже оподаткування лише «люксових авто» значно звужує розкішні види майна, які свідчать про гарантоване багатство їх власників.

Особливостями транспортних засобів, які є об’єктом оподаткування транспортним податком, відповідно до законодавчих пропозицій є 5-річний період використання транспортного засобу та його ціна. Варто зазначити, що пропонований законопроект, як і чинний Податковий кодекс, не містять чіткого підходу до визначення періоду використання транспортного засобу. Це питання не знайшло свого детального дослідження і в роз’ясненнях фіскальних органів, що породжує наявність неоднозначної судової практики.

В аспекті визначення вартості транспортного засобу, яка має перевищувати 50 000 €, цей законопроект не містить регламентованого порядку її визначення, що також сприятиме виробленню неоднозначних позицій. Зокрема, вказана у законопроекті початкова вартість, яка визначається відповідно до каталогу чи єдиної ціни в салонах країни, не дає відповіді на питання визначення вартості вживаного транспортного засобу або ж придбаного за кордоном, а також не деталізує поняття «каталогу» та «єдиної ціни в салонах країни».

Цим законопроектом запропонований формульний механізм обчислення ставки податку. При цьому суб’єктом законодавчої ініціативи не обґрунтована його економічна складова та доцільність. У випадку обчислення суми податкового зобов’язання з легкового автомобіля та мотоцикла також враховуються технічні характеристики транспортного засобу, а саме об’єм циліндра та його потужність. Оскільки визначальними ознаками об’єктів оподаткування є ціна та період використання, позиція щодо впровадження таких коригуючих показників є дискусійною.

Законодавчі новації, запропоновані в цьому законопроекті, потребують одночасного внесення змін до порядку справляння транспортного податку. Зокрема детального регламентування потребує процедура повідомлення фіскальних органів про наявність об’єкта оподаткування чи зміну його власника, визначення суб’єкта обчислення податку, зважаючи на особливості обліку та експлуатації об’єктів оподаткування.

Також необхідно звернути увагу на те, що метою внесення змін в нормативно-правові акти є не тільки необхідність правового регламентування нових моделей поведінки суб’єктів правовідносин, а й удосконалення існуючого законодавчого масиву. Цей аспект автором законопроекту не був врахований, оскільки відсутні пропозиції усунення наявних неточностей та недопрацювань у статті 267 Податкового кодексу. Зокрема:

  • не закріплені правила визначення 5-річного періоду використання автомобіля;
  • не враховано доцільність обчислення податкового зобов’язання та надсилання податкового повідомлення-рішення після звітного року. Надсилання контролюючим органом податкового повідомлення-рішення з обчисленою сумою податкового зобов’язання до 1 липня базового звітного року передбачає обрахування податкового зобов’язання фактично за повний податковий період ще до його закінчення, що, у свою чергу, зумовлює велику ймовірність виникнення конфліктних ситуацій. Адже в разі переходу права власності на об’єкт оподаткування в період від 1 липня і до 31 грудня звітного року, сума фактично обчисленого податкового зобов’язання є недостовірною (обчислена за повний податковий період, а не пропорційно кількості місяців, протягом яких транспортний засіб належав особі на праві власності);
  • не усунено неточності, пов’язані з визначення моменту сплати транспортного податку в разі придбання об’єкту оподаткування протягом звітного року: з місяця, коли виникло право власності на автомобіль (підпункт 267.6.5. пункту 267.6. статті 267 ПК України) чи з місяця його реєстрації (підпункт 267.6.6 пункту 267.6 статті 267 ПК України);
  • не передбачена відповідальність контролюючого органу в разі порушення строку надсилання податкового повідомлення-рішення до 1 липня звітного року;

Насамкінець варто зазначити, що пропозиція розділу II проекту, згідно з якою «цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування», порушує засади податкового законодавства. Підпункт 4.1.9 ПК України, який закріплює принцип стабільності податкового законодавства, передбачає, що зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові  пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Враховуючи, що транспортний податок є місцевим податком, також необхідно врахувати положення статті 12 ПК України в аспекті повноважень органів місцевого самоврядування щодо встановлення місцевих порядків та зборів, правової природи рішення місцевої ради про встановлення місцевих податків та зборів, строків його опублікування. 

Попередня стаття Наступна стаття