Високий суд Лондона визнав траст удаваним на основі аналізу повноважень протектора

Високий суд Лондона 11 жовтня 2017 року ухвалив рішення у довготриваючому спорі між російським Агентством зі страхування вкладів (АСВ) і бізнесменом Сергієм Пугачовим про визнання останнього бенефіціарним власником новозеландських трастів.

Фабула справи

С. Пугачов – власник збанкрутілого «Міжнародного промислового банку» (Міжпромбанку), власних активів якого не достатньо для задоволення вимог кредиторів. Інтереси останніх представляє АСВ, виступаючи конкурсним керуючим. Бізнесмена було притягнуто до субсидіарної відповідальності за боргами банку. З огляду на це на активи С. Пугачова було накладено арешт. Втім для звернення стягнення на майно, передане ним до трастів, бізнесмена необхідно було визнати їх бенефіціарним власником. Останнє і становило суть спору за позовом АСВ.

Дискреційні трасти

Трасти, що опинилися в центрі уваги лондонського суду, були засновані як дискреційні (Discretionary Trust). У цьому виді трасту довірчі власники на свій розсуд розподіляють доходи трасту і визначають власне і сам список бенефіціарів. Зазвичай у договорі трасту (чи листом-волевиявленням) засновник трасту рекомендує довірчому власнику перелік бенефіціарів і процедуру розподілу доходів трасту. Однак у дискреційному трасті ані засновник, ані бенефіціари не можуть давати прямих обов’язкових вказівок довірчому власнику. Дискреція довірчого власника може бути обмежена за допомогою протектора, який, як правило, призначається засновником. При цьому надто широкі повноваження протектора можуть мати наслідком визнання трасту удаваним, а його самого – бенефіціарним власником такого трасту.

Позиція АСВ

АСВ наполягало, що С. Пугачов є бенефіціарним власником трасту з огляду на об’єм тих повноважень, які бізнесмен мав як протектор трасту. Позивач стверджував, що С. Пугачов зберігав повний контроль над активами трасту, а відтак сам траст є удаваним.

Рішення Високого суду Лондона

Високий суд Лондона задовільнив вимоги АСВ, визнавши, що засновані новозеландські трасти є удаваними, а на активи, що передані до цих трастів, може бути звернено стягнення як на власне майно С. Пугачова.

Суддя Бірсс прокоментував удаваність трастів так:

«Суть трастів полягала не в тому, щоб передати контроль над активами кому-небудь, а в тому, щоб приховати свій контроль над ними. Пан Пугачов мав намір використати трасти як інструмент введення в оману, створюючи хибне уявлення про те, що майно, передане до трастів, йому не належало, в той час як насправді він залишався дійсним власником активів. Роль протектора була механізмом, за допомогою якого здійснювався контроль…»

Дискреційні трасти в правовому полі України

Як влучно було сказано в передмові до Гаазької конвенції про право, що застосовується до трастів та їх визнання, 1985 р.: «Інститут трасту унікальний тим, що він невідомий одній половині світу та невід’ємний для іншої».

У національній правовій системі інститут трасту відсутній. Поняття бенефіціарного власника для цілей уникнення подвійного оподаткування та для цілей фінансового моніторингу відрізняються, однак в Україні згадка про трасти зустрічається саме в контексті останнього. У листі Національного банку України від 27.05.2015 № 24-00011/36048 «Щодо роз’яснення окремих питань застосування Положення про порядок подання відомостей про структуру власності банку» вказувалося, що наявність у структурі власності банку трастової конструкції може бути критерієм непрозорості такої структури. При цьому НБУ наголошував, що йдеться саме про використання в структурі власності банку так званих "дискреційних трастів". Трастова конструкція (траст) передбачає "розщеплення" права власності на юридичне та бенефіціарне. За таких обставин визначення особи, яка є власником істотної участі в банку, стає ускладненим або взагалі неможливим, оскільки повноваження власника розділені між кількома особами - установником трасту, трастовим керуючим, бенефіціаром, протектором тощо.

Дискреційні трасти й уникнення подвійного оподаткування

Рішення у справі С. Пугачова можна вважати знаковим і для тлумачення статусу бенефіціарного власника для цілей уникнення подвійного оподаткування, зокрема в контексті статті 103 Податкового кодексу України.

Так, як зазначено в самому Коментарі до Модельної податкової конвенції Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) (Clarification of the meaning of the «beneficial owner» in the OECD Model Tax Convention), термін «бенефіціарний власник» не застосовується у вузькому, технічному сенсі, натомість його радше треба тлумачити в контексті цілей та завдань Конвенції, тобто в контексті уникнення подвійного оподаткування та попередження ухилення від сплати податків. Згідно з тлумаченням укладачів Коментаря термін «бенефіціарний власник» не повинен тлумачитися так, як він тлумачиться відповідно до національного законодавства певної країни. З огляду на це термін «бенефіціарний власник» для цілей Конвенції не вживається у прямому значенні (у тому, яке він може мати згідно з трастовим правом або загальним правом країн англосаксонської правової системи), а повинен застосовуватися в контексті цілей Конвенції. Водночас це і не означає, що те значення, яким наділяється цей термін у національному праві, обов'язково є непридатним для цілей Конвенції.

У Коментарі ця теза проілюстрована прикладом, пов’язаним саме із дискреційними трастами. Так, укладачами Коментаря було пояснено: коли управитель дискреційного трасту (який наділений правом розпоряджатися майном на користь іншої особи на свій розсуд) не розподіляє/виплачує відсотки, нараховані за певний період, такий управитель трасту, який діє на свій розсуд (або якщо сам траст є окремим платником податків), може вважатися бенефіціарним власником такого доходу для цілей Конвенції.

Отже, рішення у справі С. Пугачова дає підстави робити висновки, що протектор дискреційного трасту, наділений надто широкими повноваженнями, може визнаватися бенефіціарним власником для цілей оподаткування.

Попередня стаття Наступна стаття