ВАСУ підтверджує незаконність встановлення місцевих податків та зборів з порушенням норм ПКУ

Вищий адміністративний суд України (далі – ВАСУ) дотримується позиції платників податків, відповідно до якої законодавчі спроби нівелювати порушення органів місцевого самоврядування при встановленні місцевих податків та зборів не виключають незаконність відповідних рішень та їх невідповідність Податковому кодексу України (надалі – ПК України) як правовому акту вищої юридичної сили.

Відповідні положення знайшли своє відображення в ухвалі ВАСУ від 07.06.2017 у справі № 712/2617/16-а.

Фактичні обставини справи

Платник податку оскаржив рішення органу місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків та зборів, прийняте в січні 2016 року, в частині норми положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (далі – податок на нерухомість), якою встановлюється збільшена порівняно з попереднім роком ставка цього податку на 2016 рік.

Позиція Позивача (платник податку)

Позивач апелює до порушення місцевою радою порядку встановлення місцевих податків та зборів, а саме – невідповідності прийнятого рішення засадам та правилам податкового законодавства, які у цьому випадку передбачають застосування збільшеної ставки податку не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим (тобто не раніше 01 січня 2017 року).

Позиція Відповідача (орган місцевого самоврядування)

Вказані порушення Відповідач (місцева рада) виправдовує посиланням на приписи Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» від 24 грудня 2015 року № 909-VІІІ (далі – Закон № 909-VIII), які передбачають:

  • рекомендацію органам місцевого самоврядування у місячний термін з дня опублікування Закону переглянути рішення щодо встановлення на 2016 рік податку на майно в частині місцевих податків та зборів;

  • незастосування в 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік вимог, встановлених підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України та Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Крім того, місцева рада вказує на те, що оспорюваний  Позивачем пункт рішення не порушує його прав, а тому право на звернення до суду відсутнє.

Правова позиція Вищого адміністративного суду України

Натомість усі судові інстанції підтримали позицію платника податку та вказали на необґрунтованості позиції органу місцевого самоврядування. Застосований ВАСУ підхід до вирішення справи базується на таких положеннях.

По-перше, суд касаційної інстанції зазначив, що оскільки позивач є власником об'єктів нерухомого майна на території місцевої ради, що підтверджується свідоцтвами про право власності на нерухоме майно та договорами купівлі-продажу, він виступає платником податку на нерухоме майно, відмінним від земельної ділянки, а тому є суб'єктом  правовідносин, у яких буде застосований цей акт. Вказане з огляду на  приписи частини другої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України надає право оскаржити нормативно-правовий акт – рішення органу місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків та зборів в частині податку на нерухомість.

По-друге, Законом № 909-VIII не внесено змін до підпункту 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 та підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України, як і не було внесено змін до частини третьої статті 27 Бюджетного кодексу України. Таким чином, зазначений закон не змінив правил встановлення місцевих податків та зборів, передбачених Податковим кодексом України, норми якого через їхній пріоритетний характер підлягають застосуванню.

По-третє, норми Закону № 909-VIII в частині перегляду органами місцевого самоврядування прийнятих на 2016 рік рішень щодо встановлення місцевих податків і зборів носять рекомендаційний, а не імперативний характер. Тобто, виконуючи рекомендацію Закону № 909-VІІІ та приймаючи спірне рішення, орган місцевого самоврядування зобов'язаний був дотримуватись обов'язкових приписів Податкового кодексу України, якими регламентується порядок встановлення місцевих податків та зборів.

Правова позиція ЄСПЛ

Показово, що суд апеляційної інстанції у своєму рішенні, з доводами якого погодився ВАСУ, засновує свою правову позицію на численних рішеннях Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ), які оперують категоріями «якості закону» та «передбачуваності закону» (рішення у справі "Шпачек s.r.о." проти Чеської Республіки", рішення у справі "Бейелер проти Італії", рішення у справі "Суханов та Ільченко проти України", рішення у справі "Колишній Король Греції та інші проти Греції).

ЄСПЛ акцентує увагу на трьох основних положеннях:

  • підстави втручання держави у мирне володіння майном особи повинно буди обумовлене нормами національного законодавства, яке у свою чергу – доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні;

  • відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачають можливість різного тлумачення важливих фінансових питань, порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права особи";

  • при втручанні держави у право власності особи має бути забезпечено "справедливий баланс" між загальними інтересами суспільства та обов'язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар.

Як висновок, суд апеляційної інстанції зазначив, що «у процесі нормативного регулювання оподаткування важливим є забезпечення справедливого балансу інтересів держави та платника податків, оскільки можливість платника податків чітко розуміти та передбачати правові наслідки вчинюваних ним дій має фундаментальне значення для правильності його застосування, а у випадку неоднозначності нормативних приписів підлягає застосуванню підхід, відповідно до якого істотні правові сумніви мають тлумачитися на користь платника».

Попередня стаття Наступна стаття

Останні новини:

У Києві обговорили перспективи законодавчого врегулювання питань поштового імпорту: проблематика та шляхи вирішення

24 Жовтня 2017

Технічні моменти подання пояснень та копій документів у випадку блокування реєстрації ПН/РК

24 Жовтня 2017

Мінфін став автором нових змін до системи блокування ПН/РК

24 Жовтня 2017

Судова реформа, боротьба зі скрутками, процедурний аспект адміністрування податків та інші актуальні питання на Форумі з непрямого оподаткування

24 Жовтня 2017

Огляд податкового законодавства за 16 - 22 жовтня 2017 року

23 Жовтня 2017

Чи може неплатник ПДВ бути управителем майна: пояснює ДФС

23 Жовтня 2017

Особливості відображення у податковій звітності витрат і доходів підприємця на загальній системі оподаткування

23 Жовтня 2017

Як одночасно застосовуються пільговий режим оподаткування та касовий метод обліку з ПДВ?

23 Жовтня 2017