ТОП 10 рішень Вищого адміністративного суду України у податкових спорах за 2015 рік за версією TAXLINK

04 Січня 2016 (0)
Аа Аа

Ми підготували для Вас ТОП 10 рішень ВАСУ у податкових спорах за 2015 рік. Зважаючи на той факт, що в наш рейтинг не увійшли та об’єктивно не могли увійти усі найкращі правові позиції ВАСУ, тож, було виокремлено саме ті, які, за нашою версією, значно вплинули на судову практику.

 

1. Норми податкового законодавства не обмежують період подання платником необхідних первинних документів лише часом проведення податкової перевірки.

08 квітня 2015 року Вищий адміністративний суд України ухвалив постанову у справі № 2а-2916/11/2170 за позовом ТОВ «Південенерго» до державної податкової інспекції у м. Нова Каховка Херсонської області про скасування податкових повідомлень-рішень.

Суд зазначив, що відповідно до пункту 44.6 статті 44  ПК України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Адже наведена норма Кодексу лише визначає статус показників податкової звітності, які не підтверджені необхідними документами під час перевірки, однак не обмежує право платника довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення податкової перевірки.

Право надавати заперечення щодо висновків податкового органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів.

Отже, суд прийшов до висновку, що норми податкового законодавства не обмежують період подання платником необхідних первинних документів лише часом проведення податкової перевірки.

 

2. Акт контролюючого органу про неможливість звірки не є підтвердженням відсутності постачання/придбання товарів/послуг.

25 листопада 2015 року Вищий адміністративний суд України ухвалив постанову у справі № 804/1649/14 за позовом ТОВ «ЮБК Інвестстрой» до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії.

Судова колегія суду касаційної інстанції погодилася із висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо протиправності рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, однак суд зазначив, що позовна вимога про зобов'язання відновити реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ «ЮБК Інвестстрой» задоволена безпідставно з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту «г» пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку і відбувається у разі якщо, зокрема, особа, зареєстрована як платник податку, протягом 12 послідовних податкових місяців не подає контролюючому органу декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту.

З аналізу наведеної норми слідує, що анулювання реєстрації платника податку на додану вартість може бути здійснено контролюючим органом у разі якщо платник податку протягом 12 послідовних податкових місяців взагалі не подавав відповідних податкових декларацій, або якщо він подавав такі декларації та при цьому зазначав в них дані, які свідчили про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту.

Таким чином, податковий орган, здійснюючи анулювання реєстрації платника на додану вартість, висновок про відсутність операцій, що підлягають оподаткуванню податком на додану вартість, може зробити виключно на підставі даних, що містяться у відповідних податкових деклараціях, які подані безпосередньо платником податків.

Суд зазначив, що висновок контролюючого органу про подання платником податків протягом 12 послідовних податкових місяців контролюючому органу декларацій з податку на додану вартість, які (який) свідчать про відсутність, є необґрунтованим та непідтвердженим належними та допустимим доказами.

Таким чином, Акт про неможливість звірки, що фактично слугував підставою для прийняття рішення про анулювання реєстрації, не є підтвердженням відсутності  постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту.

 

3. У разі невиконання банком обов’язку з перерахування коштів платника до бюджету, податковий обов’язок платника вважається виконаним в момент подання до банку необхідних платіжних доручень.

18 червня 2015 року Вищий адміністративний суд України постановив ухвалу справі № 815/5192/14 за позовом Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів до Публічного акціонерного товариства по газифікації та газопостачанню «Одесагаз» про стягнення податкового боргу, що виник внаслідок несплати платником податкових зобов’язань.

Платник зазначає, що подав до банку необхідні для сплати податкового зобов’язання платіжні доручення, проте банк не виконав свого обов’язку з перерахування коштів з рахунку платника до бюджету.

Вищий адміністративний суд України зазначив, що конституційний обов'язок платника зі сплати податків слід вважати виконаним з часу подання до обслуговуючого банку платіжного доручення на перерахування до бюджетної системи України на відповідний рахунок Державного казначейства грошових коштів з рахунку платника у банку за наявності у нього достатнього грошового залишку на день платежу.

При цьому платник не несе відповідальності за дії банківських та кредитних установ, які беруть участь у багатостадійному процесі сплати та перерахування податків до бюджету.

Тобто за наявності у платника відповідних доказів, що підтверджують виконання усіх передбачених законодавством умов для визнання його добросовісним платником, обов'язок зі сплати відповідної суми податкового зобов'язання слід визнати виконаним, незалежно від фактичного зарахування платежу до бюджетної системи України.

 

4. Митний контроль після завершення митного оформлення можливий за умови обґрунтованої підозри.

12 січня 2015 року Вищий адміністративний суд України ухвалив постанову у справі № 2а-1870/2551/11 за позовом ТОВ «Дубов'язівський елеватор» до Сумської митниці про скасування податкових повідомлень-рішень.

Суд дійшов висновку, що митний контроль після завершення митного оформлення можливий за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України допущено порушення законодавства України.

Однак в такому разі митний орган має довести на підставі доказів подання позивачем неповної, недостовірної, неправдивої інформації митним органам при декларуванні товару, а також те, що методологічна помилка при класифікації імпортованих товарів була наслідком протиправних дій позивача.

За відсутності таких обставин, а також, оскільки митний орган, приймаючи вантажні митні декларації, відніс товари до певного коду товарної номенклатури, зазначеної імпортером, та пропустив їх на митну територію України (після сплати імпортером передбачених законом податків і зборів), то в подальшому митний орган не має правових підстав для прийняття податкового повідомлення про донарахування  суми податкового зобов'язання з мита на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами підприємницької діяльності, а з податку на додану вартість у зв'язку з виявленням методологічної помилки стосовно класифікації відповідних товарів.

 

5. Загибель посівів, кошти за вирощування яких включені до податкового кредиту, являється ліквідацію основних виробничих чи невиробничих засобів у зв'язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили.

17 червня 2015 року Вищий адміністративний суд України постановив ухвалу справі № 804/7454/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарська фірма «АгроСтар» до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Податкові повідомлення-рішення винесені контролюючим органом у зв’язку із завищенням платником від'ємного значення ПДВ, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду з ПДВ зі спеціальним режимом оподаткування діяльності у сфері сільського господарства. Зокрема, контролюючий орган зазначив підставою для такого висновку нездійснення платником збільшення податкового зобов'язання з ПДВ на суми відповідного податку, сплачені за придбані та використані товари і послуги, необхідні для здійснення сільськогосподарського виробництва – вирощування культур, які загинули.

Касаційний суд не погодився з висновком контролюючого органу, що платнику необхідно було застосувати пункт 198.5 статті 198 ПК України та нарахувати податкові зобов’язання по товарах (послугах), включених до податкового кредиту та використаних для вирощування загиблих посівів (насіння, добрива, паливо), оскільки такі товари (послуги) не можуть вважатися використаними в господарських операціях, які є господарською діяльністю, адже урожай із таких посівів не буде зібрано та реалізовано.

Натомість Вищий адміністративний суд України зазначив, що до цих правовідносин необхідно застосувати пункт 189.9 статті 189 ПК України, в частині, що не можна розглядати як постачання товарів/послуг ліквідацію основних виробничих чи невиробничих засобів у зв'язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку.

Таким чином, платник не повинен збільшувати суму податкового зобов’язання по товарах (послугах), включених до податкового кредиту та використаних для вирощування загиблих посівів.

 

6. Відсутність у податковій консультації конкретної відповіді на поставлене платником питання не є підставою визнання її недійсною.

17 лютого 2015 року Верховним Судом України було винесено рішення у справі № 826/9890/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Венчурні інвестиційні проекти» до Головного управління Міндоходів у місті Києві  про визнання недійсною податкову консультацію.

Платник податків зазначає, що надана контролюючим органом податкова консультація не містить конкретної відповіді на поставлене питання, у зв’язку з чим платник вимагає визнати її недійсною, що має наслідком надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

Вищий адміністративний суд України зазначив, що Податковий кодекс України в якості підстав для визнання недійсною податкової консультації чітко визначає суперечність такої консультації нормам або змісту відповідного податку чи збору. При цьому статтею 53 Податкового кодексу України не передбачено визнання судом податкової консультації недійсною, яка на думку платника податків, не містить конкретної відповіді на поставлене питання.

Отже, податкова консультація може бути визнана недійсною лише з підстави її суперечності нормам або змісту відповідного податку чи збору.

 

7. Наявність маркетингового відділу у суб’єкта господарювання не позбавляє його права користуватись послугами інших маркетингових організацій і відносити їх до складу валових витрат.

6 квітня 2015 року Вищий адміністративний суд України постановив ухвалу у справі №  2а-1287/10/1370 за позовом Відкритого акціонерного товариства «Дрогобицький машинобудівний завод» до Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень.

Суд дійшов висновку, що наявність у  платника власного маркетингового відділу не позбавляє його права, при здійсненні господарської діяльності, залучати інших позаштатних спеціалістів чи користуватись послугами маркетингових організацій, а тому платником податків – ВАТ «Дрогобицький машинобудівний завод» не було занижено податку на прибуток та завищено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість.

Крім того, суд висловив правову позицію, щодо авансових платежів, які за своєю природою не є видом безповоротної фінансової допомоги, а тому не підлягають віднесенню до складу валових витрат, якщо платник, що має право укладати договори, повністю виконав свої зобов'язання щодо виконання договірних зобов'язань.

 

8. Непродовження строку договору оренди не є підставою для неприйняття податкової звітності платником.

30 березня 2015 року Вищий адміністративний суд України постановив ухвалу у справі 2а-3604/10/1970 (4583/11/9104) за позовом фізичної особи – підприємця до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції про  визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Контролюючим органом було відмовлено у прийнятті податкової звітності платника податку у зв’язку з закінченням договору оренди земельної ділянки.

Суд дійшов висновку, що непродовження строку договору оренди не є підставою для неприйняття податкової звітності платником, адже єдиною підставою неприйняття звітності є її формальні недоліки.

Також, суд нагадав, що сплата податкового зобов’язання повинна бути здійснена платником податків незалежно від факту прийняття контролюючим органом податкової звітності.

 

9. Кіпрський сертифікат податкової резидентності є дійсним і за умови підписання їх службовими особами Міністерства фінансів Республіки Кіпр, які не визначені в листі ДПА України

10 лютого 2015 року Вищий адміністративний суд України постановив ухвалу у справі № 813/6063/13-а за позовом Публічного акціонерного товариства «Кредобанк» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкових повідомлень-рішень.

Вищий адміністративний суд України не погодився з доводами контролюючих органів України про те, що кіпрський сертифікат податкової резидентності є дійсним тільки за умови його підписання однією зі службових осіб Міністерства фінансів Республіки Кіпр, інформація про яку була надана податковим органам України.

Натомість Суд  зазначив, що оформлення сертифікату податкової резидентності на офіційному бланку Міністерства фінансів Республіки Кіпр та його підписання уповноваженою службовою особою, що вказана як у сертифікаті, так і в апостилі, є доказами того, що такий сертифікат є офіційним та дійсним.

Таким чином відсутність підписів службових осіб Міністерства фінансів Республіки Кіпр на кіпрському сертифікаті податкової резидентності не є підставою визнання його недійсним.

 

10. Зміни до облікових даних платника податків та до інформаційних баз є протиправними, якщо не співпадають із показниками податкового обліку

23 вересня 2015 Вищий адміністративний суд України ухвалив постанову у справі № 2а-13125/12/2670 за позовом приватного підприємства «Будтранс Плюс» до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.

Суд зазначив, що встановлені Главою 8 розділу ІІ Податкового кодексу України правила щодо призначення та проведення перевірок є законодавчими гарантіями дотримання прав платників податків під час контролю за дотриманням вимог податкового та іншого законодавства, який здійснюється контролюючими органами в розумінні Податкового кодексу України в процесі адміністрування податків і зборів. Відповідні гарантії спрямовані на забезпечення нормального перебігу господарської діяльності платників податків, а так само на надання можливості платникові податків висловити свою незгоду із неправомірним, на його думку, проведенням контрольних заходів щодо такого платника.

Недотримання встановлених статтями 75–81 Податкового кодексу України приписів порушує відповідні гарантії захисту прав та інтересів платника податків, а отже, є порушенням суб'єктивних прав останнього в адміністративних правовідносинах.

Водночас, вчинені контролюючим органом процедурні порушення підлягають оцінці з огляду на те, наскільки відповідні порушення вплинули на можливість платника податків захистити свої права під час проведення спірної перевірки (зокрема, щодо надання відомостей про обставини спірних господарських операцій тощо), чи призвели порушення процедури призначення та/або проведення перевірки на встановлені обставини щодо відображення тих чи інших господарських операцій в податковому обліку тощо.

Суд зазначив, що у податковому праві визнається критерій добросовісності платника, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин (у тому числі і щодо формування даних податкового обліку), доки це не спростовано у порядку, встановленому Податковим кодексом України, що у свою чергу виключає можливість застосування до платника негативних правових наслідків (зокрема, у вигляді вилучення з карток особового рахунку чи інформаційних баз органів доходів і зборів задекларованих ним показників) до моменту донарахування платникові податкового зобов'язання в порядку статті 54 Податкового кодексу України та його узгодження.

Таким чином, суд дійшов висновків, що будь-які зміни до облікових даних платника податків, а також до інформаційних баз, мають визнаватися протиправними, якщо відповідні дані не співпадають із узгодженими сумами (або іншими показниками) податкового обліку.

Попередня стаття Наступна стаття