Суддя окреслив тенденції у спорах із трансфертного ціноутворення

Судової практики по суті контрольованих операцій наразі не так і багато, про практику вищих інстанцій також поки мова не йде. І хоча більшість рішень присвячена формулюванням звітів та подачі декларацій, останнім часом збільшилась частка спорів щодо розмежування контрольованих та неконтрольованих операцій.

Такі рішення дають змогу скласти уявлення про позиції контролюючого органу в окремих питаннях, а також прослідкувати певні тенденції, зауважив Костянтин Пащенко, суддя Окружного адміністративного суду міста Києва, під час однієї із сесій першого Форуму з прямого оподаткування, який учора відбувся в Києві.

Суддя виокремив кілька вартих уваги справ та проаналізував рішення суду.

Справа № 1. Як правильно подати звіт?

Платник, який мав прозвітувати про кілька контрольованих операцій з різними контрагентами, вирішив питання подачі звітності для себе так: спочатку він подав звіт по одному контрагенту, а потім  у формі уточнюючих звітів ним було надано інформацію щодо решти контрагентів. Тим самим, думав платник, ним було виконано обов’язок щодо декларування контрольованих операцій. Втім контролюючий орган з таким підходом платника не погодився та вирішив, що той має сплатити штраф за неподання звітності.

Суд, проаналізувавши попередньо, чи всі операції є контрольованими, дійшов висновку, що кожен уточнюючий звіт є новим звітом, який змінює той, що було подано раніше. Тож, подаючи уточнюючий звіт, платник тим самим фактично скасовував подану раніше інформацію. Відповідно за умови подачі трьох звітів до уваги було взято лише останній, який містив інформацію щодо одного контрагента. Таким чином, платник не подав інформацію про всі контрольовані операції і до нього були застосовані відповідні штрафні санкції.

Справа № 2. Неперекладені роздруківки як доказ

Контролюючий орган вирішив, що відносини між українською та швейцарською компанією є контрольованими, а відповідні операції повинні декларуватись, оскільки засновник української компанії був одночасно одним із засновників швейцарської. Однак з огляду на те, що у відповідного засновника не було великого пакета акцій, він не міг впливати на діяльність швейцарської компанії, платник вирішив, що така компанія не підпадає під критерії пов’язаних осіб.

Фіскали, намагаючись довести свою позицію, використали виписки з двох баз даних, які у свою чергу не містили докладної інформації у відсотках щодо належних особам часток. Платник натомість надав установчі документи швейцарської компанії з автентичним перекладом. Проаналізувавши надані документи, суд підтримав позицію платника, зауваживши, що засновник швейцарської компанії не мав більше 15 % корпоративних прав, а також не мав права підпису та не міг видавати документи від імені цієї компанії.

Додатково суд звернув увагу на те, що контролюючий орган порушив порядок належності та допустимості доказів, адже надані фіскалами роздруківки із сайта не були навіть перекладені.

Справа № 3. Чия позиція важливіша – ПК чи розпорядження Кабміну?

Відповідно до положень ПК України контрольованими операціями є, зокрема, господарські операції, що здійснюються з нерезидентами, зареєстрованими у державах, включених до визначеного Кабміном переліку держав. При визначенні такого переліку держав Кабмін повинен враховувати низку критеріїв, визначених ПК України. Один з таких критеріїв передбачає, що у держав, які включаються до переліку, ставка податку на прибуток підприємств на 5 і більше відсоткових пунктів нижча, ніж в Україні.

Справа в тому, що українська компанія мала правовідносини з компанією з Белізу, яка на той момент перебувала у згаданому вище переліку держав. Компанія вирішила, що, оскільки в Белізу з Україною різниця у податкових ставках була лише 4 в.п., то Кабмін, визначаючи перелік держав, помилився, а компанія у свою чергу вирішила керуватись положеннями ПК як актом вищої юридичної сили та не декларувати операції з компанією з Белізу.

Контролюючий орган натомість скористався актом КМУ та застосував штрафні санкції.

Суд у цьому випадку став на бік фіскалів і також не взяв до уваги вимоги ПК України щодо податкових ставок. Пославшись на відповідний акт КМУ, суд дійшов висновку, що операції з компанією з Белізу потрібно було задекларувати.

Висновок цього суду, на думку К. Пащенка, є досить суперечливим. Однак робити більш конкретні висновки, не маючи всіх документів, не є можливим.

Справа № 4. Загальний чи спеціальний порядок перевірки?

Суб’єкт вирішив, що до нього мало бути застосовано особливий порядок проведення перевірок, передбачений ст. 39  ПК України. Але контролюючий орган, позицію якого підтримав суд, вирішив, що у справах, які стосуються подачі звітності, а не аналізу конкретних операцій, може бути застосований загальний порядок, передбачений статтею 78 ПК України (позапланова документальна перевірка – ред.).

 

Наталія Шнир, TaxLink

Попередня стаття Наступна стаття