Спори з ТЦ: суддям радять бути уважнішими до мінливого законодавства

Починаючи з 2013 р., коли в Україні було впроваджено правила трансфертного ціноутворення, відповідні норми законодавства змінились уже кілька разів. Як наслідок – нерідко виникає ситуація, коли судді, розглядаючи справи з ТЦ за один період, посилаються на законодавство, що діяло раніше. З урахуванням такої динамічності цієї сфери суддям радять бути уважнішими, адже незабаром ТЦ можуть торкнутись і інші зміни – впровадження податку на виведений капітал чи правил плану BEPS.

На це увагу суддів звернув Микола Мішин, начальник відділу перевірок трансфертного ціноутворення Департаменту аудиту ДФС під час семінару щодо судової практики з ТЦ, який 30 червня відбувся у ВАСУ.

Цифри

Як зауважує М. Мішин, хоча граничний термін подання звітності за 2016 р. було перенесено з травня на жовтень, вже зараз можна приблизно сказати, що звітувати про контрольовані операції буде близько 3 тис. платників. Повертаючись до теми розходження у позиціях між фіскалами і платниками податків, М. Мішин зазначає, що в половині випадків платники погоджуються з позицією фіскальної служби і визнають відповідні штрафні санкції, у решті ж випадків – звертаються до суду.

Стосовно динаміки розгляду спорів у судах, то вона за останні кілька років також змінилась. Так, як зауважила Євгенія Марущенко, консультант групи трансфертного ціноутворення КПМГ в Україні, з 2013 по 2017 рр. у судах розглянули близько 145 так званих формальних спорів з ТЦ, 63 % яких було вирішено на користь платників податків і відповідно 37 % – на користь фіскальної служби. Слід зауважити, що відповідне співвідношення зазнало змін, починаючи від 82 % до 18 % на користь платників та фіскалів відповідно у момент запровадження правил ТЦ та завершуючи 50 % на 50 % у 2017 р.

«Тобто, як ми бачимо, тенденція вирівнюється, податковий орган стає достойним суперником», – зауважує Є. Марущенко.

По суті

У першу чергу слід зазначити, що наразі до суду було подано як мінімум один позов, який у разі його вирішення на користь платника може буквально перевернути з ніг на голову ситуацію в трансфертному ціноутворенні. Справа в тому, що в суді оспорюється правомірність прийняття рішення Кабміном про затвердження переліку низькоподаткових юрисдикцій. Платник оспорює бездіяльність Кабміну щодо неприйняття цього переліку у форматі постанови (перелік затверджено розпорядженням КМУ – ред.). «Якщо суд погодиться з такими аргументами, то таке розпорядження буде визнано нікчемним… як наслідок – незрозуміло, чим ми тоді ці кілька років займались», – говорить М. Мішин.

М. Мішин та Є. Марущенко окремо звертають увагу суддів на низку спорів щодо операцій з низькоподатковими юрисдикціями. Показовими в цьому випадку є 2 справи щодо операції з контрагентами з Грузії. Справа в тому, що у 2015 р. по факту діяло три різних переліки низькоподаткових юрисдикцій, останній з яких затверджений ще у вересні 2015 р. (цей перелік діє і до сьогодні – ред.). З кожним наступним переліком, який затверджував Кабмін, перелік країн та територій в документі зменшувався – з 77 до 65.

Однак питання в тому, що відповідно до ПК України операція вважається контрольованою з дати включення відповідної країни чи території до переліку, а от про дату виключення країни мова не йде. І хоча з цього приводу ДФС видала відповідне роз’яснення, в якому пояснила, що та чи інша операція визнавалась контрольованою на момент дії відповідного розпорядження, тобто фактично з «дати до дати», питання з боку платників це не прибрало.

Так, у першому випадку платник оспорював висновок фіскалів щодо контрольованості операції з контрагентами з Грузії. Фіскали вирішили, що оскільки Грузія знаходилась у двох переліках низькоподаткових юрисдикцій (у вересні Грузію було виключено з відповідного переліку – ред.), а операції платника відповідали критеріям контрольованих (операція на 5 млн грн, річний дохід – більше 50 млн грн – ред.), то відповідний платник повинен був подати звіт про контрольовані операції. Платник податків у свою чергу заявив, що ставка податку в Грузії складає лише 15 %, тобто відрізняється від ставки податку на прибуток в Україні лише на 3 %, посилаючись при цьому на положення ПК України, відповідно до яких Кабмін, формуючи перелік низькоподаткових юрисдикцій, має враховувати різницю у ставках податку на прибуток (у держав, які включаються до переліку, ставка податку на прибуток підприємств має бути на 5 і більше відсоткових пунктів нижчою ніж в Україні – ред.).

Але оскільки платник податків в суді не надав доказів, в т. ч. того, що відповідні розпорядження Кабміну оскаржені в судовому порядку та скасовані (розпорядження, якими затверджені відповідні переліки, – ред.), суд прийняв рішення на користь контролюючого органу.

Обставини другої справи практично ідентичні до описаної вище, зокрема, мова знову про Грузію, однак тут рішення було прийнято на користь платника. Суд врахував надані тим докази:

- лист посольства Грузії про чинну ставку податку на прибуток для контрагентів Грузії про те, що ставка податку дійсно становить 15 %;

- лист служби доходів Грузії про те, що нерезидент фактично сплачував податок на прибуток в розмірі 15 %, що у свою чергу лише на 3 % менше ставки податку, передбаченої в Україні.

Суд також взяв до уваги наявність укладеної відповідної міжнародної угоди між Україною та Грузією та виключення Грузії з переліку низькоподаткових юрисдикцій у вересні 2015 р., та, як вже зазначалось, дійшов висновку про те, що операції платника з його грузинським контрагентом не можуть вважатися контрольованими.

Також слід зауважити, що схоже рішення судом було прийнято і щодо Швейцарії, яку свого часу було виключено з переліку низькоподаткових юрисдикцій. Суд, як зазначали спікери, взяв до уваги той факт, що країну було виключено із зазначеного вище переліку у вересні 2015 р.

«Суди фактично по-різному оцінили одні і ті ж обставини, - коментує це питання М. Мішин, який черговий раз просить суддів особливо звертати увагу на ті норми, які діяли в той період, коли здійснювалась та чи інша контрольована операція. - Адже норма щодо того, що операція вважається контрольованою чи ні залежно від того, яку ставку податку платить нерезидент, була актуальною лише у 2013 - 2014 рр., а з 2015 р. в ПК України цього нема. Так, є рекомендації для Кабміну щодо визначенні переліку низькоподаткових юрисдикцій, але Кабмін не зобов’язаний їх використовувати». Представник ДФС зі свого боку також додає, що у цих справах контролюючий орган, приймаючи рішення, опирався на пряму норму Закону – Грузія була в списку, тож відповідно операції з контрагентами визначались як контрольовані.

 

Прослухати весь запис семінару щодо судової практики з ТЦ можна за посиланням.

Також читайте:

Суддя окреслив тенденції у спорах із трансфертного ціноутворення

Огляд рішень з трансфертного ціноутворення іноземних судів

Попередня стаття Наступна стаття