Щодо деяких аспектів оподаткування доходів нерезидентів

ДФС  України в індивідуальній податковій консультації надала роз’яснення стосовно утримання податку на доходи нерезидентів під час виплати нерезиденту винагороди за договором про надання брокерських послуг.

Для відповіді на це питання було проаналізовано статті Податкового кодексу України (далі – Кодекс), де визначається поняття доходу з джерелом походження з України,  яким вважається будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.

Відповідно до пп. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Кодексу резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у підпункті 141.4.1 цього пункту, за ставкою в розмірі 15 % їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

Перелік доходів, отриманих нерезидентом із джерелом їх походження з України, визначено пп. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Кодексу.

До переліку доходів, отриманих нерезидентом із джерелом походження з України, включаються, зокрема, доходи у вигляді брокерської, комісійної або агентської винагороди, отриманої від резидентів або постійних представництв інших нерезидентів стосовно брокерських, комісійних або агентських послуг, наданих нерезидентом або його постійним представництвом на території України на користь резидентів.

Основною умовою для оподаткування такого доходу є здійснення фактичних виплат брокерської, комісійної або агентської винагороди стосовно брокерських, комісійних або агентських послуг.

Отже, доходи нерезидента у вигляді брокерської, комісійної або агентської винагороди, отриманої від резидента за виконані брокерські, комісійні або агентські послуги на користь такого резидента, підлягають оподаткуванню відповідно до вимог пп. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Кодексу, якщо інше не встановлено правилами міжнародного договору, незалежно від місця надання нерезидентом зазначених послуг.

У випадку ж якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.

Внутрішнім українським законодавством зазначені положення регламентуються п. 103.2 ст. 103 Кодексу, де визначається у яких випадках можливо самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу[1] і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.

 

 

 


[1] Вищий адміністративний суд України, надаючи тлумачення зазначеного вище терміна, у своєму рішенні від 24.03.2014 № К/800/52155/13 виходить із того, що «фактичний отримувач доходу» не має тлумачитися у вузькому, технічному сенсі, його значення слід визначати відповідно до мети, завдань міжнародних договорів про уникнення подвійного оподаткування, таких як «уникнення від сплати податків», і з урахуванням таких основних принципів, як «запобігання зловживання положеннями договору». Для визначення особи як фактичного отримувача доходу така особа повинна володіти не тільки правом на отримання доходу, але і, як свідчить міжнародна практика застосування угод про уникнення подвійного оподаткування, повинна бути особою, яка визначає подальшу економічну долю доходу.

 

 ВАСУ фактично виходить з того, що для визнання особи як фактичного отримувача доходу (бенефіціарного власника) необхідним є не тільки наявність правових підстав для безпосереднього отримання доходу, але і того, що така особа повинна бути безпосереднім вигодоотримувачем, тобто особою, яка отримує вигоду від доходу та визначає його подальшу економічну долю. При визначенні фактичного отримувача доходу слід також враховувати виконувані функції та покладені на нерезидента ризики.

Попередня стаття Наступна стаття