Про благі наміри та відходи

30 Жовтня 2015 (0) #Екологічний податок
Аа Аа

Не так часто у Верховній Раді України реєструються зміни до Податкового Кодексу України в частині екологічного податку. Можливо, це пов’язано з порівняно невисоким інтересом до податку як такого, який важко назвати бюджетоутворюючим, можливо, з його складністю, а може з тим, що наша країна знаходиться ще задалеко від осмислення світових тенденцій екологічного розвитку та захисту навколишнього середовища, хтозна.

Проте, як вже було відмічено в нашому огляді, на минулому тижні такий екологічний проект було зареєстровано під номером 3199-1. Ідея, яка закладається в підвалини проекту, окреслюється колективом авторів через необхідність розвитку галузі поводження з побутовими відходами, у відповідності зі статистичними даними, вміщеними в пояснювальній записці, досягла серйозних масштабів, адже на 12-15 млн. тонн твердих побутових відходів, які щороку утворюються у нашій країні, забороняються на 80-90% полігонів, які не відповідають «елементарним вимогам екологічної безпеки». Власне, починати наш аналіз можна було б уже звідси і ставити питання про безперешкодне існування таких полігонів та сміттєзвалищ протягом стількох років існування незалежної України, проте детальніше зупинимось на елементах які нам пропонується запровадити в законодавство у порівнянні із подібним проектом 3199, який було зареєстровано близько місяця тому.

Проектом закону пропонуються зміни в двох основних напрямках:

  • введення нового об’єкта оподаткування екологічним податком – виробництво та імпорт упаковок;
  • збільшення ставок податку за розміщення малонебезпечних відходів, якими в більшості є тверді побутові відходи.

Щодо нового об’єкта оподаткування. Автори свіжого законопроекту дещо звузили обсяг об’єктів оподаткування порівняно з попереднім, виключивши з нього пневматичні гумові шини, мінеральні чи синтетичні олії, електричне та електронне обладнання тощо, і сконцентрувались на врегулюванні справляння екологічного податку з упаковок. Вже в підпункті 14.1.57 пункту 14.1 статті 14 ПК України нам пропонують доповнити визначення екологічного податку словами «виробництва й імпорту упаковки та товарів в упаковці».

Проте, на наш погляд, зазначені дії платника податків, що, на думку авторів законопроекту, мають утворювати об’єкт оподаткування екологічним податком, для сучасного українського розуміння його ролі як "плати за забруднення" не є характерними. За своєю природою вони більш близькі для акцизного податку, адже на етапі виробництва чи імпорту упаковки забруднення або іншого шкідливого впливу на зовнішнє середовище внаслідок безпосередньої взаємодії з упаковкою не відбувається (застосування ж конкретних ставок для різних видів упаковки регулює питому вагу в їх виробництві чи при імпорті). Віднесення такого роду екологічного платежу до акцизу, як стверджує В.В. Романенко, посилаючись на рейтинг «Paying taxes» спостерігається в Естонії, що спрощує його декларування та сплату. В проекті № 3199 все ж було зроблено акцент на утилізації відходів упаковки.

Цікаво, чи не з таким штучним винесенням за рамки оподаткування акцизним податком операцій з виробництва та імпорту конкретного товару (в цьому випадку упаковки) законотворці пов’язують відсутність будь-яких змін щодо норм Митного кодексу України?

Аналізуючи норми підпунктів 249.12 та 250.2.5 проекту, приходимо до висновку, що таким чином пропонується таким чином винести екологічний податок «за дужки» при перетині упаковками державного кордону, а сплачувати його постфактум. Однозначно стверджувати добре це чи погано ми не слід, адже це буде дещо передчасно. Разом з тим, вносячи зміни до об’єкта оподаткування екологічним податком, процедури його справляння, автори не враховують норму пункту 250.9 статті 250 ПК України, яка у зв’язку з пропонованими змінами може трактуватись контролюючими органами неоднозначно. Мова йде про те, що платник податків, що не планує здійснення викидів, скидів забруднюючих речовин, розміщення відходів, утворення радіоактивних відходів (законодавцем перераховано всі об’єкти оподаткування екологічним податком, що існують на даний момент, тобто логіка норми зводиться до попередження виникнення об’єкта оподаткування – прим. автора), має подати про це відповідну заяву. А саме: заяву про відсутність у нього у звітному році об’єкта обчислення екологічного податку. Чи повинен складати таку заяву платник податку, який не планує виробництво та імпорт упаковок? З одного боку, ні, адже в перерахованому переліку дій цього не зазначено, а з іншого – так, це ж об’єкт обчислення екологічного податку? Після прийняття пропонованих змін імпорт упаковки вже вважатиметься об’єктом оподаткування.

Щодо обчислення та ставок податку. Стикаємось із кількома проблемами також при обчисленні податку. Не зупиняючись на питанні пропонованих одиниць виміру (адже вага вимірюється в Ньютонах), і констатуючи безумовний прогрес порівняно з терміном «обсяги упаковки», вжитому в проекті 3199, мусимо зауважити, що певні нечіткості все ж прослідковуються. Це стосується, зокрема, визначення ставок податку. Так, автори законопроекту нечітко розрізняють в пункті 2481.1 статті 2481, де все ж таки «комбінований» матеріал, з якого виготовлено упаковку, а де «інший» або будь-який із перерахованих однорідних. Відповіді на питання про те, чи буде використання двох різних пластмас або, умовно, жерсті і фольги комбінованим матеріалом, в Кодексі та профільному законі ми не знайдемо, хоча це прямо впливає на розмір ставки.

Водночас, паралельно пропонується підняти ставку за розміщення малонебезпечних відходів, поділивши їх на тверді побутові та інші. Ставка для малонебезпечних твердих побутових відходів збільшується приблизно в 25 разів, причому якщо ці відходи не перероблені, то ставка податку зростатиме ще в 6 разів. Економічного обґрунтування таких розрахунків, на жаль, не наведено в супровідних документах. Власне, ставку відносно малонебезпечних твердих побутових відходів пропонується зробити в декілька разів вищою навіть за ту, що застосовується до високонебезпечних.

В свою чергу обсяг предметів, що підпадають під визначення твердих побутових відходів, величезний. Вже аналізуючи законодавчі визначення, нескладно помітити, що питома вага малонебезпечних твердих побутових відходів в процесі життєдіяльності людини є однією з домінуючих. Так, Закон України «Про відходи» від 5 березня 1998 року № 187/98-ВР дає визначення побутових відходів як відходів, що утворюються в процесі життя і діяльності людини в житлових та нежитлових будинках (тверді, великогабаритні, ремонтні, рідкі, крім відходів, пов'язаних з виробничою діяльністю підприємств) і не використовуються за місцем їх накопичення. В той же час твердими відходами згідно Закону є тверді відходи залишки речовин, матеріалів, предметів, виробів, товарів, продукції, що не можуть у подальшому використовуватися за призначенням.

Таким чином, депутати пропонують доволі жорстко підійти до вирішення проблеми утилізації відходів, реєструючи паралельно проект закону № 3200-1, яким передбачається певну частину з отриманих коштів направити до спеціального фонду місцевих бюджетів. Проте значна частина коштів потрапить як в загальні фонди бюджетів… як місцевих, так і державного. Залишаючи право розподілу значної частини коштів за собою, держава має намір зберегти значні важелі впливу на розвиток галузі переробки відходів в Україні.

Безперечно, створення сприятливого податкового клімату для розвитку переробної галузі в Україні та забезпечення повторного циклу використання відходів є доволі прогресивною ідеєю. Проте в реаліях українського сьогодення значне підвищення ставки податку з примарною можливістю фінансування з боку держави може в кращому випадку призвести до зростання цін на послуги організацій, що здійснюють розміщення відходів, та організацій, що здійснюють їх вивезення.

В гіршому ж випадку, враховуючи той факт, що база оподаткування для розміщення відходів розраховується, виходячи з даних, що містяться в документах про передачу таких відходів уповноваженим організаціям, ми можемо стати свідками виникнення ряду стихійних сміттєзвалищ або ж зменшення за двосторонньою домовленістю обсягу відходів у відповідній документації з подальшими наслідками як податкового, так (і це набагато страшніше) екологічного характеру.

Експерт Taxlink
Роман Макарчук

Попередня стаття Наступна стаття