Принципи верховенства права, стабільності податкового законодавства і транспортний податок: судовий прецедент

19 Січня 2016 (0)
Аа Аа

Актуальна судова практика з транспортного податку поповнилася досить цікавим рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2015 року у справі № П/811/3341/15. Так, зважаючи на існуючі тенденції розгляду судовими органами категорії справ по «податку на розкіш», ця постанова містить неординарні підходи до тлумачення та застосування норм бюджетно-податкового законодавства, які однозначно заслуговують уваги. Зокрема, судом проаналізовано такі ключові аспекти:

  • співвідношення бюджетного та податкового законодавства в аспекті регулювання відносин встановлення та адміністрування транспортного податку;
  • застосування конституційного принципу верховенства права у сфері оподаткування транспортним податком;
  • тлумачення принципу стабільності податкового законодавства в аспекті його практичного застосування до спірних правовідносин.

Варто почати з того, що платник звернувся до адміністративного суду з вимогою визнати протиправними дії контролюючого органу стосовно прийняття рішення та скасування податкового повідомлення-рішення, яким визначено грошове зобов’язання з транспортного податку з фізичних осіб у сумі 25000 грн. Позивач мотивував свої позовні вимоги тим, що з урахуванням такої засади податкового законодавства як стабільність, обов'язок сплати транспортного податку виникає лише з 1 січня 2016 року. Суд позовні вимоги платника задовольнив.

 

Співвідношення бюджетного та податкового законодавства

Судом при вирішенні цієї справи проаналізовано співвідношення бюджетного та податкового законодавства в аспекті регулювання спірних правовідносин. Так, суд зазначив, що податкове законодавство є похідним від бюджетного, оскільки необхідність існування податкового законодавства обумовлена тим, що у держави є обов'язок фінансування взятих на себе  зобов'язань, котрі потребують витрачання коштів. Як наслідок, судом фактично застосовано саме норми бюджетного законодавства при вирішенні цієї справи.

Водночас у рішенні зазначається, що аналогію бюджетного законодавства у випадку регулювання даних правовідносин неможливо застосовувати, оскільки норми Бюджетного кодексу України  (далі – БК України) щодо часу введення у дію законів, котрі впливають на показники бюджету, не передбачають врахування певних юридичних фактів саме при встановленні нового податку.

 

Конституційний принцип верховенства права

При цьому свій правовий висновок суд обґрунтовує застосуванням конституційного принципу верховенства права, стверджуючи, що бюджетна політика держави в аспекті введення у дію законів, котрі впливають на показники бюджету, не узгоджується з підходом про пріоритетність прав, свобод та інтересів громадян, визнання їх найвищою соціальною цінністю. Суд мотивує це тим, що встановлення нових податків або збільшення розміру вже існуючих призведе до збільшення витрат платника податків та неможливості за короткий період часу збалансувати власні доходи і витрати.

Суд зазначив, що платнику необхідний певний час, щоб проаналізувати власний бюджет та прийняти рішення стосовно перебування у власності або набуття у власність об'єкта, який планується оподаткувати у новому бюджетному періоді. Відповідно до цього негайне застосування змін до ПК України в аспекті сплати транспортного податку суперечить принципу верховенства права.

 

Принцип стабільності податкового законодавства

Ще одним аргументом неправомірності оскаржуваного ППР суд вказав порушення законодавцем принципу стабільності податкового законодавства при встановленні транспортного податку. Суд чи не вперше в практичному аспекті протлумачив відповідну норму ПК України (підпункт 4.1.9 ПК України), зазначаючи, що принцип стабільності реалізується через заборону внесення змін до будь-яких елементів податків та зборів, тобто заборону введення у дію таких змін у новому бюджетному періоді, якщо такі зміни прийняті (набрали чинності) менш як за 6 місяців до його початку. Правильність такого тлумачення викликає сумнів, адже засновується на положеннях Бюджетного кодексу, який у даних правовідносинах застосуванню не підлягає.

Відповідно до вищезазначеного суд зробив висновок, що транспортний податок повинен сплачуватись з 1 січня 2016 року.

 

Загалом, надаючи пріоритет нормам Бюджетного кодексу у регулюванні правовідносин оподаткування, зокрема, звертаючись до частини 3 статті 27 БК України, та застосовуючи конституційний принцип верховенства права без належного обґрунтування та конкретизації механізму його реалізації, суд  не врахував важливих положень безпосередньо податкового законодавства, які мають вирішальне значення при регулюванні спірних правовідносин. Адже саме ПК України є основним нормативно-правовим актом у сфері справляння податків та зборів, норми якого підлягають першочерговому застосуванню.

За ПК України особливість транспортного податку полягає в його статусі як загальнообов’язкового місцевого податку, який встановлюється на певній території рішеннями відповідних органів місцевого самоврядування. Саме порядок застосування норм рішень місцевих рад грає вирішальну роль при встановленні транспортного податку.

Відповідно до підпункту 12.3.4 ПК України рішення місцевої ради про встановлення місцевих податків та зборів, яке було офіційно оприлюднене після 15 липня року, що передує плановому, підлягає застосуванню не раніше бюджетного періоду, що настає за плановим.

Відповідно до обставин справи, Кіровоградська міська рада прийняла рішення про встановлення місцевих податків та зборів 27 січня 2015 року, тобто його опублікування відбулось після 15 липня року, що передує плановому. Таким чином, норми цього рішення підлягають застосуванню з 1 січня 2016 року, що зумовлює відсутність у платника обов’язку сплачувати транспортний податок у 2015 році.

Попередня стаття Наступна стаття