Нові пропозиції щодо вдосконалення оподаткування земельних ділянок, що перебувають на стадії поліпшення

2 жовтня 2015 року у Верховній Раді України народним депутатом Гуляєвим В. О. був зареєстрований законопроект про внесення змін до статті 283 Податкового кодексу України. Ним пропонується звільнити від оподаткування земельним податком земельні ділянки, що перебувають у стадії поліпшення їх стану згідно з державними та регіональними програмами.

Стосовно доцільності таких змін. Справа в тім, що у Земельному кодексі міститься норма, яка звільняє від плати за землю земельні ділянки, що перебувають у стадії сільськогосподарського освоєння або поліпшення їх стану згідно з державними та регіональними програмами (пункт в статті 205 Земельного кодексу України). Таке положення було введено з метою економічного стимулювання раціонального використання земельних ресурсів. Оскільки воно стосується оподаткування, то відповідно і в Податковий кодекс була введена кореспондуюча норма (пункт 283.1.2 статті 283 Податкового кодексу України). Однак остання, скоріш за все у зв’язку з недосконалістю законодавчої техніки, сильно звужує перелік об’єктів, звільнених від оподаткування. Зокрема, за межами такого звільнення залишились земельні ділянки не сільськогосподарського призначення, а також земельні ділянки, що перебувають у стадії поліпшення їх стану згідно з державними та регіональними програмами. Таким чином, на сьогоднішній день має місце колізія норм податкового і земельного законодавства. Згідно з приписами законодавства у такому випадку ми маємо застосовувати положення Податкового кодексу, оскільки він, по-перше, є спеціальним законом у сфері оподаткування, а по-друге, був прийнятий пізніше за Земельний кодекс. Цією позицією користувалися і податківці, наполягаючи на необхідності оподаткування земельних ділянок не сільськогосподарського призначення та тих, що перебувають у стадії поліпшення. Отже, вказані зміни до статті 283 мають частково прибрати таку колізію, звільнивши від оподаткування сільськогосподарські землі, що перебувають у стадії поліпшення згідно з державними та регіональними програмами.

Варто зазначити, що це далеко не єдина колізія між нормами податкового і земельного законодавства, зважаючи на розрив у часі між прийняттям Земельного і Податкового кодексів. Так, неозброєним оком видно невідповідність у визначенні об’єкту плати за землю між тією ж статтею 205 Земельного кодексу, яка до об’єкту відносить лише земельну ділянку, та статтею 270 Податкового кодексу, яка охоплює ще й такий особливий об’єкт як земельну частку (пай). Таким чином, ми бачимо необхідність у вдосконаленні законодавчого регулювання та усуненні різноманітних колізій, що обумовлює доцільність обговорюваного законопроекту.

Стосовно досконалості законопроекту. Автор законопроекту у пояснювальній записці вказує, що метою запропонованих ним змін є прибрати колізію між нормами податкового і земельного законодавства, що в свою чергу має звільнити від оподаткування земельним податком земельні ділянки не лише сільськогосподарського призначення, а й усі інші, які перебувають у тимчасовій консервації або у стадії сільськогосподарського освоєння, а також у стадії поліпшення їх стану згідно з державними та регіональними програмами. Але фактично, формулюванням, яке пропонує автор, отримають звільнення лише сільськогосподарські ділянки на стадії поліпшення їх стану, а інші земельні ділянки, скажімо промислового значення, що перебувають у тимчасовій консервації у зв’язку з техногенним забрудненням, залишились «за бортом» регулювання цього законопроекту.

Пропозиції. Ця проблематика підіймається не перший раз і вже була предметом дискусій напередодні прийняття Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України (щодо особливостей справляння плати за землю)». Тоді була висунута пропозиція доповнити статтю 281 Податкового кодексу підпунктом 281.4, виклавши його у наступній редакції: «Звільняються від плати податку земельні ділянки, що перебувають у стадії сільськогосподарського освоєння або поліпшення їх стану згідно з державними та регіональними програмами». В такому випадку звільненню підлягали б усі земельні ділянки, а не лише сільськогосподарського призначення. Ще б одним варіантом було викласти пункт 283.1.2. у такій редакції: «Не сплачується податок за земельні ділянки, що перебувають у тимчасовій консервації або у стадії сільськогосподарського освоєння, а також у стадії поліпшення їх стану згідно з державними та регіональними програмами».

Висновок. Обговорюваний законопроект є досить суттєвим і важливим, оскільки усуває чергову законодавчу колізію і підвищує рівень законодавчої техніки, але не виконує повністю мету, що була поставлена його автором. 

Попередня стаття Наступна стаття