Коментар стосовно проекту Закону про внесення змін до Податкового кодексу України щодо створення передумов для нової моделі ринку природного газу

09 Жовтня 2015 (0)
Аа Аа

Відповідно до проекту Закону № 3073 від 11.09.2015 року, до Податкового кодексу України пропонується привести елементи податку на додану вартість, рентної плати за користування надрами для видобування природного газу та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності у відповідність із нормами Закону України «Про ринок природного газу» шляхом внесення змін до статей 187, 252 та пункту 29 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, що вплине на кінцеву ціну на газ.

Виключення регулювання оподаткування ПК України послуг з постачання природного газу. Авторами законопроекту пропонується змінити зміст пункту 187.10, після чого визначення дати виникнення податкових зобов’язань шляхом застосування касового методу не застосовуватиметься до послуг з постачання природного газу, проте поширюватиметься на його розподіл. Загалом, цим законопроектом в багатьох положеннях пропонується замінити термін «постачання» на «розподіл». В свою чергу, розподіл природного газу не включає в себе постачання природного газу, а являє собою господарську діяльність, що підлягає ліцензуванню та є пов'язаною з переміщенням природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки споживачам, а під постачанням природного газу розуміють його реалізацію споживачам на підставі укладених з ними договорів з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини. Тобто, послуги з постачання природного газу не регулюватимуться ПК України.

Зміна порядку визначення фактичної ціни реалізації для природного газу. Крім того, запропоновано внесення суттєвих змін до порядку визначення фактичної ціни реалізації для природного газу: якщо, відповідно до чинного законодавства, для її встановлення застосовувалися закупівельні ціни, встановлені Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та ціна, що дорівнює граничному (максимальному) рівню ціни на природний газ, то, відповідно до законопроекту, при визначенні фактичної ціни реалізації необхідно застосовувати ціну, визначену у відповідних договорах купівлі-продажу природного газу між платником рентної плати та суб’єктом ринку природного газу. В цьому аспекті особливу увагу слід звернути на даного суб’єкта, на якого покладені спеціальні обов’язки щодо формування ресурсу природного газу для побутових споживачів та виробників теплової енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (зокрема задоволення потреб побутових споживачів) відповідно до Закону України «Про ринок природного газу»; також запропонований варіант пункту статті деталізовано формулюванням щодо застосування даних цін у відповідному податковому (звітному) періоді; виходячи з вищезазначеного, дані положення нададуть більше свободи платникам рентної плати при визначенні фактичної ціни реалізації природного газу.

Заміна тарифів на природний газ діючими цінами. Також, якщо чинним законодавством встановлено збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, то законопроектом пропонується замінити це формулювання на «ціни природного газу», та, відповідно, вилучити ряд норм щодо використання зазначеного тарифу. Споживачами природного газу, як наголошується у Листі ДФС України від 20.01.2015 року № 1427/99-99-15-04-02-17, є населення, бюджетні установи, підприємства комунальної теплоенергетики, теплові електростанції, електроцентральні та котельні суб’єктів господарювання, в тому числі блочні (модульні) котельні, інші суб’єкти господарювання та їх відокремлені підрозділи, які використовують природний газ для виробництва товарів та надання послуг, на інші власні потреби. В свою чергу, поняття діючого тарифу охоплювало такі складові, як (1) ціна природного газу (для відповідної категорії споживачів) без урахування тарифів на його транспортування і постачання і суми податку на додану вартість для платників, що провадять діяльність з постачання природного газу споживачам на підставі укладених з ними договорів; (2) митну вартість оформлення природного газу для платників, що споживають імпортований ними природний газ як паливо або сировину та (3) середню митну вартість імпортованого природного газу для платників, що споживають видобутий ними природний газ як паливо або сировину. Виходячи із запропонованих законопроектом змін, звужується регулювання Податковим кодексом вищезазначених аспектів, проте сутність розуміння ціни природного газу (без урахування тарифів на його транспортування і постачання, і суми податку на додану вартість для платників, що провадять діяльність з постачання природного газу споживачам), залишається тією ж самою.

Крім того, авторами законопроекту розрізняються «ціна природного газу» та «діюча ціна природного газу», про що йдеться, зокрема у підпункті 1.5. пункту 29 Підрозділу ХХ Податкового кодексу України. Порівнюючи ці поняття, робимо висновок, що при визначенні як діючої ціни природного газу, так і ціни природного газу не враховуються (1) суми податку на додану вартість (змін щодо його неврахування при визначенні діючої ціни/ціни природного газу не запропоновано) та (2) тарифи на його транспортування. Проте, як встановлено законодавством, при визначенні ціни природного газу не враховуються тарифи з його постачання, що є досить спірним виходячи із запропонованих змін стосовно виключення можливості регулювання Податковим кодексом послуг з постачання природного газу загалом; при визначенні ж діючої ціни природного газу не враховуються тарифи на його розподіл.

Заміна формулювання «населення» на «побутові споживачі». Наступним важливим моментом є запропонована заміна формулювання «населення» на «побутові споживачі». Споживачами природного газу, відповідно до положень Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», визнаються фізичні особи (населення), фізичні особи – підприємці та юридичні особи, які відповідно до договору користуються послугами з газопостачання та використовують природний газ для приготування їжі, опалення, підігріву води, а також як паливо або сировину. Правилами надання населенню послуг з газопостачання, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 9 грудня 1999 року № 2246 ототожнюються поняття побутовий споживач та населення, під якими мається на увазі фізична особа, яка отримує природний газ з метою використання для власних побутових потреб, у тому числі для приготування їжі, підігріву води та опалення житлових приміщень. Проте, в розумінні Тимчасового положення про порядок проведення розрахунків за надання населенню послуг з газопостачання в умовах використання лічильників природного газу (будинкових або на групу будинків), під споживачем (не побутовим споживачем!) мається на увазі фізична особа, якій надаються послуги з газопостачання. Загалом, законодавство, що регулює діяльність природного газу, є неоднозначним з приводу ототожнення або розмежування вищезазначених понять, тому запропонована законопроектом заміна формулювання є досить доречною.

Варто звернути увагу на те, що відповідно до первісного проекту закону, було запропоновано взагалі скасувати рентну плату за транспортування природного газу шляхом виключення відповідних норм зі статті 252.8, 256-1, проте доопрацьованим проектом ці положення були виключені.

Попередня стаття Наступна стаття