Який порядок нарахування пені на суму грошового зобов'язання, яке визначене платником податків самостійно

Аа Аа

 ДФС України надала роз’яснення щодо порядку нарахування пені на суми грошового зобов’язання, визначеного платником податків самостійно до 01.09.2015.

Законодавством України, зокрема Податковим кодексом, встановлюється, що у разі, якщо у майбутніх податкових періодах платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов’язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків, який самостійно виявляє факт, має два варіанти подальших дій:

або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов’язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п’яти відсотків від такої суми з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Пеня – це сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми грошових зобов’язань, не сплачених у встановлені законодавством строки.

Так, після закінчення встановлених пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) строків погашення узгодженого грошового зобов’язання на суму податкового боргу нараховується пеня. Передбачається, що нарахування пені розпочинається при самостійному нарахуванні суми грошового зобов’язання платником податків – після спливу 90 днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов’язання, визначеного цим Кодексом.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1-рп/99 визначено, що положення частини першої статті 58 Конституції України про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи).

Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб.

Водночас це не дає нам підстав вважати, що такий конституційний принцип не може поширюватись на закони та інші нормативно-правові акти, які пом’якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб. Проте надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.

Враховуючи відсутність прямої вказівки у Кодексі на зворотну дію у часі Закону № 655-VII, застосування положень статті 129 Кодексу у редакції, чинній з 01.09.2015, застосовується до правовідносин, які виникли з 01.09.2015, тобто до відносин, коли граничний строк сплати грошового зобов’язання припадає на дату, починаючи з 01.09.2015.

Теж саме стосується застосування норм пункту 129.4 статті 129 Кодексу.

З урахуванням частини другої пункту 129.4 статті 129 Кодексу на суми грошового зобов’язання, визначеного підпунктом 129.1.3 пункту 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), нараховується пеня за кожний календарний день прострочення у його сплаті, включаючи день погашення, із розрахунку 100 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, чинної на кожний такий день.

ДФС дійшла висновку, що, враховуючи відсутність прямої вказівки у Кодексі на зворотну дію у часі закону, положення статті 129 Кодексу у редакції, яка діє з 01.01.2017, застосовуються до правовідносин, які виникли з 01.01.2017, тобто до відносин, коли граничний строк сплати грошового зобов’язання припадає на дату, починаючи з 01.01.2017.

Попередня стаття Наступна стаття