ДФС роз'яснила деякі питання справляння орендної плати як складової плати за землю

Державна фіскальна служба у Листі від 15.10.2015 р. № 9606/П/99-99-15-03-01-14 розглянула питання справляння орендної плати як складової плати за землю і, як висновок, зазначила, що на сьогодні питання подання звітності та перерахування до бюджету плати за землю у частині виникнення податкових зобов’язань у фізичної особи – громадянина або у юридичної особи – фермерського господарства не врегульоване.

Варто зазначити, що порядок подання звітності платниками з плати за землю, у тому числі і фізичними особами, регулюється пунктом 286.2 Податкового кодексу України (далі – ПК України). Зокрема цим підпунктом зазначено, що обов’язок самостійного декларування податкових зобов’язань з плати за землю не стосується фізичних осіб – платників. Щодо них законодавець передбачив механізм декларування, за яким обов’язок з декларування лежить безпосередньо на контролюючих органах, які обчислюють податкове зобов’язання з плати за землю та надсилають платнику відповідне податкове повідомлення-рішення до 1 липня звітного податкового періоду. Відповідно до цього можна зробити висновок, що питання декларування фізичними особами податкових зобов’язань з плати за землю є законодавчо закріпленим, а тому твердження ДФС про неврегульованість цього питання є необґрунтованим.

Справді проблемним питанням є виконання податкового обов’язку фермерським господарством. Відповідно до статті 12 Закону України «Про фермерські господарства» до земель фермерського господарства можуть відноситись земельні ділянки на різних правових підставах, зокрема ті, що належать фермерському господарству як юридичній особі, ті, що належать на праві власності членам фермерського господарства, та землі, щодо яких фермерське господарство виступає орендарем.

Зважаючи на те, що правовий статус земель фермерського господарства може бути неоднорідним, це зумовлює складність виконання податкового обов’язку та потребу докладного регулювання цього питання. У свою чергу, Законом України «Про фермерські господарства» та ПК України така особливість таких податкових правовідносин не врахована.

При цьому відповідь на питання сплати орендної плати за землі державної та комунальної власності, щодо яких фермерське господарство виступає землекористувачем надана в роз’ясненнях Державної фіскальної служби. У такому випадку платником орендної плати є фізична особа – засновник фермерського господарства, що уклала договір оренди на земельну ділянку державної або комунальної власності, в якому визначено цільове призначення земельної ділянки – для ведення фермерського господарства.

У разі, коли фермерське господарство орендує землі у фізичних та юридичних осіб приватного права, платник плати за землю визначається на загальних підставах, визначених ПК України, а саме: платником земельного податку буде власник земельної ділянки, який має належним чином зареєстроване речове право на відповідну земельну ділянку, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру. У такому випадку фермерське господарство не є учасником таких податкових правовідносин.

При передачі державою чи органом місцевого самоврядування землі фермерському господарству у власність виникає питання визначення належного платника земельного податку за таку землю. Якщо проводити аналогію із сплатою орендної плати за землі державної та комунальної власності, то платником, у такому разі, виступатиме фізична особа – засновник фермерського господарства, якій земельна ділянка буде надана у власність шляхом передачі державного акту на право власності на земельну ділянку. У зв’язку із відсутністю роз’яснень органів ДФС та судової практики вважаємо за доцільне в такому разі застосовувати загальні положення ПК України щодо плати за землю, а саме визначати платника земельного податку відповідно до наявності в нього передбачених податковим законом ознак, а саме – наявності на праві власності земельної ділянки, речове право на яку зареєстроване в передбаченому законом порядку, а відомості про земельну ділянку внесені до Державного земельного кадастру. Тобто, фермерське господарство має сплачувати земельний податок з тих земель, право на які зареєстроване саме за фермерським господарством як за юридичною особою.

Щодо зазначеного фіскальною службою проблемного аспекту, що полягає у відсутності регулювання питання перерахування до бюджету плати за землю, варто зазначити наступне:

  • відповідно до пункту 9.3 ПК України зарахування загальнодержавних податків та зборів до державного і місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України;
  • згідно із пунктом 19 частини першої статті 64 та частини другої статті 67 Бюджетного кодексу України податок на майно, складовою якого є, в тому числі, і плата за землю, відноситься до доходів загального фонду місцевих бюджетів та зараховується до бюджетів місцевого самоврядування.

Відповідно до цього можна зробити висновок, що питання перерахування до бюджету плати за землю є закріпленим на законодавчому рівні.

Попередня стаття Наступна стаття