Чого чекати у 2016 році власникам земельних ділянок?

25 Грудня 2015 (0)
Аа Аа

24 грудня 2016 року Верховна Рада України прийняла за основу та в цілому проект Закону «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» за № 3688. Передбачені цим законопроектом зміни не оминули стороною і адміністрування плати за землю, хоча їх кількість є доволі незначною.

Підстава нарахування орендної плати

Уваги заслуговує пропозиція стосовно внесення зміни до пункту 288.1 статті 288 Податкового кодексу України, що визначає підставу нарахування орендної плати за земельну ділянку. Так, пропонується визначити, що такою підставою є договір оренди земельної ділянки, прибравши вказівку на те, що такий договір має бути оформлений та зареєстрований. Однак, якщо зважити на загальні засади цивільного та земельного законодавства, можна зробити висновок, що ні чинна, ні запропонована авторами законопроекту конструкція не є такою, що відповідає приписам законодавства. Так, до 01 січня 2013 року підставою виникнення обов’язку зі сплати орендної плати за земельні ділянки був договір оренди, який набував чинності з моменту його державної реєстрації. Однак з 01 січня 2013 року договір оренди не підлягає державній реєстрації і вважається укладеним з моменту підписання сторонами, а право оренди на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації такого речового права в реєстрі прав на нерухоме майно.

Таким чином, автори законопроекту, звернувши увагу на те, що договори оренди земельних ділянок вже не підлягають реєстрації, забули про необхідність реєстрації права оренди. Така фрагментарність запровадження змін може призвести до того, що орендна плата нараховуватиметься до моменту виникнення права оренди на земельну ділянку, та, відповідно, і прав та обов’язків у сторін за договором.

На нашу думку, замість запропонованої конструкції, норму пункту 288.1 статті 288 Податкового кодексу України слід би було викласти в такій редакції: «Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, право оренди на яку зареєстровано відповідно до закону».

Оподаткування земельних ділянок за межами населених пунктів

Дуже суттєвою для вдосконалення адміністрування не тільки плати за землю, а й усіх інших місцевих податків та зборів є пропозиція стосовно внесення змін до статті 12 Податкового кодексу України, що визначає повноваження органів місцевого самоврядування зі встановлення ставок з місцевих податків та зборів. Так, законотворці всього лише за рік звернули увагу на те, що перетворивши плату за землю у місцевий податок, вони забули передбачити орган, уповноважений встановлювати ставки з неї для земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів. Для вирішення цієї проблеми пропонується надати такі повноваження, поряд з сільськими, селищними та міськими радами, радам об’єднаних територіальних громад, що були утворені в процесі адміністративної реформи на початку 2015 року. Такі зміни є майже вчасними, оскільки для власників земельних ділянок за межами населених пунктів, які ще в цьому році застосовували ставки минулого року, питання ставок з 1 січня стає відкритим. Також варто зазначити, що запропоновані положення вирішують проблему встановлення ставок лише частково, адже об’єднані територіальні громади не були утворені на всій території України, а отже, певні земельні ділянки не були включені до них.

Адміністрування земельного податку

Зважаючи на вищезазначене нововведення, певні зміни технічного характеру були введенні і до пункту 287.5 статті 287 Податкового кодексу України, що визначає особливості сплати земельного податку. Так, відтепер фізичні особи у сільській та селищній місцевості матимуть змогу сплачувати земельний податок, окрім кас сільських (селищних) рад, і через каси рад об’єднаних територіальних громад.

Ставки земельного податку

Стосовно граничних розмірів ставок земельного податку, то вони залишаються такими як раніше, однак пропонується встановити, що для земель загального користування, пасовищ та сіножатей, так само як і для сільськогосподарських угідь, застосовується ставка податку не більше 1 % від їх нормативної грошової оцінки.

Попередня стаття Наступна стаття