Автоматичний обмін податковою інформацією: поняття та порядок здійснення

21 Листопада 2016 (0) #Обмін інформацією
Аа Аа

Представники фіскальних органів та незалежні експерти заявляють про необхідність якнайшвидшого приєднання України до процедури автоматичного обміну податковою інформацією, яка має стати одним із заходів боротьби з ухиленням від сплати податків. Зважаючи на актуальність вищезазначеної тематики, ми пропонуємо підписникам TaxLink детальніше ознайомитись із цим поняттям та процедурою його здійснення.

Що таке автоматичний обмін податковою інформацією?

Обмін податковою інформацією між контролюючими органами іноземних держав може здійснюватись за такими формами:

1) надання інформації на відповідний запит (детальніше про це Ви можете прочитати тут);

2) спонтанний обмін інформацією[1] (детальніше про це Ви можете прочитати тут);

3) автоматичний обмін інформацією.

Автоматичний обмін інформацією являє собою надання податковим органом однієї договірної держави на постійній основі інформації, яка стосується резидентів іншої договірної держави.

За загальним правилом така інформація надається на основі звітів фінансових установ по здійсненим ними  платежам та відкритих у них рахунках. Крім того, автоматичному обміну також можуть підлягати й інші види інформації, наприклад, інформація стосовно зміни резидентства, купівлі нерухомого майна, отримання бюджетного відшкодування по ПДВ тощо.

Як результат, податкові органи мають можливість перевірити чи правильно платником податків було відображено у звітах джерело їхніх іноземних доходів.  Крім того, інформація, яка стосується придбання значних активів, може бути використана для контролю за витратами особи та оцінки належного декларування своїх доходів.

 

На яких правових підставах податкові органи зобов’язані здійснювати автоматичний обмін інформацією?

Зобов’язання щодо здійснення між податковими органами автоматичного обміну інформацією передбачається:

- двосторонніми угодами між країнами про обмін інформацією;

- Конвенцією про взаємну адміністративну допомогу у податкових питаннях (Convention on Mutual Administrative Assistance in Tax Matters);

- Законом США про податкові вимоги до іноземних рахунків 2010 року (Foreign Account Tax Compliance Act) – передбачає механізми отримання інформації щодо резидентів США за кордоном;

- Директивою ЄС про адміністративну співпрацю у сфері оподаткування (EU Directive on administrative cooperation in the field of taxation) – застосовується країнами-членами ЄС.

Крім того, Організацією економічного та соціального розвитку були розроблені Стандарти автоматичного обміну інформацією щодо рахунків у фінансових установах (Standard for Automatic Exchange of Financial Account Information), які містять основні правила міжнародного обміну податковою інформацією.

 

Як здійснюється автоматичний обмін інформацією за Стандартами автоматичного обміну інформацією щодо рахунків у фінансових установах (Standard for Automatic Exchange of Financial Account Information)?

Загальна схема автоматичного обміну податковою інформацією виглядає наступним чином:

Так, Стандарти автоматичного обміну інформацією щодо рахунків у фінансових установах (Standard for Automatic Exchange of Financial Account Information) (надалі – Стандарти) складаються із двох частин:

- у першій частині містяться Загальні правила подання звітності та проведення due diligence (Common Reporting and Due Diligence Standard) (CRS);

- друга частина містить Модельний договір про компетентні органи (Model Competent Authority Agreement) (САА).

Правила CRS підлягають впровадженню у власне національне законодавство країни і полягають у тому, що країна в межах своєї юрисдикції повинна встановити правила, які б зобов’язували відповідні фінансові установи надавати податковим органам країни свого резидентства відповідну інформацію про свої клієнтів.

До фінансових установ за CRS належать:

банки;

кастодіальні установи (custodial institutions);

депозитарні установи;

інвестиційні організації;

страхові компанії.

Фінансові установи повинні подавати до податкових органів стосовно кожного підзвітного рахунку інформацію щодо: власників рахунку (як юридичної, так і фізичної особи), балансу такого рахунку, загальну суму процентів, дивідендів, інших доходів, які знаходяться на рахунку, сум, які перераховуються з нього, та загального валового доходу від продажу.

Така інформація буде подаватись фінансовими установами до податкових органів один раз на рік.

Процедура due diligence зобов’язує фінансові установи ідентифікувати власників рахунків, по яких в майбутньому вони будуть подавати звіти до контролюючих органів. Вона є різною для клієнтів – фізичних осіб та юридичних осіб. Крім того вона відрізняється щодо рахунків, які попередньо були відкриті у такій фінансовій установі, і нових рахунків (оскільки отримання інформації з уже існуючих рахунків є більш складним процесом, ніж при його відкритті), а також щодо рахунків «високої вартості» та рахунків «низької вартості».

Відповідно до правил САА, отримана від фінансових органів інформація протягом 9 місяців після закінчення календарного року, до якого вона відноситься, повинна бути передана податковим органам країни резидентства власника рахунку. Вся інформація, яка передається, повинна бути захищена та є конфіденційною у тій мірі, яка є необхідною для забезпечення відповідного рівня захисту персональних даних та інших заходів безпеки, передбачених національним законодавством договірних сторін.  

Звертаємо Вашу увагу, що станом на сьогоднішній день Україна не застосовує вищезазначені Стандарти і податкові органи нашої держави не отримують інформацію по своїм резидентам в автоматичному порядку.

 

 


[1]Спонтанний обмін інформацією (Spontaneous exchange of information) – це надання інформації будь-якою договірною стороною без попереднього прохання у таких випадках:

a) перша Сторона має підстави припускати, що на території іншої Сторони може мати місце втрата податку;
b) платник податку отримує знижку чи звільнення від податку на території першої Сторони, що може призвести до збільшення суми податку чи до оподаткування на території іншої Сторони;
c) підприємницькі операції між платником податку однієї Сторони та платником податку іншої Сторони здійснюються через одну чи більше країн таким чином, що це може призвести до зменшення суми податку на території однієї чи іншої Сторони або на території обох Сторін;

d) Сторона має підстави припускати, що сума податку може бути зменшена внаслідок фіктивних переказів прибутку в межах об'єднань підприємств;

e) інформація, надана першій Стороні іншою Стороною, що дозволила першій Стороні зібрати інформацію, яка може бути корисною для визначення суми податку на території іншої Сторони (Конвенція про взаємну адміністративну допомогу в податкових питаннях).

Попередня стаття Наступна стаття