Додаток
Форма 1
Додаток
Форма 2
Додаток
Форма 3
Додаток
Форма 4
Розширений пошук
Тарифна політика
Вхід|Реєстрація

Ru

En

Ua

Ухвала Вищого адміністративного суду України від 29.06.2017 у справі № 813/7664/13-а
Пошук у тексті
Знайти
Вверх из Вниз
...
Державний герб України

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 червня 2017 року м. Київ К/800/12298/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: Усенко Є.А.,

суддів: Бухтіярової І.О., Веденяпіна О.А.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26.12.2013

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2014

у справі № 813/7664/13-а Львівського окружного адміністративного суду

за позовом Приватного підприємства «ВЮМ»

до Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

...

ВСТАНОВИВ:

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 26.12.2013, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2014, позов задоволено: визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Дрогобицької ОДПІ Головного управління Міндоходів у Львівській області від 19.09.2013 № 0002312210, № 0002332210.

У касаційній скарзі ОДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для збільшення у податковому обліку позивача сум грошових зобов'язань із податку на прибуток, ПДВ та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 27.08.2013 № 61/22-1/33689427. Згідно з цими висновками позивачем порушені норми пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (Закон № 334/94-ВР), підпункту 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР), підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2 ст. 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 ст. 139, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, пунктів 200.1, 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України (ПК): завищено валові витрати (витрати) на загальну суму 363918,00 грн. у податковому обліку за 3 квартали 2010 року, 2010 рік, 2-3-й квартали, 2-4-й квартали 2011 року та податковий кредит на загальну суму 80892,00 грн. у податковому обліку за серпень, вересень, жовтень 2010 року, квітень, травень, червень, липень, вересень, жовтень, грудень 2011 року, 1-й квартал 2012 року за наслідками господарських операцій із поставки від ТОВ «АТР Груп», ПП «Один два три», ТОВ «БТК «Євробуд», ТОВ «Гарант-Буд-Сервіс», ТОВ «Інтеграл Ай Ті» товарів (послуг), які не мали реального характеру, у результаті чого занижено податок на прибуток на 85945,00 грн. та ПДВ на 80892,00 грн. у податковому обліку за вище вказані податкові звітні періоди.

За наслідками перевірки ДПІ стосовно позивача прийняті податкові повідомлення-рішення від 19.09.2013: № 0002312210 - про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на 85945,00 грн. за основним платежем та на 7011,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); №0002332210 - про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ на 80892,00 грн. за основним платежем та на 14399,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

У судовому процесі встановлено, що за наслідками поставки позивачу від ТОВ «АТР Груп», ПП «Один два три», ТОВ «БТК «Євробуд», ТОВ «Гарант-Буд-Сервіс», ТОВ «Інтеграл Ай Ті» товарів (послуг), від імені цих постачальників на адресу позивача виписані податкові накладні, сторони підписали акти здачі - приймання робіт (наданих послуг), на підставі яких позивач задекларував валові витрати (витрати) та податковий кредит у податковому обліку з податку на прибуток та ПДВ за вище вказані податкові звітні періоди.

Відповідно до пункту 5.1 ст.5 Закону № 334/94-ВР (втратив чинність з 1 квітня 2011 року, за винятком деяких положень, у зв'язку з набранням чинності ПК України) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат, згідно з підпунктом 5.2.1 вказаної статті, включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 ст.5 Закону № 334/94-ВР визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У відповідності до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР (втратив чинність з 1 січня 2011 року) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (абзац перший підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті).

Відповідно до пункту 138.1 ст. 138 ПК (в редакції, чинній на час виникнення відносин, з приводу прав і обов'язків сторін в яких виник спір) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10 - 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу..

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункт 138.2 цієї статті).

Згідно із підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 ст. 139 ПК до складу витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з підпунктом «а» пункту 198.1 ст. 198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 цієї статті встановлено, що Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (редакція Закону України від 02.10.2010 № 2057-VІІ, змінена Законом України від 21.12.2016 № 1797-VІІІ).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (підпункт 198.6 цієї статті).

При цьому законодавцем презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податків на збільшення сум валових витрат, витрат та податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 ПК) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Заперечуючи проти позову та обґрунтовуючи правомірність зменшення у податковому обліку позивача сум валових витрат, витрат та податкового кредиту, ОДПІ посилається на безтоварність операцій із поставки позивачу від ТОВ «БК «АТР Груп», ПП «Один два три», ТОВ «БТК «Євробуд», ТОВ «Гарант-Буд-Сервіс», ТОВ «Інтеграл Ай Ті» товарів (послуг), з огляду на відсутність у цих постачальників основних засобів (виробниче обладнання, складські приміщення, транспортні засоби) та трудових ресурсів, необхідних для здійснення господарської діяльності, пояснення засновників та керівників ТОВ «БК «АТР Груп», ПП «Один два три», ТОВ «БТК «Євробуд», ТОВ «Гарант-Буд-Сервіс», в яких вони спростували своє відношення до реєстрації та діяльності цих товариств; порушення кримінальної справи за фактом фіктивного підприємництва ряду юридичних осіб, зокрема ТОВ «Інтеграл Ай Ті».

Суди попередніх інстанцій на підставі оцінки доказів, приєднаних до справи, а саме: завірених копій акта приймання виконаних будівельних робіт, актів здачі - приймання робіт (наданих послуг), актів виконаних робіт, накладних, податкових накладних, замовлень на транспортно-експедиційні послуги, звітів про обсяг наданих послуг, платіжних доручень, - за відсутності з боку ДПІ доказів, які б беззаперечно спростовували достовірність наданих позивачем документів по операціях з поставки від ТОВ «АТР Груп», ПП «Один два три», ТОВ «БТК «Євробуд», ТОВ «Гарант-Буд-Сервіс», ТОВ «Інтеграл Ай Ті» товарів (послуг), зробилиправильний висновок про недоведеність з боку ДПІ на виконання процесуального обов'язку, встановленого нормою частини другої ст. 71 КАС України, правомірності зменшення у податковому обліку позивача сум валових витрат, витрат та податкового кредиту. Оцінка доказів судами зроблена з дотриманням норм ст. 86 КАС України. Вказані висновки були зроблені судами із врахуванням постанови від 22.10.2012 про закриття кримінальної справи, порушеної по фактам фіктивного підприємництва ТОВ «БК «АТР Груп», ПП «Один два три», ТОВ «БТК «Євробуд», ТОВ «Гарант-Буд-Сервіс», ТОВ «Інтеграл Ай Ті», а також скарг ОСОБА_2 (керівник ТОВ «Гарант-Буд-Сервіс»), ОСОБА_4 (керівник ТОВ «БК «АТР Груп»), ОСОБА_5 (керівник ТОВ «БТК «Євробуд») на дії правоохоронних органів при допиті цих осіб, що ставить під сумнів достовірність їх пояснень, на які посилається контролюючий орган (а.с. 94-110, т. 2-й).

Доводи, наведені ДПІ у касаційній скарзі, не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

...

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26.12.2013 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підпис Є.А. Усенко

Судді: підпис І.О. Бухтіярова підпис О.А. Веденяпін

Інформація про документ
Дата ухвалення
29.06.2017
ПІБ судді:
Усенко Є.А.
Реєстраційний № рішення
813/7664/13-а
Резолютивна частина
Касаційну скаргу контролюючого органу залишено без задоволення.
Подальше оскарження
Рішення касаційної інстанції у даній справі у Верховному Суді України не переглядалось.