Додаток
Форма 1
Додаток
Форма 2
Додаток
Форма 3
Додаток
Форма 4
Розширений пошук
Тарифна політика
Вхід|Реєстрація

Ru

En

Ua

Ухвала Вищого адміністративного суду України від 12.07.2017 у справі № 826/13551/13-а
Пошук у тексті
Знайти
Вверх из Вниз
...
Державний герб України

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" липня 2017 р. м. Київ К/800/7126/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: Усенко Є.А.,

суддів: Цвіркуна Ю.І., Юрченко В.П.,

при секретарі: Горбатюку В.С.

розглянувши у судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві (правонаступник Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, ДПІ)

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30.01.2014

у справі № 826/13551/13-а Окружного адміністративного суду м. Києва

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Домінанта Фуд»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

...

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.10.2013 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.01.2014 постанову суду першої інстанції скасовано, позов задоволено: визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення від 26.06.2013: № 0005742208 та № 0005752208.

У касаційній скарзі ДПІ просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення цим судом норм матеріального права, та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для збільшення у податковому обліку позивача сум грошових зобов'язань із податку на прибуток, ПДВ та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 03.10.2012 № 974/22-8/37264943. Згідно з цими висновками позивачем порушені норми пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (Закон № 334/94-ВР), підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР), підпункту 139.1.9 пункту 139.1 ст. 139, ст. 185, пункту 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України (ПК): завищено валові витрати (витрати) на загальну суму 1597264,00 грн. у податковому обліку за 2010 рік, І та ІІ квартали 2011 року та податковий кредит на загальну суму 325150,00 грн. у податковому обліку за грудень 2010 року, січень, лютий, березень, квітень, червень 2011 року за нікчемними правочинами з поставки товарів (послуг) від ТОВ «НВО «Мета», ТОВ «ТК «Поділля-Інвест», ТОВ «Ізумруд». Внаслідок цих порушень позивачем занижено податок на прибуток на 395827,00 грн. у податковому обліку за 2010 рік, І та ІІ квартали 2011 року та ПДВ на загальну суму 325150,00 грн. у податковому обліку за грудень 2010 року, січень, лютий, березень, квітень, червень 2011 року.

Висновок ДПІ про нікчемність правочину із поставки між позивачем та цими постачальниками обґрунтовано посиланням на ознаки фіктивності цих постачальників, як-то: відсутність за своїм місцезнаходженням, відсутність основних засобів (виробниче обладнання, складські приміщення, транспортні засоби) та трудових ресурсів, показаннями засновника та керівника цих товариств ОСОБА_4, наданими у межах кримінального провадження, щодо його непричетності до їх діяльності та їх державну реєстрацію за винагороду.

За результатами перевірки ДПІ стосовно позивача прийняті податкові повідомлення-рішення від 26.06.2013: № 0005742208 - про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на 395827,00 грн. за основним платежем та 32737,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0005752208 - про збільшення грошового зобов'язання із ПДВ на 325150,00 грн. за основним платежем та на 26190,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами)

У судовому процесі встановлено, що з посиланням на поставку позивачу від ТОВ «НВО «Мета», ТОВ «ТК «Поділля-Інвест», ТОВ «Ізумруд» товарів (продукти харчування та непродовольчі товари) та послуг (інформаційно-консультаційні, послуги із передпродажної підготовки товару) від імені цих постачальників виписано на адресу позивача видаткові та податкові накладні; сторони операцій із поставки послуг підписали акти виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких позивач задекларував суми валових витрат (витрат) та податкового кредиту у податковому обліку з податку на прибуток та ПДВ за вищевказані податкові періоди.

Згідно з пунктом 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств (Закон № 334/94-ВР, втратив чинність з 1 квітня 2011 року, за винятком деяких положень, у зв'язку з набранням чинності Податковим кодексом України) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат, згідно з підпунктом 5.2.1 цієї статті, включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 цієї ж статті визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пункту 138.1 ст. 138 ПК (у редакції, чинній на час виникнення відносин, з приводу прав і обов'язків у яких виник спір) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункт 138.2 цієї статті).

До складу витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (підпункт 139.1.9 пункту 139.1 ст. 139 ПК)

Абзацами першим, другим підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР, втратив чинність з 1 січня 2011 року у зв'язку з набранням чинності ПК України) встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) (абзац перший підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті).

Згідно з підпунктом (а) пункту 198.1 ст. 198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі, в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 цієї статті встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (в редакції до внесення змін Законом України від 04.07.2013 № 408-VІ).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (підпункт 198.6 цієї статті).

За змістом наведених норм право платника податків на збільшення суми валових витрат (витрат) та на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (послуг) або основних фондів (та/або будування, спорудження останніх), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема податковою накладною, виписаною постачальником - платником ПДВ, митною декларацією суми витрат на придбання товару (послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) в ціні придбання товару (послуг).

Задовольняючи позов, апеляційний суд виходив з реального характеру поставки позивачу товарів та послуг від ТОВ «НВО «Мета», ТОВ «ТК «Поділля-Інвест», ТОВ «Ізумруд», обґрунтувавши такий висновок тим, що здійснення поставок підтверджено документами бухгалтерського та податкового обліку (видатковими та податковими накладними, актами виконаних робіт (наданих послуг), складеними на господарські операції між ТОВ «НВО «Мета», ТОВ «ТК «Поділля-Інвест», ТОВ «Ізумруд» та позивачем; документами бухгалтерського обліку щодо операцій з реалізації придбаних позивачем товарів на користь інших суб'єктів господарювання (товарними накладними, товарно-транспортними накладними, банківськими виписками з рахунку позивача). Відхиляючи посилання ДПІ на постанову Печерського районного суду м. Києва від 21.09.2012 у справі № 1-555/12 про звільнення громадянина ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за частиною 2 ст.28, частиною 2 ст.205, частинами1-3 ст. 358 Кримінального кодексу України на підставі Закону України «Про амністію», апеляційний суд зазначив, що цією постановою не встановлені обставини, які б мали преюдиційне значення для адміністративної справи (обставини щодо господарських відносин позивача з ТОВ «НВО «Мета», ТОВ «ТК «Поділля-Інвест», ТОВ «Ізумруд»), а визнання винним керівника та засновника підприємства не спростовує здійснення підприємством господарської операції.

З висновками суду апеляційної інстанції не можна погодитись.

Згідно з підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; є) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну назву отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно з пунктом 201.1 ст. 201 ПК платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до пункту 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997р. № 165, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 23.06.1997р. за № 233/2037, усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Відповідно до пункту 16 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України 21.12.2010 № 969, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 р. за № 1401/18696 (втратив чинність згідно з наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011р. № 1379), всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Відповідно до частини 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 цієї статті).

Заперечуючи проти адміністративного позову та обґрунтовуючи правомірність зменшення у податковому обліку позивача сум валових витрат (витрат) та податкового кредиту, ДПІ у судовому процесі посилається на обставини, які спростовують реальний характер поставки позивачу від ТОВ «НВО «Мета», ТОВ «ТК «Поділля-Інвест», ТОВ «Ізумруд» товарів та послуг, позбавляють документи, підписані з посилання на правочини з цими постачальниками, значення доказів права на валові витрати (витрати) та податковий кредит. Такими обставинами є відсутність у вказаних постачальників основних фондів (складських приміщень, транспортних засобів тощо), трудових ресурсів, об'єктивно необхідних для здійснення господарської діяльності; зазначення однієї особи (громадянин ОСОБА_4.) засновником та керівником ТОВ «НВО «Мета», ТОВ «ТК «Поділля-Інвест», ТОВ «Ізумруд». Згідно з постановою Печерського районного суду м. Києва від 21.09.2012 у справі № 1-555/12 ОСОБА_4 звільнено від кримінальної відповідальності за частиною 2 ст.28, частиною 2 ст.205, частинами1-3 ст. 358 КК України на підставі Закону України «Про амністію», тобто з нереабілітуючої підстави; в показах від 09.01.2012 старшому слідчому з ОВС ВРКС СУ ДПС у м. Києві під час розслідування цієї кримінальної справи (№ 54-3414) ОСОБА_4 підтвердив реєстрацію вище зазначених товариств на своє ім'я за винагороду за пропозицією інших осіб, відсутність будь-яких інших дій з його боку щодо діяльності цих товариств, в тому числі щодо підписання будь-яких документів від їх імені.

Вказані докази та обставини, враховуючи відсутність у позивача доказів транспортування товарів, товарно-супровідних документів, наявність яких передбачено умовами договорів поставки між позивачем і ТОВ «НВО «Мета», ТОВ «ТК «Поділля-Інвест», ТОВ «Ізумруд» (зокрема, сертифікатів відповідності, довіреностей на отримання товару), доказів замовлення рекламних послуг та її розміщення, отримання юридичних послуг, судом першої інстанції були оцінені як свідчення відсутності реального характеру поставки позивачу від ТОВ «НВО «Мета», ТОВ «ТК «Поділля-Інвест», ТОВ «Ізумруд» товарів (послуг). Ці обставини встановлені судом на підставі оцінки доказів у справі, яка відповідає вимогам ст. 86 КАС України, з врахуванням, в тому числі, отриманої ДПІ під час здійснення заходів податкового контролю податкової інформації щодо діяльності зазначених вище юридичних осіб, виконання ними податкового обов'язку.

У постанові Верховного Суду України від 22.09.2015 у справі за позовом ТОВ «Ампір СВ» до ДПІ у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Верховний Суд України, застосовуючи норми підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, вказав, що обов'язковою умовою виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення операцій з поставки документами первинного бухгалтерського обліку та податкового обліку, щодо яких встановлена нормативна вимога. Наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування податкового кредиту за відсутності факту придбання товару (послуг).

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 20.01.2016 у справі за позовом ПАТ «МТС Україна» до Міжрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів України - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

При цьому, висловлюючи свою позицію щодо оцінки доданих до матеріалів справи пояснень посадових осіб платника податків - постачальника товарів (послуг), Верховний Суд України вказав, що сам факт того, що на момент розгляду справи щодо офіційних осіб контрагентів не було постановлено вироків, не може спростовувати достовірність їх пояснень відносно характеру укладених угод і фактичного здійснення за цими угодами операцій.

Згідно зі статтею 244-2 КАС України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Відповідно до частини 1 ст. 205 КК України фіктивним підприємництвом є створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона

За змістом цієї норми злочинна діяльність особи, яка вчинила фіктивне підприємництво, не обмежується операціями з окремими суб'єктами господарювання, а охоплює всю діяльність та свідчить про використання фіктивного підприємства виключно з метою здійснення злочинної діяльності.

Суд апеляційної інстанції не дотримався правової позиції, викладеної в зазначених судових рішеннях Верховного Суду України, неправильно застосував вище наведені норми, внаслідок чого дійшов неправильного висновку щодо результату розгляду спору.

З огляду на викладене у суду апеляційної інстанції не було підстав, встановлених ст. 202 КАС України, для скасування постанови суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

...

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві задовольнити, скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30.01.2014, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.10.2013 - залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Підпис Є.А. Усенко

Судді: ПідписЮ.І. Цвіркун підпис В.П. Юрченко

Інформація про документ
Дата ухвалення
12.07.2017
ПІБ судді:
Усенко Є.А.
Реєстраційний № рішення
826/13551/13-а
Резолютивна частина
Касаційну скаргу контролюючого органу задоволено, рішення суду апеляційної інстанції скасовано, а рішення суду першої інстанції залишено в силі.
Подальше оскарження
Рішення касаційної інстанції у даній справі у Верховному Суді України не переглядалось.