Додаток
Форма 1
Додаток
Форма 2
Додаток
Форма 3
Додаток
Форма 4
Розширений пошук
Тарифна політика
Вхід|Реєстрація

Ru

En

Ua

Ухвала Вищого адміністративного суду України від 11.07.2017 у справі № 2а/1270/1207/2012
Пошук у тексті
Знайти
Вверх из Вниз
...
Державний герб України

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

Іменем України

"11" липня 2017 р. м. Київ № К/800/14475/17

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Юрченко В.П.,

суддів: Борисенко І.В., Веденяпіна О.А.

секретар судового засідання - Іванов Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргу Луганської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Луганській області

на постанову на ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 14.03.2012

Донецького апеляційного адміністративного суду від 24.05.2012

у справі 2а/1270/1207/2012

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахта «Рассвет-1»

до за участю Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби Генеральної прокуратури України

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

...

ВСТАНОВИВ:

 Товариство з обмеженою відповідальністю «Шахта «Рассвет-1» (далі - ТОВ «Шахта «Рассвет-1», платник/позивач) звернулось до суду із вказаним адміністративним позовом, у якому просило визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби (далі - ОДПІ, податковий орган/відповідач) від 12.01.2012 №0000102310.

 Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 14.03.2012, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 24.05.2012 позов задоволено.

 Не погоджуючись з рішенням судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити повністю у задоволені позову, оскільки вважає, що рішення були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема посилання на рішення різних судів, якими встановлено дотримання податкового законодавства контрагентами позивача не є обґрунтованими, оскільки перевірка позивача, проведена раніше ніж прийняті рішення. Судами було залишено поза увагою відсутність в матеріалах справи належних первинних документів, доказів на існування основних фондів, людських, технічних та технологічних можливостей, що засвідчили б факт правомірність та реальності господарських операцій позивача.

 Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22.06.2012 відкрито касаційне провадження за скаргою ОДПІ, справу витребувано із суду 1-ї інстанції.

 З підстав втрати матеріалів вказаної судової справи Луганський окружний адміністративний суд постановив ухвалу від 17.11.2015, якою частково відновив втрачене провадження.

 Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16.03.2016 касаційне провадження у вказаній справі закрито, з підстав неможливості розгляду касаційної скарги з огляду на недостатність зібраних матеріалів.

 Постановою Верховного Суду України від 14.03.2017 ухвалу Вищого адміністративного суду України від 16.03.2016 скасовано, справа передана до цього ж суду для подальшого провадження за касаційною скаргою відповідача.

 Ухвалами Вищого адміністративного суду України від 05.05.2017 та від 09.06.2017 провадження у даній справі відкрито, призначено до касаційного розгляду у відкритому судовому засіданні на 04.07.2017 о 12 год. 00 хв.

 Письмових заперечень на вказану касаційну скаргу матеріали відновленого Луганським окружним адміністративним судом (ухвала від 17.11.2015) втраченого провадження не містять.

 Заслухавши осіб, які прибули у судове засідання, переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

 Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі наказів ОДПІ від 01.12.2011 №825, №842 від 07.12.2011 та згідно з постановою від 30.11.2011 по кримінальній справі №10/11/8012 старшого слідчого по ОВС СВ ПМ ДПА в Луганській області було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача, з питань дотримання податкового законодавства при формуванні податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «ОРІЄНС», ТОВ «ВАЕЛ ПЛЮС», ТОВ «ЛАТИФА», ТОВ «ОРІАЛ», ПП «АРДЕЯ-ТЕХ», ПП «НЕОМАРКЕТ», ПП «АРИКОН», ПП «АЛЬЯНСМАШАГРОТРАНС», ТОВ «СПЕЦМАСОПТТОРГ» за період з 01.01.2011 року по 30.09.2011 року, за результатами якої було складено акт №2135/231/35038195 від 21.12.11.

 Вказаною перевіркою встановлено, що позивачем завищено суму податкового кредиту всього на 24 087 500,00 грн., чим порушено підпункт 7.4.5 пункт 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 (далі - Закон №168/97-ВР), пункт 198.1, пункт 198.2, пункт 198.3, пункт 198.6 статті 198 Податкового Кодексу України, пункт 3 статті 5 та пункт 1 статті 7 Господарського кодексу (далі - ГК) України, пункт 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-ХІV від 16.07.1999 (далі - Закон №996-ХІV), пункт 1.2, пункт 2.7, Наказу Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, пункт 4.1 розділу II Наказу ДПА України від 25.01.2011 року №41, пункт 1, пункт 5 ст. 203, пункт 1, пункт 2 ст. 215, пункт 1 статті 216, статті 228, статті 626, статті 629, статті 650, статті 655, статті 658, статті 662 Цивільного Кодексу України.

 На підставі акту перевірки, 12.01.2012 року контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення форми №0000102310.

 Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанції зазначили, що доводи ОДПІ щодо вчинення позивачем правочинів з зазначеними контрагентами, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, є безпідставними, оскільки вони базуються на відповідних актах перевірки контрагентів податковими органами, дії яких під час перевірок визнані у судовому порядку недійсними. Крім того, у встановленому порядку судом не визнані угоди між позивачем та його контрагентами про постачання товару недійсними. На думку місцевого суду, при складанні акту перевірки та прийнятті податкового повідомлення-рішення податковим органом не було взято до уваги фактичні обставини, оригінали документів бухгалтерського та податкового обліку. В той же час, з матеріалів справи вбачається, що на виконання угод між контрагентами та позивачем, останнім отримано товар, а отже взаємовідносини між ними носили реальний характер.

 Разом з тим, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з даними висновками, виходячи з огляду на таке.

 Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону №168/97-ВР податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

 Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

 Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

 Згідно вимог підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України №168/97-ВР, податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

 Аналогічні положення містить ПК України.

 Відповідно до приписів підпункту а) пункту 198.1 та пунктів 198.2, 198.3 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

 В силу положень пункту 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

 За вимогами пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

 Проведення господарських операцій суб'єкта господарювання, за змістом статті 9 Закону №996-ХІV, підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно частини 2 статті 3 Закону №996-ХІV на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Таким чином первинні документи по відображенню господарчих операцій є основою для податкового обліку.

 Отже, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції та відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

 За таких обставин, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування складу доходів, витрат та податкового кредиту наступають у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

 Разом з тим, виходячи зі змісту оскаржуваних судових рішень в даній справі слідує про не надання судами правової оцінки жодним первинним документам, що мали бути складені за наслідками господарських правовідносин позивача та його контрагентами. Такі і відсутні в матеріалах відновленої справи.

 Тобто, не досліджувалось економічно-правове обґрунтування діяльності позивача у перевіряємий період, що на переконання колегії суддів позбавляє можливості суду касаційної інстанції переглянути рішення судів попередніх інстанцій в межах наданих повноважень.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно з частиною другою статті 227 КАС України, підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

 Крім того, підлягає задоволення клопотання представника Луганської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Луганській області про заміну Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби на її правонаступника - Луганську об'єднану державну податкову інспекцію ГУ ДФС у Луганській області.

 Керуючись статтями 220, 221, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

...

УХВАЛИВ:

1. Задовольнити клопотання представника Луганської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Луганській області. Здійснити заміну Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби на правонаступника - Луганську об'єднану державну податкову інспекцію ГУ ДФС у Луганській області.

2. Касаційну скаргу Луганської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Луганській області задовольнити частково.

3. Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 14.03.2012 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 24.05.2012 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та не підлягає перегляду.

Головуючий суддя В.П. Юрченко

Судді І.В. Борисенко О.А. Веденяпін

Інформація про документ
Дата ухвалення
11.07.2017
ПІБ судді:
Юрченко В.П.
Реєстраційний № рішення
2а/1270/1207/2012
Резолютивна частина
Касаційну скаргу контролюючого органу задоволено частково, рішення судів першої та апеляційної інстанції скасовані, а справу на правлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Подальше оскарження
Рішення касаційної інстанції у даній справі у Верховному Суді України не переглядалось.