Додаток
Форма 1
Додаток
Форма 2
Додаток
Форма 3
Додаток
Форма 4
Розширений пошук
Тарифна політика
Вхід|Реєстрація

Ru

En

Ua

Ухвала Вищого адміністративного суду України від 07.08.2017 у справі № 804/15522/15
Пошук у тексті
Знайти
Вверх из Вниз
...

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

 07 серпня 2017 року м. Київ К/800/16247/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Нечитайла О.М.

Суддів: Борисенко І.В., Веденяпіна О.А.,

розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2015 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2016 року

у справі №804/15522/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мелітас»

до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування рішення,

...

встановив :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мелітас» (далі - позивач) звернулося з позовом до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасування рішення від 18.09.2015 р. №9191/10/04-62-11-02-16 про невизнання податковою звітністю декларацій з податку на додану вартість за березень, квітень та серпень 2015 року.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 23 грудня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2016 року, позов задовольнив: визнав протиправним та скасував рішення Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області від 18.09.2015 р. №9191/10/04-62-11-02-16 про невизнання податкових декларацій позивача з податку на додану вартість за звітні податкові періоди березень, квітень та серпень 2015 року податковою звітності, присудив позивачу здійснені ним документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету на суму 1218,00 грн.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просив їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Позивач надіслав на адресу суду письмові заперечення на касаційну скаргу, за змістом яких проти вимог останньої заперечує та просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 14 вересня 2015 року позивачем засобами електронного зв'язку направлено податкові декларації за звітні податкові періоди березень, квітень та серпень 2015 року. Того ж дня позивачем отримано електронні квитанції № 2 до кожної декларації, в яких зазначено, що документ доставлено до районного рівня 462 ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС 14.09.2015 року.

24 вересня 2015 року позивачем отримано рішення № 9191/10/04-62-11-02-16 про невизнання податковою звітністю декларацій з податку на додану вартість за березень, квітень та серпень 2015 року. Вказане рішення відповідач мотивував тим, що в порушення вимог пункту 45.2 статті 45 Податкового кодексу України в декларації не вірно зазначені обов'язкові реквізити, а саме не зазначено країну та адміністративний район міста. Крім того, позивачем, на думку податкового органу, в додатку №2 до податкової звітності протиправно відображено залишок від'ємного значення попередніх звітних періодів.

Відповідно до статті 46 Податкового кодексу України податкова декларація (розрахунок) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначеним Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Митні декларації прирівнюються до податкових декларацій для цілей нарахування та /або сплати податкових зобов'язань. Додатки до декларації є її невід'ємною частиною.

Згідно з пунктом 48.1 статті 48 Податкового кодексу України податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання. Форма декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

Відповідно до пункту 48.2 статті 48 Податкового кодексу України обов'язкові реквізити це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків.

Пунктом 48.3 статті 48 Податкового кодексу України серед обов'язкових реквізитів, які повинна містити податкова декларація, визначено місцезнаходження (місце проживання) платника податків.

Відповідно до пункту 48.7 статті 48 Податкового кодексу України податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією.

Згідно з пунктом 49.3 статті 49 Податкового кодексу України прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Як вбачається зі встановлених судами попередніх інстанцій обставин, в поданих позивачем деклараціях з податку на додану вартість за березень, квітень та серпень 2015 року в рядку 06 «Податкова адреса» зазначено - 49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпропетровськ, вулиця Леніна 8-10, кімната 400-А, що відповідає відомостям, які містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

Тоді як нормами чинного законодавства не передбачено зазначення даних про країну та адміністративний район.

Варто також погодитись із доводами судів попередніх інстанцій стосовно відображення позивачем у додатку 2 до декларацій з податку на додану вартість за березень 2015 року залишку від'ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів. Так, судами цілком аргументовано було зазначено, що пункт 48.3 статті 48 Податкового кодексу України вимагає, щоб податкова декларація мала вичерпний перелік реквізитів. При цьому вичерпний перелік причин для правомірної відмови податкового органу у прийнятті податкової звітності передбачений пунктом 49.11 статті 49 Податкового кодексу України, передусім це заповнення платником податку податкової декларації з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 Кодексу, тоді як невірне, на думку податкового органу, відображення показників податкової звітності не є підставою для неприйняття податкової звітності або невизнання її податковою звітністю.

За встановлених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

...

ухвалив:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2016 року у справі №804/15522/15 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Нечитайло О.М.

Судді: Борисенко І.В.,  Веденяпін О.А.

Інформація про документ
Дата ухвалення
07.08.2017
ПІБ судді:
Нечитайло О.М.
Реєстраційний № рішення
804/15522/15
Резолютивна частина
Касаційну скаргу податкового органу відхилено.
Подальше оскарження
Рішення у даній справі у Верховному Суді України станом на 12.09.2017 не переглядалося.