Додаток
Форма 1
Додаток
Форма 2
Додаток
Форма 3
Додаток
Форма 4
Розширений пошук
Тарифна політика
Вхід|Реєстрація

Ru

En

Ua

Ухвала Вищого адміністративного суду України від 05.07.2017 у справі № 818/2213/14
Пошук у тексті
Знайти
Вверх из Вниз
...
Державний герб України

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" липня 2017 р. м. Київ К/800/68670/14

Олендера І.Я. (доповідача),

Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Метал-Союз плюс»

про стягнення податкового боргу, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Метал-Союз плюс»

на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 2 грудня 2014 року, -

...

В С Т А Н О В И В:

13 серпня 2014 року Державна податкова інспекція у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області звернулась до суду першої інстанції із позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Метал-Союз плюс» (далі - відповідач, Товариство) боргу з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 8 717,25 грн. та з податку на додану вартість (ПДВ) в розмірі 1 255 505,02 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 2 грудня 2014 року, адміністративний позов задоволено частково, стягнуто з Товариства за рахунок коштів на рахунках у банках, обслуговуючих такого платника податків та готівки, що належить такому платнику податків податковий борг з ПДВ у сумі 1 255 505,02 грн. на користь Державного бюджету України, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Суди мотивували свої рішення тим, що Товариство має податковий борг, який у добровільному порядку не сплачено, а тому наявні підстави для його примусового стягнення. Посилання відповідача на пропущення позивачем встановленого п. 102.4 ст. 102 Податкового кодексу України строку звернення до суду з позовом про стягнення податкового боргу є необґрунтованим, оскільки, рішення судів першої та апеляційної інстанції не могли бути реалізовані щодо стягнення податкового боргу протягом періоду їх касаційного оскарження у зв'язку із зупиненням Вищим адміністративним судом України їх виконання.

Під час підготовки справи до касаційного розгляду відповідно до ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України суд допустив заміну позивача у справі - Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області на його правонаступника - Державну податкову інспекцію у м. Сумах Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області (далі - позивач, контролюючий орган).

Не погодившись із судовими рішеннями, відповідач до Вищого адміністративного суду України подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить зазначені судові рішення в частині задоволення вимог скасувати та ухвалити нове рішення в цій частині, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства. Касаційна скарга обґрунтована тим, що контролюючим органом станом на день звернення до суду першої інстанції пропущено встановлений ст. 102 Податкового Кодексу України строк стягнення податкового боргу, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

У поданих запереченнях на скаргу позивач просить у задоволенні скарги відмовити через її необґрунтованість.

Касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що фахівцями контролюючого органу проведено документальну невиїзну перевірку Товариства, за результатами якої складено акт від 20.01.2009 року №287/2312/31931103/3.

На підставі вказаного акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.01.2009 року форми «Р» № 0000072312/0/4315, яким Товариству визначено зобов'язання з ПДВ в розмірі 1 259 087,00 грн., у тому числі за основним платежем - 839 391,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 419 696 грн.

Не погодившись із вказаним податковим повідомленням-рішенням Товариство оскаржило його до суду.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду у справі № 2а-3/10/1870 від 21.12.2010 року, що залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.06.2011 року, відмовлено у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним вказаного податкового повідомлення-рішення.

Ухвалою Вищого адміністративного суду від 07.07.2011 року відкрито касаційне провадження у справі № 2а-3/10/1870 та ухвалою від 23.08.2011 року зупинено виконання постанови Сумського окружного адміністративного суду від 21.12.2010 року та ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.06.2011 року до закінчення розгляду справи у касаційному порядку.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27 лютого 2014 року рішення судів попередніх інстанцій у справі № 2а-3/10/1870 залишено без змін.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що зазначена касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Так, відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України).

У разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може не надсилатися, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 95.1 ст. 95 ПК України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів і продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з моменту надіслання такому платнику податкової вимоги (п. 95.2 ст. 95 Податкового кодексу України).

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини (п. 95.3 ст. 93).

Як вже зазначалось вище, податковий борг відповідача виник на підставі податкового повідомлення-рішення від 24.01.2009 року форми «Р» № 0000072312/0/4315.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що постанова Сумського окружного адміністративного суду у справі № 2а-3/10/1870 від 21.12.2010 року за наслідками апеляційного оскарження набрала законної сили 09.06.2011 року.

Згідно ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Відповідно до пп. 5.2.4 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.

Аналогічні положення передбачені і в Податковому кодексі України.

Пунктом 56.1 ст. 56 Податкового кодексу України встановлено, що рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до п. 56.18 ст. 56 Податкового кодексу України з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Тобто, з дня набрання законної сили рішення суду апеляційної інстанції у справі № 2а-3/10/1870 донарахована сума податкового зобов'язання за податковим повідомленням-рішенням від 24.01.2009 року № 0000072312/0/4315 набула статусу узгодженої та, відповідно, розпочався перебіг строку заявлення вимог щодо її стягнення.

Згідно з п. 102.4 ст. 102 Податкового кодексу України у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

Отже, наведена законодавча норма встановлює строк примусового стягнення податкового боргу - це 1095 днів з дня виникнення податкового боргу. Відповідно позовні вимоги контролюючого органу, пов'язані зі стягненням податкового боргу з платників податків, повинні пред'являтися протягом 1095 днів з дня виникнення податкового боргу.

Крім того, суд також зазначає, що в разі спливу 1095 денного строку з дня виникнення податкового боргу, такий борг визнається безнадійним (податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності) та відповідно до п. 101.1 ст. 101 Податкового кодексу України підлягає списанню, а відтак з того часу в податкового органу відсутнє право вживати будь-які заходи щодо стягнення такої суми боргу, в тому у числі й винесення податкової вимоги та звернення до суду щодо стягнення будь-яких коштів.

Колегія суддів звертає увагу на те, що Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та Податковим кодексом України не встановлено можливості продовження строку стягнення податкового боргу понад 1095 днів з будь - яких підстав.

Крім того, судове рішення, яким відмовлено у позові, в тому числі і у скасуванні податкового повідомлення - рішення, фактично не підлягають виконанню, а тому не можуть зупинятись.

Проте судами попередніх інстанцій при прийнятті рішень вищезазначеного до уваги взято не було та як наслідок, фактично не було досліджено питання щодо перебігу строку стягнення податкового боргу та можливості його стягнення в судовому порядку.

Також суди попередніх інстанцій у своїх рішеннях враховують постанову Сумського окружного адміністративного суду від 21.12.2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.06.2011 року у справі № 2а-3/10/1870 проте матеріали справи не містять копій вказаних рішень.

В світлі висновку, викладеному у пункті 25 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», суд зобов'язаний надавати відповідь на кожен із специфічних, доречних та важливих доводів заявника, а виходячи з позиції цього суду, що висловлена в пункті 42 рішення «Бендерський проти України», відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються.

Вказані вимоги зобов'язують суди при вирішенні справи у кожному конкретному випадку вживати передбачені законом заходи з метою з'ясування всіх обставин у справі, що мають значення для вирішення спору, встановити та надати вичерпну оцінку фактичним обставинам у межах спірних правовідносин з метою з'ясування об'єктивних причин та факторів, що зумовили настання для платника податків негативних наслідків у вигляді порушеного права, що підлягає захисту, та в достатній мірі висвітлити мотиви прийняття конкретних рішень.

Згідно ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій вказаним вимогам не відповідають.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 223 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направити справу на новий розгляд або для продовження розгляду.

Згідно ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанції і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, судове рішення підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати все вище викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, докази, якими вони підтверджуються та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

...

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Метал-Союз плюс» задовольнити частково.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 2 грудня 2014 року у справі № 818/2213/14 - скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає, може бути переглянута в порядку передбаченому ст.ст. 235 - 244-2 КАС України.

Судді: І.Я. Олендер

Л.І. Бившева.,Т.М. Шипуліна.

Інформація про документ
Дата ухвалення
05.07.2017
ПІБ судді:
Олендер І.Я.
Реєстраційний № рішення
818/2213/14
Резолютивна частина
Касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю задоволена частково, справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції
Подальше оскарження
Справа Верховним судом України не переглядалася.